ГРУПА 109

17.09.2020

ТЕХНОЛОГІЇ. УРОК 3.4.

ТЕМА УРОКУ. МЕТОД «МОЗКОВОЇ АТАКИ»

Метод мозкової атаки запропонував американський винахідник А. Осборн і назвав його методом активізації перебору варіантів. Ґрунтується він на наступній особливості творчого процесу людини: одні винахідники більш схильні до генерування (створення) ідей, а інші — до їх критичного аналізу.

А. Осборн запропонував доручати пошук розв’язків задач колективу, який складається із двох груп: групи «генераторів ідей» та групи «експертів».

Нижче на рисунках ви бачите такі колективи (учнів і науковців) під час вирішення творчих проблем.

А. Осборн розробив правила використання «мозкової атаки».

1. Правила використання методу.

1.1. Найбільш доцільна кількість учасників, що розв’язують творчу задачу складає 12—25 осіб. До групи «генераторів» включають людей з бурхливою фантазією, схильних до абстрактного мислення, але не скептиків. До групи «експертів» залучають людей з аналітичним, критичним складом розуму. Керує процесом вирішення задачі (його названо «сесією») найбільш досвідчений учасник «мозкової атаки».

1.2. «Генератори» висувають максимальну кількість ідей (в тому числі ідей фантастичних, а іноді і жартівливих). Задача «експертів» — відбір найбільш цікавих ідей.

1.3. Тривалість «сесії» залежить від складності задачі, що розв’язується, але не перевищує 30—50 хв.

1.4. Досить важливо, щоб між учасниками «мозкової атаки» встановилися вільні і доброзичливі відносини. При генерації ідей забороняється будь-яка критика, скептичні посмішки, жести, міміка. Необхідно, щоб ідеї, висунуті одним учасником, підхоплювались і розвивались другими.

2. Особливості методу. В перші 10—15 років здавалося, що мозкова атака має необмежені можливості і з ним пов’язували великі надії. Але згодом виявилося, що це не так. Зокрема, сучасні винахідницькі задачі йому не під силу. Саме тому метод почали вдосконалювати. Одним із таких вдосконалень є «тіньова мозкова атака».

МЕТОД «ТІНЬОВОЇ МОЗКОВОЇ АТАКИ»

Сутність методу. Деякі люди, щоб генерувати ідеї, повинні бути на самоті і в тиші. При «тіньовій мозковій атаці» формують дві підгрупи «генераторів»: перша з них — власне «генератори», які формують ідеї, а друга — тіньова, її учасники стежать за ходом роботи першої, але не беруть участі в обговоренні. їі називають «тіньовим кабінетом». У членів цієї групи ідеї виникають під впливом ідей, які висловлені активними «генераторами». Активна і тіньова підгрупи генераторів розміщуються в одному приміщенні на певній відстані або в різних приміщеннях.

Усі інші особливості і правила проведення «тіньової мозкової атаки» такі самі, як і «мозкової атаки». Як уже зазначалося, у табл. 1, «тіньова мозкова атака» не була сильнішою за «мозкову атаку».

МЕТОД «СИНЕКТИКИ»

Усім вам доводилося переходити чи переїжджати через річку по мостах різноманітної конструкції і складності — від найпростішої до досить складної. Яка історія їх створення? Що стимулювало їх проектування і виготовлення? Виявляється, це була аналогія (схожість) з тим, що мало місце у повсякденному житті суспільства.

З давніх-давен люди використовували аналогію в своєму житті, практичній діяльності. Так, людина бачила як по дереву, що впало з одного берега неширокої річки на другий, переходили тварини. За необхідності вона вже цілеспрямовано зрубувала дерево за допомогою кам’яної сокири і переходила по ньому на протилежний берег. Переконавшись у надійності такого засобу, у людини з’явилася ідея побудови простого балочного моста. Пізніше проектувалися мости у вигляді досить складних технічних конструкцій (див. рис. 12).

Аналогію, різні її види і форми покладені в основу методу «синектики». Пригадайте, хто його автор (див. табл. 1).

Сутність методу. Синектика формує у свідомості людини своєрідний, оригінальний підхід до вирішення задачі, що завдячує використанню різних видів аналогії. Особливе значення надається аналогії з природою. Виявилося, що створений Гор- доном метод є значно ефективнішим за всі інші методи перебору варіантів. У чому саме полягає «таємниця» його успіху?

