група 209

15.09.2020

ТЕХНОЛОГІЇ

ТЕМА УРОКУ. МЕТОДИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МЕТОД " МОЗКОВОЇ АТАКИ". МЕТОД" ТІНЬОВОЇ МОЗКОВОЇ АТАКИ". МЕТОД " СИНЕКТИКИ"

МЕТОД «МОЗКОВОЇ АТАКИ»

Метод мозкової атаки запропонував американський винахідник А. Осборн і назвав його методом активізації перебору варіантів. Ґрунтується він на наступній особливості творчого процесу людини: одні винахідники більш схильні до генерування (створення) ідей, а інші — до їх критичного аналізу.

А. Осборн запропонував доручати пошук розв’язків задач колективу, який складається із двох груп: групи «генераторів ідей» та групи «експертів».

Нижче на рисунках ви бачите такі колективи (учнів і науковців) під час вирішення творчих проблем.

А. Осборн розробив правила використання «мозкової атаки».

1. Правила використання методу.

1.1. Найбільш доцільна кількість учасників, що розв’язують творчу задачу складає 12—25 осіб. До групи «генераторів» включають людей з бурхливою фантазією, схильних до абстрактного мислення, але не скептиків. До групи «експертів» залучають людей з аналітичним, критичним складом розуму. Керує процесом вирішення задачі (його названо «сесією») найбільш досвідчений учасник «мозкової атаки».

1.2. «Генератори» висувають максимальну кількість ідей (в тому числі ідей фантастичних, а іноді і жартівливих). Задача «експертів» — відбір найбільш цікавих ідей.

1.3. Тривалість «сесії» залежить від складності задачі, що розв’язується, але не перевищує 30—50 хв.

1.4. Досить важливо, щоб між учасниками «мозкової атаки» встановилися вільні і доброзичливі відносини. При генерації ідей забороняється будь-яка критика, скептичні посмішки, жести, міміка. Необхідно, щоб ідеї, висунуті одним учасником, підхоплювались і розвивались другими.

2. Особливості методу. В перші 10—15 років здавалося, що мозкова атака має необмежені можливості і з ним пов’язували великі надії. Але згодом виявилося, що це не так. Зокрема, сучасні винахідницькі задачі йому не під силу. Саме тому метод почали вдосконалювати. Одним із таких вдосконалень є «тіньова мозкова атака».

МЕТОД «ТІНЬОВОЇ МОЗКОВОЇ АТАКИ»

Сутність методу. Деякі люди, щоб генерувати ідеї, повинні бути на самоті і в тиші. При «тіньовій мозковій атаці» формують дві підгрупи «генераторів»: перша з них — власне «генератори», які формують ідеї, а друга — тіньова, її учасники стежать за ходом роботи першої, але не беруть участі в обговоренні. їі називають «тіньовим кабінетом». У членів цієї групи ідеї виникають під впливом ідей, які висловлені активними «генераторами». Активна і тіньова підгрупи генераторів розміщуються в одному приміщенні на певній відстані або в різних приміщеннях.

Усі інші особливості і правила проведення «тіньової мозкової атаки» такі самі, як і «мозкової атаки». Як уже зазначалося, у табл. 1, «тіньова мозкова атака» не була сильнішою за «мозкову атаку».

МЕТОД «СИНЕКТИКИ»

Усім вам доводилося переходити чи переїжджати через річку по мостах різноманітної конструкції і складності — від найпростішої до досить складної. Яка історія їх створення? Що стимулювало їх проектування і виготовлення? Виявляється, це була аналогія (схожість) з тим, що мало місце у повсякденному житті суспільства.

З давніх-давен люди використовували аналогію в своєму житті, практичній діяльності. Так, людина бачила як по дереву, що впало з одного берега неширокої річки на другий, переходили тварини. За необхідності вона вже цілеспрямовано зрубувала дерево за допомогою кам’яної сокири і переходила по ньому на протилежний берег. Переконавшись у надійності такого засобу, у людини з’явилася ідея побудови простого балочного моста. Пізніше проектувалися мости у вигляді досить складних технічних конструкцій (див. рис. 12).

Аналогію, різні її види і форми покладені в основу методу «синектики». Пригадайте, хто його автор (див. табл. 1).

Сутність методу. Синектика формує у свідомості людини своєрідний, оригінальний підхід до вирішення задачі, що завдячує використанню різних видів аналогії. Особливе значення надається аналогії з природою. Виявилося, що створений Гор- доном метод є значно ефективнішим за всі інші методи перебору варіантів. У чому саме полягає «таємниця» його успіху?

У. Гордон вніс дві суттєві інновації (принципово нові підходи, пропозиції) у мозкову атаку, під час її вдосконалення.

1. У. Гордон запропонував формувати для синектики постійний склад групи із 5—7 осіб — фахівців різного профілю й з різними захопленнями. Це давало змогу розглядати проблему в різноманітних аспектах, оскільки кожен фахівець вносить у вивчення проблеми (задачі) своє сприйняття, свій погляд на проблему, що забезпечує широкий набір розв’язків.

Учасників «синектики» («синекторів») попередньо навчають за спеціальною методикою протягом року. Головна мета навчання — створити колектив людей, які добре розуміють одне одного. За період навчання синектор має оволодіти такими якостями: вмінням абстрагуватися, подумки відмежовуватися від предмета обговорення та нав’язуваних ідей, схильністю до роздумів і фантазії, вмінням слухати інших, стримано ставитись до ідей, висловлених товаришем, вмінням знаходити у звичайному незвичайне і навпаки. Цими якостями важливо оволодіти і Вам.

У. Гордон запропонував низку способів, які дають змогу уникати суттєвих перепон (стереотипів) у творчій діяльності під час генерації ідей і активізувати творче мислення. Один із таких способів (найбільш ефективний) — застосування різного типу аналогій під час вирішення задачі.

Для більш глибокого розуміння і усвідомлення Вами цих підходів, а також розвитку вмінь практичного їх застосування розглянемо приклад.

Уявимо собі, як вирішуватимуть проблеми зниження шуму від системи вентиляції в цеху фахівці різного профілю.

Матеріалознавець: використати звукопоглинаючий матеріал.

Механік: підвищити жорсткість коробів (де розташована вентиляція) і їх кріплення для зменшення вібрації.

Акустик: поставити звукоізолюючі екрани або форму конструкції зробити такою, щоб звукові коливання поглиналися (гасилися) за рахунок виникнення явища резонансу.

Радист (фахівець із передавання і приймання повідомлень по радіо): вібрація — це коливання, а тому необхідно поставити джерело звуку з такою самою частотою коливань, але у протилежній фазі (активне шумозаглушення), і таке інше.

Для вирішення поставленої проблеми можна використати низку аналогій — з радіохвилями, з хвилями на поверхні води тощо. Зарослі очерету гасять хвилі на воді, металевий екран не пропускає радіохвилі, відбитий звуковий сигнал після накладання із прямим може взаємно погасити й інші аналогії. Такий різнобічний підхід до вирішення проблеми обов’язково дасть змогу знайти потрібне ефективне рішення.

ЗАВДАННЯ

1. ОЗНАЙОМИТИСЬ З МАТЕРІАЛОМ ВИКЛАДЕНИМ ВИЩЕ.

2. ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ ТЕМУ І ЗРОБИТИ ПЛАН ПО ТЕМІ.ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ.

22.09.20.

УРОК 7

ТЕМА УРОКУ. ТЕХНОЛОГІЯ ПОШУКУ ПРОБЛЕМИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТУ

За століття, що пройшли з часу винаходу книг, людство придумало тільки три основні способи пошуку інформації в книгах із великою кількістю сторінок. І кожен із нас зустрічався з ними ще до свого першого виходу в Інтернет. Це пошук за допомогою змісту, посилань і предметного покажчика. Виявляється, в Інтернеті використовуються ці ж способи для пошуку потрібної сторінки, тільки вони автоматизовані й виконуються спеціальними програмами. Розглянемо кожен із цих способів.

1. Способи пошуку інформації.

1.1. Каталоги

Перший спосіб пошуку інформації в книзі — це пошук за допомогою змісту. Бажаючи знайти інформацію, що нас цікавить, ми, в першу чергу, звертаємося саме до нього. Це найбільш природний спосіб пошуку потрібної сторінки. Ви чудово знаєте, як користуватися змістом у книзі. Ви його переглядаєте, знаходите потрібну главу, номер сторінки й розгортаєте книгу в потрібному місці.В Інтернеті цьому способу пошуку відповідають каталоги. Це один із найстаріших сервісів Інтернету. У середині 1990-х років саме каталоги були основним способом упорядкування інформації в Інтернеті. У каталогах утримується набір посилань на сайти з їхнім коротким описом. Сторінки (сайти) усередині каталогу розташовані за темами (рубриками), а всередині тем вони ранжовані або за індексом цитування, або за датою додавання, або за алфавітом, або за іншим параметром. Залежно від широти тематики посилань каталоги можуть бути загальними й спеціалізованими (тематичними). На сьогодні найбільш популярний Інтернет-каталог – Yahoo!

Процес пошуку інформації за допомогою каталогів виглядає так:

♦ користувач послідовно переглядає зміст каталогу;

♦ вибирає потрібну рубрику;

♦ переглядає сайти, що стосуються цієї рубрики;

♦ переходить на потрібний сайт або сторінку.

1.2. Посилання

Другий звичний для нас спосіб пошуку — це використання посилань у тексті на потрібні сторінки книги. При посиланні на яку-небудь сторінку (наприклад с. 24) читач повинен розгорнути зазначену сторінку 24 і знайти в її тексті той фрагмент, який його цікавить. В Інтернеті механізм посилань зі сторінки на сторінку перетворили в автоматичні посилання, на які користувач просто клацає мишкою. Посилання в Інтернеті називаються гіпертекстовими посланнями (префікс «гіпер» означає, що посилання веде за межі тексту, на іншу сторінку). З роботою з гіперпосиланнями ви вже познайомилися на попередньому уроці.

Посилання — це основний, «кореневий» принцип Інтернету, але ж по суті це стара ідея, просто автоматизоване текстове посилання. Посилання в каталогах і на звичайних сайтах можуть розставлятися автоматично при формуванні Web-сторінки, але найчастіше їх розставляють вручну - Web-майстер розмічає спеціальними позначками фрагмент тексту і приєднує до нього адресу відповідної сторінки.

1.3. Пошукові покажчики (ключові слова)

Третій, найшвидший і найефективніший спосіб пошуку потрібної інформації — скористатися алфавітним списком найбільш важливих термінів, так званим предметним покажчиком. Такі предметні покажчики містяться в кінці книги. Ви часто зустрічали його в підручниках, у наукових і технічних виданнях. У ньому перераховуються важливі для даної книги терміни (ключові слова) і вказуються номери сторінок, на яких ці терміни зустрічаються. Саме ця ідея пошуку інформації за ключовими словами, зібраними в предметному покажчику, стала основою для створення пошукових систем, або Інтернет-пошуковиків.

2. Пошукові системи.

Пошукова система — це Web-сайт, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. Можна сказати, що користувач, який уводить запит у пошукову систему, звертається до предметного покажчика (списку всіх ключових слів) Інтернету із вказівкою сторінок, на яких ці слова зустрічаються. Як правило, основною частиною пошукової системи є пошукова машина (англ. search engine). Це комплекс програм, який забезпечує функціонування пошукової системи.

Пошукова машина має ряд користувальницьких характеристик:

♦ релевантність (ступінь відповідності знайденої інформації запиту; доречність результату);

♦ повнота бази (чим ширши область пошуку, тим краще);

♦ швидкість пошуку;

♦ актуальність посилань;

♦ додаткові можливості (пошук подібних документів, обмеження області пошуку). Основними критеріями якості роботи пошукової машини є релевантність і повнота бази.

