Мета: розвивати в дітей розуміння того, що гра з сірниками призводить до біди. Виховувати правила поведінки з вогнем у побуті і відповідальність за свої вчинки.
Вогонь дає тепло та світло
І затишок приносить в дім.
І навіть серденько розквітло,
Якщо вночі ти поруч з ним.
Тобі не страшно — друг у домі,
І всюди музика бринить.
Історії ще не відомі
Почути можеш кожну мить.
Лиш телевізор слід ввімкнути —
Побачиш і почуєш все.
Але уважним треба бути,
Тоді вогонь добро несе.
Коли немає вдома мами
І ти лишився сам один,
Не грайсь ніколи сірниками,
Бо ти слухняний в мами син.
Ліхтарик краще засвітити,
Як стало в хаті темно вмить.
Не треба свічечку світити,
Від неї може все згоріть.
Вихователь. Сьогодні ми поговоримо про вогонь, який для кожного з нас може бути і другом, і ворогом. Частіше він є добрим і турботливим другом, який дарує людям тепло і світло.
Вогонь «прийшов» до людей ще у сиву давнину, коли вони жили в печерах. Поступово люди навчилися ним користуватися і зрозуміли, що вогонь може стати добрим помічником і захисником.
Страшну силу вогню люди відчували завжди і тому боялися його. Однак вони відчували і його добру волю. Тому поступово навчилися приборкувати вогонь і керувати ним. Але як його викликати? Це було одвічною таїною для первісної людини, великою загадкою. Вогонь приходив на землю від блискавки і лише тоді, коли небо сердилося. У ті години було дуже страшно, все довкола освічувалося різким блакитним вогнем. А коли по ночах було холодно, то дуже хотілося, щоб вогонь прийшов у темну печеру. Але як це зробити? Тоді люди придумали ось що... Коли від блискавки спалахувало дерево, то після грози воно ще диміло і в ньому залишався жар. Одного разу людина взяла цей жар і занесла в печеру, де купкою лежало сухе листя і гілля. Жар дуже пік їй руки, і вона кинула його на купку, яка вмить спалахнула. Стало страшно, але так цікаво, що людина не вибігла, а зачекала, що з того буде. Вогонь освітив темну печеру, наповнив її теплом. І людина зрозуміла, що їй треба для тепла і світла. Відтоді, коли чоловіки йшли на полювання, жінки і діти збирали сухі гілочки та листя і складали їх у центрі печери. Вони по черзі слідкували за тим, щоб вогонь не погас. Життя людини зовсім змінилося. їй було не так страшно у своєму житлі, адже коли горів вогонь, то хижі звірі не могли зайти, бо вони боялися вогню, а людина цей страх перемогла і зрозуміла, що вона сильна і розумна.
Минуло чимало часу, коли люди зрозуміли, що вони й самі можуть добути вогонь. А трапилося це так. Одного разу людина взяла тверду паличку і почала нею наполегливо крутити об суху деревину, щоб зробити дірочку. І раптом пішов дим! Вона аж злякалася з того дива і кинула деревину в сухий мох. Мох задимів і звідти вирвався маленький язичок полум’я. Як же здивувалася людина! Вона зрозуміла, що зробила відкриття — викликала вогонь. Тепер вогонь можна було викликати тоді, коли це було потрібно!
Трішки згодом людина змайструвала з каменю свого першого ножа, їй треба було, щоб ніж був гострий, а тому вона терла камінь об камінь до того часу, аж поки той не нагрівся так, що вона не могла його втримати. Людина кинула своє знаряддя на сухе листя, і воно задиміло. Малесеньке полум’я лизнуло сухий листочок і трісочку, що лежали поруч. Людина здивувалася, але зрозуміла, що від сильного тертя каменя об камінь теж виникає вогонь. Тепер людина стала ще розумнішою, бо знала вже декілька способів, як викликати вогонь самій. Це вже був прогрес. Але все це було надто важко. Тому людина завжди думала над питанням, як легше викликати вогонь. Вона придивлялася, прислухалася, придумувала, пробувала і з часом приходив успіх.