У. Гордон вніс дві суттєві інновації (принципово нові підходи, пропозиції) у мозкову атаку, під час її вдосконалення.

1. У. Гордон запропонував формувати для синектики постійний склад групи із 5—7 осіб — фахівців різного профілю й з різними захопленнями. Це давало змогу розглядати проблему в різноманітних аспектах, оскільки кожен фахівець вносить у вивчення проблеми (задачі) своє сприйняття, свій погляд на проблему, що забезпечує широкий набір розв’язків.

Учасників «синектики» («синекторів») попередньо навчають за спеціальною методикою протягом року. Головна мета навчання — створити колектив людей, які добре розуміють одне одного. За період навчання синектор має оволодіти такими якостями: вмінням абстрагуватися, подумки відмежовуватися від предмета обговорення та нав’язуваних ідей, схильністю до роздумів і фантазії, вмінням слухати інших, стримано ставитись до ідей, висловлених товаришем, вмінням знаходити у звичайному незвичайне і навпаки. Цими якостями важливо оволодіти і Вам.

У. Гордон запропонував низку способів, які дають змогу уникати суттєвих перепон (стереотипів) у творчій діяльності під час генерації ідей і активізувати творче мислення. Один із таких способів (найбільш ефективний) — застосування різного типу аналогій під час вирішення задачі.

Для більш глибокого розуміння і усвідомлення Вами цих підходів, а також розвитку вмінь практичного їх застосування розглянемо приклад.

Уявимо собі, як вирішуватимуть проблеми зниження шуму від системи вентиляції в цеху фахівці різного профілю.

Матеріалознавець: використати звукопоглинаючий матеріал.

Механік: підвищити жорсткість коробів (де розташована вентиляція) і їх кріплення для зменшення вібрації.

Акустик: поставити звукоізолюючі екрани або форму конструкції зробити такою, щоб звукові коливання поглиналися (гасилися) за рахунок виникнення явища резонансу.

Радист (фахівець із передавання і приймання повідомлень по радіо): вібрація — це коливання, а тому необхідно поставити джерело звуку з такою самою частотою коливань, але у протилежній фазі (активне шумозаглушення), і таке інше.

Для вирішення поставленої проблеми можна використати низку аналогій — з радіохвилями, з хвилями на поверхні води тощо. Зарослі очерету гасять хвилі на воді, металевий екран не пропускає радіохвилі, відбитий звуковий сигнал після накладання із прямим може взаємно погасити й інші аналогії. Такий різнобічний підхід до вирішення проблеми обов’язково дасть змогу знайти потрібне ефективне рішення.

ЗАВДАННЯ

ТЕМУ ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ
ОЗНАЙОМИТИСЯ З МАТЕРІАЛОМ ВИКЛАДЕНИМ ВИЩЕ. СТВОРИТИ КОНСПЕКТ ЗАПИСАТИ В ЗОШИТИ.
ВИКОРИСТОВУЮЧИ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ НАПИСАТИ В ЗОШИТИ ТЛУМАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ДО ТЕМИ: МОЗКОВА АТАКА . ТІНЬОВА МОЗКОВА АТАКА . СИНЕКТИКА. АНАЛОГІЯ. ВИДИ АНАЛОГІЙ:ПРЯМА. ОСОБИСТА. ФАНТАСТИЧНА. СИМВОЛІЧНА.

24.09.20

УРОК 4-5

ТЕМА УРОКУ. ТЕХНОЛОГІЯ ПОШУКУ ПРОБЛЕМИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТУ

За століття, що пройшли з часу винаходу книг, людство придумало тільки три основні способи пошуку інформації в книгах із великою кількістю сторінок. І кожен із нас зустрічався з ними ще до свого першого виходу в Інтернет. Це пошук за допомогою змісту, посилань і предметного покажчика. Виявляється, в Інтернеті використовуються ці ж способи для пошуку потрібної сторінки, тільки вони автоматизовані й виконуються спеціальними програмами. Розглянемо кожен із цих способів.

1. Способи пошуку інформації.