Це цікаво

Одним із перших інструментів пошуку в Інтернеті (до WWW) був Archie. Першою пошуковою системою для Всесвітньої павутини був індекс Wandex, який вже не існує, розроблений Метью Ґреєм із Массачусетського технологічного інституту в 1993 р. Також у 1993 р. з'явилася пошукова система Аliweb, що працює дотепер. Пошукова система WebCrawler, запущена в 1994 році, дозволяла користувачам шукати за будь-якими ключовими словами на будь-якій Web-сторінці. З того часу це стало стандартом для всіх основних пошукових систем. Крім того, це був перший пошуковик, що зазнав всесвітньої популярності.

Сучасні пошукові системи використовують у своїй роботі певний алгоритм пошуку інформації. Алгоритм пошуку - це точна вказівка пошуковій машині зробити певну послідовність дій, урахувати певні фактори для досягнення найбільш релевантної видачі за кінцеве число кроків. Алгоритм пошукових систем постійно вдосконалюється для поліпшення релевантності результатів пошуку. У наш час на території країн СНД найбільш популярні пошукові системи Google, Яндекс, Rembler та ін. В Україні працює україномовна пошукова система МЕТА.

Лідер пошукових машин Інтернету Google (США) охоплює понад 60 % світового ринку, а це значить, що 6 із 10 людей, що є в мережі, звертаються до нього при пошуках інформації в Інтернеті. На сьогоднішній день Google реєструє щодня близько 50 млн. пошукових запитів та індексує понад 8 млрд. Web-сторінок. Google може знаходити інформацію на 117 мовах. Засновники компанії - Сергій Брін і Леррі Пейдж. Компанія Google була заснована 4 вересня 1998 року.

Завдяки своїм технологічним інноваціям, Google став власником безлічі нагород, включаючи приз «Голос народу» за кращі технічні досягнення й нагороду «Краща пошукова система в Інтернеті» від Yahoo!Internet Life. Google завоював приз за «Технічну досконалість» журналу РС і «Краща пошукова машина» журналу The Net. Велика кількість компаній використовують пошукові технології Google на своїх Web-сайтах.

Це цікаво

♦ Вид мадагаскарських мурах Proceratium google був названий на честь сервісу Google Earth, який допоміг ученому в його дослідженнях.

♦ В одній із серій популярного японського аніме-серіалу Death Note головний герой Ягамі Лайт користується пошуковою системою Gentle, дизайн якої повністю повторює дизайн Google.

На території пострадянського простору є аналогічні приклади успішних розробок пошукових систем.

Компанія «Яндекс» (Росія) - одна з найуспішніших у галузі інформаційних технологій. Яндекс - російська ІТ-компанія, що володіє однойменною системою пошуку в мережі й інтернет-порталом. Пошукова система Яндекс є дев'ятим серед найбільших пошукових сайтів світу: за кількістю оброблених пошукових запитів (566 млн.) і другим найбільшим неангломовним пошуковим сервером (після китайського). Офіційно пошукова машина Yndex.ru була анонсована 23 вересня 1997року на виставці Softool. Через два місяці, у листопаді 1997 року, був реалізований природно-мовний запит. Тепер до Yndex.ru можна звертатися просто по-російськи, ставити довгі запити, наприклад: «де купити комп'ютер», «генетично модифіковані продукти» або «коди міжнародного телефоннго зв'язку» — і одержувати точні відповіді. Середня довжина запиту в Yndex.ru зараз — 2,7 слова. В 1997 році вона становила 1,2 слова, тоді користувачі пошукових машин були привчені до телеграфного стилю. В 1998 році на Yndex.ru з'явилася можливість «знайти схожий документ», список знайдених серверів, пошук у заданому діапазоні дат і сортування результатів пошуку за часом останньої зміни. За цей рік «обсяг» Рунету (російськомовного Інтернету) подвоївся, що призвело до необхідності оптимізації пошукових механізмів. І тоді, і зараз швидкість пошуку на Yndex - секунди. За 1999 рік Рунет виріс на порядок як в обсягах текстів, так і в кількості користувачів. Це був рік бурхливого розвитку й для Yndex.ru. Новий пошуковий робот дозволив оптимізувати й прискорити огляд сайтів Рунету. Сьогодні пошукова база Yndex.ru удвічі більша, ніж у найближчих конкурентів. Головний офіс компанії розташований у Москві. У компанії є офіси в Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Одесі й Києві. У 2008 році компанія оголосила про відкриття Yndex Labs— відділення компанії в Каліфорнії (США). Пошук Яндекса дозволяє шукати по Рунету документи російською, українською, білоруською, румунcькою, англійською, німецькою та французькою мовами.

Це цікаво

♦ Першим масштабним гаслом, запущеним «Яндексом», є фраза «Знайдеться все!», і після паузи випливало додавання: «...згодом». Сам вираз швидко став крилатим. Друга частина слогана видається пошуковиком, якщо за запитом нічого не було знайдено.

♦ Звідки з'явилося слово «Яндекс»? Саме слово «Яндекс» — штучне. Воно має своїх авторів і свою історію. В 1993 році Аркадій Волож, майбутній генеральний директор компанії «Яндекс», та Ілля Сегалович, майбутній директор із технологій, розробляли, як потім з'ясувалося, головну технологію — пошук неструктурованої інформації з урахуванням російської мови. Розробку треба було якось назвати. Ілля пам'ятає, як виписував стовпчиком різні похідні від слів, що описують зміст технології. Досить швидко стало зрозуміло, що search («пошук») по-російському звучить занадто неблагозвучно і вдалої комбінації на його основі не зробиш. Слово index підходило більше. Так у списку назв з'явився yaindex — yet another indexer («ще один індексатор» або Мовний індекс). Варіант сподобався — легко вимовляється, легко пишеться. Крім цього, вирішили букву «Я» у назві — специфічно російську — залишити, для наочності. Так було винайдене слово «Яндекс».

Пошукова система Рамблер (Rambler) разом з Яндексом займає чільні позиції в пошуку по Рунету. Це одна з найстарших пошукових систем у Росії. Як і багато систем такого класу, Рамблер — це не тільки пошук в Інтернеті. Рамблер — ціла мережа інформаційно-розважальних ресурсів. Рейтинг сайтів Тор-100, пошта, новини, словники, фотографії, погода, ігри, знайомства й багато іншого. Зародження Рамблера почалося з 1991 році в підмосковному містечку Пущино. Інтернет у ті роки в Росії тільки почав свій розвиток. Багато хто навіть і не підозрював про його існування, як би це смішно зараз не звучало. Саме в ці роки й з'явився колектив активних людей, які були зацікавлені цим новими для нас явищем. Працювали вони в Інституті біохімії й фізіології мікроорганізмів РАН. Ось їхні імена: Дмитро Гаків, Сергій Лисаков, Віктор Воронков, Володимир Самойлов, Юрій Єршов. Спочатку проект був розрахований на чисто наукові цілі, тобто для швидшого й надійнішого обміну технічною й науковою інформацією. Засновники створили в Пущино локальну мережу, з'єднали її з московською, а далі вже з Інтернетом. Складності цього заходу ви можете собі усвідомити, якщо уявите життя в Росії на початку 90-х років. Розвал СРСР, повна розруха в економіці й у науці, обвал цін і політичні катаклізми. Але, незважаючи на це, проект все-таки запрацював. Спочатку були створені ftp. i mail. сервери, а потім уже й www. сервер. Але все-таки справжнім становленням Rambler як пошукової системи можна вважати 1996 рік. Саме в цей час почалася розробка й створення пошукового сервера.Після проходження необхідних тестів і експериментів 8 жовтня 1996 року Rambler запрацювала як пошукова система. Почалася нова ера в розвитку Інтернету в Росії.

Це цікаво

Звідки взялася назва - Rambler? Придумав її Дмитро Гаків. Точніше, навіть і не придумав, а просто відкрив словник і побачив гарне слово з не менш гарним перекладом (бурлака, мандрівник). Така аналогія цілком доречна, якщо говорити про пошукового робота, що без утоми бродить безмежними просторами iнтернету й збирає необхідну інформацію про всі документи, знайдені ним. На це ім'я й був зареєстрований домен.

3. Принципи вибору пошукової системи.

Вибір пошукової системи, що найкраще підходить для розв'язання ваших завдань, залежить від того, що ви хочете знайти.

1. Основний об'єкт індексації пошукової системи — тексти. Однак існують пошуковики, що дозволяють робити пошук за картинками, mp3-файлами, архівами програм, новинами тощо. Отже, якщо вам потрібно знайти якийсь товар або картинку, краще скористатися пошуковиками, які надають цю можливість.

Наприклад,

Google News Search здійснює тематичний пошук за новинами;

Google Microsoft Search — тематичний пошук за сайтами, присвяченими Microsoft;

Nigma — пошук за картинками, книгами, музикою;

Muzpoisk — за мр3;

Quintura Kids — інтерактивний візуальний пошук за спеціально відібраними дитячими ресурсами.

2. Варто враховувати також область дії пошукової системи. Серед них розрізняють локальні (обмежені національним доменом, певною мовою) і глобальні пошукові системи. Зазвичай глобальні системи добре покривають американський Інтернет і трохи гірше «знають» іншу частину. Тому, якщо ваш пошук свідомо обмежений країною або мовою, краще користуватися локальним пошуковиком (в Україні — це пошукова система МЕТА). Крім того, більшість «російськомовних» (локальних) пошукових систем шукають тексти багатьма мовами — українською, білоруською, англійською й ін. Відрізняються ж вони від глобальних систем тим, що в основному обмежуються російськомовними сайтами.

Це цікаво

Інтернет являє собою сукупність комп'ютерних мереж, що містить понад 20 млн баз даних. У них на сьогоднішній день зберігається величезна кількість документів — 10¹². Причому, за деякими оцінками, обсяг Інтернету подвоюється кожні три роки. Для порівняння: кількість Web-сайтів наприкінці 2006 року — 100 млн. сайтів (половина з них оновлюється), а 10 років тому — тільки 18 тис. Пошук інформації в Інтернеті відбувається за каталогами, в яких сторінки (сайти Інтернету) розкладені за темами (рубриками), за гіперпосиланнями, за ключовими словами. Ідея пошуку потрібної сторінки за ключовими словами в індексі й стала основною ідеєю, на основі якої створені Інтернет-пошуковики.

ЗАВДАННЯ

1. ТЕМУ ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ.

2. ОЗНАЙОМИТИСЬ З МАТЕРІАЛОМ ВИКЛАДЕНИМ ВИЩЕ.

3. СТВОРІТЬ КОНСПЕКТ ТЕМИ І ЗАПИШІТЬ В ЗОШИТИ.

27.10.20 .

Урок 13-14.

Тема уроку. СТВОРЕННЯ ДИЗАЙН-ПРОЕКТУ.

Створення дизайн-проекту починають із виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання — це запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою в серійне виробництво.

Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомлення із завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати всю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкта проектування.

Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає в тому, щоб за мінімально відведений термін зібрати максимальну кількість інформації про об’єкт проектування — основні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції найкращих зразків виробів аналогічного типу об’єкта проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних та закордонних виданнях, каталоги промислових фірм та відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Уся зібрана про об’єкт технологічної діяльності інформація систематизується.

Прототипи об’єкта проектування ретельно і критично оцінюються з точки зору сучасних вимог та всіх особливостей їх художньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно переглянути всі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка, з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту — проектної пропозиції.

