НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ  " ГРАЄМОСЬ- НАВЧАЄМОСЬ"

Радість гри - це радість творчості. Вже в перших своїх іграх дитина відчуває задоволення від виконання задуманого. Багато ігри доставляють дітям радість від задоволення потреби в русі, в наслідуванні. Малюкам подобається і сам процес спорудження будівлі з будівельного матеріалу - або з піску, в той же час помітна радість від результатів докладених зусиль, вияву самостійності, фантазії. Необхідно так організувати гру, щоб вона була радісною у всіх відносинах. Спостереження за дитячою грою тим не менш показують, що гра хоч і приносить дитині задоволення, але він відображає в ній не завжди приємні почуття і переживання: донька - лялька вередує, мама сердиться, шльопає її, донька плаче; на дачі мама вмовляє свою доньку: тобі нудно без мене, не плач, я буду кожен день приїжджати. Туга по мамі, примхи дочки і засмучення мами взяті з дитиною свого досвіду, своїх переживань, які з великою щирістю виявляються в грі.

А. С. Макаренко дав глибокий аналіз психології гри, показав, що гра - це осмислена діяльність, а радість гри - «радістю творчою», «радістю перемоги».

Схожість гри з працею виражається й тому, що діти відчувають відповідальність за досягнення поставленої мети та за виконання ролі, яку доручає їм колектив.

2. Розумове виховання дітей у грі.

Гра є своєрідною практичною діяльністю дитини і засобом всебічного виховання.

У грі відбувається формування сприйняття, мислення, пам'яті, мови - тих фундаментальних психічних процесів, без достатнього розвитку яких не можна говорити про виховання гармонійної особистості.

Рівень розвитку мислення дитини визначає характер його діяльності, інтелектуальний рівень її здійснення. Наведемо простий приклад.

На далекому кінці столу лежить іграшка, яку дворічній дитині потрібно дістати. Один забирається на стілець з ногами і лізе через весь стіл. Інший сповзає зі стільця і, обійшовши стіл, дістає іграшку. Третій, не встаючи зі свого стільця, бере поруч лежить стрижень від пірамідки або ложку (те, що є під руками) і, дотягнувшись з допомогою цього імпровізованого знаряддя до іграшки, присуває її до себе.

У всіх трьох випадках дитина вирішує одну й ту ж практичну задачу (дістати іграшку) в певних умовах (іграшка знаходиться далеко, і прямо з місця її не дістати). Кожен долає ці умови різними способами - в залежності від свого сформованого досвіду: перший шляхом безпосереднього дотягування до іграшки рукою, другою практично робить те ж саме, але більш зручним способом - обходить перешкоду, і тільки третій використовує досвід цільового впливу одним предметом на інший, і саме такі дії повинні відповідати рівню інтелектуального розвитку дітей третього року життя.

Якщо дитина використовує у грі всі знання, набуті на заняттях, в повсякденному житті (морально - етичні, естетичні, екологічні, суспільної спрямованості, знання про предметах і машинах, що служать людині, людина - трудівника і ін), то гра буде виконувати свою основну педагогічну функцію - стане розвиваючою діяльністю, спрямованої на всебічне виховання дошкільнят.

Засвоєння правил у грі - це засвоєння узагальненого досвіду. Що безсумнівно сприяє розумовому розвитку.