Мета: розвивати у дітей допитливість, бажання збагачувати свій розум знаннями. Виховувати інтерес до науки і до праці.

Вихователь.

Людина в світ прийшла, щоб жити,

Учитись, мріяти, любить.

Щоб все на світі знати, вміти

Й добро на цій землі творить.

Для цього дітям змалку треба

Старанно вчитись, труд любить.

І прагнути вершини, неба,

Щоб славно в цьому світі жить.

Чимало треба сил, терпіння,

Зусиль, щоб досягти мети.

Бажання і душі горіння,

І крок за кроком далі йти.

Щоб знати все і все уміти,

Й не йти по світу навмання.

Вмінь за плечима не носити...

Найлегша ноша — то знання.

Людині доводиться багато вчитися і працювати, щоб чогось у житті досягти, бо без цього нічого не буде. Ніхто не може передбачити і знати наперед, що треба вміти, а що ні. Тому треба багато знати і вміти. Чим більше ти вмієш і знаєш, тим легше жити у цьому світі. Володіючи знаннями, вміннями та навичками в роботі, людина може вийти з будь-якого становища. Народна мудрість каже: «За одного вченого десять невчених дають.» І це так. Розумну, обізнану людину, котра багато вміє і знає, поважають, виявляють бажання з нею співпрацювати. Адже вона все вміє робити, ще може інших навчити й допомогти. А як вона стала такою: обізнаною і вмілою? (Відповіді дітей.) Так, вона багато вчилася, старанно працювала, вдосконалювала свої вміння і навички, щоб досягти майстерності.

А як ви гадаєте, чи легко людині вчитися і себе привчати до роботи, коли тобі цього зовсім не хочеться робити? (Відповіді дітей.) Це важка праця, праця до сьомого поту. І що не кажіть, а себе змусити щось зробити — найважче. Недаремно кажуть, що найбільша перемога — це перемога над собою. Але треба навчитися себе перемагати, тобто виховувати силу волі. Це в житті дуже важливо для кожного. І це треба робити з самого дитинства, як і все інше: читати, писати, рахувати, вчитися вчитися, виконувати роботу по дому. Адже коли цьому не навчитися в дитинстві, то потім уже ніколи не навчишся. Не виробиться в людини гарна звичка прибирати за собою, прати, щодня митися, здобувати знання, читати і т. д. І хто з такої дитини виросте? (Відповіді дітей.) Так, виросте нікчемна і ледача людина, яка не принесе користі ані собі, ані суспільству. Тому лінощі треба відганяти від себе якнайдалі. Від них одні неприємності людям. Але коли ви все-таки змусили себе працювати, писати, читати чи шити, то не робіть це абияк, а намагайтеся не витрачати часу даремно, а одержати якісь знання, вміння і навички, щоб потім було легше. От пригадайте, як важко вам було на початку читати, писати, обчислювати приклади, тримати тонюсіньку голочку в руках... Пригадуєте? А тепер здається смішно, що ви цього не вміли. Чи не так? Тепер ви берете книжку до рук і читаєте, що завгодно, розумієте написане в книжці і не раз, мабуть, думаєте, як це добре вміти читати! Ви вмієте писати і ведете власні щоденники, записуєте свої враження, спостереження, пишете друзям листи і думаєте, як це приємно вміти писати, бо як без цього можна обійтися?

Ось, скажімо, навчився хлопчик майструвати стілець чи обробляти деревину — і він цього вже не забуде; навчилася дівчинка плести чи вишивати серветки, і це також знадобиться їй у житті. Або: навчилася людина в дитинстві їздити на велосипеді, то хай вона і десять років не сідала на велосипед, а в потрібний момент довелося, вона сіла і поїхала. Але всі ці знання людина повинна одержати в молодшому віці, оскільки її розум, як стверджують учені, може сприймати такі знання до п’ятнадцяти років. А потім мозок вже не в силі засвоїти такий обсяг знань, якщо його не тренувати з дитинства. От і виходить так, як каже народна мудрість: «Куй залізо, доки гаряче», а вчися, доки малий, бо «Чого не навчився Івась, того Іван не буде знати». Вчені довели це лише недавно, а народ про це знав ще з сивої давнини, бо люди бачили це щодня, на прикладах з життя і розуміли, що тільки наполеглива праця всьому основа. А тому дуже зневажали лінивих, нероб. З них сміялися, їх не поважали. Бо добре розуміли, що мудрим ніхто не вродився, а навчився. А тому завжди радили своїм діткам: «Не кажи не вмію, а кажи — навчусь!» А тим самим виробляли впевненість у собі і силу волі. Хоч як важко було б вчитися, а ти повинен сам собі казати: «Я навчусь!» І не відступати від своєї мети, а крок за кроком іти до неї наполегливо і впевнено. Бо як навчишся чогось, то потім стає радісно і легко. Недарма народ каже: «Чого навчився, того за плечима не носити». Це легка і приємна ноша. Як ви це розумієте? Поясніть на власних прикладах. (Відповіді дітей.)

Правильно. «Потрібно вчиться, в житті знадобиться». От тому не можна лінуватися, не можна відкладати справи на потім, гріх байдикувати, а треба вчитися, щоб потім у житті досягти певних висот, чогось великого і жити гарно та змістовно.

Народна мудрість каже: «Хочеш більше знати, треба менше спати». І це свята істина. Хто любить поспати до полудня, то й після полудня йому робити нічого не хочеться, нема настрою. Поїв, знову спати хочеться. Чи не так? (Відповіді дітей.) Така людина не вміє себе організувати до роботи, ходить постійно сонна, набундючена. Кожна людина за свій вік просипає третину життя. А ось такі люди просипають більшу половину свого життя. У народі кажуть: «Хто рано встає, тому бог дає». Як ви розумієте це прислів’я? (Відповіді дітей.) Хто рано встає, тому дається сила, енергія, натхнення до роботи. Така людина встигає багато зробити, вона завжди усміхнена, весела, життєрадісна. І їй не хочеться спати, бо вона сповнена життєдайної енергії, творчості, бажання творити добро. Народна мудрість каже: «Рання пташка росу п’є, а пізня — слізки ллє». Як ви це розумієте? (Відповіді дітей.) Так і в людей. Хто змалку вчився вчитися, привчав себе до роботи, тому в житті набагато легше, бо він усе вміє і все може, а хто лінувався це робити в дитячі роки, то й виріс лінивим, ні на що не здатним. Скажіть, чи легко буде такій людині жити? Ні. Бо він лінуватиметься і тепер щось робити, а хто не робить, той не їсть. Це прислів’я всім відоме. З таких лайдаків потім виростають злодії, бо ж їсти їм хочеться, а робити ліньки, от і думають вони, де що поцупити у людей, щоб поживитися. Чи добре це? (Відповіді дітей.) Ні, це дуже погано, це великий гріх, бо навіть у Біблії є така заповідь: «Не вкради!», а живи чесно і своєю працею заробляй собі на хліб щоденний. За таку провину людей судять і садять у в’язницю. Ось бачите, діти, до чого призводить оце ваше: «не хочу», «не буду», яке дехто з вас так любить казати, як тільки його спонукають до роботи.

Життя складне і тому треба його прожити гідно, цікаво і корисно. Бо кожна людина приходить у світ для добра і радості. Але від кожного вимагається наполеглива щоденна праця, щоб здобувати знання, вдосконалювати себе і щодня вчитися, як каже народна мудрість: «Вчитися треба не до старості, а до смерті», бо «Не борода робить чоловіка мудрим». Як ви гадаєте, що людину робить мудрою? (Відповіді дітей.) Тому запам’ятайте, що знання, вміння і навички до роботи треба набувати з дитячих літ і не лінуватися, а щодня себе переборювати і перемагати. І те, чого навчишся, те, що вмітимеш, — не втратиш, а воно залишиться з тобою на все життя. Бо те, що вмієш, і те, що знаєш, за плечима не носити. Знання — найлегша ноша. Згодом можна лише вдосконалювати свою майстерність. А основне — вчитися і ніколи не лінуватися.

Вихователь.

Вже сонечко давненько встало,

На квітах висохла роса.

А дівчинка все спала, спала

Й не снилась їй земна краса.

Не стріла дівчинка світанку,

Не бігла боса по росі,

Не слухала пташок на ґанку,

Не дивувалася красі.

А ранок сонечком всміхався

І розсипав веселий спів.

Він диво-квітами прибрався

І небесами так синів!

Було чарівно, гарно всюди,

Тумани від ріки тяглись...

Прокинулись всі добрі люди

І до роботи узялись.

А дівчинка усе проспала.

Вдень встала сонна і сумна.

І що робити їй — не знала,

Бо залишилася сама.

Як хочеш все в житті встигати,

То треба часом дорожить.

І треба трохи менше спати,

В житті ловити кожну мить.

Життя усім лиш раз дається,

Тож не проспи удачу ти.

Вона від тебе відвернеться,

Як будеш лінюхом рости.

Раненько я люблю вставати

Й до сходу сонця в ліс іти.

У лісі сонця схід стрічати,

Віночок з квіточок плести.

Я хочу всі науки знати

Й щасливо на Землі прожить.

Я мрію світ дзвінкий пізнати

І вчуся кожну-кожну мить!

Бо кожна мить в житті хороша,

Та швидко так вона летить.

Знання — найлегша в світі ноша,

Знань за плечима не носить!

Вихователь. Запам’ятайте основні правила:

· Хочеш більше знати, треба менше спати.

· Хто рано встає, тому бог дає.

· Не кажи не вмію, а кажи — навчусь.

· Найбільша перемога — це перемога над собою.

· Учися не до старості, а до смерті.

· Чого навчився, того за плечима не носити.

Автор Надія Красоткіна.

Мета: дати учням поняття про те, що означає шанувати себе. Розвивати шанобливе ставлення до себе і до оточуючих людей. Виховувати повагу до людей, людяність, доброту, щирість у стосунках.

Вихователь.

Виростай, дитино, щира і привітна,

Від людей хороше, добре переймай.

І не трать зусилля, щоб була примітна,

А довкіллю й людям ти добра бажай.

Шануй батька й неньку — буде скрізь гладенько,

Недругам і друзям ями не копай.

Честь свою і совість бережи пильненько,

Зла ніколи в світі людям не бажай.

Ось такі поради хочеться дати дітям, котрі ростуть і йдуть у світ. А світ цей складний. У ньому зустрічаються радість і щастя, смуток і горе. Тому треба вчитися жити у цьому цікавому і складному світі, щоб бути справжньою людиною. Кого ми називаємо справжньою людиною? «Хіба я не справжня людина?» — подумає хтось із вас. Фізично всі справжні, адже не роботи ми, а люди. Але треба, щоб і духовно, і морально ми відповідали всім нормам суспільства. Бо справжня людина — добра і культурна, вихована і розумна, щедра і щира, чесна і працелюбна. От бачите, які вимоги ставить суспільство перед кожною людиною. Хтось, може, скаже, що від вас багато вимагається... Звичайно, немало. Але треба прагнути до цього. От уявіть собі, що перед вами двоє дітей. Один спокійний, врівноважений, поступається місцем у транспорті іншим людям, говорить ввічливі слова... Другий галасливий, кричить, ображає всіх, штовхається, виганяє з гойдалки малих дітей, щоб самому покататися... Хто з дітей вам більше подобається і чому? (Відповіді дітей.) А тепер поміркуйте: на місці кого з них ви самі іноді буваєте? Чи завжди ви поводитеся як вихована дитина? Отож запам’ятайте правило: умій дивитися на себе зі сторони і оцінювати правильно свої вчинки.

А тепер скажіть, що більше вам подобається: коли на вас кричать, коли вами всі незадоволені чи коли вас хвалять, ставлять у приклад іншим? (Відповіді дітей.) А чому саме дорослі бувають іноді незадоволені поведінкою дітей? (Відповіді дітей.) Це буває тоді, коли діти вередують, кричать, не вміють поводитися в громадських місцях, просторікують, поводяться нахабно. Адже дітей змалку вчать простих правил поведінки у сім’ї, в садочку, в школі, але не кожен цю науку засвоїв. Чому? А все тому, що діти не вміють себе шанувати, поважати, вони думають, що їм все дозволено і все зійде з рук. І доки вони малі, декому це сходить з рук, але дехто з них несе покарання вдома. Бо якому татові чи мамі сподобається така поведінка його дитини? Тому запам’ятайте ще одне правило: вчи і виконуй правила поведінки в людському суспільстві. Якщо ти знаєш правила поведінки і виконуєш їх, то це означає, що ти поважаєш і себе, і всіх, хто навколо тебе. Тоді до тебе люди також ставитимуться з повагою, вони заступляться за тебе, допоможуть, коли треба. Якщо ти не хочеш виконувати цих правил, навіть коли їх знаєш, і поводишся нахабно, то хто тебе поважатиме? Тебе всі навколо зневажатимуть і не будуть любити, ставитимуться до тебе, як до дурника, це в кращому випадку, бо що з дурника візьмеш? У народі кажуть: «Не одяг прикрашає людину, а добрі діла». Бо, як би ти гарно не вдягнувся, твоя поведінка тебе видасть і покаже: добрий ти чи поганий. А той, хто людям добра бажає, той і собі має. Тому запам’ятайте ще одне правило: «Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе».

