Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи ліфти. Це про суспільство, де кожен має право бути почутим, зрозумілим і прийнятим.
Безбар’єрність починається з маленьких кроків:
• у школі — коли дитина з особливими освітніми потребами відчуває себе частиною класу;
• на вулиці — коли простір доступний для людей з інвалідністю, батьків з візочками чи літніх людей;
• у спілкуванні — коли ми говоримо простою мовою, відкрито й з повагою.
Це культура взаємної підтримки, де різноманітність не є перешкодою, а джерелом сили.
Безбар’єрність — це про гідність, рівність і людяність.
Давайте творити простір, у якому кожен може сказати: «Я тут вдома».