Проектування сучасних об’єктів технологічної діяльності — це процес вирішення складного комплексу пов’язаних між собою завдань, з одного боку, — техніко‑економічними, інженерними вимогами, з другого — споживчими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об’єктів, а також, урахування соціальних вимог, що до них ставляться, дозволяють визначити конкретні вимоги до якості виробів, які проектуються.

Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл повинні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей — законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних — користь, зручність, краса. Художнє конструювання — не мета, а засіб, що забезпечує зв’язок між виробництвом та споживанням. Проміжними моментами даної системи є сфера розподілу та торгівля. Тому, загальна модель предметної дійсності включає чотири взаємозв’язані між собою сфери діяльності — проектування, виробництво, розподіл, споживання.

Функції речей у суспільних процесах різноманітні. Кожна річ, як об’єкт технологічної діяльності, може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, продукт виробництва, товар та предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструктором спільно з художником-конструктором; набуває матеріальної форми, стає промисловим виробом унаслідок співпраці дизайнера, інженера, працівника, а потім, перетворившись на товар, потрапляє до споживачів та стає предметом споживання.

Таким чином, продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживання, який володіє сукупністю корисних властивостей.

У сфері товарообміну ведучу роль відіграє споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань — найважливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, художньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності.

Виходячи з інтересів економічності та конкурентоспроможності, дизайнери в процесі проектування повинні забезпечити новизну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появи нових конструктивно-інженерних рішень, які мусять сприяти впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. У процесі проектування виробів, дизайнер зобов’язаний ураховувати реальні можливості промисловості, сприяючи, у той же час, її вдосконаленню, ставлячи, тим самим, перед промисловістю більш складні, продиктовані часом завдання.

Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості сучасних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим є проведення ергономічного аналізу прототипів.

На даний час, ергономіка — це достатньо розвинена наука, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням так званого «людського фактора».

Дана наука ергономіки спираються на дані фізіології, психофізіології і психології та визначають деякі вимоги до форми об’єктів проектування та особливостей технологічних процесів їх виготовлення. Більш за все, ці вимоги стосуються об’єктів, які функціонують у сфері виробничої діяльності людей, тобто станків, верстатів, пультів керування тощо.

Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичними вимогами, а тотожно — з вимогами економіки та технології. Тому ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності є вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ергономічних показників, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.

Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вентиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсичності, шуму, вібрації тощо.

Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкта розмірам та формі тіла людини, розподілу маси тіла, урахуванням розмірів голови і кисті руки. Антропометрична відповідність характеризується довільним визначенням параметрів конструкції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами в процесі експлуатації.

Фізіологічні та психофізіологічні показники визначаються відповідністю конструкції об’єктів проектування наступним можливостям людини: силовим, енергетичним, фізіологічним і психофізіологічним (зоровим, слуховим, нюховим, дотиковим та смаковим).

Психологічні показники конструкції виробу визначаються відповідністю навиків людини (уже закріплених та тих, що вперше формуються) із сприйняття та переробки інформації. Психологічна відповідність визначається особливостями відчуттів людини.

На стадії виконання проектної пропозиції виконується попередній ергономічний аналіз об’єктів. Стадія ескізного проекту характеризується пошуковим етапом ергономічної обробки конструкції, на якому, як правило, розглядають декілька варіантів рішень.

На даному етапі дизайнер повинен провести ретельний ергономічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, а також детальний аналіз конкретних специфічних умов його функціонування (див. попередній параграф).

На пошуковому етапі дизайнер визначає перші варіанти кольорового рішення об’єктів технологічної діяльності. Тому ергономічне дослідження включає узгодження кольорового рішення з психофізіологічними даними сприйняття людиною кольору та кольорової гармонії, з урахуванням умов мікроклімату приміщень різного призначення (виробничого, суспільного, навчального, побутового тощо). Корекція кольорового рішення здійснюється з метою створення позитивного емоційного стану людини. Ергономічне дослідження на даному етапі тісно пов’язане з формоутворенням об’єкта проектування.

На етапі художньо-конструкторського компонування враховуються та використовуються всі дані, які були отримані в процесі аналізу прототипів та в результаті пошукового етапу. Крім того, враховуються попередні варіанти кольорового рішення та їх зв’язок із формою об’єкта проектування, тому що колір дозволяє відокремити або згладити деякі функціональні елементи форми.

Єдність ергономічних та художньо-конструкторських рішень — найважливіша умова успіху процесу проектування, створення засобів виробництва та предметного середовища, яке відповідає вимогам «людського фактора».

Матеріал і конструкція, технологія перетворення одне в друге — це дуже важливий аспект художнього проектування. Усі основні матеріали, що використовуються в сучасному промисловому виробництві, можна об’єднати в три групи. Це деревина, метал та пластичні матеріали (до останніх, крім пластмаси, відносяться бетон та залізобетон).

У різних промислових виробах матеріал та конструкція по-різному впливають на форму об’єкта проектування. Перш за все, це вплив властивостей матеріалу на конструкцію виробу і навпаки. В об’єктах, де конструкція є елементарною, матеріал використовується в моноліті, наприклад, у посуді з пластмаси та металевих інструментах. У найпростіших конструкціях форма об’єктів у основному залежить від «роботи» самого матеріалу. У більшості випадків матеріал впливає на форму не безпосередньо, а через конструкцію.

Наприклад, у формоутворенні меблів останнім часом з’явили-ся нові тенденції впливу, які безпосередньо пов’язані з появою нових матеріалів, що у свою чергу впливає на конструкцію виробів. Меблі, в яких метал використовується в якості основного конструкційного матеріалу, відрізняються більш вільною просторовою організацією та можливістю складної трансформації (сучасний стиль «Хайтек»).

Можна виділити деякі типові конструктивні системи, що виконуються з різноманітних матеріалів, що надають формам споруд та виробів характернних ознак, які впливають на їх пластику та тектоніку (тектоніка — наука про вплив матеріалу на форму та роботу конструкції). Існують два основних типи конструкції — просторово-відкриті (монолітні або решітчасті) та конструкції, які виконуються в єдиному об’ємі.

Із розвитком виробництва та попиту, в об’єктів технологічної діяльності заявляються, як правило, нові робочі функції, а нова техніка та технологія (це особливо стосується електроніки, комп’ютерної техніки тощо) дають можливість використовувати нові конструкції, що відповідно, змінює не лише габарити виробів, але і їх форму.

Необхідно відзначити, що вплив нових матеріалів та конструкцій на форму не здійснюється автоматично, іноді деякий час зберігається традиційне рішення зовнішнього вигляду виробів та машин (деякі моделі автомобілів, засобів пересування, прасок тощо). У даному випадку форма знаходиться в протиріччі до конструкції, функціональні та виразні можливості яких використовуються частково. Перетворення зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності можливе завдяке творчому впливу дизайнера на процес проектування. Але дизайнер повинен ураховувати деякі аспекти.

У процесі формоутворення об’єктів проектування використовуються різні конструктивні системи, тому важливим є те, що дизайнер повинен виявити у зовнішній формі виробу, визначити основну конструкційну особливість. Якщо ж за основу конструкції вибирається другорядний конструктивний елемент, то цілісність форми руйнується.

За використання старої, діючої форми для нового за функціями об’єкта технологічної діяльності не обов’язково прив’язуватися до всіх елементів форми старої конструкції. Тобто — новим функціям повинна відповідати нова конструктивна основа.

Характер зовнішньої форми сучасного об’єкта проектування тісно пов’язаний із технологією його виготовлення. У більшості випадків, кожна сучасна технологія (литво, зварювання, штамповка тощо) надає нові можливості, з точки зору нового формоутворення, тому для отримання нової повноцінної форми виробу потрібно шукати та використовувати нові технологічні методи. Від дизайнера вимагається не тільки володіння знаннями в галузі сучасних технологій, а також постійне вивчення та пошук нових способів вирішення технологічних завдань. Упровадження нових технологічних методів часто пов’язане з організаційними труднощами, але дизайнер повинен відстоювати своє рішення, якщо це економічно виправдовується та сприяє створенню нових якісних виробів. (Відомо, що за хорошим проектом іноді виготовляються погані вироби).

Коло питань, які повинен вирішувати дизайнер у галузі технології, дуже поширене. По-перше, це врахування трудомісткості виготовлення виробів та значення найбільш раціональних методів його відпрацювання. Тут вагоме значення мають два аспекти — правильне поєднання різних матеріалів та вміння виключати технологічні процесі, пов’язані з ручною обробкою матеріалів. Друге, яке безпосередньо відноситься до технології та якості форми, — це питання про можливість укрупнення деталей — заміна декількох деталей однією, або використання меншої кількості різних деталей. Однак, таке укрупнення елементів об’єктів проектування має бути в межах розумного, оскільки іноді збільшений елемент може вступати в протиріччя з усією формою конструктивного рішення.

Трете питання — про використання стандартних або раніше спроектованих вузлів, агрегатів та елементів, з яких може складатися конструкція виробу, тобто питання уніфікації елементів конструкції.

Останнє питання — упровадження нової техніки. Прослідковується прямий зв’язок між новими прогресивними технологічними рішеннями, які можуть іноді докорінно змінювати форму об’єкта проектування та тим, як це відбивається на економіці та культурі виробництва. Урахування нових технологічних досягнень дає підвищення працездатності виробництва, сприяє формуванню культурних цінностей працівників. Але, слід остерігатися захоплення перенесенням модних форм із однієї галузі проектування до іншої. Наприклад, модна тенденція в машинобудуванні — обтічність форми, за механічного впровадження у станкобудівництво набагато ускладнила конструкцію основних деталей і відповідно процес виробництва станків.

Указані етапи розробки дизайн-проекту можна умовно враховувати послідовними, але іноді вони проходять паралельно, що добре видно з таблиці. У таблиці вказані етапи розробки дизайн-проектів об’єктів технологічної діяльності (графа — «результати роботи художника-конструктора») та п’ять стадій інженерного проектування промислових виробів (графа — «стадії інженерного проектування»): технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються в єдиний процес з інженерним, і починаються ще до складання технічного завдання, а закінчуються доведенням дослідного зразка до виробництва. Інженерне та дизайн-проектування створюють процес розробки виключно корисних виробів, які є зручними в експлуатації, технічно досконалими, економічними та гарними. Але художнє конструювання має власні особливі завдання, тому процес розробки дизайн-проекту здійснюється відокремлено від процесу інженерного технічного проектування.

З урахуванням цих особливостей, розглянемо етапи дизайн-проектування.

І. Попередній аналіз та складання технічного завдання

Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що в технічному завданні повинні бути вказані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкта проектування. У ряді випадків, складання технічного завдання включає попередній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Крім того дизайнер повинен знати та враховувати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки та технології, прогресивні сучасні методи промислового виробництва.

Проведені дослідження допомагають дизайнеру у формулюванні художньо-конструкторської проблеми та визначенні можливих шляхів їх реалізації. На цьому етапі дизайнер спільно з інженерами формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функціями об’єкта проектування.

ІІ. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції

Після одержання технічного завдання на проектування дизайнер починає розробляти попередню художньо-конструкторську пропозицію. Даний процес проходить паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оцінюються за наслідками аналізу.

Велике значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкта проектування. Ці умови об’єднуються в групи — відповідно до проблемних напрямків роботи. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конструкторських пропозиції.

ІІІ. Ескізний проект

Етап ескізного проектування — один із найважливіших моментів художнього конструювання. Ескізний проект — кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який повинен повністю визначити всі характеристики виробу, що проектується.

Вивчаючи конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер повинен ретельно дослідити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, ідповідність споживчим вимогам тощо.