На вогонь можна дивитися безкінечно, бо він приваблює і зачаровує, наводить людину на роздуми. Але що ж таке вогонь? (Відповіді дітей.) Що це за диво, в якому є ласка і доброта, тепло і світло? Та коли він виходить із-під контролю, то стає страшенним ворогом, злим і безпощадним. Коли вогонь буває людині другом? (Відповіді дітей.) А коли він буває ворогом? (Відповіді дітей.) Не раз людина сиділа біля вогнища і спостерігала, як тріщала гілка, яку кинули у вогнище, як вона шипіла — це з деревини вогонь випаровував воду. Потім дерево чорніло і загорялося, але виділялося при цьому багато диму, а коли вже добре розгориться, то згодом дим майже зовсім пропадає. Цікаво, чи не так? Хто спостерігав за вогнем? (Відповіді дітей.) Від жари деревина зовсім руйнується і з неї виділяються органічні речовини, що складаються з вуглецю і водню. При високій температурі вони з’єднуються з киснем, який є у повітрі, і відбувається процес окиснення. В результаті виділяється вуглекислий газ, вода і дуже багато тепла. Тобто, відбувається процес горіння, а горіння — це хімічна реакція, в якій одна з речовин настільки нагрівається, що з’єднується з киснем і при цьому виділяється енергія у вигляді тепла, а іноді і світла. Однак органічні речовини спочатку окислюються частково і тому утворюють багато дрібних частинок сажі. Коли від тепла вони розжарюються, то починають світитися і так утворюється полум’я, а, коли охолоджуються, то з водяною парою утворюють дим. Деревина ж розкладається і обвуглюється, перетворюється у деревне вугілля. А коли розігрівається ще сильніше, то вугілля з’єднується з киснем і згорає. Жар посилюється, частинки сажі згоряють до кінця, і дим пропадає. Так від вогню народжується новий вогонь.
Щоб одержати багато тепла, яке потрібне людині; щоб у холодну пору обігріти своє помешкання; щоб виплавити сталь із залізної руди; щоб одержати пластмасу, папір та інші необхідні для людини речі, потрібно гори кам’яного вугілля, цілі моря нафти, величезна кількість газу і деревини. Все це потрібно не лише для того, щоб зігріти нас і освітити вулиці та будинки, а й завести тисячі автомобілів, літаків, ракет. Отже, сила вогню приводить у рух автомобілі, літаки, ракети; вона освітлює наші домівки, перетворюючи теплову енергію на електричну, вона рухає прогрес. А джерело енергії — це горіння (хімічна реакція взаємодії з киснем). От як цікаво! Тільки людина дійшла до цього не відразу, знадобилося багато тисяч років, щоб вона зуміла пояснити процес горіння. А ми з вами живемо в дуже цікавий час, коли людство вже багато знає. А тому дітям треба добре вчитися, щоб засвоїти знання, одержані людством, і рухатися вперед. Перед вами, діти, дуже багато непізнаного, невідкритого. І вам ще належить зробити великі відкриття, спираючись на одержані сьогодні знання.
Минуло чимало часу до того, як людина зробила свій перший сірник, який так легко викликає вогонь. Тепер це може зробити і маленька дитина. Але перші сірники не були схожі на сучасні, і їх не так легко можна було запалити. Перед вами маленький сірничок — тонка дерев’яна паличка з голівкою з легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. До складу голівки сірника входить сірка — хімічний елемент блідо-жовтого кольору, легкозаймиста речовина, яка використовується у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Від цього слова і походить назва сірник. Сірка — сірник. От лише сірничок довго не горить. А коли вогонь доходить до кінчика, то сильно пече пальчики. Від огарку сірника може статися страшна біда. Тоді вогонь перестає бути вірним другом, а стає злим ворогом. Він нестримно знищує все на своєму шляху, заповнює простір їдким димом, що виїдає очі, заповнює легені, і людина не в змозі дихати. Вона втрачає через декілька хвилин свідомість і гине швидше не від опіків, а від їдкого диму. Кожна дитина, побачивши, що горить килимок чи штора, не вміє зарадити полум’ю, лякається, панікує. З цим переляком вона не може впоратися і ховається в найтемніший куток, бо думає, що вогонь погасне сам. Лізе під ліжко, ховається в шафу, в комору і там задихається від диму. А вогонь ніколи не гасне сам. Його треба гасити вогнегасником, водою, накривати мокрим простирадлом... А коли вже він набрав силу, то з ним можуть впоратися лише пожежники. Тому в таких випадках треба терміново телефонувати за номером 101!