Між однолітками зазвичай є діти-лідери, що керують усіма у дворі або в класі. До їхньої думки прислухаються інші, їх іноді бояться, а тому не заперечують ніколи, не висловлюють свого невдоволення, коли ті неправі, і намагаються догодити лідерові в усьому, щоб бути разом з усіма дітьми в колективі. Добре, коли лідером є активна, розумна і добра дитина. Тоді іншим з ним затишно і цікаво, бо нічого поганого вони не навчаться, а навпаки, багато доброго візьмуть для себе. Але, на жаль, лідерами часто бувають злі, сильні, брехливі, егоїстичні і невиховані діти, котрі тримають інших в страхові, тому що можуть побити і змусити зробити те, що їм заманеться. Вони вихваляються своєю силою та нахабністю і досить часто вимагають від дітей гроші, речі, іграшки та ін. І якщо хтось з них боїться і йде за таким лідером, то нічого доброго з цього не вийде. Народна мудрість каже: «3 ким поведешся, того й наберешся», «3 добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — і свого позбудешся», «Лихий доброго псує». І це незаперечний факт. Бо чого може навчити нахаба, підступна і невихована людина? (Відповіді дітей.) Від неї наберешся лише поганих звичок. Тому треба уникати таких «лідерів». І не обов’язково цілими днями вештатися по вулиці з такими дітьми, а краще зайнятися добрими справами, чогось навчитися і витратити вільний час з користю для себе.

Адже у світі є стільки всього цікавого! Ви можете навчитися шити, вишивати, випалювати картинки, зайнятися різьбленням, плетінням, макраме, малюванням, танцями, музикою, спортом, читанням художньої літератури і т. д. А там, можливо, і відкриєте у собі якийсь незвичайний талант. Тільки не лінуйтеся, а пробуйте себе то в одній, то в іншій справі. Не сидіть без діла і не вештайтеся в пошуках пригод. Знайте, що під лежачий камінь вода не тече. Будете мріяти, лежачи на дивані, або безцільно вештатися вулицями — нічого доброго з того не вийде. Треба діяти! У цьому вам допоможуть різні гуртки, що є при кожній школі, а можуть чогось навчити мама і тато, сусіди чи знайомі. Ви тільки добре запам’ятайте правило: все добре переймай, а зла уникай.

Діти, скажіть, чи є у вас якісь захоплення? Хто чим любить займатися після уроків? (Відповіді дітей.) Цікаві заняття — це чудово, адже це може вам знадобитися у житті. Вам завжди буде легко, бо ніколи не буває нудно тому, хто зайнятий улюбленою справою. Такій людині не треба йти з дому і шукати пригод на свою голову, вона і вдома знайде для себе щось цікаве і корисне. А біля неї зберуться ті, хто також уміє щось цікаве робити. Разом буде ще веселіше, бо можна поспілкуватися, музику послухати. І житимуть такі люди у радості і щасті, бо у народі кажуть: «Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого». Запам’ятайте таке правило: добре роби, добре й буде.

Як ви гадаєте, яку людину цінують у суспільстві: працьовиту, розумну, добру чи ледачу, котра нічого не вміє робити, злу, підступну? Чому? (Відповіді дітей.) Які з названих рис характеру притаманні вам? Якими ви хочете бути в житті? (Відповіді дітей.) А що для цього треба? (Відповіді дітей.) Отже, треба рости здоровим, розумним, умілим, щоб тебе люди поважали і любили. А для цього необхідно добре вчитися, виховувати у собі добрі звички, привчати себе до роботи, виробляти в собі силу волі. Адже недаремно народ каже, що найбільша перемога — це перемога над собою. Тому що змусити себе щось робити — найважче, але все ж необхідно, щоб життя ваше було цікавим і змістовним. Бо людина приходить у світ для добра, для щастя і радості. А щоб саме таким гарним було ваше життя, треба старанно працювати, вчитися себе шанувати, щоб шанували люди тебе.

Пам’ятайте всі ті правила, що їх від вас вимагає суспільство: жити з усіма в мирі і злагоді і не рити яму іншим, щоб самим туди не потрапити. Прислухайтеся до думки інших і вчіться від людей доброму, мудрому. Не робіть поганих вчинків, бо «посієш вчинок, виросте звичка», а з поганими звичками боротися дуже важко. І ще одне правило: навчіться слухати настанови своїх батьків. Народна мудрість вчить: «За науку цілуй батька й матір у руку», «Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько».

Сьогодні на уроці ми пригадали багато правил, хоча вони усім вам давно знайомі. Та щоб ще краще запам’ятати, запишіть до свого «активного словничка» ці правила і ті прислів’я, що вам найбільше сподобалися. (Діти записують правила і прислів’я.)

Запам'ятайте те, про що ми сьогодні говорили: шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе! Без людської шани важко у світі жити. А шанує наш народ людей розумних і добрих, щирих і щедрих, привітних і чесних, працьовитих і умілих, людей з чистим сумлінням. Отож і ви будьте справжніми людьми.

Автор Надія Красоткіна.

Людина починається з добра

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові.

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,

З уміння співчувати, захистити

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра

Із світла, що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

Справжня людина, за глибоким переконанням мого народу, — це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і приголубити, поважати і порадити, людина з добрим серцем і світлою душею. Тому з раннього дитинства дітям прищеплюють любов до всього живого, розказують про добрих звірят і чарівних пташок, гарних метеликів і комашок, які роблять тільки добрі вчинки. І зайчик у народних казках не просто тваринка, а зайчик-побігайчик, і жабка-скрекотушка, та мишка-норушка. Дитина з радістю сприймає ці добрі і лагідні образи звірят і тягнеться до них з великою цікавістю. У дитини виникає природна потреба їх захистити, турбуватись про їхню безпеку. І не стане дитина кривдити такого красивого метелика, який пурхає над квітами, бо це ж не просто метелик, а чарівна казка, яка живе цікавим життям і відчуває теж саме, що й дитина: любується дивосвітом, слухає веселий спів пташок, летить у безмежне синє небо, щоб радіти і дивуватись світом. Дитина замислюється над тим, що бачить навколо себе, ловить кожне слово дорослих і вбирає своїм серденьком ту мораль, яку сповідують дорослі члени родини, батьки, старші брати та сестри. Там, де прищеплюють любов до всього живого, де нема насильства, дитина виростає захисником, доброю людиною, бо живе серед любові і ласки, серед краси і казки. Це дуже важливо, бо все починається з дитинства. Як каже народна мудрість: «Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер». Як же важливо сіяти у дитячих душах добрі звички, прищеплювати бажання робити добрі вчинки, щоб вони виросли добрими і мудрими, справжніми хорошими людьми.Тому й виховує народна педагогіка наших дітей на розумних і мудрих казках, на гарних прикладах, які прищеплюють дітям високу мораль, найкращі риси характеру, любов до своїх батьків, до всього живого, повагу до старших. Казка — це чудовий засіб родинного виховання. Вона не тільки навчає та виховує малих дітей, а й згуртовує, об’єднує сім’ю, створює домашній затишок і ту теплоту стосунків, яка просто незамінна у родині.

Великий педагог сучасності Василь Сухомлинський неодноразово звертав увагу на те, що все світле і чисте, добре і порядне, чесне і прекрасне в дитячій душі приходить через казку, через світлі і добрі образи її героїв, що саме через казку можна розкрити перед дітьми істину, яка робить дитинство таким світлим і гарним, чарівним і радісним. А казка живе в усьому: в чарівному довкіллі, у людських стосунках, у білій хмаринці, у бездонному небі і у тому світлому білому лелеці, який приносить немовлят у родину. А найголовніше це те, що в казці завжди перемагає добро над злом, і діти вже знають, що будь-яке зло наказується і не прощається. І назавжди запам’ятовують, що доброму бути краще у цьому світі. «Доброму все добре» — каже народна мудрість, а «Сердите не буває сите». І дуже важливим у родинному вихованні є те, щоб на виховання дітей всі члени сім’ї мали одну думку, дотримувались однакових поглядів. Та коли цього нема, то виходить, як у тій байці «Лебідь, Рак та Щука», коли кожен хоче бути єдиним авторитетом для дитини, а злагоди нема, то й нема справжнього виховання, немає толку. Там частенько бувають чвари і сварки. У такій сім’ї згодом не буде авторитетом ні тато, ні мама, а дитя виросте жорстоким. І не дивуйтеся, коли дитина вас обох перестане згодом слухати і зневажатиме.

Народна мудрість каже, що в людини є три нещастя у цьому світі: смерть, старість і лихі діти. А й справді. Смерть — невідворотня, вона скрізь дістане, наздожене і від неї ніде не сховаєшся. Старість теж дожене у свій час і нікуди від неї не дінешся. Та ці нещастя не лякають людину, бо все природньо і обов’язково. Але от лихі діти — це кара господня для всіх батьків. Але ж цього можна уникнути, якщо виховувати справжніх і добрих дітей, віддаючи їм весь жар своєї душі, увесь талант вихователя, який є у кожного, оте батьківське тепло і доброту, яка у кожному серці бринить срібним джерельцем.Так, це велика щодення праця без вихідних і свят. І де б ви не були, яку б почесну посаду не обіймали, яку б важливу роботу не виконували, пам’ятайте, дома на вас чекають ваші діти, які вас люблять такими, які ви є, без прикрас, з вашими недоліками і вадами, вони хочуть спілкування, вашої ласки, доброти, теплого слова, а, може, просто притулитись до плеча і помовчати… Пам’ятайте, немає вищого обов’язку і покликання, як ваші рідні діти! Ви для своїх дітей найрідніші, найкращі, вони вас чекають вдень і вночі, раді завжди спілкуванню з вами, готові вас любити, співчувати, захистити, як уміюють. Діти! Вони люблять вас такими, якими ви є насправді. Ви для них найкращі, найсвятіші люди на землі. Діти вміють прощати і забувати. Вони дуже чутливі до ласки, до любові і добре знають, коли їх люблять, а коли — ні. Тому треба бути завжди щирими і люблячими. Бо ж діти — це ваше майбутнє. Добрі діти — спокійна старість, а лихі діти — батьківське горе. І сьогодні від вас залежить, якими виростуть діти, яке майбутнє чекає на вас. Тому так важливо не допустити помилок у моральному вихованні, щоб потім не довелось перевиховувати і виправляти помилки, бо перевиховувати завжди набагато складніше. А помилок батьки допускають дуже багато, не знаючи, навіть, того самі. В першу чергу власним прикладом виховують дітей, а приклад, скажемо, не завжди достойний для наслідування. Це повсякденна поведінка у побуті, у стосунках з дружиною, старими батьками, сусідами. Це ті слова, які вживаються у сім’ї, вислови про інших людей, ставлення до роботи. Це ваша щирість або подвійна мораль — все це відіграє важливу роль у вихованні дітей, бо вони все бачать, усе чують і все копіюють, наслідують. Чому ж і кажуть у народі: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина»

У дітей дуже тонка і ніжна душа, вона здатна відчувати найменші порухи вашого настрою, лише висловити свій душевний стан вони або ще не вміють, або не хочуть. Але все, що вони засвоять у дитинстві, залишається у їхніх душах назавжди. Тому так важливо саме в дитинстві прищеплювати у їхніх серцях доброту, людяність, чуйність, щедрість, щирість, любов, співчуття, повагу. Це потрібне не тільки дітям, а й батькам. Бо сьогодні ви молоді, повні сили та енергії, але час дуже швидко летить. Ви й зоглядітись не встигнете, як прийде на поріг старість — одна з людських бід. А тоді вам невимовно захочеться тепла і ласки, доброго слова, щирості від своїх дітей, бо хто для батька-матері найрідніший залишиться у цьому світі? І як приємно буде вам відчути турботу ваших дітей про вас, бо чужих людей багато, а рідні діти — одні, і вони поруч, піклуються про вас.

А коли ні? Коли вам не буде до кого прихилити свою посивілу голову, що тоді? Людина завжди виправдовує себе і шукає причину в інших, бо така вже людська психологія, але марно, ніщо не поверне втрачені роки і дітей, які відвернулися. То чому ж так буває? А все просто. Ви десь допустили помилку у вихованні: або любов ваша була сліпою і ви захищали свою дитину від усього на світі, а всіх навколо зневажали, або себе вважали єдиним авторитетом… Подумайте сьогодні добре, чи не допускаєте ви таких помилок. А, може, ви недостатньо любили своїх дітей? Подумайте! Ви ж погляньте навколо і тверезо оцініть ситуацію, бачите скільки сьогодні будинків для осиротілих батьків, у яких десь є діти. А немічні батьки живуть з холодом в душі, бо вони не потрібні своїм дітям. Про що це говорить? Батьки ж виробили силу, віддали молодість дітям, а самі змушені доживати останні дні в чужому домі без тепла і ласки рідних, без сім’ї, без родини. А це свідчить про черствість і байдужість, бездушність і холодне серце людей, які можуть відцуратись від найріднішого — від батька чи матері. Але доки люди молоді, то думають, що з ними такого не станеться, бо своїх дітей вони люблять. Та тільки любити — цього замало, треба ще й виховувати словом і ділом, власним прикладом. Так, батьки кормлять, вдягають своїх дітей, часом нагримають, як набридають, але от чи завжди дбають про душу дитини? Чи завжди між батьками і дітьми дружні, добрі стосунки, зігріті любов’ю і теплом свого серця? Їм це необхідно, бо коли нема взаєморозуміння, доброти, сердечності, то душа стає черствою, збайдужілою, серце холодним і жорстоким. Тому треба зігрівати своїх дітей любов’ю і радістю, ласкою і щирістю, привчати з дитинства до поваги, до турботи про інших, до жалю та співчуття. А підвело мене до цих роздумів маленьке оповідання Василя Сухомлинського «Іменинний обід», яке діти читають у першому класі. В цей день щось змусило мене трошки по-іншому підійти до його обговорення, я захотіла почути істинну думку дітей, тобто, справжню. Тому я не підводила їх до правильного висновку, а почала здалеку. Я попросила уявити цей обід і щоб кожен побув на місці тої дівчинки, яка так вперто не хотіла, щоб бабуся сиділа разом з усіма за святковим столом. От діти довго малювали в уяві таку картину, а після цього я спитала, як би поступив кожен із них. І тут я почула те, на що, чесно кажучи, не сподівалась. Всі почали активно висловлювати свої думки, хто краще, хто гірше, та всі до одного зійшлися на тому, що ніхто б не запросив стареньку бабусю за стіл, де б сиділи їхні друзі. Одні б посадали її за окремий стіл, інші сіли б з нею за стіл раніше чи пізніше, були й такі, що висловлювались ще більш категорично: на кухні б посадили, чи й взагалі не запросили б. А мені хотілось плакати… Що ж робиться з нами? Діти висловлювались щиро, казали те, що думають, вони ж живуть у сім’ях, і, мабуть, це бачать. Але я не могла в це повірити, тому подумала, що я допустила помилку під час бесіди, не туди скерувала думки дітей і почала їх переконувати у тому, що бабуся, хоч і старенька, але ж вона повинна сидіти разом з усіма, бо заслужила повагу у своїх дітей, онуків і правнуків. Адже вона пройшла тяжкі життєві дороги, на її віку була війна, злидні, тяжка праця, виховання дітей, онуків… Та й вас, маленьких, ваші бабусі та прабабусі колихали, співали колискових пісень і раділи вашим першим успіхам… То хіба вони не заслужили вашої поваги? Діти вперто мовчали, а потім менш активно заговорили. Вони погоджувались на тому, що повагу старенькі заслужили, і всі своїх бабусь та дідусів люблять, але за святковий стіл, та ще коли руки трясуться, а крапельки падають на скатертину… То вже, вибачте, діти не посадять. Прикро мені стало на серці. Ще колись раніше, років двадцять тому, такі думки могли висловлювати окремі діти, а тепер масово.