На заключному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером-конструктором, який уточнює складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування.

Компонування — один із найвідповідальніших моментів розробки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються в різних варіантах, здійснюється пошук найбільш раціональних і композиційно-цілісних рішень. Дизайнер повинен визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тільки після цього інженер обробляє обрані варіанти, здійснює приблизний розрахунок конструкції.

Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки та мова так званого об’ємного проектування — макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або в кольорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування та моделювання. Модель створює найбільш реальну уяву про об’єкт проектування, допомагає краще розуміти зв’язок виробу з людиною та середовищем.

Для визначення варіанта (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту необхідно мати наступну інформацію:

а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного;

б) перелік інформаційного та наукового матеріалів, які були використані;

в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конструкторського ескізування;

г) схеми ергономічних обґрунтувань;

д) кольорові таблиці тощо.

Кінцевий варіант художньо-конструкторської пропозиції повинен відповідати всьому комплексу вимог та умов проектного завдання.

ІV. Художньо-конструкторський проект

Характерна особливість даного етапу — обсяг роботи, що виконує інженер-конструктор, значно більший, ніж у дизайнера — обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу, проробляється в технічному відношенні.

При цьому велика частина часу відводиться об’ємному моделюванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компоновці елементів промислової графіки (тестування, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Макети виконуються в натуральному розмірі.

На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекомендації щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесс затвердження проекту вимагає ретельного аналізу всієї проектної документації.

У склад художньо-конструкторського проекту входять наступні матеріали:

1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдання, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги до художньо-конструкторської розробки; характеристика основних тенденцій формоутворення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко‑економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкта проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів.

2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції.

3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об’єкта проектування, малюнки.

4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів виробів і малюнків відповідно різним етапам розробки.

5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів.

6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності або макет.

V. Робоче проектування та авторський нагляд

Після затвердження художньо-конструкторського проекту дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб.

При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера дуже велика. Він повинен слідкувати за виконанням робочих креслень тих деталей та вузлів, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вигляд виробу.

Дизайнер бере активну участь у процесі виготовлення дослідного зразка та його випробуванні. Якість дослідного зразка перевіряється в реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за реалізацією проекту в умовах виробництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створення нового виробу.

VІ. Експертиза

Унаслідок проведеного комплексного врахування всіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкта, які зроблять його оптимальним для споживання.

Виникає питання — як одночасно відповідати усім вимогам дизайну та всім іншім, що були вказані раніше? Як же практично ці вимоги можуть бути реалізовані в процесі художнього проектування? Як ці вимоги втілюються в результат проектної діяльності в нову форму існування — у нову річ?

Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні повинно бути враховано не лише вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи однотипних виробів. У даному випадку виникає проблема створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів.

У ході розробки оптимальної номенклатури виробів з’являється необхідність оцінювання тих виробів, які в даний час виготовляються, та ті, що є новими об’єктами технологічної діяльності. Тому експертиза промислових виробів та об’єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення моделей, що виготовляються, та порівняння їх із кращими вітчизняними і закордонними зразками — це необхідна ділянка в процесі уточнення загальних вимог, що ставляться до них. Отже, експертиза повинна проводитися комплексно (рис. 12).

У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками є раціональним із точки зору інтересів розвитку сучасного господарства.

Результати експертизи та картина загальних тенденції розвитку, а також вимоги до даної групи виробів уточнюється шляхом експериментального проектування та за допомогою вивчення споживчих поглядів та пропозицій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву передпроектна пропозиція, та визначати ведучій напрям у процесі дизайн-проектування.

Завдання

1. Тему запишіть в зошити.

2. Ознайомтесь з матеріалом розміщеним вище. Складіть і запишіть повідомлення на тему "Як знайти матеріал для майбутнього проєкту"

3. Використовуючи інтернет-ресурси запишіть в зошити етапи презентації майбутнього проєкту.

03.11.20.

Урок 15

Тема уроку. ЕКСПЕРТИЗА МАЙБУТНЬОГО ВИРОБУ.

Частково питання експертизи ми розглядали в попередньому розділі, коли йшлося про основи дизайну в створенні виробу. Насправді, експертиза виробу нерозривно пов’язана з економікою виробництва, і має достатньо складну структуру. Це пояснюється тим, що виріб має багато характеристик, не лише з точки зору дизайнера, а й технолога, інженера, соціолога, маркетолога. Їх необхідно враховувати не лише під час виготовлення дослідного зразка, а й після випуску виробу в серійне виробництво. Однак провідною в експертизі є його економічна частина, тому коротко розглянемо економічне обґрунтування виробу з позицій основ сучасного виробництва.

В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно‑економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.

Процес праці включає три основні моменти:

• праця людини;

• предмети праці;

• засоби праці.

Праця людини — це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередкують, регулюють і контролюють обмін речей між собою й одночасно змінюють власну природу.

Предмети праці — це речі (об’єкти) природи, на які людина впливає в процесі праці, піддаючи їх обробці.

Предмети праці бувають двох видів:

• дані самою природою (наприклад деревина);

• ті, що підлягають наступній обробці (руда), їх називають сирим матеріалом або сировиною.

Засоби праці — це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.

Виробничі сили — це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріальні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.

До структури виробничих сил належать:

• людина (головна виробнича сила);

• засоби праці;

• предмети праці (засоби виробництва);

• сили природи, які використовуються людьми;

• форми і методи організації виробництва;

• наука;

• інформація.

Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої — до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, у складі яких виділяють техніко‑економічні, організаційно‑економічні, соціально‑економічні, тобто виробничі відносини.

Виробничі відносини — це суспільна форма розвитку виробничих сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Такою ж суспільною формою є і відношення власності.

Власність можна розглядати як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.

Економічна система — це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:

• виробничі сили;

• техніко‑економічні відносини;

• організаційно‑економічні відносини;

• виробничі відносини, чи відношення до власності;

• господарський механізм, так як регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.

Витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

При плануванні, обліку й аналізі витрати класифікуються за ознаками і поділяються:

• за місцем виникнення — на витрати виробництва підрозділу, дільниці, служби;

• за видами продукції, робіт, послуг — на витрати на вироби,групи однорідних виробів, одноразові замовлення, реалізовану продукцію;

• за видами витрат — на витрати за економічними елементами, статтями калькуляції;

• за способом перенесення витрат на продукцію — на прямі та непрямі;

• за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — на умовно-змінні й умовно-постійні або змінні чи постійні;

• за календарними періодами — на поточні та одноразові.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості — вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту.

Вартість використаних засобів виробництва об’єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари тощо) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вартість необхідного продукту являє собою сукупність витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й з грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості промислової продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.

Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробництва.

Третя частина вартості — додатковий продукт суспільства — використовується для розширення виробництва, виплат та безплатних послуг із суспільних фондів споживання.

Таким чином, собівартість є основою вартості.

Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) — затратами суспільно необхідної праці.

Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рівня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо.

Серед економічних категорій, що використовуються в ринковому механізмі господарювання, є ціна.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою порівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрунтовують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного процесу. Конкурентне ціноутворення є основою саморегулювання ринку та еквівалентного обміну товарами.

Суть ціни найбільш наочно проявляється в її функціях: розподільчій, урівноважуючій, інформаційній, стимулюючій та збереження доходності підприємства.

За характером обслуговуваного обігу продукції всі ціни поділя­ються на відпускні, оптові та роздрібні.Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.

Ціни за впливом на них конкуренції поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані, індикативні.

Ціни відрізняються за територією дії — поясні, національні, світові.

Існують також базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, виробництва, пільгові.

Завдання економічного обґрунтування проекту. Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності постановки розробленого проекту на виробництво, її випуску й продажу.

На цьому етапі розробки проекту слід одержати відповіді на такі питання:

• яким має бути розмір коштів для здійснення випуску першої продукції;

• чи буде отримано прибуток від реалізації проекту і якщо так, то чи буде він достатнім для повернення грошей;

• через який термін будуть повернуті гроші;

• наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок нової продукції;

• якою є планова собівартість продукції, яку розробляють;

• яким є обсяг випуску продукції на ринок;

• скільки років триває реалізація товару на ринку тощо.

У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна продукція.

Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ці­ною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов’язані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розробку. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості використання відходів.

Процедура оцінки вартості виробництва проекту. Економічне оцінювання об’єкта й процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:

• визначити витрати матеріалів (Мз)

визначити вартість витрат на електроенергію (Це) під час роботи:

Е = Р × t,

де Е — спожита електроенергія (кВт/год);

Р — потужність споживача електроенергії (Вт);

t — тривалість роботи споживача електроенергії (год);

Це = 0,25 × Е,

де Це — вартість спожитої електроенергії;

0,25 — вартість тарифу на електроенергію (грн / кВт);

• здійснити розрахунок оплати праці (Роп) на підставі, що оплата працівника 3‑го розряду здійснюється погодинно:

Роп = tрд × 500 грн / міс / (8 год / рд × 22 рд),

де tрд — тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год);

• визначити величину податку на заробітну плату (Оп), який складає 15 % від заробітної плати

Оп = 0,15,

• визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання за табл.

Аоб = 0,1×В / N,

де Аоб — величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год), (грн);

0,1 — коефіцієнт, що враховує 10 % від собівартості обладнання;

В — вартість обладнання, (грн);

N — час зносу обладнання в днях;

• визначити загальну собівартість виготовлення виробу:

С = Мз + Це + Роп + Аоб + Оп,

• визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10–25 % від собівартості виробу:

П = (0,1 – 0,25) × С,

• визначити договірну ціну (Дц) реалізації виробу:

Дц = С + П,

• визначити рентабельність проектованого виробу:

Р = (П / Дц) × 100 %.

Загальний підхід полягає у створенні електронної таблиці в комп’ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту, починаючи з простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження рекомендується проводити в такому порядку:

• визначити вартість елементів виробництва;

• створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;

• розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;

• доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;

• дослідити чутливість вартості проекту до ключових параметрів.

Слід пам’ятати, що за допомогою сучасного програмного забезпечення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати конкретний результат навіть за суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області невизначеності.

Основними джерелами даних можуть бути:

• відомості про аналогічні вироби. Зібрана по крихтах інформація може стосуватися матеріалів, компонентів, вузлів, дизайну, характеристик продуктивності;

• виробники та постачальники обладнання, які, зазвичай, із готовністю надають інформацію про його ціни й робочі характеристики. Іноді така інформація доступна через рекламні матеріали та Інтернет-сторінки компаній;

• компанії, що постачають матеріали й обладнання, є природнім джерелом інформації про склад, специфікацію, ціни, знижки тощо. Коли вимоги до матеріалів не відповідають зазначеним даним у прайс-листах, постачальники часто можуть надати розцінки або надійні калькуляції на ці матеріали.

Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:

1. Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв’язки між етапами.

2. Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрібно довідатися з інших джерел.

3. Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.

4. Створити комп’ютерну великомасштабну таблицю (наприклад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати виробничу схему та витрати) Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.

5. Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікуваної ціни продажу, то це є підставою для продовження роботи.

6. Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо щось не враховано або недооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.

7. Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її відповідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.

Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту. Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання матеріалів існує відповідна система техніко‑економічних показників.

1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металургія — коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод — вихід цукру з буряків.

2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чорної металургії — витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив — витрати сірчаної кислоти на 1 тону суперфосфату.

3. На підприємствах обробної промисловості використовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги до норми.

4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).

5. Коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина).

Ефективніше використання обігових фондів передбачає розв’язання завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії.