Зважаючи на це, треба добре запам’ятати одне правило: ніколи не гратися сірниками! Сірники — це не іграшка. Гра з ними може призвести до страшної трагедії.
А сонечко так гарно сяє,
Так мило жити на Землі!
Як літній дощик накрапає,
Теж раді діточки малі.
Бо це життя! Воно чарівне!
В нім казка й мрія голуба.
Життя чудове, світле, дивне,
У нім є радість і журба.
Воно нам раз лише дається,
Тому життя своє люби!
Не все ти вмієш, що здається.
Чого не можна — не роби.
За правилами треба жити —
Бо ми живемо між людьми.
Все треба правильно робити,
Щоб бути гарними дітьми.
Вихователь. Нині для того щоб викликати вогонь, є чимало різних пристосувань. Це сірники, газові запальнички, збільшувальне скло, петарди і хлопавки, електричні запальнички для газу і т. д.
Учитель вивішує плакат, малюнки, на яких зображені пожежі, і ті прилади, що ними вони викликані.
Пожежа — це велике лихо. Вогонь забирає і звірів, і дорослих людей, і малих дітей і, звичайно, речі. А причини пожежі можуть бути різні.
Не грайся сірниками.
Не розпалюй вогнищ.
Не носи запалені палки.
Не пускай підпалених паперових літачків.
Нічого не підпалюй.
Не запалюй збільшувальними скельцями папір, ганчір’я, суху траву.
Не засвічуй свічку самостійно, без дорослих.
Не бався запальничкою.
Не забудь номер служби безпеки —101.
Знай! Ніколи не ховайся під ліжко, у ванну кімнату, в туалет, у комірку — там тебе найшвидше дістане небезпечний дим! Від вогню і диму втікай на подвір’я.
Бесіда про правила протипожежної безпеки
Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки під час грози. Розвивати вміння поводитися під час грози в полі, в лісі, вдома. Виховувати уважне ставлення до правил і необхідність їх виконання.
Вихователь.
Так було спекотно й тихо надворі,
Від жари поблідло й небо угорі.
Раптом перестали птахи щебетати,
Квіти пелюсточки стали закривати.
Враз повіяв вітер — це гроза летить.
Дощ рясний проллється за коротку мить.
Волохаті хмари наповзли на небо.
Людям краще вдома відсидітись треба,
Бо гроза з собою блискавку несе.
Блискавка спалити може геть усе.
Як вона блискає, хмари розтинає.
В дерево ударить — дерево палає.
Бо у неї сила величезна дуже —
Велетня-споруду зруйнувати здужа!
Все живе убити може — всім відомо.
А тому не треба йти в грозу із дому.
Бо на кожній хаті є громовідвід,
Вікна й двері також зачинити слід.
І кватирки треба теж позачиняти,
Протягів у хаті варто уникати.
Телевізор, праску також не вмикай.
І грозу в квартирі ти перечекай,
Бо стихія грізна і глуха до слова.
Розбушується — все знищити готова.
