Олімпі́йські ігри  — міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.

Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки (наприклад: 2012 — 2016 — 2020 і т. д). Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 1990-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади в Ліллегаммері (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.

Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 776 року до нашої ери по 393 рік нашої ери. Ігри у Стародавній Греції проводились кожні чотири роки на честь батька богів і людей Зевса. Всі змагання та конкурси проходили у давньогрецькому поселенні Олімпія, що було розташоване у північно-західній частині півострова Пелопоннес на півдні Еллади. Під час Ігор дотримувались священного миру. Будь-які військові конфлікти та сутички в регіоні, де відбувались Олімпійські ігри, заборонялись.

Учасниками Ігор могли бути вільні греки – чоловіки та юнаки. Для жінок у Греції проводились Герії – Ігри на честь богині Гери.

 Перші Олімпійські ігри тривали один день, а програма включала лише один вид спорту – біг.

У 1894 році барон П'єр де Кубертен заснував Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК відтоді став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією.

Еволюція олімпійського руху в XX і XXI столітті призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів з інвалідністю, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій XX століття. У результаті Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.

Олімпійські символи — атрибути Олімпійських ігор, які використовуються Міжнародним олімпійським комітетом для просування ідеї Олімпійського руху в усьому світі. До олімпійських символів відносяться прапор (кільця), гімн, клятва, гасло, медалі, вогонь, лаврова гілка, салют, талісмани, емблема. Будь-яке використання олімпійських символів в комерційних цілях заборонено Олімпійською хартією.

Девіз.

Олімпійський девіз — Citius, Altius, Fortius, що в перекладі з латинської означає «Швидше, вище, сильніше». Він був придуманий французьким священиком Анрі Дідона, запропонований П'єром де Кубертеном при створенні Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році і представлений на Олімпійських іграх 1924 року в Парижі.

Існує девіз «Головне — не перемога, а участь», авторство приписується де Кубертену. Насправді ця фраза пов'язана з трагедією бігуна Піетрі Дорандо, який був дискваліфікований в бігу на марафонську дистанцію (Лондон, 1908) через надану йому сторонню допомогу на фініші. Допомогу, яку він не просив. На другий день відбулася урочиста церемонія вручення призів. Один з членів королівської сім'ї запросив італійця до п'єдесталу і вручив йому золотий кубок за видатне спортивне досягнення. У цей день пенсильванский єпископ виголосив з амвона собору святого Петра наступні слова: «На Олімпіаді головне не перемога, а участь».

Кільця.

Кільця являють собою п'ять взаємопов'язаних кілець, забарвлених в синій, жовтий, чорний, зелений і червоний кольори на білому полі, відомі як «олімпійські кільця». Цей символ був спочатку розроблений в 1912 році бароном П'єром де Кубертеном, співзасновником сучасних Олімпійських ігор. Схоже, що він закликав кільця представляти п'ять континентів: Африки, Азії, Америки, Океанії та Європи.

Олімпійський вогонь.

Вперше олімпійський вoгонь був запалений на Олімпійських Іграх 1928 року в Амстердамі.

Перша естафета олімпійського вогню з Олімпії і церемонія запалювання Олімпійського багаття були проведені на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні. Вогонь був запалений в Олімпії 20 липня 1936 року, естафета закінчилася в Берліні 1 серпня 1936 року.

Олімпійський факел переноситься спортсменами, лідерами, знаменитостями і звичайними людьми.

Джерело: https://naurok.com.ua/z-istori-olimpiyskogo-ruhu-247228.html