Профілактика
Соціально-педагогічна профілактика — це система заходів спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, які сприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони, дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.
Суть профілактики у полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних і соціально-психологічних факторів, які можуть слугувати причиною формування поведінки, що відхиляється від норми.
З метою профілактики відхилень поведінки соціальний педагог закладів професійної (професійно-технічної) освіти заводить картотеку підлітків, які потребують особливу психолого-педагогічну увагу, у якій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи і особливо в умовах воєнного стану.
До цієї категорії належать: діти, схильні до правопорушень, які перебувають на обліку служби у справах неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції, діти з неповних, багатодітних і неблагополучних сімей, діти-сироти, діти батьки яких загинули (пропали безвісти), померли під час захисту незалежності та суверенітету України, діти, які відносяться до категорії внутрішньо-переміщених осіб, які потребують особливої уваги за висновками психолога або класного керівника.
У першу чергу профілактика має бути спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки.
Надзвичайно важливе значення має робота соціального педагога в умовах воєнного стану, а саме профілактика деструктивної поведінки й негативних емоційних станів: тривалим станом тривоги, невпевненістю, апатією, почуттям страху, уникненням неприємного сприйняття поранень /смерті співгромадян, гіперболізованим відчуттям загроз особистій безпеці, панікою/панічною атакою, втратою віри, провиною, помстою та профілактики негативних явищ в учнівському середовищі - правопорушень, наркоманії, алкоголізму, вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здорового способу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки.
Соціальному педагогу необхідно знати існуючі методи профілактичної роботи, уміти ефективно використовувати накопичений досвід для вирішення практичних завдань, а також знати ряд принципово важливих моментів.
По-перше, негативні тенденції, як правило, мають перш за все соціально-економічний характер. Тому їх продуктивне вирішення припускає облік і реорганізацію усього комплексу чинників силами фахівців різних професій. Соціальному педагогу необхідно виділити ті аспекти проблеми, які відповідають його компетенції. Грамотна постановка завдання, концентрація зусиль для вибору відповідних засобів — необхідна умова успішності його діяльності. Як правило, будь-яка велика соціальна проблема носить комплексний характер, а значить, при пошуку методів її вирішення 4 необхідно виділити ключові моменти для проведення власне соціальної роботи.
По-друге, формулювання конкретних цілей профілактичної роботи може вестися тільки на основі обліку специфіки конкретної ситуації. Важко налагодити роботу з клієнтом при вирішенні, наприклад, його матеріальних проблем, не знаючи рівень його доходів, або займатися профілактикою асоціальної поведінки, не знаючи її видів і причин виникнення. Це означає, що при постановці мети соціальної роботи з оптимізації соціального стану індивіда повинен бути чітко визначений об’єкт (тип стану) і предмет (вид професійної діяльності) спрямованості дії.
По-третє, підбір адекватних засобів для оптимізації соціального стану (самопочуття) клієнта може вестися тільки на основі ретельно конкретизованої мети роботи. Соціальний педагог повинен враховувати рівень, масштабність, тимчасові рамки, призначення, форми і характеристики дії для здійснення управлінської діяльності. Як і відносно діагностики, тут не існує “універсальних” профілактичних засобів, що дозволяють одним і тим же способом ліквідувати несприятливі наслідки негативних станів у всьому різноманітті ситуацій.
По-четверте, найважливішим моментом в діяльності соціального педагога є визначення ефективності заходів. Це важливо, в першу чергу тому, що соціальний педагог (як і медик, психолог, педагог) повинен оцінювати свою діяльність відповідно до головного принципу “Допомагай людям і не нашкодь”. Важливо також, щоб його реальна робота була відчутна, корисна, представлена в явній формі, зрозумілій і неспеціалістам - тим, на кого направлена профілактична дія, і тим, хто санкціонував їх проведення.Соціальна профілактика – це науково обґрунтовані та своєчасні дії, спрямовані на:
1) запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у певних індивідів та груп ризику;
2) збереження, підтримка й захист нормального рівня життя та здоров’я людей;
3) сприяння їм в досягненні поставленої мети й розкритті їхніх внутрішніх потенцій.