Звичайно, штучно, нав’язуючи свою думку, я б могла добитись від дітей такої відповіді, яка була б мила моєму серцю, але ж я хотіла щирості і діти були щирі у своїй жорстокості. Я з цими дітками працюю всього декілька місяців і, звичайно, тепер знаю, як розворушити їхню душу, що мені треба робити, щоб душа їхня стала світлою, щоб серце не було кам’яним, але що ж прогледіли батьки? Це світогляд дітей, їхнє переконання, їх світ. І якщо не прийняти міри, не виховувати дітей, не міняти їхнього світогляду, то у життя вони підуть з холодним серцем, а це страшно для всіх. Зі мною діти будуть всього три роки, це так мало, а з батьками — ще довго-довго. А чи не йде ця байдужість від самих батьків, які сьогодні зайняті турботою про хліб насущний, про сьогоднішній день — чим накормити, у що вдягнути сім’ю, так що про душу дитячу нема часу турбуватися, що там сьогодні та мораль, як злидні обсіли? Але ж озирніться навколо, чи наші всі біди не від бездуховності так множаться? Мабуть, саме від того, що мораль відступила на другий план, так тяжко нам сьогодні живеться. Погляньте навколо, так мало веселих посмішок на обличчях, так мало радості в очах, так багато страху. А час іде, ні, не просто йде, а шаленно летить. А діти ростуть… Вони підуть у світ такими, якими ми їх виховаємо. То чи не час схаменутися і повернутися обличчям до своїх дітей? Бо втрачений час не наздоженеш, не повернеш, а діти ростуть. Як каже народна мудрість: «Чого не навчився Івась, того Іван знати не буде». Все треба робити у свій час. Щоб потім не розплачуватись за прикрі помилки своєї молодості, яка має такий короткий вік. Багато є негативних впливів сьогодні на дітей. Серед них, на мою думку, неабияке місце займають страшні криваві бойовики, які діти дивляться без розбору і без обмежень з боку дорослих. А яка в тих фільмах мораль? Перемагає сила, чи як сила є, то розум не обов’язково? Жорстокість, яка проникає у дитячу душу через екран телевізора робить їх такими ж жорстокими, бездушними. Тому й росте так дитяча злочинність. Але не тільки телеекран, вулиця також, та ж сім’я зароняє у серце жорстокість, бездушність. Бо і в сім’ї сьогодні не всюди лад, не такі сердечні стосунки, які б хотілося мати в родинах. А ще гірше, коли діти залишаються з мамою і бідою сам на сам, а батькові й гадки нема про те, як росте його дитина, бо частенько батьки залишають сім’ю через нездатність, свою неспроможність забезпечити її матеріально та й духовно. Тому сьогодні треба величезну увагу звернути на виховання дітей, з дня в день нести у їх серце тепло і любов, яка здатна зробити дитячу душу чистою і світлою. Не треба читати мораль довго і нудно, а на простих прикладах показувати дітям, що таке добре, а що погано. Треба поставити перед ними посильні проблеми, які б вони могли вирішувати самостійно та з вашою допомогою, щоб з життєвих прикладів робили правильні висновки, бо життя дуже складне, а вашим дітям у ньому жити. Вони сьогодні повинні вчитись переборювати труднощі, жити за людськими правилами моралі, нести у світ тепло свого серця, свою любов, доброту. Бо якими вони будуть для людей, до навколишнього світу, таким світ стане перед ними, таке майбутнє їх і чекатиме. Тому дітей слід навчати добру. А книга мудрості у кожного є перед очима — народна мудрість віками відточувала правила моралі і сьогодні у стислій формі доносить до нас істину: «Не копай яму іншому, бо сам у неї впадеш». «Брехнею світ пройдеш, а назад не повернешся». «Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить». «Поганому виду нема стиду». «Довгим язиком тільки полумиски лизати». «Дурному Гаврилці усе чорнобривці». «Янгольський голосок, а чортова думка». «Нащо кращий клад, коли в сім’ї лад». І тисячі інших, які влучно дають зрозуміти, як треба себе вести і як жити на білому світі. Але не всі задумуються над тим, для чого вони прийшли в світ. Одні не розуміють, а інші і не прагнуть дійти істини. А тому і постають проблеми, які ніхто згодом не може вирішити.

Я на все життя запам’ятала легенду, яку прочитала в дитинстві. Вона мене настільки вразила, що я довго не могла оговтатись від прочитаного, тому що ні серцем, ні розумом не могла прийняти факт, перед яким стояла моя душа. Бо мама для мене була святою, найкращою, найкрасивішою, найріднішою. Я не могла повірити і не могла зрозуміти, як таке може бути насправді. Але згодом зрозуміла, що все може трапитись у цьому складному світі і кожен раз знову і знову повертаюсь до цієї легенди і не можу повірити ні розумом, ні серцем, що хтось може щось подібне зробити. Та казки і легенди не виникають на порожньому місці. Щось подібне обов’язково десь і колись мало трапитись.

Материнська любов

Чув я колись у дитинстві не раз

Пісню чи казку сумну,

Як полюбив колись гарний юнак

Дівчину красну одну.

Дівчина мовила:«Любиш мене,

Прагнеш моєї краси?

То ж, коли любиш, то матір убий,

Серце мені принеси».

Довго вагався і плакав юнак,

В мислях утративши лад.

Геть від коханої вийшов з плачем,

Та повернувся назад.

Дівчина зла прогнівилась тоді:

«Геть, нерішучий, іди!

Тільки із неньчиним серцем в руці

Можеш вернутись сюди».

Вдруге від дівчини вийшов юнак,

Світу не бачив від сліз.

Оленя в горах високих убив,

Серце коханій приніс.

«Ти обманув мене! — каже вона.-

Що ж ти за муж-войовник?

Матері серце мені принеси —

Буду твоєю навік!»

Вбив свою матір засліплений син,

Смертний долаючи страх.

Кинувся бігти, спіткнувся і впав

З серцем кривавим в руках.

Матері серце здригнулось з жалю,

Мовило в тузі палкій:

«Боляче вдаривсь, дитино моя,

Синочку мій?»

Аветік Ісаакян (Переклад М. Пригари)

Любов матері до дітей найвища у світі. Мати здатна за дитину віддати все на світі. То ж недаремно, як дивимось ми на матір і дитя, то відчуваємо щастя і радість. Ми вважаємо матір святою, бо вона дає життя, найвищу цінність! Тому і дітей ми мусимо вчити так, щоб вони свою матір любили і вважали її святою, поважали її і цінували, бо вона дала їм життя, щастя бачити цей дивовижний і загадковий світ. Справді, любов матері до дітей найвища, але в усьому треба мати міру, не сліпо любити дитину, не відгороджувати її від навколишнього світу своєю турботою, а любити і навчати, любити і бути вимогливим до неї, допомагати переборювати труднощі і орієнтуватись у світі, рости самостійним, наполегливим, працелюбним, мудрим і добрим. Суворість, а надто надмірна, теж не дає бажаних результатів, бо від цього доброти не прибавляється, а натомість у дитячому серці з’являється жорстокість. Діти ростуть замкнутими і відлюдкуватими, як кажуть, «собі на умі». Від таких теж можна чекати зла. Але й нерозумна, сліпа любов робить дітей егоїстами, хапугами. В усьому треба мати міру. Та хочу сказати, що від справжньої і чистої, світлої і мудрої любові виростають добрі і мудрі діти. Бо любов — це найвище почуття.

Любов — найвище в світі почуття

Любов — найвище в світі почуття,

Вона не має меж — безкрая!

З любові починається життя,

Все найсвітліше з неї виростає.

Любов і доброта — це два крила,

Які нас піднімають над землею.

Любов, напевно, першою була,

А доброта відразу йшла за нею.

Без любові і доброти черствіє людська душа, темніє і стає жорстокою. Тому нас не раз вражають страшні трагедії, скоєні людьми: вбивства, катування, насилля, злочини, скоєні зловмисниками. А чому це буває, чому так сталось, що сьогодні ми стаємо свідками страшних злочинів? Починаємо докопуватись до істини, а вона веде у дитинство, де було неправильне виховання, насильство з боку дорослих, мало доброти і любові, А цього могло б і не статись, якби було у цих дітей більше світлої і щирої любові, ласки, доброти, щирих слів. А якби ще тепла і сильна долоня тата взяла дитячу ручку, якби тато більше уваги приділив дитині, вона б виростала щасливою. Авторитет батька має величезне значення у вихованні дітей, особливо хлопчиків, які прагнуть вирости сильними, умілими і в усьому намагаються брати приклад з тата. Тому на це слід звертати велику увагу. І батькам слід брати активну участь у вихованні своїх дітей, щоб діти виростали справжніми людьми. Бо ж діти наслідують своїх батьків: те, як вони розмовляють, як ходять, як працюють, як ведуть себе по відношенню до членів родини, до сусідів, на роботі і вдома. Закарбовується у дитячій пам’яті все, як на камені, на все життя. Тому недарма підмічено у народі: «Що робить батько, те й робить дитятко». Що ж, діти схожі на своїх батьків, тому треба постійно думати про те, якими ви хочете виростити своїх синів і дочок, на що ви хочете розраховувати в майбутньому, на що сподіватись. Бо ж пройде час, виростуть діти і підуть у світ, а чи згадають вони своїх батьків теплим словом, чи пригорнуть їх на старості, чи зігріють своєю любов’ю та ласкою, чи не відмовлять у кускові хліба… Це залежить від того, якими вони виростуть, що будуть бачити в своїй сім’ї, своїй родині, поки маленькі. Складно і важко виховувати дітей, але ж це так приємно, всі ми цього прагнемо, доки молоді. То чому ж потім, коли дітки з’являються на світ, ми байдужіємо часом і перестаємо дбати про них, якось раптом відхиляємось від своїх прямих обов’язків, починаємо думати лише про себе? Може лінь чи втома, яка часом сковує тіло і душу, не дає ворухнутись, може байдужість і думка, що діти виростуть самі по собі, без батьківської участі, може сіра буденність заважає? У кожного знаходиться багато причин, щоб недопрацьовувати у плані виховання дітей. Але нічого не буває саме по собі, лише бур’ян виростає сам по собі, без участі людини. А дитину треба виховувати, ростити, дбати про її тіло і про душу, щоб вона була чистою і світлою, доброю і мудрою. Треба недоспати не одну ніченьку, щоб не тільки накормити, вдягти та взути, а й дати добру пораду, навчити жити у світі, виховати добру людину, часом заступитись, у чомусь переконати, а скільки треба навчити! А головне, не допустити у серце жорстокості, байдужості. Тому у своїх сім’ях створіть затишок і тепло, говоріть частіше зі своїми дітьми, радьтесь з ними, привчайте до праці, ходіть з ними на природу, покажіть їм красу цього світу, в якому їм випало щастя жити, їдьте з ними до своїх батьків, привчайте до роботи, вчіть турбуватись про старших членів родини, про хворих і немічних людей і своїм прикладом переконуйте дітей у тому, що любов і доброта це первинні і найвищі почуття, без них не можна прожити у світі. Хай ваші діти будуть завжди поруч з вами. Вони так люблять бути з татом і з мамою, бо ви ще такі молоді. Ще зовсім недавно катались з друзями на ковзанах та санках, плавали на річці… То хіба ж це втигло забутись? Поверніться на деякий час у своє дитинство, воно ще не відбігло далеко, станьте такими, як ваші діти, перейміться їхніми проблемами і ви допоможете їм багато в чому. Вам буде приємно, а діти — будуть дуже щасливі. Це зблизить батьків і дітей, зробить вас ще ріднішими, великими друзями. І, повірте, діти всім серцем прилинуть до вас, розкриються, мов чарівні квіти. Вам буде легко і просто з вашими дітьми. Де й подінуться непорозуміння і прикрощі, які населяли ваш дім.

Людина починається з добра

В душі дитини сонечко зійде

І буде щастям сяяти дитина.

Упевнено крізь труднощі пройде

І з неї добра виросте людина.

В її сердечку буде доброта,

Любов і людяність, збагнути це пора!

А в цьому й є та істина проста —

Людина починається з добра!

Автор Надія Красоткіна.