Джерела показують, за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують, як саме, за допомогою яких заходів можна заощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

Ø зниження ваги виробів;

Ø зменшення питомої витрати матеріалів;

Ø скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;

Ø використання відходів та побічних продуктів;

Ø утилізації вторинних ресурсів;

Ø заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:

І. Виробничо-технічні заходи

Ø первинна обробка та збагачення сировини;

Ø комплексна переробка сировини;

Ø застосування ресурсно-зберігаючої техніки;

Ø запровадження маловідходної та безвідходної технології.

ІІ. Організаційно‑економічні заходи

Ø удосконалення матеріальних нормативів;

Ø поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

Ø упорядкування системи ціноутворення;

Ø застосування дійової системи економічного стимулювання.

Серед джерел та шляхів економії матеріальних ресурсів найбільше уваги можна приділити:

комплексній переробці сировини — це процес промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних її компонентів та їх повне використання, включаючи і технологічні відходи;

вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини, відходи виробництва і споживання, які можуть бути використані у виробництві;

відходи виробництва — залишки сировини і матеріалів, які втратили первісну споживчу вартість (обривки, стружка, технічне масло, жом);

відходи споживання — виробничого споживання (брухт, гума, тара); побутового споживання (ношені речі, одяг, макулатура).

VІ Практична робота «Економічне оцінювання проекту»

Обладнання та матеріали: проектно-технологічна документація, комп’ютер, доступ до мережі Інтернет.

Завдання. Пошук інформації в тематичних каталогах та пошукових машинах за допомогою ключових слів.

Послідовність виконання роботи

1. Відберіть проекти для проведення економічної оцінки.

2. Визначте вартість матеріалів.

3. Визначте вартість спожитої електроенергії.

4. Здійсніть розрахунок оплати праці, визначте величину податку на заробітну плату.

5. Визначте амортизаційні відрахування та обладнання під час виготовлення проекту.

6. Визначте загальну собівартість виготовлення виробу, очікуваний прибуток, ціну, рентабельність.

7. Підведіть підсумки проведеного аналізу

10.11.20

Урок 16 - 17

Тема уроку. СКЛАДАННЯ ПРЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Складання проектно- конструкторської документації На цьому етапі проектування відбувається складання креслярської документації – робочі креслення необхідні для виготовлення запланованого виробу. На виробництві або в проектно-конструкторському бюро робочі креслення виконуються після затвердження ескізного або художньо-конструкторського проекту.

Види технічної документації • сукупність конструкторських документів, які містять потрібні у загальному випадку дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують та ремонтують виріб конструкторська документація • сукупність документів, які визначають технологічний процес виготовлення виробу технологічна документація • сукупність документів, що містять відомості, необхідні для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм програмна документація

Конструкторська документація Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила, вимоги і норми по розробці, оформленню і обігу конструкторської документації, яка застосовується при проектуванні, розробці, виготовленні, контролі, прийманні, експлуатації, ремонті, утилізації, має назву «Єдина система конструкторської документації» (ЄСКД). Конструкторська документація включає в себе графічні документи і текстові документи. До графічних документів відносяться: креслення деталі, складальне креслення, креслення загального виду, електромонтажні креслення, схеми (принципові, структурні, функціональні) тощо. До текстових документів відносяться: пояснювальна записка; таблиця, розрахунок, інструкція, технічні умови, експлуатаційні та ремонтні документи, специфікації тощо.

Технологічна документація Комплекс стандартів і керівних нормативних документів, що встановлюють взаємопов'язані правила і положення щодо порядку розроблення, комплектації, оформлення та обігу технологічної документації, що застосовується при виготовленні та ремонті виробів, має назву «Єдина система технологічної документації» (ЄСТД). Технологічна документація поділяється на основні документи і допоміжні. Основні документи містять зведену інформацію, необхідну для вирішення однієї або комплексу інженерно-технічних, планово- економічних і організаційних задач і повністю і однозначно визначають технологічний процес виготовлення виробу (складових частин виробу). Допоміжні документи застосовуються при розробці, впровадженні окремих технологічних процесів і операцій.

Програмна документація Комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила розробки, оформлення та звернення програм і програмної документації називається «Єдина система програмної документації» (ЄСПД). До програмних відносять документи з відомостями, необхідними для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм: • специфікація, • текст програми, • опис програми, • програма і методика випробовувань, • технічне завдання, • пояснювальна записка • експлуатаційні документи.

Технічне креслення Технічне креслення — умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди, виробу тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо або з допомогою комп’ютера.

Аксонометричні проекції Аксонометричні проекції передають одним зображенням просторову форму предмета. Таке зображення створює у людини враження, близьке до того, яке виходить при розгляданні предмета в натурі. Косокутна проекція Ізометрична проекція з розрізом

Технічний малюнок Для спрощення роботи з виконання наочних зображень часто користуються технічними малюнками. Технічний малюнок - це зображення, виконане від руки, за правилами аксонометрії з дотриманням пропорцій на око. Часто на технічних малюнках для відображення об'ємності предмета наносять штрихування.

Робоче креслення Робочі креслення деталей повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення і контролю; зображення форми, вказівки про конструкцію, необхідні розміри, граничні відхилення розмірів, вимоги до шорсткості поверхонь, відомості про матеріали, термічну обробку й інші вимоги, яким повинна відповідати деталь перед виконанням операції збирання складальної одиниці, що містить дану деталь.

Складальне креслення Складальне креслення – конструкторський документ, що містить зображення складальної одиниці, що складається з двох і більше деталей та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення повинно давати повну уявлення про призначення даної складальної одиниці; про те, які деталі і в якій кількості в неї входять, про взаємне розташування всіх деталей і спосіб їх з'єднання між собою; про відносний рух чи взаємодію окремих деталей; про послідовність складання.

Специфікація Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують на аркушах формату А4. Загалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти.

Технологічна карта Технологічна карта - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. В.М.Данилюк, 2015

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Використовуючи результати естетичного аналізу виробу, розробіть інформаційно-рекламний проспект виробу у вигляді буклету або в іншій цікавій формі.

При цьому необхідно враховувати наступні фактори:

а) основні характеристики виробу (вага, габаритні розміри, специфічні характеристики);

б) можливості використання; в) економічні показники (ціна, вартість обслуговування, гарантії в роботі, переваги перед існуючими аналогами);

г) урахування людського фактору (безпека, зручність обслуговування і ремонту, відсутність негативного впливу на людину); д) зовнішній вигляд (фотографія чи малюнок); е) форма подачі відомостей (текст 1–2 сторінки);

ж) композиційне рішення проспекту (показують у вигляді макета проспекту);

к) ілюстрації (малюнки, фотографії, символи, товарний знак тощо); л) грамотність та літературність (стандартна термінологія, логічність, простота); м) оригінальність (творчо і дотепно подані аргументи).

Виконайте інформаційно-рекламний проспект у кольорі.

17.11.20

Урок 17

Тема уроку. Складання проектно-технологічної.

Дайте відповідь на запитання

10 запитань

Запитання 1

Проектно-технологічна документація –

варіанти відповідей

збірник рецептур, технологічні картки, інструкційні схеми, які використовуються в ЗР

оформлена у вигляді креслень, текстової інформації або малюнків, які створюються автоматично за вказаним шаблоном

ескізи, креслення, які створюються в довільній формі і редагуються вручну

Запитання 2

Зображення виконане від руки за правилами аксонометрії - це

варіанти відповідей

ескіз

креслення

технічний малюнок

Запитання 3

Збірник рецептур страв і кулінарних виробів - це

варіанти відповідей

основний нормативно-технологічний документ закладу ресторанного господарства не залежно від форм власності

документ затверджений міською санітарно-епідеміологічною станцією для здійснення керівництва за технологічним процесом приготування страв

документ, що використовується за бажанням керівництва закладів ресторанного господарства державної форми власності

Запитання 4

Технологічну картку приготування страви підписують

варіанти відповідей

директор, кухар, офіціант

директор, бухгалтер, завідувач виробництвом

бухгалтер, адміністратор, завідувач виробництвом

Запитання 5

В рецептурах страв у Збірнику рецептур перша колонка призначена для використання у роботі

варіанти відповідей

кафе

їдальні

ресторану

Запитання 6

Державні будівельні норми -

варіанти відповідей

нормативно-правові акти, затверджені центральним органом виконавчої влади з питань будівництва і архітектури

норми і правила затверджені міською санітарно-епідеміологічною станцією

нормативно-правові акти, які юридично затверджені Верховною Радою України

Запитання 7

Технічне креслення

варіанти відповідей

ескіз споруди, яку планують до будівництва

зображення деталі чи елемента якогось об’єкта, що планується випускатися промисловим підприємством

умовне графічне зображення якогось об’єкта, виконане за допомогою креслярського інструменту або комп’ютера

Запитання 8

Основний документ в якому плануються технологія виробництва обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їх виконання, а також розмір матеріальних витрат - це

варіанти відповідей

збірник рецептур страв і кулінарних виробів

технологічна карта

санітарні норми і правила

Запитання 9

Технологічна картка на фірмову страву обов’язково

варіанти відповідей

затверджується керівником ЗРГ і погоджується з головним санітарним лікарем санітарно-епідеміологічної станції

погоджується з головним лікарем обласної лікарні і затверджується завідувачем виробництва

затверджується бухгалтером і підписується автором страви

Запитання 10

В рецептурах страв у Збірнику рецептур друга колонка призначена для використання у роботі

варіанти відповідей

ресторану

їдальні

кафе

12.01.21

Урок 25

Тема уроку. ЕРГОНОМІКА.

.Ергономіка (від гр.ergon — робота, nomos — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає проблеми взаємодії людини й техніки в конкретних умовах трудової діяльності з метою оптимізації знарядь, умов й організації праці. Ергономіка вивчає рухи людського тіла під час роботи, витрати енергії та продуктивність конкретної праці людини.

Джерела ергономіки сходять до часів первісного суспільства, що навчилося свідомо виготовляти знаряддя праці, надаючи їм зручної для певної роботи форми й розширюючи тим самим можливості людських органів. У доісторичні часи зручність і точна відповідність знаряддя потребам людини були питанням життя і смерті. Колись кожний новий варіант знаряддя праці сторіччями перевірявся в роботі й поступово зазнавав змін. Зараз немає часу для такого відбору. Розвиток техніки висуває підвищені вимоги до людини, нерідко змушуючи її працювати на межі психофізіологічних можливостей.

Термін «ергономіка» виник в Англії в 1949 p., коли група англійських учених, очолювана К. Марреллом, започаткувала організацію «Ергономічного дослідницького товариства». Пізніше з'ясувалося, що цей термін був запропонований у 1857 р. польським натуралістом В. Ястшембовським. У деяких країнах ця наукова дисципліна має інші назви: у США — «дослідження людських факторів» (HumanFactors (HF)), у ФРН — «антропотехніка».

У 1921 р. на 1-й Всеросійській ініціативній конференції з наукової організації праці й виробництва в доповідях В. М. Бехтерева і його учня В. М. М'ясищева була висунута ідея створення наукової дисципліни ергології, назву якої рік по тому уточнили як ергонологія. У 1920-1930-х pp. А. А. Бернштейн, С. Г. Геллерштейн, Н. М. Добротворський, М. В. Зімкін, Н. А. Еппле та інші вчені розвивали ідеї ергономічного змісту й одними з перших у світовій практиці виконали прикладні роботи в цій галузі. Друге народження ергономіки в Росії відбулося на початку 1960-х pp. У ці роки в промислово розвинених і багатьох країнах, що розвиваються, почали утворюватися національні ергономічні асоціації або товариства, а в 1961 р. була створена Міжнародна ергономічна асоціація, що видає в Англії журнал «Ергономіка» й ін.

