Виступ на МО

Мета: вчити дітей складати компазицію з підготовлених єлементів, уважно слухати текст, та давати відповіді за змістом; розвивати зв’язне мовлення, дрібну моторику рук, увагу, пам’ять. Виховувати вміння співчувати, любов до Батьківщини.

Тип: комбіноване

Форма: групове

Матеріал для засобів навчання: тематичні картинки, казочка: «Про хліб», вірш «Не забудь!», шаблони квітів, жовтий та блакитний, кольоровий папір та картон, ножиці, клей, пензлі для клею.

Техніка безпеки під час роботи з ножицями.

Хід заняття

Вихователь: Добрий день, діти!

У нас сьогодні з вами відбудеться незвичайне заняття.

Вихователь: Діти, скажіть будьласка які ваші олюбленні страви?(Відповіді дітей)

Ваші батьки намагаються, щоб у вас була смачна їжа, гарний одяг, цікаве різноманітне життя. Кожна дитина в нашій країні має право на повноцінне життя, харчування.

А колись, дуже давно діткам та дорослим на Україні не було,що їсти.

Хліб ждя людей був самим найсмачнішим за будь що. Люди збирали крихточки, зернятка, щоб хоч щось поїсти. Але так сталося не тому, що якесь лихо природи, а тому, що їжу в них відбирали.

Пам’ятаєте казочку «Про півника і двох мишенят.» Скільки праці півнику треба було вкласти, щоб із колоска отримати хліб.

Розповідь казки про хліб

Було це ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою. Дав бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі, як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі. Але люди не шанували цього Божого дару, адже хліба було доволі. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.

Не зміг бог терпіти такої наруги над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини. Настали для людей важкі часи. Голодні. Терплять, але не просять у бога пробачення.

От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до бога, просити за людей, щоб Він повернув їм хліб. Пішли вони і стали слізно просити. Змилостивився бог на цих бідних тваринок і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.

Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий і потрібно їм завжди давати окраєць хліба.

Вихователь: Діти, треба завжди шанобливо ставитися до хліба, бо це не лише важка праця, це ще й золото нашої держави. Адже, не дарма кажуть: «Хліб усьому голова». Давайте з вами разом складемо правила шанобливого ставлення до хліба.(Не можна викидати хліб. Краще віддати його пташкам або тваринкам тощо)

Вихователь: Дітки, ви такі молодці, так гарно працюєте! Ви, мабуть, втомилися? Давайте трішки відпочинимо і розімнемося.

Руханка (діти виконують рухи відповідно до слів)

Тут трава росте висока ,

Тут стежинонька вузька.

Вище руки, вище ноги —

Не проста у нас дорога.

А тепер ідемо боком —

Із підскоком, із підскоком.

Походили на носочках,

А тоді на п'ятах.

Випростали добре спини

І звели лопатки.

Всі ми звикли до порядку,

Дружно робимо зарядку.

Ми на радість цьому дому

Проганяєм сон і втому.

І направо, і наліво,

Щоб нічого не боліло.

Один і два, три і чотири —

Набираємося сили.

Нахилились, повернулись,

До товариша всміхнулись.

Вихователь: А зараз я хочу вам запропонувати виготовити з папіру квітку «Незабудьку».

Є такі квіточки блакитно-жовтого кольору. Зараз я вам покажу картинку з квітками. І послухайте уважно вірш.

Не забудь!

Незабудьки голубенькі,

Дуже ніжні і малі,

На лужку при самій річці

Між травою розцвіли.

І такі вони несмілі,

Налякав їх хтось, мабуть,

Що усім шепочуть тихо:

«Любий друже! Не забудь!»

Що вам нагадують кольори цієї квітки (Прапор Укрїни)

Вихователь: А зараз приступаємо до виготовлення «Квітки-Незабудьки»

Техніка безпеки під час роботи ножицями.

Діти виконують аплікацію «Квітка-Незабудька».

Вихователь: Дітки, що вам запам’яталося і сподобалося на нашому занятті?

(Відповіді дітей)

Ми з вами – Українці. Ми повинні завжди допомогати один одному, захищати слабшого, цінувати те що маєте!