Природні стихії — це потужна і неприборкана сила. Людина не вміє управляти природними стихіями, тому безсила перед ними. Бурі, урагани, смерчі можуть змітати все на своєму шляху, вони піднімають в повітря людей, тварин, величезні машини, знімають дахи будинків і все руйнують на своєму шляху. Крім того, величезні чорні грозові хмари проносять над землею надзвичайно потужні електричні розряди, що їх називають блискавками. Вони можуть убити все живе, можуть викликати руйнівний вогонь і спалити все дотла. Блискавка настільки потужна, що може зруйнувати великі споруди, розламати, мов сірничок, столітнього дуба, зруйнувати потяг, залізницю, літак, потопити корабель... Блискавка зазвичай ударяє у найвищі споруди, одинокі дерева, у воду, у все, що рухається, бо це притягує електричні розряди. Тому на кожній будівлі люди ставлять громовідвід — це пристрій для захисту будинків та інших споруд від руйнівної дії блискавки. Якщо його немає, то блискавка вдаряє в споруду і руйнує її. Від неї треба оберігатися. Чи знаєте ви, як? (Відповіді дітей.) Звичайно, найкраще перечекати грозу вдома. Але й у цьому випадку треба знати певні правила, щоб залишатися у безпеці. Пригадайте їх. (Відповіді дітей.)
· Перед наближенням грози треба позачиняти вікна, двері, кватирки, щоб уникнути протягів.
· Не можна вмикати будь-які електроприлади: телевізор, магнітофон, праску, чайник тощо.
· Вимкни з розетки електроприлади, а в розетки встав пластмасові заглушки.
· Якщо ви все зробили правильно, то не треба боятися і ховатися під ліжко.
· Під час грози на вулиці не можна користуватися мобільним телефоном, програвачем музики та іншими електроприладами.
Виователь. Блискавка — це зиґзаґоподібна електрична іскра — наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози. Є люди, які фотографують блискавки, тому що вони не схожі одна на одну. Однак таке заняття дуже небезпечне. У житті бувають різні випадки. Іноді гроза може застати людину в полі. Навкруги блискає, гримить, розриваються страшним гуркотом електричні розряди, йде дощ або падає град, а людині сховатися ніде. Що ж тоді робити? (Відповіді дітей.) Коли людину застає гроза в полі — це дуже небезпечно. Але треба знати, що і тут є свої правила.
· Не можна бігти, бо від блискавки не втечеш. Якщо біжиш, то повітря рухається за тобою і це притягує блискавку.
· Не можна йти чи стояти у полі.
· Потрібно знайти найнижче місце і там присісти та прикритися одягом.
· Не можна залазити у воду, бо вода притягує на себе блискавку.
· Ніколи не ховайся під дерево — це небезпечно.
Якщо гроза застала тебе в лісі, то не біда. Ти у лісі знайдеш чимало місць, де можна заховатися. Але запам’ятай, що ставати під дерево не можна. Не панікуй, не плач і не метушись, а стань і подумай, де є безпечніше місце, і йди туди. Це може бути яма під вивернутим деревом або яр, канава без води або молода посадка дерев, густі кущі або просто нижче місце. Присядь там, накрийся одягом і чекай закінчення грози.
· Ніколи не ставай під дерево. Не залазь на нього і не ховайся в дупло верби чи іншого дерева.
· Знайди ямку під коренем вивернутого дерева і там присядь.
· Грозу можна перечекати в яру.
· Можна присісти в канаві, де немає води.
· Можна пересидіти грозу в густій посадці чи в кущах, де нижче місце.
А щоб гроза не застала тебе ні в полі, ні в лісі, то треба любити природу і придивлятися до неї. Вона тобі завжди підкаже, коли буде гроза. Чи знаєте ви прикмети, які попереджають про наближення грози? (Відповіді дітей.)
Василь Скуратівський пропонує добре придивлятися до прикмет, щоб знати, якою буде погода.
Наприклад:
· Вранці роса і туман — на добру погоду; чим більша роса, тим спекотніший день; немає роси ввечері та вночі — віщування дощу.
· Вечірня роса лягла рано — наступний день буде сонячним.
· Якщо краплинки роси висять на самих кінчиках травинок чи листочків — буде дощ.
· Вранці чути безперервний грім — надвечір піде дощ з градом.
· Часто гримить грім, зливаючись у суцільний гул, — буде град.
· Глухий грім — на тихий дощ, голосний — на зливу.
· Поникли квіти картоплі — буде дощ.
· Якщо сильно пахнуть квіти жовтої акації — буде дощ.