В.Сухомлинський. Покинуте кошеня

Мета: збагачення словникового запасу, розвиток умінь помічати та прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки;

виховувати відповідальне ставлення до тих, кого приручаємо

Засоби: 1). предмети: портрет В.Сухомлинського, виставка його оповідань для дітей, скотч, аркуші паперу, картки для мозкової атаки, імітований мікрофон, кольорові ґудзики, „авторське крісло”;

2). способи дій: робота в парах, групах, галерея, малювання в уяві, порівняльна характеристика кошенят за допомогою діаграми Вена, передбачення, презентація, кероване читання, евристична бесіда, щоденник подвійних нотаток, індивідуальна самостійна робота у формі вільного письма

Хід заняття:

І. Підготовка учнів до сприйняття знань

1. Вступне слово вихователя про життєвий та творчий шлях В.Сухомлинського (до 5 хвилин)

2. Робота в групах: мозкова атака

- Діти, у кого вдома є кошенятко?

Вихователь ділить клас на групи, кожній з яких дає фото (малюнок) кошенятка на зразок показаних нижче, пропонує уважно розглянути тваринку та дібрати її характерні ознаки.

3. Презентація роботи в групах: галерея

Представники груп за допомогою скотчу прикріплюють видані їм аркуші паперу з фото (малюнком) кошеняти та звітують про виконану роботу.

Підсумовуючи результати роботи кожної групи педагог записує на дошці визначені ознаки тваринки за винятком тих, що повторюються. Наприклад,

маленьке

чистеньке

пухнасте

метке

грайливе

лагідне

веселе

4. Фронтальна робота з групою

- А тепер заплющіть очі і уявіть собі покинуте кошенятко. Чим відрізняється воно від звичайного?

- Перераховані учнями ознаки вихователь теж записує на дошці поруч з попереднім записом:

боязливе

брудне

сумне

худе

голодне

Далі пропонує дітям за допомогою діаграми Вена колективно здійснити порівняльну характеристику звичайного та покинутого кошеняти.

ІІ. Практична робота учнів, спрямована на усвідомлення вивченого

1. Оголошення теми заняття

- Діти, я хочу запропонувати вам прочитати оповідання В.О.Сухомлинського, яке називається „Покинуте кошеня” (див. додаток).

2. Робота в парах: передбачення

- Порадьтеся із сусідом по парті та скажіть: якщо текст має таку назву, то про що може розповідатися в ньому?

3. Презентація роботи в парах: мікрофон

Користуючись імітованим мікрофоном учитель заслуховує припущення учнів.

5. Робота з текстом: кероване читання

а) читання учнями першої частини тексту (до слів: „Притулилося воно до куща та сидить – тремтить.”) з метою перевірки своїх припущень;

б) повторне перечитування даної частини тексту з метою пошуку ключових слів для наступного передбачення. (Ними будуть: „Проходять люди... Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє... та й іде собі. Настав вечір.”);

в) наступне передбачення з опорою на виділені слова (якщо всі проходили мимо, то, можливо, нарешті хтось таки зупиниться, надасть кошеняті допомогу: погодує або забере додому, пошукає господарів чи маму-кішку тощо);

г) читання школярами другої частини тексту з метою перевірки висловлених припущень.

6. Робота в парах: характеристика Наталочки – героїні оповідання

- Діти, як ви гадаєте: добре чи погано вчинила Наталочка? Чи хороша вона дівчинка? (Відповіді дітей)

- Користуючись словами тексту, здійсніть характеристику дівчинки.

7. Презентація роботи в парах: щоденник подвійних нотаток

Слова з тексту

Висновок про особисті якості Наталочки

маленька Наталочка;

не сказала ні слова, а взяла кошеня і понесла його додому;

пригорнулося кошенятко до дівчинки;

замуркотіло, раде-радісеньке

чуйна

турботлива

лагідна

жаліслива

8. Евристична бесіда

- Отже, ви вважаєте, що Наталочка вчинила правильно, забравши кошенятка додому? (Так)

- В оповіданні про це нічого не сказано, але спробуйте уявити як могла відреагувати мама чи інші члени сім’ї на даний вчинок Наталочки.

(Відповіді дітей)

- А що, коли кошенятко хворе і може заразити Наталочку та її рідних? (Відповіді дітей)

- А якщо Наталочка вже принесла додому кілька кошенят, і цього разу мама скаже їй: „Віднеси туди, де взяла!” Чи не повториться таким чином історія знову? (Відповіді дітей)

- Як би ви тепер відповіли на запитання: „Добре чи погано зробила Наталочка, забравши кошенятко додому?” (Відповіді дітей)

ІІІ. Рефлексія: вільне письмо

1. Індивідуальна самостійна робота учнів

- Поміркуйте і запишіть кілька порад Наталочці щодо того, як вона мала б вчинити у даному випадку.

2. Презентація самостійної роботи: авторське крісло

Отже, робимо висновок: Оскільки Наталочка живе в сім’ї, то, перш ніж прийняти певне рішення, вона має порадитися з старшими, більш досвідченими членами родини.

IV. Підсумок

- Якщо після нашої розмови ви зустрінете покинуте кошеня, то як збираєтесь повести себе? (Відповіді дітей.)

Завершуючи заняття педагог повідомляє школярам:

- Отже, запам’ятайте: не поспішайте приласкати незнайому тваринку, оскільки вона може виявитися хворою та інфікувати вас, а через вас і членів вашої родини. Саме тому, якщо на сімейній раді ви вирішите взяти бездомне кошенятко в свій дім, його обов’язково необхідно понести до ветеринарного лікаря, щоб перевірити на наявність хвороб та, за необхідності, полікувати чи зробити щеплення.

Є й інший варіант того як можна було б допомогти покинутому кошеняті – взяти шефство над ним. Коти звикли до життя в природі, їм не страшні холод чи темнота ночі, проте вони не завжди можуть знайти собі харч, тому найкращою допомогою для покинутих тварин буде їх підгодовування.

V.Домашнє завдання

- Запитайте в мами як би вона відреагувала на те, що ви принесли додому покинуте кошеня?

- Здійсніть опитування дорослих перехожих (членів сім’ї) з метою дізнатися їхню думку про те, як би вони відреагували на подібний вчинок власної доньки чи сина.

Примітка: З метою активізувати школярів за правильні відповіді вихователь видає їм фішки (роль фішок можуть відігравати ґудзики, кольорові кружечки, вирізані з картону, тощо). У кінці заняття учні перераховують кількість набраних фішок та визначають найактивнішого члена класного колективу.

Додаток

Покинуте кошеня

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить – тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує – нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.

Мета: Формувати в учнів розуміння цінності хліба – мірила життя, як святині, одного з найважливіших харчових продуктів; розширювати знання про традиції народу, народну символіку; виховувати шану до хліба, до людей, які вирощують його.

Сьогодні ми з вами поговоримо про те, звідки береться хліб і як до нього потрібно ставитися.

Нашу Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, адже люди, які живуть тут, умілі, уміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. Хліб – у ньому жива душа нашої рідної землі, сонця, неба. Доля багатьох людей, їхня невтомна праця. Ця кругла паляниця чимось подібна до сонця. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль – це символ багатства і гостинності, щирості. У народі кажуть : «Без солі не смачно, без хліба не ситно». Тому хліб і сіль, що достаються людям важкою працею уважають дорогим набутком і завжди шанують в народі.

Хліб дають нам хлібороби, які вирощують зернові, злакові культури і хоч би де ми не трудилися – в морі, на суші, у селі чи в місті – усі поєднані із тими, хто годує країну. Їм, хліборобам, уклоняємося і в будні, і в свята.

Ще з дитинства привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрими українськими традиціями, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу.

Будь-яке слово чи обряд не обходяться без хліба. Народжується дитина – ідуть із хлібом. Виряджає мати сина в дорогу – замотує в торбину окраєць житнього хліба.

Відзначали весілля хлібом-сіллю і весільним короваєм. Будували хату – неодмінно приходили з хлібом. Проводжали в останній путь – з хлібом.

Хліб – совість наша - хай буде в кожній хаті прикритий вишитим рушником. Ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало його випечуть.

Віддамо дяку трударям, які викосили його, вимолотили, перемололи на борошно, випекли смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.

Кожний з нас щодня не менше трьох разів бере хліб до рук. Ми звикли до хліба, як до повітря, часом і не помічаємо його, а починаємо помічати, коли його немає, або коли втрачаємо.

А скільки хліба ви можете з’їсти? Скільки завгодно, і мабуть, не розумієте, що може бути все інакше. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жалом чує це слово.

Спробуйте уявити, що на світі не існує хліба. Ані хліба, ані булочок, ані матусиних запашних млинців чи пиріжечків… Правда, дивно було б? То ж не дарма кажуть: «Хліб – усьому голова!» .

Давайте пригадаємо, які народні прислів’я, приказки, вислови про хліб вам відомі.

· Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

· Паляниця – хлібові сестриця.

· Довелося бідувати, на хліб-сіль заробляти.

· Калинова гілка – хлібові тітка.

· Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Ставлення до хліба має бути дійсно світлим. А як буває гірко й образливо бачити в їдальні на підлозі або втоптаний в багнюку шматок хліба. То ж живіть так, щоб хліб ваш був завжди справедливий і чесний, ставтеся до нього так, щоб і для ваших дітей і правнуків був він дивом, витвором рук людських.

Запам’ятайте і скажіть усім: «У хлібі доля вашої землі, доля багатьох людей, їхня невтомна праця». Не топчіть хліба, не кидайте недоїдки, не гордуйте ним. Адже в українській хаті хліб і вишиті рушники – це символ щасливого життя.

Шануйте хліб, бо в кожному шматку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

Життя людини — найвища цінність

Мета: дати дітям поняття про те, що життя має найбільшу цінність, і кожна людина — неповторна. Розвивати вміння жити в мирі і злагоді, уникати шкідливих звичок. Виховувати активний спосіб життя, інтерес до творчості.

Обладнання: малюнки із зображенням дітей, які граються, займаються спортом, навчаються; репродукції картин довоєнної тематики; картини, де зображені усміхнені діти різних рас і народів і т. п.

Вихователь.

Дзвенить дзвінок, до школи всіх скликає,

Канікули скінчились, вчитись час!

Щасливі усмішки, скрізь музика лунає,

І поспішають діти в рідний клас.

Стомились парти і книжки в чеканні,

Старенький глобус весело крутнувсь.

Дерева гілочками шлють вітання,

І клас привітно учням усміхнувсь.

Яке це щастя в білім світі жити

І усміхатися, співати і любить!

Стрічати ранки, з усіма дружити...

Яке це щастя — на Землі цій жить!

Діти, сьогодні у нас дуже цікава тема «Життя людини — найвища цінність». Як ви гадаєте, що для кожного з нас найдорожче? (Відповіді дітей.) Звичайно, є чимало цінностей, але найголовніша — це життя. Його не стане і все втратить сенс. Тому сьогодні ми поговоримо, яким воно має бути, як необхідно поводитися, щоб життя було цікавим і змістовним, багатим на великі події і добрі вчинки. Як ви гадаєте, для чого людина приходить у цей світ? (Відповіді дітей.) Так, вона приходить для добра. Творити добро в міру своїх обдарувань і здібностей повинен кожний, адже це високе покликання людини. А кожна людина — це неповторна особистість. На цілій планеті немає двох однакових людей, навіть близнята, котрі зовні дуже схожі, насправді — різні, бо у кожного є свої відчуття, своє бачення подій, власне життя. Тому в кожної людини життя складається по-різному, і не можна його прожити за когось.

Вихователь. Маленька дитина йде у світ, і вона повинна знати, що життя — це найвища цінність. Воно дається нам один раз і його треба гідно прожити. А для цього не потрібно набувати шкідливих звичок, які призводять до втрати найдорожчого — життя. Які ви знаєте шкідливі звички? (Відповіді дітей.) Так, шкідливих звичок є багато: паління, пияцтво, наркоманія, вдихання отруйних парів і газів і т. д. Як ви гадаєте, для чого діти починають це робити? (Відповіді дітей.) Так, спочатку копіюють дорослих, щоб хизуватися перед іншими дітьми й виглядати дорослими. А ще тому, що не розуміють, якої шкоди завдають ці звички здоров’ю молодого організму. Діти не усвідомлюють того, що цих звичок неможливо позбутися, і стають їхніми рабами. Щоб не бути залежними від них, не треба їх набувати. Тоді життя буде цікавим і радісним, бо у світі є ще чимало непізнаного. Воно чекає саме на вас, щоб ви зробили відкриття. Можливо, хтось із вас повинен це відкриття зробити, а якщо ви цього не зробите, людство не зможе рухатися вперед, щоб жити краще. Тепер ви розумієте, яке важливе завдання чекає на вас, тому не піддавайтеся поганому впливові вулиці, не набувайте поганих звичок. Пригадайте, що треба знати, щоб вберегти своє життя в повсякденних ситуаціях. (Відповіді дітей.) Ще треба знати і виконувати Правила дорожнього руху, протипожежної безпеки, вміти поводитися в екстремальних ситуаціях і не показувати «безглуздого геройства», яке може призвести до трагічних наслідків. А що таке «безглузде геройство»? (Відповіді дітей.) Це нерозумні вчинки деяких дітей, коли дитина вважає, що вона «герой». Наприклад, коли вилазить на височезне дерево просто так, щоб показати, що не боїться висоти, а потім зривається і падає. Або лізе на дах будинку, в підвал чи перебігає дорогу перед самісінькою машиною або перед потягом, або лізе на будівництво, де складені будматеріали. Або пірнає у невідомих місцях, а потім ламає шию. Скажіть, кому таке «геройство» потрібне? Це свідчить про те, що дитина не розуміє того, що життя — найвища цінність. І ніщо не може зрівнятися з ним.

Бережи свій одяг з нову, а життя весь час,

Бо воно одне у світі й неповторне в нас.

І не думай, що у світі ти на все мастак.

Втратити життя так легко, повернути ж як?

Не геройствуй так безглуздо, бережи себе.

Бач, яке гаряче сонце й небо голубе!