Ергономіка зазнала істотних змін за ці десятиліття. Так, якщо 20 років тому основні роботи проводилися в галузях антропометрії, фізіології праці, проектування праці, біомеханіки, психології, то в останнє десятиліття пріоритети ергономіки істотно змістилися в галузь безпеки, проектування праці, біомеханіки, напруженості праці, інтерфейсу «людина — комп'ютер». Біомеханіка й фізіологія праці не домінують, як у минулому, але виник їхній новий аспект, пов'язаний із розладами опорно-рухового апарату, зумовленими збільшенням кількості людей, які працюють на комп'ютеризованих місцях.

У зв'язку із цілями досліджень розвиток ергономіки характеризують за десятиліттями XX ст.:

1950-ті роки— військова ергономіка;

1960-ті роки— промислова ергономіка;

1970-ті роки— ергономіка товарів широкого вжитку;

1980-ті роки— інтерфейс «людина — комп'ютер» і ергономіка програмного забезпечення;

1990-ті роки— когнітивна й організаційна ергономіка.

До кінця XX ст. виділилися три головних напрямки всередині ергономіки:

1. Ергономіка фізичного середовища, що розглядає питання, пов'язані з анатомічними, антропометричними характеристиками людини, які мають відношення до фізичної праці. Найбільш актуальні проблеми включають робочу позу, обробку матеріалів, розлади опорно-рухового апарату, компонування робочого місця, надійність і здоров'я.

2. Когнітивна ергономіка пов'язана з психічними процесами, такими як сприйняття, пам'ять, прийняття рішень, оскільки вони впливають на взаємодію між людиною й іншими елементами системи. Відповідні проблеми включають розумову працю, прийняття рішень, кваліфіковане виконання, взаємодію людини й комп'ютера, акцент робиться на підготовці й безперервному навчанні людини при проектуванні соціотехнічної системи.

3. Організаційна ергономіка розглядає питання, пов'язані з оптимізацією соціотехнічних систем, включаючи їхні організаційні структури й процеси керування. Проблеми включають розгляд системи зв'язків між індивідуумами, керування груповими ресурсами, розробку проектів, кооперацію, групову роботу й керування.

2010 р. Міжнародною асоціацією ергономіки (ІЕА) було прийнято більш широке визначення ергономіки, що сформульовано так: «Наукова дисципліна, яка вивчає взаємодію людини й інших елементів системи, а також сфера діяльності щодо застосування теорії, принципів, даних і методів цієї науки для забезпечення благополуччя людини й оптимізації загальної продуктивності сис­теми».

2. Загальні питання ергономіки

Ергономіка — міждисциплінарна наука, що виникла на стику технічних наук, психології, фізіології й гігієни праці. Вона тісно пов'язана з інженерною психологією, кібернетикою, системотехнікою, технічною естетикою й науковою організацією праці, а також із дизайном, метою якого є формування гармонійного виробничого середовища.

Ергономіка має дві мети у своїх дослідженнях, що тісно переплітаються:

підвищення ефективності виробництва;

створення людині кращих умов праці.

Результатом ергономічних досліджень є розробка форм предметів і системи взаємодії з ними, які були б максимально зручними для людини при їх використанні. В остаточному підсумку це підвищує продуктивність праці, а відповідно й ефективність виробництва в цілому. Галузь застосування ергономіки досить широка: вона охоплює організацію робочих місць, як виробничих, так і побутових, а також промисловий дизайн.

Залежно від цілей і завдань, розв'язуваних ергономікою, розрізняють такі розділи ергономіки.

Макроергономіка займається дослідженням і проектуванням систем «людина — суспільство», «організація — система організацій».

Мідіергономіка досліджує й проектує системи «людина — ко­лектив», «колектив — машина», «людина — мережа», «колектив — організація». Мідіергономіка досліджує взаємодії на рівні робочих місць і виробничих завдань. До сфери інтересів мідіергономіки входять:

проектування організацій;

планування робіт;

населеність робочих приміщень;

гігієна праці;

проектування інтерфейсів мережних програмних продуктів тощо.

Мікроергономіка займається дослідженням і проектуванням систем «людина — машина». Людино-машинна система — система, в якій людина-оператор або група операторів взаємодіє з технічним пристроєм у процесі виробництва матеріальних цінностей, керування, обробки інформації тощо.

У сучасному світі у зв'язку з ускладненням технічних засобів і глибоких змін у змісті праці на виробництві одним із центральних розділів ергономіки стає вивчення проблем, пов'язаних із розвитком системотехніки. Створення й експлуатація складних машинних систем досліджуються ергономікою з метою оптимального розподілу функцій між людиною й машиною. При цьому також оцінюються надійність, точність і стабільність роботи людини-оператора з урахуванням її функціональних можливостей.

Ергономічні вимоги висуваються до тих елементів знаряддя праці, що сполучені з людиною при виконанні нею трудових дій у процесі експлуатації, монтажу, ремонту, регулювання, транспортування й зберігання.

Ергономічні вимоги до знарядь праці встановлюють їх відповідність до антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних і психологічних властивостей людини, а також санітарно-гігієнічних вимог із метою збереження здоров'я людини й досягнення високої ефективності праці.

Виробнича обстановка — це взаємозалежний комплекс факторів і елементів середовища, що оточують людину в процесі праці та впливають на її здоров'я, величину енергетичних витрат у цілому й на виконання конкретних дій, працездатність і продуктивність, самопочуття та емоційний стан.

Відповідно до класифікації НДІ праці всі елементи виробничої обстановки розподіляються на три групи:

санітарно-гігієнічні, що зумовлені ергономічними вимогами до знарядь праці в комплексі, включаючи природно-кліматичні умови зовнішнього середовища, особливо в будівництві, сільському й лісовому господарстві, видобувних галузях;

естетичні, що формують у людини ставлення до трудової діяльності на основі культури виробництва, зовнішньої будови, виразності й цілісності композиції виробів, знарядь праці й інтер'єрів і створюють для людини функціональний, психологічний і побутовий комфорт;

соціально-психологічні, зумовлені соціально-психологічним кліматом у колективі, дисципліною праці, формою керування й обсягом інформації про результати трудової діяльності. Дотримання ергономічних вимог до знарядь праці та створен­ня сприятливої виробничої обстановки безпосередньо спричиняють більш ефективне використання робочого часу, зростання продуктивності праці.

Відповідно до цього можна виділити такі групи вимог до знарядь праці:

1. Антропометричні й фізіологічні вимоги (відповідність конструкції знарядь праці антропометричним і фізіологічним параметрам людини, що забезпечує комфортні умови праці, простота конструкції, зручна форма, зручна робоча поза при використанні знаряддя праці, зона досяжності, вплив знаряддя на ефективність діяльності людини тощо).

2 Естетичні вимоги (гарний зовнішній вигляд, приємний колір, зовнішні властивості матеріалу, з якого виготовлене знаряддя праці, м'якість, гладкість і т. ін.).

Гігієнічні вимоги (застосування безпечних матеріалів, барвників, легкість догляду тощо).

Ергономічні властивості — це здатність товарів створювати відчуття зручності, комфортності, найбільш повного задоволення потреб відповідно до антропометричних і психологічних характеристик споживача. Зручність користування виробом зумовлюється його відповідністю комплексу ергономічних вимог: до робочої пози, зон досяжності, розмірів, умов взаємодії меблів і людини, характеру впливу середовища на використання виробу й самого виробу на середовище й ефективність діяльності людини. Дотримання ергономічних вимог до знарядь праці спричиняє більш ефективне використання робочого часу, зростання продуктивності праці, створює приємний настрій під час роботи, сприяє досягненню поставлених цілей

ЗАВДАННЯ

1.Тему записати в зошити.

2.Зробити конспект.

3. Сторити кросворд де ключове слово-ЕРГОНОМІКА.

14.01.21

Урок 26

Тема уроку. Ергономіка. Підсумковий урок.

Запитання 1

Що з наведеного не є правилом ергономіки?

варіанти відповідей

Використання читабельного шрифту

Інформація чітко структурована

Використання великої палітри кольорі

Всі сторінки мають посилання на головну

Запитання 2

Ергономіка - це...

варіанти відповідей

дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносини людини і світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах.

дизайн сайту.

наповнення сайту

(від грец. еrgon - робота, nomos - закон) наука, яка вивчає робочі процеси з метою створення оптимальних умов праці, що сприяє підвищенню її продуктивності праці.

Запитання 3

Колористика — це

варіанти відповідей

наповнення сайту.

наука про дизайн сайту.

наука про правила розміщення інформації на сайті.

наука про кольори.

Запитання 4

Ким була розроблена мова HTML?

варіанти відповідей

Тімом Бернерс-Лі

Біллом Гейтсом

Стівом Джобсом

Джоном фон Нейманом

Запитання 5

Які функції має система керування вмістом?

варіанти відповідей

Редагування контенту

Відстеження й усунення різних збоїв і вірусів

Створення веб-сайту

Управління контентом

Запитання 6

Виберіть системи керування вмістом.

варіанти відповідей

WordPress

Joomе

YouTube

Incskap

Запитання 7

Виберіть необхідні властивості сайта.

варіанти відповідей

Зрозумілість

Спрямованість на користувача

Зручність використання

Затримка в завантаженні

Запитання 8

Контент - це...

варіанти відповідей

Динамічна мова програмування, що використовується для організації взаємодії з користувачем, обміну даними з сервером, зміни структури та зовнішнього вигляду веб-сторінки

Інформаційне наповнення сайта

Спеціальна мова, що використовується для опису зовнішнього вигляду сторінок, написаних мовами розмітки даних

Стандартна мова розмітки документів у Всесвітній павутині

Запитання 9

HTML - це...

варіанти відповід

Динамічна мова програмування, що використовується для організації взаємодії з користувачем, обміну даними з сервером, зміни структури та зовнішнього вигляду веб-сторінки.

Стандартна мова розмітки документів у Всесвітній павутині

Інформаційне наповнення сайта

Спеціальна мова, що використовується для опису зовнішнього вигляду сторінок, написаних мовами розмітки даних.

ЗАВДАННЯ

1.Виконати роботу розміщену вище

2.Підготуватись до контрольної роботи

19.01.21

Урок27

Тема уроку. ЕРГОНОМІКА.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

1. Яке визначення ергономіки є найбільш адекватним

- Наука, що вивчає структуру та зв’язки у системах «людина – машина (предмет, житло) – середовище», розробляє методи моделювання та оптимізації таких систем.

- Наука, що вивчає предмети та механізми для створення комфорту -

Наука, що вивчає яким чином людина використовує інформацію та машини з метою створення системи "людина-машина-середовище"

2. Об'єкт ергономіки.

- Система "людина-техніка-середовище" у якій реалізується діяльність людини.

- Система "людина-техніка".

- Людина в процесі діяльності

. 3. Мета ергономіки.

- Підвищення ефективності та якості діяльності людини в системі "людина-машинасередовище" при одночасному збереженні здоров'я людини та створення умов для розвитку особистості.

- Створення комфортних умов праці.

- Створення умов для підвищення безпеки використання технічних засобів.

4. Предмет вивчення ергономіки.

- Системні закономірності взаємодії людини з технічними об'єктами, предметами діяльності та середовищем.

- Закономірності створення комфортного середовища з метою забезпечення продуктивності праці.

- Антропометричні характеристики людини.

5. Основні ергономічні показники.

- Керованість, обслуговність, опановність, безпечність.

- Естетичні, соціокультурні, функціональні, експлуатаційні.