Соціальна профілактика – соціальна робота, що спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо попередження аморальної, протиправної та іншої асоціальної поведінки, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу на життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
Реалізується через:
· надання різним категоріям клієнтів інформації про негативні явища, їх наслідки та відповідність за протиправні дії;
· здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання з метою превенції негативних явищ;
· здійснення індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю групи ризику та їхніми батьками;
· виявлення дітей з груп ризику девіантної поведінки та проведення психологічних та педагогічних заходів;
· психолого-просвітницька робота, що спрямована на розвиток особистості дитини;
· проведення профілактичних акцій, конкурсів, змагань з метою профілактики негативних явищ та пропаганди здорового способу життя.
Соціальна профілактика – це науково обґрунтовані та своєчасні дії, спрямовані на:
1) запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у певних індивідів та груп ризику;
2) збереження, підтримка й захист нормального рівня життя та здоров’я людей;
3) сприяння їм в досягненні поставленої мети й розкритті їхніх внутрішніх потенцій.
Профілактика - це частина освітнього процесу закладів професійної (професійно-технічної) освіти в воєнний та післявоєнний час . Таким чином система профілактики в професійний закладах повинна бути представлена двома основними групами засобів: загальною ранньою профілактикою з усіма здобувачами освіти і спеціальною профілактикою з учнями, які потребують підвищеної педагогічної уваги та їх батьками. Отже в загальному плані педагогічна профілактика правопорушень здобувачів освіти розглядається як попередження і подолання відхилень у поведінці учнів. Психологічний аспект профілактичних дій соціального педагога полягає у встановленні довірливих стосунків з здобувачами освіти, реалізація соціально-значимої мети - в охороні прав дитини.
Оскільки сутність причин правопорушень полягає в соціальній дезадаптації, психологічний аспект педагогічної профілактики полягає в необхідності формування у учасників освітнього процесу потреби у самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні, в розширенні особистих знань досвіду гуманних і демократичних стосунках, у прагненні до активного подолання негативних явищ в соціальній дійсності. Таким чином, основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів під час освітнього процесу в умовах воєнного стану, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню здобувачів освіти у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.
Сьогодні всі учасники освітнього процесу більше ніж будь-коли потребують соціальної профілактики, психологічної підтримки й допомоги. Тому в закладах професійної (професійно-технічної) освіти психологічною службою, а зокрема соціальним педагогом систематично проводяться профілактичні заходи, що поширюють інформацію та популяризують положення національних та міжнародних законодавчих актів із забезпечення прав людини та з питань правової освіти. Найпоширеніші заходи:
- інформаційні (поради, прес-конференції, презентації);
- навчальні (бесіди, лекції, заняття, тренінги);
- методичні (семінари, круглі столи).
Бесіди та поради щодо правил поведінки в умовах воєнного стану
Правила поведінки в умовах воєнного стану
Дотримуйтесь порад:
Носіть із собою документ, що посвідчує особу.
Тримайте в кишені одягу записи про групу крові й про можливі проблеми зі здоров’ям.
Намагайтеся якнайменше перебувати поза житлом і роботою, уникайте місць скупчення людей.
За можливості уникайте демонстрації патріотичної атрибутики: це може спровокувати агресора.
Пам’ятайте, де розташовані найближчі від оселі, роботи чи місць, які ви часто відвідуєте, сховища та укриття.
У жодному разі:
Не повідомляйте про свої плани малознайомим людям, не сперечайтеся з ними.
Уникайте колон техніки й не стійте біля військових машин.
Не фотографуйте й не знімайте відео в присутності людей у військовій формі.
Не спостерігайте за ходом військових дій, ховайтеся одразу, як почуєте постріли.
Не носіть із собою зброї, не показуйте військовим нічого, що навіть за формою може нагадувати зброю.
Не підбирайте покинутої зброї або боєприпасів.
Не торкайтеся вибухонебезпечних або просто невідомих чужих речей, бо звичайні побутові предмети можуть бути заміновані.
Не носіть армійської форми, камуфльованого одягу чи одягу з шевронами.
Надавайте перевагу одягу темних кольорів, що не привертає уваги.
Для того, щоб соціальний педагог результативно організував профілактичну роботу з здобувачами освіти, необхідно знати про них якомога більше: починаючи від морального клімату у сім’ї і закінчуючи захопленнями та мріями дитини. Поведінка підлітка у суспільстві часто залежить від того, у якій сім’ї виховується дитина, які моральні та соціальні пріоритети має родина.
