Отже, пісня "Ніч яка місячна" – це не лише шедевр української музики, але й символ національної ідентичності та культурного надбання.
Вона є одним з найвідоміших і найулюбленіших українських романсів. Її історія сягає кінця XIX століття і пов'язана з іменами видатних українських діячів.
Автори:
Автором вірша, який ліг в основу пісні, є Михайло Петрович Старицький. Спочатку вірш мав назву "Виклик" і починався словами "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!".
Існує дві версії щодо авторства музики:
Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) – видатний український композитор, піаніст, диригент, фольклорист та громадський діяч. Вважається, що він написав музику до цього вірша як арію для опери "Утоплена" за мотивами повісті Миколи Гоголя.
Пізніше пісня набула великої популярності з іншою, більш ліричною мелодією, яка вважається народною. Ця мелодія була записана від кобзаря Андрія Волощенка та оброблена Василем Овчинніковим. Саме цей варіант став найвідомішим і виконується найчастіше.
Історія створення та популярність:
Вірш "Виклик" був написаний Михайлом Старицьким, ймовірно, у 1860-х роках. Існують різні версії щодо його особистого натхнення, зокрема згадується історія про його нерозділене кохання до дівчини Степаниди у рідному селі Кліщинці на Полтавщині.
Вперше вірш був опублікований у 1885 році в одеському альманасі "Нива".
Версія пісні з музикою Миколи Лисенка увійшла до опери Старицького "Утоплена".
Однак справжньої всенародної любові пісня зажила завдяки народній мелодії, яка, ймовірно, виникла пізніше.
У радянські часи перший рядок пісні зазнав змін, слово "Господи" було замінено на "місячна", щоб відповідати атеїстичній ідеології. Таким чином, пісня стала відомою як "Ніч яка місячна, зоряна, ясная".
Незважаючи на зміни, пісня зберегла свою надзвичайну популярність і стала одним із символів української пісенної культури. Її виконували та продовжують виконувати багато відомих українських співаків та хорів.
Текст пісні (найпоширеніший варіант):
Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться в полі туман.
Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Ген на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить.
Небо незміряне всипане зорями, Що то за Божа краса! Перлами ясними попід тополями Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що ніженьки босії Вмочиш в холодну росу: Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло – ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар.
Пісня "Ніч яка місячна" є справжньою перлиною української лірики, яка зачаровує своєю мелодійністю та поетичністю, оспівуючи красу природи та щирі почуття кохання.
Ніч яка місячна [Електронний ресурс] // YouTube. LUTIY24. – Електрон. відео дані. – Режим доступу: https://youtu.be/0koBvIOpaMg?si=ykZpEj65DjZfFnYY. – Назва з екрана. – Дата публікації: 04.07.2023. – Дата перегляду: 27.10.2025.