- Раціональність форми, безпечність, надійність.

6. Показник "Керованості системи людина-техніка-середовище" означає.

- Пристосованість системи до можливостей людини щодо керування нею.

- Пристосованість можливостей людини до керування технічною системою.

- Рівень ергономічності, що відображає безпеку людини і технічних засобів в середовищі під час управління.

7. Показник "Опанованість систем людина-техніка-середовище» означає.

- Сукупність властивостей системи " людина -техніка-середовище" та її елементів, що визначають рівень пристосовності системи до швидкого і ефективного опанування її людиною.

- Можливості людини по швидкому опануванню відповідного технічного засобу, що знаходиться в системі "людина-техніка- середовище".

- Наявність докладної технічної документації та відповідних надписів, що забезпечує швидке опанування працівником відповідного технічного засобу в системі "людинатехніка-середовище".

8. Показник "Обслуговуваності системи "людина-техніка-середовище" означає.

- Сукупність властивостей системи "людина-техніка-середовище" та її елементів, що визначають рівень комфортності технічного обслуговування, ремонту підготовки "людинатехніка-середовиїце" до експлуатації.

- Сукупність властивостей системи "людина-техніка-середовище" та її елементів, що визначають рівень пристосовності системи до швидкого і ефективного опанування її людиною.

- Можливість заміни вузлів та деталей відповідного технічного пристрою

. 9. Показник "Безпеки системи людина-техніка-середовище" означає.

- Ймовірність виходу з ладу окремих компонентів системи із негативними наслідками для здоров’я людини, стану технічних засобів, стану середовища.

- Рівень ризику, який розраховується для системи "людина-техніка-середовище".

- Сукупність властивостей системи "людина-техніка-середовище" та її елементів, що визначають рівень надійності машини та механізму.

10.Вкажіть найбільш повний перелік проектних етапів.

- Технічне завдання, технічна документація, ескізне проектування, технічне проектування, розробка робочої конструкторської документації, дослідний зразок, випробування дослідного зразка, коригування документів за результатами випробувань, розробка технологічної документації.

- Технічне завдання, ескізне проектування, робоча конструкторська документація, дослідний зразок, випробування дослідного зразка, корегування документів за результатами випробувань, розробка технологічної документації.

- Ескізне завдання, технічне завдання, технічна документація, ескізне проектування, креслення, технічне проектування, планшет, робоча конструкторська документація, дослідний зразок, випробування дослідного зразка, корегування документів за результатами випробувань, розробка технологічної документації.

11. Ергономічні вимоги визначають такі фактори:

- Соціально-психологічні, антропометричні, психологічні, психофізіологічні, фізіологічні, гігієнічні. - Соціально-психологічні, антропометричні, психологічні, фізіологічні, гігієнічні.

- Антропометричні, психологічні, фізіологічні, гігієнічні.

12. Соціально-психологічні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Передбачають відповідність конструкції машин та організації робочих місць характеру групової взаємодії.

- Визначають вимоги по освітленості, складу повітря, вологості, температурі, запиленості, радіації.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища можливостям та особливостям сприйняття, пам'яті, мислення, психомоторики людини.

13. Антропометричні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Обумовлюють відповідність структури, форми, розмірів, обладнання, оснащення та його елементів, структурі, формі, розмірам та масі людського тіла.

- Визначають вимоги по освітленості, газовому складу повітря, вологості, температурі, тиску, запиленості, радіації тощо.

- Визначають розміри людського тіла, його пропорції, структуру, психомоторику.

14. Психологічні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища можливостям та особливостям сприйняття, пам'яті, мислення, психомоторики людини.

- Визначають вимоги по освітленості, газовому складу повітря, вологості, температурі, тиску, запиленості, радіації тощо.

- Передбачають відповідність конструкції машин та організації робочих місць характеру та степені групової взаємодії.

15. Психофізіологічні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища зоровим, слуховим та іншим можливостям людини, умовам візуального комфорту та орієнтації в предметному середовищі .

- Визначають вимоги по освітленості, газовому складу повітря, вологості, температурі, тиску, запиленості, радіації тощо.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища фізіологічним властивостям людини, її силовим, швидкісним, біомеханічним та енергетичним можливостям.

16. Фізіологічні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища фізіологічним властивостям людини, її силовим, швидкісним, біомеханічним та енергетичним можливостям

. - Визначають вимоги по освітленості, газовому складу повітря, вологості, температурі, тиску, запиленості, радіації тощо

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища можливостям та особливостям сприйняття, пам'яті, мислення, психомоторики людини.

17. Гігієнічні фактори, які впливають на ергономічні вимоги.

- Визначають вимоги по освітленості, газовому складу повітря, вологості, температурі, тиску, запиленості, радіації тощо.

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища можливостям та особливостям сприйняття, пам'яті, мислення, психомоторики людини

- Передбачають відповідність обладнання, технологічних процесів та середовища фізіологічним властивостям людини, її силовим, швидкісним, біомеханічним та енергетичним можливостям.

18. Вкажіть найточніший перелік показників якості промислової продукції у відповідності до стадій життєвого циклу виробу.

- Прогнозовані, проективні, виробничі, експлуатаційні, утилізації, використання утилізованих матеріалів у нових виробах.

- Прогнозовані, експлуатаційні, утилізації.

- Естетичні, ергономічні, соціокультурні, функціональні, проективні, виробничі, експлантаційні, утилізації. 19. Дизайн-ергономічні показники якості виробу:

- Естетичні, ергономічні, соціокультурні, функціональні, експлантаційні, дизайнмаркетингові, дизайн-екологічні.

- Естетичні, ергономічні, соціокультурні, функціональні, проективні, виробничі, експлантаційні, утилізації.

- Прогнозовані, проективні, виробничі, експлуатаційні, утилізації, використання утилізованих матеріалів у нових виробах.

20. Перцентильна крива це. - Кумулят21. До естетичних показників виробу входить. - Художня виразність - Відповідність оптимальному асортименту. - Універсальність використання. 22. До ергономічних показників виробу входить. - Безпечність виробу. - Технологічність виробу. - Досконалість використання основної функції. 23. До соціокультурних показників виробу входить. - Відповідність оптимальному асортименту. - Еекономічність - Універсальність використання. 24. Функціональні показники виробу. - Універсальність використання. - Безпечність виробу. - Надійність виробу. 25. Експлуатаційні показники виробу. - Надійність виробу. - Універсальність використання. - Безпечність виробу. 26. Дизайн-маркетингові показники виробу. - Конкурентоздатність. - Технологічність. - Ступінь ресурсозбереження. 27. Дизайн-екологічні показники виробу. - Токсичність виробу. - Функціональність виробу - Технологічність виробу. 28. Проектна стратегія це. - Процес планування та організація проектного процесу з метою його оптимізації. - Стратегія проектування, що заснована на пріоритетах естетичності у проектах. - Процес проектування, який носить стратегічний характер або стосується проектування стратегічно важливих об'єктів. 29. Перцентиль це: - Сота доля виміряної сукупності у відсотках. - Крива нормального розподілу величин антропометричних ознак. - Середнє значення конкретної антропометричної ознаки. 30. Кумулята це: - Перцентильна крива. - Крива нормального розподілу величин антропометричних ознак. - Сота доля виміряної сукупності у відсотках. 31. Ектоморфізм це соматотип до якого відносяться люди з - худою статурою, лінійними пропорціями тіла - добре розвиненими м'язовими тканинами, прямокутними контурами тіла і його частин. - переважним розвитком внутрішніх органів, м'яким тілом, округлими зовнішніми формами. 32. Мезоморфізм це соматотип до якого відносяться люди з - добре розвиненими м'язовими тканинами, прямокутними контурами тіла і його частин. - переважним розвитком внутрішніх органів, м'яким тілом, округлими зовнішніми формами. - худою статурою, лінійними пропорціями тіла 33. Ендоморфізм це соматотип до якого відносяться люди з - переважним розвитком внутрішніх органів, м'яким тілом, округлими зовнішніми формами. - худою статурою, лінійними пропорціями тіла - добре розвиненими м'язовими тканинами, прямокутними контурами тіла і його частин. 34. Люди з якою конституцією відносяться до гіперстеніків. - Люди які мають широкі округлі форми, схильні до повноти. - Люди, у яких яскраво виражені такі особливості статури: загальна худорлявість, вузькі плечі, плоска і вузька грудна клітка, довгі нижні кінцівки, видовжене обличчя, довгий і тонкий ніс - Люди які мають пропорційну мускулисту фігуру. 35. Люди з якою конституцією відносяться до нормостеніків. - Люди які мають пропорційну мускулисту фігуру. - Люди, у яких яскраво виражені такі особливості статури: загальна худорлявість, вузькі плечі, плоска і вузька грудна клітка, довгі нижні кінцівки, видовжене обличчя, довгий і тонкий ніс - Люди які мають широкі округлі форми, схильні до повноти. 36. Люди з якою конституцією відносяться до астеніків. - Люди, у яких яскраво виражені такі особливості статури: загальна худорлявість, вузькі плечі, плоска і вузька грудна клітка, довгі нижні кінцівки, видовжене обличчя, довгий і тонкий ніс - Люди які мають пропорційну мускулисту фігуру. - Люди які мають широкі округлі форми, схильні до повноти. 37. Проектування з врахуванням одягу людини передбачає. - Врахування збільшення параметрів людини, як у обхваті так і по висоті. - Таке проектування передбачає вимірювання розмірів одягу, зокрема довжини. - Врахування кольорової гами одягу людини в системі "людина-техніка середовище". 38. Назвіть найточніший перелік видів захвату рукою. - Циліндричний, сферичний, захват в кулак, захват гачок, кінцевий, ключовий, ножичний, пальмарний, - Циліндричний, сферичний, захват в кулак, захват гачок, ключовий, пальмарний. - Циліндричний, сферичний, захват в кулак, захват гачок, захват пальцями, кінцевий, ключовий, ножичний, пилочний, пальмарний, 39. Коли потрібно враховувати зусилля при проектуванні систем керування. - Завжди. - Тільки при проектуванні важелів, маховиків, педалей. - Потрібно, за виключенням кнопок, поворотних ручок. 40. Специфічні переваги робочої пози стоячи. - З цієї пози людина може виконати будь-яке переміщення з максимальним прискоренням. - Дозволяє працювати руками та ногами. - Горизонтальний розмір моторного поля оператора (без переміщення тіла) порівняно значно більший ніж в інших позах 41. Недоліки робочої пози стоячи. - Вже сама по собі є певним видом праці, адже потребує напруження певних груп м'язів. - Занадто високе розміщення оператора. - Неможливість виконувати функції протягом досить довгого часу. 42. Специфічні переваги робочої пози сидячи. - Є адекватною для більшості виробничих функцій. Дає можливість виконувати дуже точну роботу. - З цієї пози людина може виконати будь-який рух з максимальним прискоренням. - Дозволяє працювати руками та ногами. 43. Недоліки робочої пози сидячи. - В такій позі створюється обертальний момент для тулуба, який потребує напруження м'язів або компенсування підтримкою. - Обмежені рухові та силові можливості. - Не дозволяє ефективно працювати ногами. 44. Специфічні переваги робочої пози лежачи. - Дозволяє працювати у місцях з дуже малою висотою. - Дозволяє працювати руками та ногами. - Не вимагає значних зусиль під час праці. 45. Недоліки робочої пози лежачи. - Обмежені рухові та силові можливості. - Неможливість виконувати функції протягом досить довгого часу. - Не дозволяє ефективно працювати ногами. 46. Для чого використовують метод манекенів в проектній діяльності. - Для вибору оптимальних співвідношень між пропорціями людської фігури та формою і розмірами машини. - Для наочності. - Для експериментальних досліджень. 47. Вкажіть комп'ютерні програми призначені для проектування ехнічних виробів. - AutoCAD, ProEngeneer, SolidWorks, IronCAD. - ArchiCAD, Revit, Artlantis. - 3D Studio Max, V-Ray. 48. Роль освітлення в інтер'єрі. - Освітлення суттєво впливає на психічний стан людини та сан її здоров’я. - Освітлення інтер'єру є необхідною умовою техніки безпеки. - Освітлення є вимогою гігієни. 49. Освітлення на робочому місці відіграє таку роль. - Фізіологічну, експлуатаційну, психологічну, забезпечення безпеки, гігієнічну. - Експлуатаційну, забезпечення безпеки, гігієнічну. - Експлуатаційну, забезпечення безпеки. 50. Необхідний рівень освітлення робочого місця залежить від. - Точності зорової роботи, найменшого розміру об'єкта, розряду зорової роботи контрасту об'єкту з фоном, характеристики фону. - Точності зорової роботи, розряду зорової роботи, контрасту об'єкту з фоном. - Точності зорової роботи, розряду зорової роботи, 51. Освітленість робочого місця характеризується. - Рівнем освітленості, розподілом освітленості, напрямом світла, розподілом тіні, відсутністю зон відблисків, кольором світла, кол ьорогіередачею. - Рівнем освітленості, розподілом освітленості, розподілом тіні, відсутністю зон відблисків, кольором світла. - Рівнем освітленості, розподілом освітленості, напрямом світла, розподілом тіні, відсутністю зон відблисків. 52. Переваги ламп розжарювання. - Невисока ціна. - Легкість монтажу в порівнянні з іншими видами. - Сумісність з існуючими електромережами. 53. Переваги лю