А навкруг рожеві мрії і стежки у світ.

І природа-чарівниця шле тобі привіт!

Вихователь. А ще дуже важливо для кожної людини жити в гармонії з природою. Бо хто любить природу, той перебуває завжди у гарному настрої, горить бажанням допомагати братам нашим меншим, плекає у своєму серці доброту, любов, ласку, щедрість і щирість, турбується про інших. І з людьми також треба жити у мирі та злагоді, тоді завжди у світі буде мир і спокій, не будуть розпалюватися війни, що несуть смерть і горе та забирають людські життя.

У світі зараз неспокійно: палають війни, гинуть люди. Людське життя втрачає цінність, бо на перше місце ставляться нафта, газ, золото для збагачення невеликої групи людей, а інші гинуть. Від того, що не завжди люди вміють домовитися між собою, від того, що не навчилися жити у злагоді, вони втрачають мир і спокій.

Війна, війна... Страшні ті роки,

Як дибилась свята земля.

Солдат робив останні кроки,

Й пливли з-під ніг його поля...

І кров’ю червоніли маки,

А ріками лилася кров...

Десь гавкали, як смерть, собаки,

Зникала між людьми любов.

Життя згорало повсякчасно.

У гріш не ставилось життя.

Сирени вили громогласно,

Зникало тихо майбуття...

Згорало, гасло і темніло —

Війна ж все набирала хід.

А до людей яке їй діло?

Вона все йшла і йшла на схід.

Лиш гори трупів за собою

Війна лишала кожен раз.

Вінчала все і всіх з бідою.

Але прийшов й на неї час.

І захлинулась, захлинулась...

Час перемоги йшов здаля,

І доля людям усміхнулась,

Зітхнула з легкістю земля!

І лише мати у чеканні

Край поля вигляда синів,

Йде на дорогу на світанні,

З своїх чарівних, дивних снів,

Де діти, де її хлоп’ята,

Веселі, ніжні, молоді?

Тепер горить душа розп’ята...

Зарадить хто її біді?

Була війна... І стало тихо,

Повсюди мир запанував.

Немає шість десятків лиха —

І відблиску страшних заграв.

Війна ж усе навкруг руйнує

І забира життя вона.

Як добре, коли мир панує,

І на землі цвіте весна.

Найвища в світі цінність — жити!

Йти вдаль по вранішній росі,

Сміятись, плакати, любити,

І дивуватися красі.

Яке це щастя в світі жити!

І відчувати смак життя.

Співати, мріяти, радіти,

Й летіти в світле майбуття.

Яке це щастя — в світі жити!

Вихватель. Отже, ви зрозуміли, що життя — це найвища цінність для людини. Коли його втрачають, то назад уже ніхто не поверне. А тепер підсумуємо вищесказане.

• Життя у кожного одне і другого не буде.

• Кожна людина неповторна у світі.

• Не можна набувати поганих звичок.

• Треба жити в гармонії з природою.

• Треба жити з людьми у мирі та злагоді.

• Не можна допускати війни на планеті.

Бесіда про маму для учнів початкової школи

Мета: Привернути увагу дітей до особи матері, вчити поважати, турбуватися про неї. Розвивати почуття вдячності, любові. Виховувати бажання підтримувати маму, захищати її.

Обладнання: Прислів’я, фотографії мам, плакати, квіти, кольорові кульки, рушники для оформлення класу; подарунки для мам, виготовлені учнями.

Плака́ти з прислів’ями:

• Одна мати вірна порада.

• На сонці тепло, а біля матері добре.

• Сліпе цуценя, а й те до матері лізе.

• Дитина плаче, а матері боляче.

• У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

• У кого є ненька, у того голівка гладенька.

• Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

Вихователь. Діти, а яке велике свято наближається до нас у другу неділю травня, до якого ми з вами ретельно готуємось? (Відповіді учнів). Так, незабаром велике свято — день Матері. Його відзначають здавна, бо люди вже давно зрозуміли, що ріднішої людини, як мама, нема у цілому світі. Тому вперше у 1910 році у Фінляндії вирішили запровадити таке щире і гарне свято, щоб у цей день, навесні, в травні ще раз подякувати своїм матерям за те, що вони подарували нам найбільше щастя — жити на цій прекрасній Землі, радіти сонечку і білому світові. Свято матері відразу підхопили всі люди і почали його відзначати в різних країнах світу. В 1928 році прийшло воно й в Україну і прийняли його люди з радістю, бо ж у кожного є або була мама, яка пестила і ніжила його, вчила робити перші кроки в житті. Це свято гармонійно увійшло в життя і побут українців, тільки в 1939 році його відмінила радянська влада і більше свята не відзначали. Та коли Україна стала знову вільною і незалежною у 1991 році, його знову почали відзначати. І це дуже приємно, тому що ріднішої і світлішої людини, як мама, нема на цілій планеті. Як кажуть в народі: дитина плаче, а матері боляче. Кому ж іще болітиме за нас серце? Тільки матері, бо вона нас любить такими, які ми є, вона нам дасть мудру пораду, зігріє своєю найвищою і безмежною любов’ю. Тому всі діти повинні в цей день привітати свою маму, зробити їй щось приємне, щоб показати їй свою любов і відданість.

Учень.

Мама. Найперше словечко,

Що раптом дитина сказала.

Мама — це ніжне сердечко

І пісня, що діткам співала.

Мама — це радість і ласка,

Вірність, любов і турбота.

Мама — чаруюча казка,

Й щоденна її робота.

Учениця.

Мама — це сонце і слово,

Радість, любов і квіти.

Мама на все готова,

Аби діточок захистити.

Маму не можна купити,

В світі нема того краму.

Мамочку треба любити

І шанувати нам маму.

Вихователь. Мама найперша людина, яка годує своє дитя, дає йому все необхідне для життя, силу, здоров’я, радість. Вона турбується про своє дитятко, береже його від усього: від жари і холоду, від хвороб і голоду, від різної небезпеки, яка чигає на дитину, вона вчить своє найрідніше дитятко мудрості життя. У мами завжди багато роботи, бо їй все треба встигнути і вона справляється з усім цим заради своїх дітей. Вона ночей недосипає, бо тривожиться, коли вони хворі, переживає за них і старається відвести від них загрозу. Мама. Тільки вона здатна на такі жертви, бо у неї велике любляче серце, яке вміщає найбільшу в світі любов до дітей.

Учень.

Як тільки заплаче дитинка —

У матері серце болить.

Це ж рідна її кровинка,

І мати навстріч біжить.

Учениця.

— Не плач, ти моє ластів’ятко,

Все буде гаразд, пройде, -

І рідне своє дитятко

За руку до хати веде.

Учень.

І ніжно його приголубить,

Цілунком зітре сльозу.

Бо мама так щиро любить,

Що враз відведе грозу.

Учениця.

Всім бідам вона зарадить,

І станеться диво із див.

А ще вона щиро порадить,

Щоб більше так не робив.

Вихователь. А які прислів’я про маму ви знаєте, діти? (Відповіді учнів). У дитини заболить пальчик, а в матері серце. Поясніть, як ви це розумієте. (Відповіді учнів). Матері усіх своїх дітей жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить. Поясніть, як ви це розумієте. (Відповіді учнів). На сонці тепло, а біля матері добре. А як розумієте це прислів’я? (Відповіді учнів).

Коли світить ясне сонечко, тоді на землі тепленько і гарно. Усе цвіте, все радіє теплу. А біля мами завжди добре і затишно, і дуже легко, бо матуся турбується про своїх дітей. Вона і прибере, і їсти наварить, і розкаже щось цікаве, і пораду мудру дасть. Тому з мамою завжди добре, бо ви відчуваєте себе захищеними, адже з нею нічого не страшно, вона завжди допоможе, захистить, пригорне, зігріє своєю материнською найтеплішою любов’ю.

Учень.

Якщо дитина враз зрадіє —

Завжди до матері біжить.

Тому що мамочка уміє

Цю світлу радість розділить.

Учениця.

І, як образа серце тисне,

До мами завжди біжимо.

І як гроза над нами висне —

Усе матусі несемо.

Учень.

Бо тільки мама зрозуміє

І світлу радість, біль і жаль.

І відвести від нас зуміє

Тривоги, горе і печаль.

Вихователь. Мама віддана і вірна людина. Ми довіряємо їй свої таємниці, сокровенні мрії, ділимося з нею своїми думками і знаємо, що вона ніколи не зрадить, не посміється над нашими невдачами, поділить з нами радість і щиро порадіє успіхам. Мама нас любить! І кожна дитина теж любить свою матінку. Але свою любов діти іноді не вміють показати дорогій людині. А любов повинна бути дієвою. А як показати мамі, що ви теж її щиро любите? (Відповіді учнів). Ніжно пригорнути і поцілувати маму — це так просто і природно, але щоб любов була дієвою, щоб мама її кожен день відчувала і бачила, треба ще щось. Як ви думаєте, що? (Відповіді учнів).

Учень.

Одне діло говорити,

Про любов казати.

Інше — добре щось робити,

Мамі помагати.

Щоб матуся відчувала,

Що вона єдина,

Що вона як сонце стала

Для дочки і сина.

Тому ви не забувайте

Про хороші справи.

Завжди мамі помагайте.

Ви ж люди — не ґави.

Вихователь. А що робить кожен з вас, щоб показати свою любов мамі? (Відповіді учнів). Іноді буває і таке, коли дитина кричить повсюди, що любить свою маму, а коли її забирають зі школи, то мама і сумку з харчами несе, і дитячу сумку зі змінним взуттям, і ранець своєї дитини, а дитина стрибає поруч. Хіба це любов? (Відповіді учнів).

Учениця.

Я рідну матусю так щиро люблю,

Сама йду зі школи, уроки роблю,

Свій одяг я чищу, за ним доглядаю.

Тим самим я мамочці допомагаю.

Я часто матусі взуття її мию,

Сама зготувати вечерю умію.

Усе приберу і поллю наші квіти.

Ми в мами хороші з сестричкою діти.

Сестра, хоч маленька, та теж помічниця.

Старається дівчинка добре трудиться.

А мама нам ввечері казку читає...

Сестричка вже спить. Я також засинаю...

Учень.

Любов — завжди дієва й світла,

Її показувати треба.

Вона велика і розквітла,

Й безмежна, наче синє небо.

Я так люблю свою матусю,

Що завжди їй допомагаю.

І дуже мамою горджуся —

Вона найкраща в світі, знаю!

Я вдома посуд завжди мию

І прибираю у кімнаті.

Лінивим бути я не вмію.

Все сам роблю у нашій хаті.

У магазин ходжу частенько,

Картоплю чистити навчився.

Люблю як вдома в нас тихенько

І спокій в хаті поселився.

Слухняним бути намагаюсь,

Щоб не розсердилася мама.

У школі добре я навчаюсь.

Все добре я роблю так само.

Люблю, щоб мама усміхалась,

Щоб усмішка, як сонце, квітла.

Щоб мною мамочка пишалась

І щоб було скрізь більше світла.

Учень.

Дітей в нас багато — велика родина!

У мами і тата дві доньки й три сина.

Та всі ми завзяті, умієм трудитись

І можуть батьки наші нами гордитись.

Вони нас навчили і дрова рубати,

Корову доїти, курей годувати.

Ми вміємо смачно пекти і варити,

У хаті прибрати, води наносити.

Усі підростаємо чемні й умілі,

Завжди при роботі, при доброму ділі.

Ми любим батьків своїх: маму і тата.

То ж повниться щастям і радістю хата.

Вихователь. Ми з вами, діти, готувалися до цього великого свята. Ви своїми руками виготовляли подарунки для рідних мам. Ось погляньте на виставку робіт. Це ваші роботи, які ви піднесете матусям в неділю. Хай вони зігріють мамине серце ніжною дитячою любов’ю і турботою. Мамам буде приємно отримати подарунок від донечки чи синочка. Вона дуже зрадіє. Бо як не порадіти таким гарним вишивкам, умілим виробам. Дякую, діти, вам за турботу про своїх мам. Ніколи не забувайте привітати рідну неньку зі святом і піднести їй подарунок. Це зробить вас добрішими, а маму щасливішою.

1 учениця

Я для мами килим ткала

Перший раз в житті.

2 учениця

Я серветку вишивала —

Квіти золоті.

3 учениця

Я віночка їй зробила,

Щоб душа цвіла.

Щоб матуся моя мила

Радісна була.

Вихователь. А зараз кожен може розповісти про свій виріб для мами. (Деякі діти розповідають про свої подарунки)

От, коли діти добрі, слухняні і чемні, роботящі, умілі, то батькам справжня радість і велике щастя. Нема більшої нагороди для батьків, як добрі і люблячі діти. Коли мама відчуває вашу підтримку, турботу, то вона розуміє, що ви її по-справжньому любите, не на словах, а на ділі. Саме так і треба поступати, бути турботливим, роботящим, слухняним і добрим. Бо доброта в людини — це велика сила. І тільки добра дитина може по-справжньому турбуватись про своїх маму і тата та любити їх. А слова без діла, хоч і хороші, приємні для слуху, — це пустий звук! Слово сказав, а воно полетіло кудись далеко і вже не видно й не чути його, а діло добре, яке зробив для людини, — видно, воно завжди нагадує про тебе. Хоч, і слова хороші теж потрібно казати, але більше треба турбуватися про маму, тобто підкріплювати слова ділом. То ж запам’ятайте це, діти, і вчіться бути добрими і люблячими, роботящими і турботливими. Адже мама у кожного одна. Її ані купити, ані заслужити не можна. Недарма ж кажуть: «Нема того краму, щоб купити маму». І доки мама жива, про неї треба турбуватися так, як і вона турбується про кожного з вас, бо поки є мама, то є і родина, є її всемогутня любов, яка захищає дітей своїми крильми, не дає їм упасти. Любіть і бережіть, діти, своїх матерів щиро і безмежно і запам’ятайте, що в кого є ненька, в того голівка гладенька. Це давня народна мудрість, яка говорить про те, що доки є мама, то дитина живе безтурботно і щасливо, бо вона доглянута, зігріта щирою материнською любов’ю і ласкою, і їй комфортно жити у цьому світі. Бо ж правду люди кажуть: «На сонечку тепло, а біля матері — добре».

