Історія фільму "За двома зайцями" 

Фільм "За двома зайцями – українська радянська комедія, знята 1961 року режисером Віктором Івановим на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Картина є екранізацією однойменної комедійної п'єси Михайла Старицького. В оригіналі фільм знято українською мовою, згодом – дубльовано на російську. 

На початку липня 2013 року Іван Козленко (заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка) повідомив, що реставраторам центру вдалося знайти первісну українську фонограму картини в Маріупольському фільмофонді. 13 липня 2013 року українська версія вийшла в ефір на телеканалі Enter-фільм. На сьогодні повну версію фільму завантажено до YouTube.

Сюжет:

Свирид Голохвостий – цирульник, який мріє розбагатіти, вирішує одружитися з багатою міщанкою Пронею Сірко. Однак, одночасно він залицяється до бідної дівчини Галі. Голохвостий намагається обдурити обидві сім'ї, але його плани руйнуються.

Фільм "За двома зайцями" набуває зовсім іншого звучання залежно від мови перегляду. 

У російськомовній версії позитивні персонажі говорять "нормальною" російською, а комічні негативні герої, такі як Проня, Голохвастов і Серко, використовують суржик, що сприймається як "зіпсована російська".

Однак, якщо дивитися фільм в оригінальній українській озвучці, картина змінюється кардинально. Тепер позитивні герої говорять чистою українською, а Проня, Голохвастов і Серко виділяються своїм кацапоподібним суржиком, який звучить як зіпсована українська.

Напевно, ви вже бачили російськомовну версію фільму. Але ми пропонуємо вам подивитися оригінальну стрічку українською мовою.

Історія створення

Фільм був знятий на Київській кіностудії імені Олександра Довженка 1961 року.

Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — це державна кіностудія, що розташована у Києві на проспекті Берестейському, 44. 

У фільмі знялися актори із Театру Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), Київського театру імені Івана Франка (нині Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка) та Запорізького театру (нині Запорізького українського музично-драматичного театру імені Володимира Герасимовича Магара). 

Головні ролі виконали

Більшу частину сцен знімали в павільйоні Кіностудії Довженка, але деякі епізоди фільмували на київських вулицях. Головною магістраллю був Андріївський узвіз – там зняли проїзд у візку на весілля, прохід четвірки хлопців з гітарою. Також глядачі з легкістю можуть впізнати краєвиди Подолу, Контрактову площу, Володимирську гірку та інші відомі київські локації. 

Прем’єра стрічки відбулася в непрестижному залі "Дарницького клубу залізничників", зараз Дарницькому палаці культури, на околиці Києва.

Держкіно присвоїло фільму скромну II категорію, що означало творчу невдачу та передбачала обмежений прокат та друк невеликої кількості копій для показу в будинках культури та заводських клубах. Але успіх стрічки був приголомшливим, хоча це не завадило радянським критикам визнати стрічку найгіршим фільмом року.

Відзначення на державному рівні відбулося вже у роки Незалежності. У 1999 році стрічка одержує Державну премію імені Олександра Довженка: лауреатами стануть акторки Маргарита Криницина та Наталя Наум (Галя) та кінооператор Вадим Ільєнко, режисер Віктор Іванов та актор Олег Борисов одержать її посмертно. 

Цікаві факти

•    Фільм став дуже популярним і отримав статус культового.

•  Переглянули його в колишньому СРСР  - 24 700 000 

• Фрази з фільму стали крилатими.

• Сталася досить цікава історія і під час озвучування комедії. Серед героїв картини був колоритний папуга, який жив в кімнаті Проні та кричав: " Химка-дура". Звісно, можна було б навчити пташку більш приємнішого лексикону і не обтяжувати папугу такими словами за ради декількох знімальних днів. Надалі озвучував папуга сам режисер фільму Віктор Іванов. Адже птах говорив тільки те, що вивчив попередньо. До речі, режисер вдало виконав цю роль.

• Також був цікавий факт, що заробітна плата, наприклад, Кринициної була 13 рублів та 50 копійок за знімальний день. Потім директор підняв плату до 18 рублів. А після завершення фільмування, актриса отримала премію - 400 рублів. Маргарита Василівна пригадує, що для неї це були великі гроші. Вона змогла накупити доньці німецьких іграшок. 

Фільм "За двома зайцями" – це класика українського кіно, яка досі має популярність серед глядачів.

Пам'ятник героям фільму встановлено на Андріївському узвозі в Києві.