1.1. Каталоги

Перший спосіб пошуку інформації в книзі — це пошук за допомогою змісту. Бажаючи знайти інформацію, що нас цікавить, ми, в першу чергу, звертаємося саме до нього. Це найбільш природний спосіб пошуку потрібної сторінки. Ви чудово знаєте, як користуватися змістом у книзі. Ви його переглядаєте, знаходите потрібну главу, номер сторінки й розгортаєте книгу в потрібному місці.В Інтернеті цьому способу пошуку відповідають каталоги. Це один із найстаріших сервісів Інтернету. У середині 1990-х років саме каталоги були основним способом упорядкування інформації в Інтернеті. У каталогах утримується набір посилань на сайти з їхнім коротким описом. Сторінки (сайти) усередині каталогу розташовані за темами (рубриками), а всередині тем вони ранжовані або за індексом цитування, або за датою додавання, або за алфавітом, або за іншим параметром. Залежно від широти тематики посилань каталоги можуть бути загальними й спеціалізованими (тематичними). На сьогодні найбільш популярний Інтернет-каталог – Yahoo!

Процес пошуку інформації за допомогою каталогів виглядає так:

♦ користувач послідовно переглядає зміст каталогу;

♦ вибирає потрібну рубрику;

♦ переглядає сайти, що стосуються цієї рубрики;

♦ переходить на потрібний сайт або сторінку.

1.2. Посилання

Другий звичний для нас спосіб пошуку — це використання посилань у тексті на потрібні сторінки книги. При посиланні на яку-небудь сторінку (наприклад с. 24) читач повинен розгорнути зазначену сторінку 24 і знайти в її тексті той фрагмент, який його цікавить. В Інтернеті механізм посилань зі сторінки на сторінку перетворили в автоматичні посилання, на які користувач просто клацає мишкою. Посилання в Інтернеті називаються гіпертекстовими посланнями (префікс «гіпер» означає, що посилання веде за межі тексту, на іншу сторінку). З роботою з гіперпосиланнями ви вже познайомилися на попередньому уроці.

Посилання — це основний, «кореневий» принцип Інтернету, але ж по суті це стара ідея, просто автоматизоване текстове посилання. Посилання в каталогах і на звичайних сайтах можуть розставлятися автоматично при формуванні Web-сторінки, але найчастіше їх розставляють вручну - Web-майстер розмічає спеціальними позначками фрагмент тексту і приєднує до нього адресу відповідної сторінки.

1.3. Пошукові покажчики (ключові слова)

Третій, найшвидший і найефективніший спосіб пошуку потрібної інформації — скористатися алфавітним списком найбільш важливих термінів, так званим предметним покажчиком. Такі предметні покажчики містяться в кінці книги. Ви часто зустрічали його в підручниках, у наукових і технічних виданнях. У ньому перераховуються важливі для даної книги терміни (ключові слова) і вказуються номери сторінок, на яких ці терміни зустрічаються. Саме ця ідея пошуку інформації за ключовими словами, зібраними в предметному покажчику, стала основою для створення пошукових систем, або Інтернет-пошуковиків.

2. Пошукові системи.

Пошукова система — це Web-сайт, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. Можна сказати, що користувач, який уводить запит у пошукову систему, звертається до предметного покажчика (списку всіх ключових слів) Інтернету із вказівкою сторінок, на яких ці слова зустрічаються. Як правило, основною частиною пошукової системи є пошукова машина (англ. search engine). Це комплекс програм, який забезпечує функціонування пошукової системи.

Пошукова машина має ряд користувальницьких характеристик:

♦ релевантність (ступінь відповідності знайденої інформації запиту; доречність результату);

♦ повнота бази (чим ширши область пошуку, тим краще);

♦ швидкість пошуку;

♦ актуальність посилань;

♦ додаткові можливості (пошук подібних документів, обмеження області пошуку). Основними критеріями якості роботи пошукової машини є релевантність і повнота бази.

Це цікаво

Одним із перших інструментів пошуку в Інтернеті (до WWW) був Archie. Першою пошуковою системою для Всесвітньої павутини був індекс Wandex, який вже не існує, розроблений Метью Ґреєм із Массачусетського технологічного інституту в 1993 р. Також у 1993 р. з'явилася пошукова система Аliweb, що працює дотепер. Пошукова система WebCrawler, запущена в 1994 році, дозволяла користувачам шукати за будь-якими ключовими словами на будь-якій Web-сторінці. З того часу це стало стандартом для всіх основних пошукових систем. Крім того, це був перший пошуковик, що зазнав всесвітньої популярності.