Учениця.

З сонечком тепло, а з мамою — добре,

Затишно й світло умить.

В нашої матінки серце хоробре —

Діток від бід захистить.

Мама, як сонечко, світла душею,

Мабуть зоря у ній є.

Добре малим і дорослим із нею.

Всім вона раду дає.

Словом і ділом завжди допоможе,

Лише про себе мовчить.

В світі чого вона тільки не може...

Вічно — не може жить...

Вихователь. Бережіть, діти, своїх матерів, безмежно любіть їх, турбуйтеся щоденно про них. Говоріть їм щирі слова любові і підкріплюйте свою любов добрими справами. Мама — це найдорожча у світі людина! А в неділю раненько привітайте свою дорогу матінку зі святом! Хай щастить вам!

Акція «Збережемо книгу» спрямована на формування в учнівської молоді інформаційної культури та культури читання, посилення ролі книги в безперервному освітньому процесі, поліпшення роботи щодо виховання бережливого ставлення до книг.

Як вибрати книгу для читання?

1. На книжковій виставці ти завжди знайдеш цікаві книги

2. У картотеках картки з назвами книг підібрані за окремими темами.

3.Ти можеш сам вибрати книгу з полиць відкритого доступу

4. За систематичним каталогом можна довідатися, які книги, що цікавлять тебе, є в бібліотеці. Всі картотеки, як і книги на полицях, розставлені за галузями знань, в певній системі. Тому він так і називається.

5. Переглянь бібліографічні покажчики. Це книги про книги. В них ти знайдеш анотації—короткі розповіді про хороші книги і поради,про що і що читати.

Увага!

ПАМ’ЯТКА ЧИТАЧЕВІ. Як користуватися книгами.

Любий читачу!

Бібліотечними книгами треба користуватися особливо обережно.

Адже ці ж книги будуть читати інші діти.

ЧОГО БОЇТЬСЯ КНИГА?

- Брудних рук. Вони залишають на сторінках книги плями, роблять її неприємною.

- Вологості. Від вологості псується палітурка.

- Не читай під час прийому їжі.

- Перед тим, як почати читати книгу, обгорніть її папером або обкладинкою.

- Не загинай сторінки і не перегинай палітурку. Книга боїться розсипатись на окремі листочки.

- Під час читання користуйся закладками для книг.

Цікаво знати!

Перші підручники на Україні

Перший друкований буквар , виданий українським автором , мав назву , «Наука до читання й розуміння слов’янського письма» і побачив світ у Вільні в 1569 році стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник , який містив 1061 слово.

Першим букварем ,виданим в Україні, був «Буквар» надрукований 1574 року у Львові Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. Це був перший друкований підручник у східних слов’ян.

До нас дійшов лише один примірник , який був знайдений в Римі в 1927 році. Він зберігається в Гарвардському університеті. Факсимільне видання було здійснено в Києві в 1964 та в 1974 роки.

Найдавнішу в Україні граматику під назвою «Граматика доброглаголіваго елліно-словенського язика» видано Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1591 році.

Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская…» Рукопис датовано 1643 роком , видано фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.

Першу друковану граматику української народнорозмовної мови - «Граматику малоросійського наречія» - видав у 1818 році в Петербурзі О.Павловський.

Автором першої в Галличині граматики української мови був І. Могильницький – культурно -освітній і церковний діяч, який обстоював ідею самостійності української мови.

Першим підручником з іноземної мови була « Читанка» Івана Федорова, видана 1578 року, яка містила двомовний греко-слов’янський текст для читання й слугувала посібником для вивчення грецької мови. Єдиний примірник цього видання виявлено у Державній бібліотеці в м.Гота (Німеччина), а перша публікація про нього з’явилась в 1961 році.

Тема: Гігієна читання і реставрація книги

Мета: навчити дітей правильно користуватись книгою, дотримуватись гігієни читання; ознайомити дітей з матеріалами та інструментами, які потрібні для ремонту пошкодженої книги; виробити навички ремонту книжок; виховувати любов і бережне ставлення до книги Обладнання: пошкоджені книжки, клей, скотч, марля, папір, картон, набір хімікатів для видалення плям, ножиці,прозорий папір.

Хід заняття

І. Організаційний момент Вправа «Анкета». Перед кожним учасником покладемо чистий аркуш, на якому потрібно зазначити: 1. Улюблений поет? 2. Улюблений прозаїк? 3. Улюблений літературний персонаж? 5. Улюблений предмет? Інші учасники, прослухавши відповіді, які зачитує бібліотекар, повинні відповісти, кому належить ця анкета.

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття Вправа «Мікрофон». Прочитати епіграф, висловити свою думку щодо прочитаного. Книги відкривають нам свої таємниці. Одна дарує нові знання, інша дає поради, третя — втішає, четверта — розвеселяє. Тому, якщо людина читає, вона не тільки багато знає, але й ніби проживає багато цікавих життів. Книга потрібна людині, як повітря, як світло. З дитячих років вона допомагає вам пізнати світ, знайомлячи з казками, веселими і сумними віршами, оповіданнями про великих і сумних людей, таємницями природи... Книги — всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник і нам потрібно шанувати її, любити і берегти, у неї вкладено велику працю багатьох людей.

ІІІ. Основний зміст заняття 1. Робота в групах. - А чи знаєте ви, як берегти книгу? - Як поводитися з книгами, щоб вони якнайдовше служили людям? Зараз ми з вами попрацюємо в групах: 1 група розробляє правила користування книгою, 2 — правила гігієни читання, 3 — готує презентацію теми «Чистота — запорука вашого здоров’я та здоров’я книги».

Творча робота в групах ( вироблення правил за опорними малюнками, опорними текстами, розв’язками ситуативних задач.) 2. Презентація спільної роботи. 1 група 1.Не можна брати книгу брудними руками. Коли сідаєте читати, погляньте на свої руки, чи чисті вони? Подивіться на стіл — чистий він, сухий? 2.Дехто перед тим, як перегорнути сторінку, обов’язково лизне палець. Робити так не слід, бо від цього псуються сторінки, забруднюються аркуші. Брати книгу неприємно і небезпечно. Отож потрібно думати не лише про здоров’я та зовнішній вигляд книги, але й про своє власне здоров’я. 3.Перегортати сторінки можна лише за верхній куточок. Якщо перегортати за нижній, то швидко зітруться цифри, які позначають номери сторінок. 4.Класти в книгу олівець чи ручку теж не треба від цього псується блок книги, обкладинка. Краще користуватися закладкою. 5.Книги, особливо підручники, повинні бути обгорнуті. 6.Читати книгу під час їжі зовсім не припустимо. 7.Книги бояться бруду, вогкості і сонячних променів. 8.А ще книги бояться пилу і комах точильників.

ІІ група Гігієна читання 1.Дуже шкідливо читати лежачи. Шкідливо і для книжки і для очей. 2.Ще шкідливіше читати книгу в транспорті і небезпечно читати книжку, ідучи вулицею. Навіть найцікавіші книжки краще читати в приміщенні, сидячи за столом. При цьому класти книжку не просто на стіл, а на спеціальну похилу підставку. Це корисно і для самої книжки, і для очей читача. Очі менше втомлюються. І текст краще сприймається. 3.Сидіти потрібно лише прямо, не горбитися, бо виростете сутулими. Це негарно і погано для здоров’я. 4.Світло на книжку повинно падати з лівої сторони трохи ззаду. 5.У настільній лампі бажана молочна або матова лампочка потужністю 40–60 Ват на відстані в 50–60 см від книжки. 6.Сторінки книжки мають бути рівномірно освітлені, без тіней і зайчиків. При слабкому освітленні ваші очі швидко втомлюються. Не забудьте, що їм потрібно давати перепочити. 7.Дуже важливо тримати книгу на відстані не менше 30 см від очей. Варто відміряти лінійкою 30 см і запам’ятати цю відстань. Якщо ви будете стежити за цим, згодом це стане звичкою.

3 група Чистота — запорука здоров’я 1.Чистота — запорука здоров’я не тільки для людей, а й книжок теж. У задушливому, прокуреному повітрі книжки, як люди, погано себе почувають. Шкідливі речовини тютюнового диму вбираються папером і псують його. 2.Дуже гаряче і дуже холодне повітря теж погано діє на книжки. Від спеки і холоду книжки скоріше старіють. 3.Пил, що осідає на книжки, утруднює їх дихання. Повітря не може проникнути через шар пилу, папір починає задихатися, пітніти, і тоді на запітнілі й непросохлі місця книжок нападають ззовні хвороботворні мікроби. І книжки зацвітають пліснявою. Щоб цього не сталося, 2-3 рази на рік змітайте пил з книжок домашнім пилососом. І частіше провітрюйте кімнату. 4. Не влаштовуйте протягів. Книжки бояться їх , як і різких коливань температури та різких коливань вологості. Сильний струмінь повітря під час провітрювання (особливо взимку ) не повинен досягати книжок. Найкраще тримати книжки за скляними дверцятами. І далі від вікон. 5. Як не дивно, книжки не люблять вікон. Від ультрафіолетових променів сонячного світла аркуші книжок стають ламкими, кольорові обкладинки вигорають. В яскраві сонячні дні завішуйте вікна, створюйте в кімнаті розсіяне світло. Або зашторюйте зсередини дверцята книжкової шафи. 6. Між верхом книжок і наступною полицею завжди потрібен невеликий простір для циркуляції повітря.

Виховна година "Дружба-найцінніший скарб"

Автор: Лелюх О. В.

Тема: «Дружба - найцінніший скарб»

Епіграф: «Дерево міцне корінням, а людина друзями».

Мета: учити дітей цінувати дружбу та друзів; викликати у них прагнен­ня бути справжніми друзями; виробляти в собі якості, що сприяють дружбі; розвивати почуття відпові­дальності перед друзями; виховува­ти чесність, щирість.

Хід виховної години

І. Організаційний момент

1.Привітання-гра «Один до одного»

Встаньте і підійдіть один до одного.

– Діти, потисніть один одному руку, привітайтесь один з одним ногою до ноги, носом до носа, лікоть до ліктя, плечем до плеча.

– Хто так може вітатись?

ІІ. Оголошення та представлення теми

Сьогодні ми поговоримо про одне з найбільших багатств, що може мати людина. Воно потрібне всім і дорослим і малим. Відгадайте загадку, допоможе її відгадати шифрограма.

Що дорожче за золото, сильніше за бурі, міцніше за сталь?

Ж

А

Р

Д

Б

У

4

6

2

1

5

3

Нашу виховну годину присвячуємо дружбі: ознайомимось з вимогами до товаришування, спільної гри, праці, навчання; дізнаємось, що означає «бути справжнім другом».

Вправа «Привітання»

Діти стають у коло, тримаючись за руки і говорять слова:

Станем разом ми у коло.

Скільки друзів –

Глянь навколо.

Руку другу простягну,

З другом сварку не почну.

Будем всі ми дружно грати.

Правил гри не забувати.

Обговорення правил роботи

Для успішної роботи нам теж необхідно знати правила, яких ми з вами будемо дотримуватися. Запропонуйте, будь ласка, правила, які, на вашу думку, найбільш потрібні нам сьогодні.

Говорити по черзі.

Не перебивати.

Не критикувати.

Дотримуватися правила «піднятої» руки.

Поважати думку іншого.

Бути активними.

Вправа « Мозковий штурм»

- У вас є друзі: хлопчики чи дівчатка ?

-Як ви вважаєте наш клас дружний чи ні?

- Чи потрібно взагалі мати друзів?

- З ким ви більше граєтеся і чому?

- Чи можна допустити таке, що дівчинка любить гратися машинкою, а хлопчик – лялькою?

- А скільки може бути друзів в однієї людини?

Створення асоціативного куща

Які асоціації викликає слово «дружба»? Давайте спробуємо підібрати слова, які розкажуть нам, що думаємо, коли чуємо – «дружба».

Терпіння, ввічливість, сміливість, доброта, чесність, товариськість, підтримка, взаємодопомога, взаємовиручка, співдружність, єдність, чуйність, співчуття, братерство, мир, допомога, злагода.

Розповідь вчителя

- То що ж таке дружба?

Дружба — це відносини між людьми на основі взаємної довіри, взаєморозуміння, спільних інтересів, прив’язаності.

Д – добро

Р – радість

У – увага

Ж– життя

Б – багатство

А– активність

- А з чого ж починається дружба? (із посмішки, із веселого настрою, із допомоги, з веселої гри, з чесності,з разом проведеного часу, з шкільної парти, із того, що товариш виручив мене із біди, з разом проведеного часу, із спільних захоплень, із приємних розмов)

Цінність дружби полягає в тому, що друг завжди відчуває підтримку друга. Саме тому кажуть «пліч-о-пліч», «почуття ліктя». Скільки б іграшок, книжок, розваг у тебе не було, без справжнього друга сумно і нецікаво. Адже тільки з другом можна поділитися радістю і смутком, поговорити про все, що тебе цікавить, весело погратися.

ІІІ. Робота за темою виховного заходу

1.Інформаційна хвилинка

Товаришування, дружба — це взаємини між людьми, які народжуються й міцні­ють на основі спільного навчання і ін­тересів. Товаришувати можна з багатьма ровесниками, а от дружити - лише з од­ним чи кількома. Друзів пов'язує велика повага одне до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога. Дружба не може бути міцною, якщо в ній немає місця чесності, взаємоповазі, довірі. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, і водночас він же першим скаже відверто про недоліки, запропонує їх виправити.