· Якщо вранці не розкрилися білі квіточки зірочника, то в обід піде дощ.
· Якщо листя папороті скручується донизу — перед ясною погодою, а якщо випростується — на негоду.
· Горобці зранку купаються в пилюці — в обід піде дощ.
· На бурю сосна дзвенить, а дуб — стогне.
· Мурахи ховаються у гнізда — на грозу.
· Якщо п’явки бунтують, судомно звиваються, виповзають з води, присмоктуються до сухого місця — бути грозі.
· Перед дощем кручені паничі (іпомея) складаються вузликом.
Вихователь. Як бачите, усе в природі пов’язане між собою. Природа розумна і підказує нам, чого треба чекати. А тому людині треба вивчати природу, щоб бути у безпеці і вміти передбачати, бо прикмет є чимало. Наприклад: якщо кричать ворони — буде дощ; у природі враз серед дня запанувала тиша і квіти закрилися — чекай грози. Звернися до книжки Василя Скуратівського «Місяцелік», там описано багато прикмет, які допоможуть тобі орієнтуватися у природному середовищі. Народна мудрість каже: «Хто багато читає, той багато знає».
Автор Надія Красоткіна.
Бесіда про правила протипожежної безпеки
Мета: розширити знання дітей про правила поведінки з електроприладами і як загасити вогонь, що виник від короткого замикання електромережі. Розвивати навички і вміння користування електроприладами. Виховувати уважне ставлення до правил, що їх треба дотримуватися при користуванні електроприладами.
Учень.
Я у мами славний син,
І усі це знають.
Як лишаюся один —
Сірники ховають.
Сірники — це вже пусте,
Не цікаво стало!
Є ж електрика. Проте
В нас її чимало:
Фен, комп’ютер і плита,
Чайник, кавоварка.
Телевізор... Неспроста
Виникає сварка.
Кажуть: те не зачіпай,
Те не руш від скуки.
Дриль ніколи не вмикай,
Бо пошкодиш руки.
І комбайн, і праску теж
Не дають ввімкнути.
Є тих приладів без меж.
А мені як бути?
Учениця.
Ти вже хлопчик чималий,
Дам тобі пораду.
Вивчи правила і вмій
Всьому дати раду.
Мамі й татові скажи,
Щоб тебе навчили.
І, звичайно, бережи
Ти здоров’я й сили.
Дриль татусів не для гри —
Правила відомі.
Що не треба — не бери,
Буде спокій в домі.
Учитель. Це добрі поради для кожної дитини, а особливо, коли вдома дитина залишається сама. Електроприлади — це дуже зручно і чудово лише тоді, коли вони знаходяться в умілих руках. Не кожна дитина вміє ними користуватися, вмикати і вимикати, а від цього може трапитися біда. Тому батьки і застерігають своїх дітей, щоб того не брали, того не вмикали... Бо навіщо, наприклад, дитині татовий електродриль? Навіщо брати без потреби праску, фен, кавоварку та інші речі? І навіть те, що потрібно, не беріть, поки не навчитеся правильно користуватися. Спочатку треба ознайомитися з найпростішими правилами поведінки з електроприладами. Про це ми сьогодні й поговоримо.