23.03.21

Урок 47

Тема уроку.уроку. ПОРТФОЛІО В ПРОФЕСІЙНІЙ ТА ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.

Портфоліо ( італ.portfolio – портфель, папки для документів,- анг. – зібрання зразків робіт. Фотографій ) що дають уявлення про пропоновані послуги.

У більш широкому розумінні – професійне портфоліо – це впорядкований, грамотно оформлений набір досягнень організації, або ділової активності в різних сферах професійної діяльності.

Цікаво знати – історія портфоліо бере свій початок у ХУ – ХУІ столітті в країнах Західної Європи. Першими стали використовувати його архітектори того часу, які представляли своїм замовникам вже реалізовані проекти, а також креслення нових робіт. З історії відомо, що цей період становить епоху Відродження, яка характеризувалась утвердженням персонального стилю в архітектурі, коли архітектори свої проекти документували і підписували. Дещо пізніше під терміном портфоліо стали називати папку з малюнками, ескізами або альбом з фотографіями. Завдяки портфоліо замовник або будь який бажаючий міг оцінити якість робіт автора, а також подивитися на вже реалізовані проекти.

Однією з різновидностей портфоліо вважають рекомендовані листи, які мають свою історію розвитку. Як кілька століть тому,так і нині працівник, який приходить влаштуватися на нове (престижне) місце роботи, вручає майбутньому роботодавцю документ, в якому відображається характеристика його професійної діяльності, досягнення та особистісні якості. Без такого листа влаштуватися на престижну роботу в серйозну сферу надзвичайно важко, особливо в сфері бізнесу

. Нині ідея портфоліо поширена в усьому світі. Воно є своєрідною візиткою, сукупністю відомостей про людину, організацію. або своєрідним досьє – зібраними документами, зразками робіт, фотографій, які дають уявлення про досягнення, можливості і послуги в певній сфері діяльності. 12 Методична розробка уроку з технологій «Портфоліо в професійній діяльності людини»

Отже, портфоліо – це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу. Сутністю використання портфоліо є демонстрація потенційних можливостей спеціаліста в тій чи іншій сфері діяльності, його досвіду роботи і якості реалізованих проектів. У світі ділових стосунків портфоліо відіграє важливу роль

Воно успішно використовується для пошуку професійного шляху – через профільне навчання у світ зайнятості. Процес працевлаштування розглядається нині як рух від оформлення портфоліо, яке демонструє компетентності й кваліфікацію власника до отримання статусу професійного працівника. Зміст портфоліо формує імідж потенційного працівника в очах роботодавця, який оцінює його досягнення в професійній діяльності, його особисті якості і цінності.

Існують різні види портфоліо, залежно від сфери їх використання – професійної чи освітньої, від конкретних цілей і вимог на які вони орієнтовані.

Професійне портфоліо – це впорядкований, грамотно оформлений набір досягнень організації, або ділової активності в різних сферах діяльності

. Освітнє портфоліо – це форма організації освітніх продуктів навчальної діяльності учнів. До речі у 1980 році в США вперше виникла ідея застосування портфоліо в сфері освіти, звідки вона моментально поширилася по всьому світу, але найбільшого поширення вона отримала в Канаді, Японії та ряді європейських країн

. МОДЕЛІ ПОРТФОЛІО: Портфоліо досягнень ( для себе і для інших, коли акцент робиться на документах. які підтверджують успіх у певному виді діяльності). Мета створення: оцінити прогрес в дослідницькій, професійній і творчій діяльності.

Портфоліо тематичне (для себе. коли в основу поставлено демонстрацію творчих робіт). Мета створення: показати прогрес чи регрес в якихось видах чи окремих аспектах професійної діяльності.

Портфоліо презентаційне ( створюється для презентацій при влаштуванні на роботу, вступі на навчання). Мета створення: показати успішність і доказати прогрес навсальної, професійної і творчої діяльності.

Портфоліо комплексне – містить всі елементи вище згаданих портфоліо і поєднує мету їх створення.

Електронне портфоліо – це звичайне портфоліо, але подане в цифровому ( електронному) виді інформації. Воно в свою чергу може зберігатися локально ( бути доступним лише визначеному колу людей) та глобальне ( бути доступним всьому світу – для користувачів інтернету).

Глобально доступне портфоліо інакше називається веб-портфоліо.

Складаючи власне портфоліо, потрібно дати відповідь на запитання:

Для чого воно мені потрібно? Оскільки необхідно чітко визначити функцію майбутнього портфоліо: Діагностична – фіксує зміни за певний проміжок часу;

Змістовна – розкриває спектр виконуваних робіт;

Розвиваюча – забезпечує безперервний процес освіти і самоосвіти;

Мотиваційна – відзначає результати діяльності;

Рейтингова – дозволяє виявити кількісні та якісні досягнення.

Кожне портфоліо може містити орієнтовну структуру портфоліо: Портрет – паспорт –персональний блок. Колектор – індивідуальна освітня карта. Робочі матеріали. Досягнення, офіційні документи. Відгуки.

Освітнє портфоліо – це форма організації освітніх продуктів навчальної діяльності учнів, а також відповідних організаційних матеріалів, які підлягають аналізу, всебічному оцінюванню.

Портфоліо в галузі освіти сприяє самоорганізації навчальної діяльності, допомагає планувати, відстежувати й коригувати індивідуальну освітню траєкторію, аналізувати набутий досвід в різних сферах діяльності – освітній, творчій, соціальній.

Використовувати особисте портфоліо учні зможуть: під час вибору навчатися в профільній школі, під час вступу до ВНЗ як додатковий документ; під час працевлаштування на роботу, як свідоцтво практичного і соціального характеру.

Головна мета створення портфоліо учнями – допомогти в самореалізації й самовизначенні учнів як особистостей, здатних до професійної адаптації, самостійного прийняття відповідальних рішень в ситуації вибору, постановки цілей та їх досягнення.

Портфоліо в галузі освіти дає можливість вирішити наступні питання:

Простежити динаміку освітнього процесу кожного учня, досягнутого в процесі реалізації індивідуального підходу.

Сформувати оцінку і самооцінку освітніх досягнень, яка може бути додатковою до традиційних( залік, екзамен, тест)

Крім того ваше власне портфоліо допоможе продемонструвати:

Ступінь власного інтелектуального розвитку;

Володіння різними методами представлення матеріалу;

Рівень досягнень з обраного профілю;

Уміння алізувати свою діяльність. Визначати мету та шляхи досягнення її.

До речі. Останнім часом в освітній практиці (Данія, Норвегія) поширюється модель освітнього портфоліо в вигляді проекту. Ця модель пов»язана із заміною випускних екзаменів, виконанням міждисциплінарного проекту з обов»язковим його публічним захистом. 15 Методична розробка уроку з технологій «Портфоліо в професійній діяльності людини»

Ідея випускного проект-портфоліо виникла на основі компетентістного й міждисциплінарного підходів до навчання. Вона ґрунтується на актуалізації і систематизації попереднього досвіду. участі учнів у виставках. конкурсах, курсах відповідно до специфіки навчання.

Розробка проект-портфоліо передбачає:

по-перше, виконання міждисциплінарного проекту;

по друге, створення конкретного продукту діяльності, який проектується, виготовляється і оцінюється кожним учнем;

по третє, офіційну публічну презентацію ( захист).

Отже, портфоліо, сформоване в галузі освіти є популярною і затребуваною технологією, яка постійно розвивається.

ЗАВДАННЯ

1. Тему запишіть в зошити.

2. Ознайомтесь з матеріалом викладеним вище

3. Створіть повідомлення за темою. Запишіть.

30.03.21

Урок 48

Тема уроку. Портфоліо. Контрольна робота.

10 запитань

Запитання 1

1. Якою мовою термін «портфоліо» звучить як «портфель»

варіанти відповідей

a) англійською

b) італійською;

c) французькою;

d) українською.

Запитання 2

2. Портфоліо — це…

варіанти відповідей

a) спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу;

b) фотоальбом;

c) оцінка і самооцінка особистих досягнень за певний проміжок часу;

d) спосіб фіксування особистих досягнень за певний проміжок часу.

Запитання 3

3. Електронне портфоліо може зберігатись…

варіанти відповідей

a) локально (бути доступним лише визначеному колу людей);

b) індивідуально (бути доступним лише собі);

c) глобально (бути доступним для всього світу — для користувачів інтернету);

d) колегіально(бути доступним лише визначеному колу людей);

Запитання 4

4. Діагностична функція портфоліо –

варіанти відповідей

a) розкриває спектр виконуваних робіт;

b) забезпечує безперервний процес самоосвіти;

c) фіксує зміни за певний проміжок часу;

d) дозволяє виявити якісні індивідуальні досягнення.

Запитання 5

5. Рейтингова функція портфоліо –

варіанти відповідей

a) дозволяє виявити кількісні зміни індивідуальних досягнень;

b) дозволяє виявити кількісні і якісні індивідуальні досягнення;

c) відзначає результати діяльності;

d) розкриває спектр виконуваних робіт.

Запитання 6

6. Портфель-самооцінка створюється…

варіанти відповідей

a) для себе;

b) для показу на загал

c) для успіху;

d) для інших.

Запитання 7

7. Портфель-звіт створюється…

варіанти відповідей

a) для себе;

b) для показу на загал;

c) для успіху;

d) для інших.

Запитання 8

8. Портфоліо документів включає в себе

варіанти відповідей

a) дипломи;

b) грамоти;

c) посвідчення;

d) свідоцтва.

Запитання 9

9. Ці елементи можуть бути складовими портфоліо

варіанти відповідей

a) бібліотека

b) проекти;

c) документи;

d) дослідження.

Запитання 10

10.В професійному портфоліо бажано відобразити такі останні роки

варіанти відповідей

a) 8-10 років;

b) 6-9 років;

c) 3-5 років;

d) 1- 3 роки