2.Вправа «Займи позицію»

- Чи завжди ви погоджуєтеся з думкою товариша?

- А чи бувають випадки, коли ви думаєте інакше?

- А чи погодитесь ви з моїми думками? Якщо так, то піднімайте руку.

1. Друг – це той, з ким мені добре.

2.Мій друг дружить тільки зі мною.

3.Мій друг не може гратися з іншими, бо я ображуся.

4.Друг має бути сміливим і захищати мене.

5.Друг завжди робить те, що я хочу.

6.Друг завжди поруч зі мною.

7.Друзі ніколи не сваряться.

8.Друг завжди допоможе в біді.

9.Я не дружу з тими, хто негарний.

3.Вправа «Справжній друг. Який він?». Індивідуальна робота

- Чи добре мати друзів? Чому? Чи з усіма ви хотіли б дружити?

- Якого друга ви хотіли б взяти із собою?

- Давайте спробуємо його створити. У вас на партах є фігурка - силует людини. Напишіть на фігурках ті риси характеру, які б ви хотіли бачити у своєму другові, назвіть їх по черзі та прикріпіть на дошку біля запису «Справжній друг» (завжди зрозуміє, веселий, вируче з біди, не насміхається, добрий, щедрий і т.д.)

- Погляньте, який круг справжніх товаришів вийшов у нас.

- А яких друзів потрібно остерігатися? (Хитрунів, брехунів, задавак, задирак, забіяк)

4.Перегляд та обговорення мультфільму «Справжній друг»

А зараз пропоную вам переглянути мультфільм і подумати, яка його основна думка, чому він навчає.

5.Гра «Добре-погано» (об'єднання в групи: день-ніч)

Завдання для груп

Розкладіть слова з конвертів на дві купки «Добре» та «Погано»: на одну слова, що є позитивними рисами характеру, хорошими вчинками людей, які дружать, а на іншу ті, що є негативними рисами характеру чи поганими вчинками людей, які є ворогами. Слова з позитивними рисами характеру прикріпіть на дереві.

У конвертах знаходяться такі слова: доброта, радість, ненависть, турбота, злість, ворожість, співчуття, милосердя, гордість, чуйність, допомога, підтримка, зрадливість, самолюбство, тактовність, ввічливість, заздрість, довіра, підлість, жадібність, повага, байдужість, справедливість, взаєморозуміння, вірність, людяність.

Всі погані риси характеру, вчинки скиньте в торбинку, зав’яжемо її і забудемо про них. А добрі нехай залишаються на волі, ховати їх не будемо, нехай вони живуть серед нас і зміцнюють нашу дружбу.

Руханка «Вірний друг»

Діти стають в коло. Учитель називає якість друзів. Якщо вам ця якість подобається, то беретеся всі за руки і піднімаєте їх вгору, якщо ні – махаєте пальчиком (Якості: добрий, веселий, злий, щедрий, дратівливий, люб'язний, байдужий, правдивий,щирий, жадібний,заздрісний,чесний,привітний,…)

6.Вправа «Обери позицію» (об'єднання в групи: товариш, друг)

- Повідомлення вчителя про те хто такий знайомий, приятель, товариш, друг.

Запам’ятай! Товаришувати можна з багатьма ровесниками,

а дружити - лише з одним чи кількома.

• Приятель – людина, з якою у вас добрі стосунки та близькі відносини.

• Товариш – помічник, людина, близька за поглядами, діяльністю, умовами життя.

• Друг – людина, близька по духу, за поглядами, на яку можна в усьому покластися.

• (Кожна група отримує завдання.)

1. Твій друг не виконав домашнє задання і просить зошита, щоб списати.

2. Твій друг пропонує тобі вчинити погано.

3. Твій друг отримує погані оцінки за семестр і тобі забороняють з ним дружити.

1. Твій друг вживає погані слова і вислови.

2. Твій товариш просить сказати неправду.

   1. Гра«Якщо ти добрий друг, то завжди будеш…»

Зараз ми з вами пограємо в гру, яка має назву «Якщо ти добрий друг, то завжди будеш…».

• гри: Я читатиму вислови, якщо ви це будете робити, то піднімайте руки вгору і потрясіть ними, а як що ні, то нічого не робите.

• Обманювати своїх друзів

• Не брехати друзям

• Говорити брехню поза очі

• Допомагати друзям у складних ситуаціях

• Підтримувати один одного

• Насміхатися над друзями

• Не залишати друзів у біді

• Заступатися за друзів

• Говорити друзям правду

• Ображати друзів

• Піклуватися про друзів
  
  8.Гра «Доповнити рядок з вірша»
  Умови гри: я буду зачитувати вам речення з вірша, ви доповнюєте останнє слово в кожному реченні.
  Навіщо людині потрібен друг?
  Чи повинні друзі сваритись ,
  Щоб могли ми гарно жити,
  Треба вчитися... (дружити).
  А не кидатись словами,
  Щоб не стати ... (ворогами).
  І запам’ятай собі —
  Друг нас виручити зможе,
  У біді він ... (допоможе).
  А як пісня, жарт чи сміх —
  Радість ділиться на... (всіх).
  Друг нас зможе захистити
  Може з класом ... (помирити).
  Друг не стане кепкувати
  І на людях нас... (повчати).
  А як сварять всі навкруг —
  Йде на захист справжній... (друг).
  І ніколи не забудь!
  Й ти для друга — вірним... будь!
  Й ще одне запам’ятай:
  Друзів ти... (не забувай)!
  Знай, моя дитино мила,
  Дружба — це велика... (сила)!

7.Робота з прислів’ями

З давніх давен наш народ склав величезну кількість приказок і прислів’їв про дружбу.

У вас на столах лежать хмаринки. Знайдіть хмаринки, які дружать між собою, зачитайте прислів’я і поясніть чого вони навчають.

• Нових друзів наживай, а старих не забувай

• Сила птаха у крилах, а людини — у дружбі. (Якщо у птаха сильні крила, то він зможе високо літа­ти, а якщо в людини багато друзів, то їй все під силу, не страшні ніякі негаразди. Друзі завжди прийдуть на допомогу.)

• Біда друзів випробовує. (Справжній друг — це той, хто поруч із тобою не лише в добрий час, а й у лиху годину.)

• Друг не той, хто медом маже, а хто правду каже. (Друг завжди скаже тобі правду в очі, незалежно від того, солодка вона чи гірка.)

8.Робота в групах. Складання законів дружби

Діти, ви вірно об’єднали всі хмаринки, виконали всі завдання, і сталося диво: пішов справжній сніг. А де сніг – там і свято! А яке свято ми всі скоро чекаємо? Так це Новий рік! А яке ж свято без ялинки.

І ми з вами сьогодні прикрасимо не просто ялинку, а ялинку дружби, тому що Новий рік- це свято дружби, радості, добра. У вас на партах лежать різнокольорові кульки. Давайте запишемо на кульках основні правила, закони дружби і прикрасимо ними нашу ялинку. Як треба поводитися з другом, чого не можна робити- подумайте і запишіть на кульках та прикріпіть їх на ялинку.

Правила дружби:

Бути щирим і відвертим.

Не обманювати друзів.

Уникати сварок.

Допомагати один одному.

Бути доброзичливими.

Бути турботливими.

Не глузувати один з одного.

Вміти вибачати та поступатися.

Не залишати друзів в біді.

Ділити все навпіл.

Будь чесним.

Не насміхайся над другом.

ЗАКОНИ ДРУЖБИ

• Не обзивай і не принижуй свого друга.

• Допомагай другу в біді.

• Умій розділити радість з другом.

• Не смійся над недоліками друга.

• Вибирай друзів за душевними якостями, а не за одягом.

• Не обманюй друга ні в чому. Будь з ним чесним.

• Умій у тактовній формі вказати на недоліки друга.

• Не ображайся на критику або пораду товариша: він бажає тобі добра.

• Умій визнати свої помилки і помиритися з другом.

• Не зраджуй свого друга.

ІV. Рефлексія.

- А зараз всі станьте в коло, закрийте очі. Нехай кожен візьме за руку свого сусіда і потримає її у своїй.

- Що можна сказати про руки, які вони? (Теплі, ніжні, лагідні, добрі, гладенькі...).

Невже можна образити людину, якщо у неї такі теплі, добрі руки? Тож, якщо хочеться образити кого-небудь із товаришів, згадайте про їхні добрі руки. Нехай руки допоможуть нам потоваришувати та здружитись ще більше.

Діти, тримаючись за руки по черзі скажіть, що вам сподобалось на сьогоднішньому занятті? Що найбільше запам’яталось? Може ви про щось нове дізнались? Або просто скажіть комплімент своєму сусідові.

Мені сподобалося, що ви були активні, висловлювали свої думки….

А потім говорять учні.

Із скриньки візьміть метелика – символ чистої душі. Тримайте його обережно, ніжно, не придавіть. Бажаю вам дружби такої ж чистої і щоб ви ніколи не вбивали її, щоб у вас було багато друзів. Тож пустіть метелика у пошуки гарних і вірних друзів.

Беручись за руки тричі промовляють слова: «Давайте дружно жити, нашою дружбою дорожити!». Перший раз на місці, другий- підійшли ближче і обнялися, третій – ще ближче.

Нехай дружба буде вашим найціннішим скарбом. Бережіть її, щоб ніякі проблеми чи негаразди не змогли її зломити.

Сценарій виховного заходу

«ПОДОРОЖ У КРАЇНУ ДОБРОТИ І ВВІЧЛИВОСТІ»

Мета: розширити словник мовленнєвого етикету учнів, виробляти навички культури спілкування з дотриманням правил етикету, навчати чемного ставлення до однокласників, дорослих, виховувати почуття дружби та взаємодопомоги.

Учитель: Діти, сьогодні на вас чекає подорож до країни «Доброти і Ввічливості». Перш ніж вирушити у подорож, що ми повинні зробити?

Отже, давайте привітаємося.

1 учень: «Доброго ранку» - мовлю за звичаєм.

2 учень: «Доброго ранку» - кожному зичу я.

3 учень: «Доброго дня Вам!» -людям бажаю.

4 учень: «Вечором добрим!» - стрічних вітаю.

5 учень: І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі

6 учень: «Будь ласка», «Спасибі», «Будьте здорові»

Слова необхідні й корисні у мові

Приємно їх чути у школі і вдома

Від мами, вчителя й просто знайомих.

7 учень: Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день починайте зі слів:

«Добрий ранок», «Вітаю», «Здрастуйте».

— Але всі чудові і приємні слова треба обов’язково - промовляти з усмішкою

Пісня «Усмішка»

Доброта: Дозвольте, будь-ласка, мені сказати «Добрий день!» — так просто і так приємно чути нам коли ровесники та дорослі бажають нам добра. Але буває прикро дуже, забувши учень етикет, «Привіт!», - з нальоту крикне, — «друже» і стрімголов біжить в буфет. І «до побачення», як зайве, сприймають учні теж бува, або нічого на прощання, або «Ну я пішов, бувай!»

Ввічливість: А я сьогодні бачила як один восьмикласник вітав іншого вранці. Він наздогнав його біля дверей школи ,огрів по спині портфелем, піддав його шапку, що злетіла з голови, схопив хлопця за ніс і крикнув на вухо: «Привіт дурисвіт!».

Доброта:Ну, знаєш, після такого привітання людина може занедужати!

Вчитель: Але наші учні, напевно знають як підняти настрій із самого ранку.

8 учень: Прокидайся!

Й тільки сонце встане -

Тихенько до віконця.

Ти підстав свою долоньку,

Під промінчик ніжний сонця.

Прибери мерщій в кімнаті,

Й чистим, вмитим за сніданком,

Привітайся до матусі:

— Рідна, з добрим ранком!

Потім радісним , привітним,

Поспішай до трав до квітів.

А щоб день минув не марно –

З усіма поводься гарно!

Пісня Фунтика «Доброта»

Вчитель: Так людина приходить у світ для добра. Вона живе у людському суспільстві, а тому повинна нести у цей світ світло і чистоту своєї душі, бути відкритою у помислах, чесною у діях, милосердною і чуйною. Свідомо виконувати правила поведінки, бути ввічливою, мудрою, доброю і уважною і не лише до людей, а і до всього навколишнього світу, у якому нам випало щастя жити. Кожна людина приходить у світ і вже від першої хвилини свого буття знаходиться між людьми, де є багато правил, законів, а також заборон.

Ввічливість: Всі ми живемо у суспільстві людському. Люди й живемо між людьми.

Доброта: Є закони і правила певні у ньому – поважати їх маємо ми.

Ввічливість: Щоб порядок був, добре усім нам жилося мир і спокій та лад панував.

Доброта: Людям довго трудитись над цим довелося -сам народ всі закони складав.

Ввічливість: Перевірені часом: роками й віками довгий шлях ці порядки пройшли,

Доброта: А тому поважати їх мусимо з вами, щоб достойними бути людьми.

Ввічливість: Є в народу традиції різні й свята, є звертання - чарівні слова.

Доброта: Норми є поведінки у будні і свято…

Ну, хіба я, скажіть, не права?

(Доброта оголошує правила чесності)

Правила чесності

1.Сказав-зроби.

2.Не впевнений-не обіцяй.

3.Помилився-визнай.

4.Забув-попроси пробачення.

5.Говори те, що думаєш.

6.Не можеш сказати правду-поясни чому.

7.Не видавай чужу таємницю.

9 учень: У світі брехні є багато,

Та тільки правда скрізь одна.

Чи ж є хоч десь одненька хата,

Де б не жила з людьми вона?

І хоч втопити її в калюжу,

А правда чиста й осяйна.

Брехня світ чорним робить дуже,

А правда-світла, як весна.

10 учень: І не шукай у других правди,

Як у тобі її нема.

Якщо ти людям брешеш завжди,

Без друзів будеш – сама.