Насамперед треба знати, що таке електрика. Сліпучі спалахи в небі під час грози з давніх-давен приваблювали людей, а ще дуже лякали їх. Бо ці зиґзаґоподібні спалахи були небезпечні тим, що після них гуркотів грім, іноді вони вбивали людей, палили все навколо. І лише понад 100 років тому люди зрозуміли, що це таке, і приборкали електрику. Що ж таке електрика? У природі існують заряджені частинки. Одні з них заряджені позитивно, а інші — негативно. Найменші частинки, які заряджені негативно, називаються електронами. Електрони можуть рухатися в одному напрямку всередині металевих проводів. Потік заряджених частинок, що рухається в одному напрямку, вчені назвали електричним струмом. Ви натискаєте на вмикач і засвічується лампочка. Це відбувається тому, що ви з’єднали проводи і по них пішов електричний струм. Цей потік електронів має величезну силу й енергію. Він може змусити світитися лампочку, працювати величезні верстати, машини, різні великі і малі прилади. Але коли торкнутися таких проводів голіруч, то струм пройде через людське тіло і спалить його. Адже людське тіло складається з великої кількості води, а вода є чудовим провідником для електричного струму. Тому він дуже небезпечний для людини. Батьки застерігають своїх дітей від біди, бо вони знають, яку загрозу несе в собі електрика для кожної людини. То що ж треба знати кожному, щоб безпечно користуватися електроприладами? У кожного в домі є електричні проводи, що заховані в стіні, щоб до них не було вільного доступу. Ці проводи підведені до «розетки», в яку вставляється «вилка» будь-якого приладу. «Вилка» — це деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець, що його вставляють у розетку для того, щоб з’єднати з проводами, які є в стіні. І коли натиснути вимикач, то проводи з’єднаються, і струм піде по проводах до деталей та механізмів приладу — і він запрацює. От чому в розетку не можна вставляти різних металевих предметів, щоб не сталося замикання проводів і струм не завдав шкоди людині. Кожен електроприлад має бути завжди справний, проводи ізольовані, тобто покриті спеціальною ізоляцією: пластмасою, тканиною, гумою. Якщо потрібно вимкнути прилад, то рукою треба братися за вилку, а не за провід, щоб не пошкодити ізоляцію. Якщо ви дивитеся телевізор, граєтеся на комп’ютері, слухаєте музику чи ввімкнули будь-який інший електроприлад, то по закінченню його роботи не забудьте вимкнути. Ніколи не залишайте ввімкнутими електроприлади, якщо виходите з дому. Гадаю, тепер вам зрозуміло, чому не треба гратися такими електроприладами, як дриль, електропилка та іншими інструментами? (Відповіді дітей.) Не можна ще й тому, що вони важкі, працюють на великій швидкості і можуть травмувати вас. Не треба без потреби брати й інші електроприлади, бо вони можуть бути пошкодженими, і коли увімкнете їх, то виникне коротке замикання і все почне горіти. Що ж тоді робити? (Відповіді дітей.) Правильне рішення — це вимкнути рубильник, що знаходиться біля лічильника. Неправильне — це заливати вогонь водою! Ніколи цього не робіть, бо вас уб’є струмом. Адже вода — чудовий провідник. Що ж треба зробити? (Відповіді дітей.) Узяти товсту суху гумову рукавицю і витягнути вилку з розетки. Можна обмотати сухою простою тканиною руку і витягнути вилку з розетки. Треба покликати швидко на допомогу людей. Викликати службу безпеки 101. Але ніколи не можна ховатися під ліжко, в туалет, у комірку, в шафу. Треба бігти до людей, телефонувати відповідним службам, рятуватися самому і рятувати свій дім. Електроприлади незамінні помічники для тих, хто вміє з ними поводитися. Тому треба вчити правила поведінки, щоб для кожного з вас вони стали добрими друзями.
В домі Діми дим.
Ой ходім туди, ходім.
Рятувати Дімин дім!
Що без леза і без зуба розтина міцного дуба? (Блискавка)
Біг кінь білобокий через Дунай глибокий.
Як упав — заіржав. Увесь світ задрижав. (Грім)
Сонечко лягає спати,
Вечір ходить коло хати.
І стає всім трішки лячно —
Тягнемось у дім завбачно.
Лиш торкнулись кнопки раз —
Ось і день прийшов до нас!
Не засовуй у розетку сторонні предмети (цвяхи, дроти).
Не витягуй електроприлади з розетки за шнур.
Перевір, чи на шнурах не пошкоджена ізоляція.
Запитай у дорослих, чи електроприлади не пошкоджені, чи справні.
Не залишай увімкненими електроприлади, коли йдеш з дому.
Коли сталося коротке замикання, ніколи не гаси водою!
Коли загорівся шнур, обмотай руку сухою простою ганчіркою або одягни суху гумову рукавицю і витягни вилку з розетки.