А правда суду не боїться,

І в морі правди не втопить.

Вона як сонце заіскриться,

І завжди! Завжди буде жить!

Пісня Кота Леопольда «Всё нормально, всё в порядке…»

(Ввічливість оголошує правила ввічливості)

Правила ввічливості

1.Ввічливість-вміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою.

2.Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, уходячи-прощайся.

3.Не примушуй за тебе хвилюватись. Ідеш-скажи, куди і о котрій повернешся.

4.Не капризуй, не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

11 учень: вірш «На іменинах»

В їжачка, в їжачка,

Іменини край струмка.

За столом сидять рівненько,

Зайчик, Білочка руденька,

І пухнастий Хом’ячок,

І рогатий Слимачок.

П’ють чайок, торт їдять,-

Не шумлять і не кричать.

Всі чемненько розмовляють,

Їжачка поздоровляють.

Бо в гостях, мої малята,

Їм не личить пустувати.

11учень: вірш «Некультурні хазяї»

У неділю із гостей хлопчики вертались.

А дружок у них питає: «Як вам гостювалось?»

- Та нічого, все як слід…Тільки бачиш, друже.

В тому домі хазяї, некультурні дуже

Некультурні хазяї, грубі, нехороші,

З нас при вході не зняли шапки і калоші.

Навіть з наших кожушин снігу не струсили.

Тому, так як увійшли і до столу сіли.

Вчитель: - Що ж, повчимо цих хлопців чемності.

Гра «Встав чарівне слово»

1.Розтопить серце всякого сердечне слово-Дякую.

2.Якщо ти їсти вже не в силах, то скажем мамі що?-Спасибі.

3.Зазеленіє старий пень, коли почує-Добрий день.

4.Коли згасає сонце і зоря лягає на плечі серед знайомих голосів ми чуєм - Добрий вечір.

5.Розстає навіть крига від слова теплого-Спасибі.

6.Щоб зустрітися знову в годину призначену, кажу щиро і завжди я всім – До побачення.

Пісня «Что такое доброта?»

(Доброта промовляє правила дружби)

Правила дружби

1.Дружба-це правда і чесність кожного.

2.Поважай тих, з ким дружиш.

3.Що вимагаємо від друга-насамперед вимагаємо від себе.

12 учень: вірш «Як поводяться друзі»

Купили зайчику морквинку -

Він дав сестричці половинку.

Капусти хтось подарував -

Він їв і друзів частував.

- Отак і треба -каже мама,-

І в діток водиться так само.

А хто жаліє щось для друга

Той називається жаднюга.

13учень: вірш «Щирий їжачок»

Прийшла зима. Великим снігом,

Покрились зарослі дібров.

Маленький Зайчик бігав-бігав,

Ніде стеблинки не знайшов.

Присів, голодний і холодний,

А їжачок йому «Стривай!»

І яблучко дає червоне,

Що в нірку восени сховав.

- Спасибі! - Зайченя сказало,

Їжаче ти, мій щирий друг.

Аж в небі сонце засміялось,

І засвітився в сріблі луг.

Знов зайчик весело стрибає,

А їжачок хай бачить сни.

Його вухастий пам’ятає,

Чекає друга до весни.

(Доброта зачитує правила свого королівства)

Правила доброти

1.Допомагати слабким, маленьким, хворим, старим і тим, хто потрапив у біду.

2.Прощати помилки іншим.

3.Не бути жадібним.

4.Не заздрити.

5.Жаліти інших.

14 учень: вірш «Людина починається з добра»

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові.

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,

З уміння співчувати, захистити.

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра,

Із світла,що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

15учень: Не лінуйтесь робити добра.

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно як велика гора,

Стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим,

І старайтесь робити добро -

День і ніч, і кожну хвилину,

Щоб серденько, як сонце світило,

Це хорошою робить людину!

Хай душа буде світлою у вас,

Й промениться завжди добротою.

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою,

Правда в світі є дуже проста:

Сонце Землю теплом зігріває,

А людину - її доброта.

І любов у житті прикрашає.

Пісня Кота Леопольда «Если добрый ты…»

Вчитель: Я слово протилежне слову «сміх»

Не від радості й утіх,

Від щастя,горя,болю,

Від образи і невдач…

Відгадали слово?

(Плач)

Вчитель: От щоб цього ніхто не переживав, треба, щоб сміх повсюди лунав.

16учень: Усміхнися,сонечко вгорі -

Воно таке красиве,

А ввечері всміхнись зорі -

Там так багато дива!

Всміхнись квіточці малій -

Вона красу дарує!

Є стільки радості у ній,

Вона нам зір милує.

Маленькій пташечці всміхнись,

Що пісеньку співає.

І весело на світ дивись,

Бо все тут місце має!

17учень: Всміхнись мамі дорогій,

І вітерцеві в полі.

Всміхнись вчительці своїй,

І дітлахам у школі.

Всміхнися щиро, від душі,

Ти - у житті на старті!

І щастя всім нести спіши,

Бо люди того варті.

В житті із посмішкою йди,

І стане всім світліше,

Ти сонечко в душі знайди,

І йди з ним сміливіше.

Вчитель: А тепер і висновки можна зробити.

Ввічливість двері в серця відчиняє -

Силу велику скрізь ввічливість має.

Лагідними нам треба бути з близькими,

А не поганими і не лихими.

Треба забути про гнів і про зло,

Щоб поруч з нами всім тепло було .

Заздрість погану закинь далеченько,

Щоб стало світлим і добрим серденько.

Вирви з душі ти гординю і лінь,

І як най далі від себе закинь.

Правила вивчи всі послідовно

Із усіма ти поводься тактовно.

Змалку навчися людей поважати

Слово хороше навчися казати.

Ти доторкнись до людини душею,

І усміхнись чарівно до неї.

Сонце відразу всміхнеться й розквітне

Як твоє серденько стане привітне.

Гарно учися з людьми з людьми спілкуватись,

Але ніколи не смій зазнаватись.

Всі ми живемо в суспільстві людському

Треба нам добре поводитись в ньому.

Бо без людей хто з нас може прожити?

Треба з людьми уживатися вміти.

І зрозуміти давно всім пора:

Люди приходять у світ-Для Добра.

Лунає пісня Наталії Май «Даруй добро»

Список використаних джерел

1.Подорож у країну ввічливості: оповідання, казки, вірші / Упорядник Г.М. Кирпа- Х.: Белкар- книга, 2010.- 48с.: іл.- (Веселка)

2.Розкажіть онуку: журнал с.137-138, №21-22, «Київ», 2006р.

Мета: допомогти дітям виявляти свої почуття (зокрема почуття щедрості - жадібності) та вчити передавати їх за допомогою конструктивних засобів. Формувати у дітей розуміння понять «моє - спільне», виховувати щедрість, розвивати уміння дітей жити у суспільстві поруч зі своїми однолітками та дорослими, розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, розвивати уяву, фантазію.

- Я розповім вам давню легенду . Колись у давні - давні часи на землі жили два первісні племені. Люди у цих племенах усі разом жили у печерах, чоловіки ходили на полювання, а жінки готували їсти. їли вони із глибоких великих казанів великими ложками з довгими держаками. Держаки були довгі, щоб люди могли доставати юшку з казана, адже казани були глибокі .У одному племені люди тісно ставали навколо казана, набирали на дні казана юшку і несли до рота. Але до рота вони або не доносили, або доносили дуже мало, оскільки їм було не зручно нести до рота довгі ложки , вони чіплялись за сусідів, усе розливалось, тому люди у цьому племені майже були голодні, а отже злі, вони усі були худі і слабі на полюванні, бо не наїдалися. У другому племені люди також тісно ставали навколо казана, теж довгими ложками діставали з дна казана юшку, але несли ложки не собі до рота, а тому, хто стояв навпроти. Це було зручно для усіх: і тих хто набирав, і тих, хто їв, а оскільки ложки були у всіх , то їли також усі. У цьому племені люди ніколи не сварились, завжди були ситі, сильні, у них завжди був веселий настрій. - У якому племені люди були жадні? У якому щедрі? Щедрі, а отже розумні. Іноді буває розумніше нести не собі до рота , а іншому, тоді інший віддасть тобі: чим більше віддаєш, тим більше маєш. - А якби люди усі набирали ложки юшки і несли до рота не усім по черзі, не собі, а комусь одному? Ці люди будуть щедрі? ( так будуть щедрі, але не розумні: не можна усе пхати в один рот він не встигне нагодувати інших, тих, хто йому дає).

Тема: «Книга – твій друг»

Мета: Викликати в учнів почуття поваги і любові до книги; прищеплювати знання та вміння бережливого поводження з нею. Розвивати спостережливість, увагу, пам’ять, логічне мислення. Виховувати згуртованість, вміння поважати один одного.

Обладнання: Тема на дошку, зображення папірусу і єгипетського письма, правила поводження з книгою, прислів’я про книгу, ілюстрації до казок.

Форма проведення: бесіда з елементами гри

Хід заняття

I.Вступна частина

1. Привітання - Встаньте, діти, всі рівненько,

Посміхніться всі гарненько.

Посміхніться всі до мене,

Посміхніться і до себе.

Привітайтесь: « Добрий день!»

2. Перевірка готовності робочих місць

- Сьогодні у нас незвичайна виховна година, тому я хочу, щоб ви:

Не просто слухали, а чули.

Не просто дивилися, а бачили.

Не просто відповідали, а міркували,

Дружно й плідно працювали.

3. Оголошення теми виховної години

- Відгадайте загадку. Вона дуже проста і відповідь напевно знають усі.

Дуже я потрібна всім:

І великим і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу. (Книга)

- Діти, ви, напевно, зрозуміли, яка тема нашої виховної години?

II. Основна частина

1. Історія виникнення книги

- Діти, а зараз ми подивимось відео про історію виникнення книги. Слухайте уважно все, адже після цього будуть запитання.

(Перегляд відео)

- Який матеріал використовували люди для виготовлення книжок?

- Діти, де з’явилися перші паперові книги?У якому столітті?

- Як називалася перша видана книга в Україні?

- Що є скарбницею книг?

- З чого складаються книги?

- Як книги служать людям?

2. Цікаві запитання

- Діти, якось один хлопчик, почувши, що книжка може відкривати різні таємниці, приклав її до вуха і довго й уважно вслухався. Але нічого, звичайно ж, не почув і вирішив, що ним пожартували. А як ви гадаєте?

- Цікаво, а чи є у 1 класі діти, які люблять читати? Напевно що є. Розкажіть про свої улюблені книжки.

- Що саме вам цікаво у названій книжці?

3. Гра «Продовж прислів’я»

- Є така народна мудрість : «Книга – ключ до знань». І для того, щоб багато знати, треба багато читати, відвідувати бібліотеки.

- І давайте зараз пограємо в гру «Продовж прислів’я»

1. Вік живи - … (вік учись).

2. Наука в ліс не заведе, а… (з лісу виведе).

3. Золото добувається із землі, а знання… (із книг).

4. З книгою жити - … (з добром дружити).

5. Ученому світ, а невченому - … (тьма).

6. Мудрим ніхто не вродився, а… (навчився).

7. Книга – дзеркало … (життя).

(Після того, як усі прислів’я складені правильно, то діти читають ланцюжком кожне прислів’я)

4. Відео про бібліотеки

- Діти зараз ми подивимося відео про бібліотеки.

Дивіться будь ласка уважно, бо після цього у нас буде декілька запитань.

- Де знаходиться бібліотеки?

- Які бібліотеки ви запам’ятали?

- Які вам найбільше сподобалися?

5. Фізкультхвилинка

- Діти, давайте ми з вами трохи відпочинемо.

- Руки вгору, руки вниз!

На сусіда подивись!

Руки вгору, руки в боки!

Поскачи на місці трохи!

Руки ззаду покладемо,

Головою поведемо!

Дружно всі присядемо і за парти сядемо!

6. Правило поводження з книгою

- Діти, які правила поводження з книгою ви знаєте?

Зверніть увагу на дошку, ось деяку з них:

1. Обгорни книгу в папір – не бруднитиметься обкладинка.

2. Не читай книгу під чай їжі – можеш забруднити її.

3. Не клади в книгу олівців, ручок та інших товстих предметів – від цього рветься палітурка.

4. Не загинай ріжків на сторінках книги – ріжки відриваються і псується книга – зроби собі для книги закладку.

5. Не рви сторінок, не малюй і не пиши нічого в книзі, не роби в ній ніяких поміток.

6. Не перегинай книгу – від цього вириваються сторінки.

7. Перегортаючи прочитану сторінку, держи її за верхній край.

7. Вгадай з якої казки

- Діти, мені потрібна ваша допомога. Я так старанно готувалася до вас на зустріч, що забула яка картинка з якої казки.

- Допоможете мені?

- Діти, дякую, ви дуже мені допомогли!

8. Гра «Так чи ні»

- Діти, я буду говорити твердження про книгу, якщо воно правильне, то ви плескаєте в долоні, якщо ні, то мовчите.

1. Книги – це наші друзі.

2. Під час читання книги можна їсти та пити.

3. Книги розвивають нас.

4. Книги розширюють словниковий запас.

5. У книгу можна покласти олівець чи ручку.

6. У книзі можна робити помітки.

7. Книги треба обгортати.

8. Для книг потрібні закладки.

IІІ. Заключна частина

1. Підсумкова бесіда

- Любі діти! Шануйте, бережіть, любіть книжки! І тоді весь розум, мудрість і людська доброта переходитимуть до вас через книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки нової книги! Запам’ятайте: «Книга – джерело знань»!

2. Запитання за змістом виховної години

- Які книжки ви читали?

- Яка ваша найулюбленіша?

- Якою ви собі уявляєте книгу майбутнього?

- Вам подобається читати книжки?

- А що вам більше подобається читати книгу, чи дивитись телевізор?

- Що таке бібліотека?

3. Прощання