Сучасні пошукові системи використовують у своїй роботі певний алгоритм пошуку інформації. Алгоритм пошуку - це точна вказівка пошуковій машині зробити певну послідовність дій, урахувати певні фактори для досягнення найбільш релевантної видачі за кінцеве число кроків. Алгоритм пошукових систем постійно вдосконалюється для поліпшення релевантності результатів пошуку. У наш час на території країн СНД найбільш популярні пошукові системи Google, Яндекс, Rembler та ін. В Україні працює україномовна пошукова система МЕТА.

Лідер пошукових машин Інтернету Google (США) охоплює понад 60 % світового ринку, а це значить, що 6 із 10 людей, що є в мережі, звертаються до нього при пошуках інформації в Інтернеті. На сьогоднішній день Google реєструє щодня близько 50 млн. пошукових запитів та індексує понад 8 млрд. Web-сторінок. Google може знаходити інформацію на 117 мовах. Засновники компанії - Сергій Брін і Леррі Пейдж. Компанія Google була заснована 4 вересня 1998 року.

Завдяки своїм технологічним інноваціям, Google став власником безлічі нагород, включаючи приз «Голос народу» за кращі технічні досягнення й нагороду «Краща пошукова система в Інтернеті» від Yahoo!Internet Life. Google завоював приз за «Технічну досконалість» журналу РС і «Краща пошукова машина» журналу The Net. Велика кількість компаній використовують пошукові технології Google на своїх Web-сайтах.

Це цікаво

♦ Вид мадагаскарських мурах Proceratium google був названий на честь сервісу Google Earth, який допоміг ученому в його дослідженнях.

♦ В одній із серій популярного японського аніме-серіалу Death Note головний герой Ягамі Лайт користується пошуковою системою Gentle, дизайн якої повністю повторює дизайн Google.

На території пострадянського простору є аналогічні приклади успішних розробок пошукових систем.

Компанія «Яндекс» (Росія) - одна з найуспішніших у галузі інформаційних технологій. Яндекс - російська ІТ-компанія, що володіє однойменною системою пошуку в мережі й інтернет-порталом. Пошукова система Яндекс є дев'ятим серед найбільших пошукових сайтів світу: за кількістю оброблених пошукових запитів (566 млн.) і другим найбільшим неангломовним пошуковим сервером (після китайського). Офіційно пошукова машина Yndex.ru була анонсована 23 вересня 1997року на виставці Softool. Через два місяці, у листопаді 1997 року, був реалізований природно-мовний запит. Тепер до Yndex.ru можна звертатися просто по-російськи, ставити довгі запити, наприклад: «де купити комп'ютер», «генетично модифіковані продукти» або «коди міжнародного телефоннго зв'язку» — і одержувати точні відповіді. Середня довжина запиту в Yndex.ru зараз — 2,7 слова. В 1997 році вона становила 1,2 слова, тоді користувачі пошукових машин були привчені до телеграфного стилю. В 1998 році на Yndex.ru з'явилася можливість «знайти схожий документ», список знайдених серверів, пошук у заданому діапазоні дат і сортування результатів пошуку за часом останньої зміни. За цей рік «обсяг» Рунету (російськомовного Інтернету) подвоївся, що призвело до необхідності оптимізації пошукових механізмів. І тоді, і зараз швидкість пошуку на Yndex - секунди. За 1999 рік Рунет виріс на порядок як в обсягах текстів, так і в кількості користувачів. Це був рік бурхливого розвитку й для Yndex.ru. Новий пошуковий робот дозволив оптимізувати й прискорити огляд сайтів Рунету. Сьогодні пошукова база Yndex.ru удвічі більша, ніж у найближчих конкурентів. Головний офіс компанії розташований у Москві. У компанії є офіси в Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Одесі й Києві. У 2008 році компанія оголосила про відкриття Yndex Labs— відділення компанії в Каліфорнії (США). Пошук Яндекса дозволяє шукати по Рунету документи російською, українською, білоруською, румунcькою, англійською, німецькою та французькою мовами.

Це цікаво

♦ Першим масштабним гаслом, запущеним «Яндексом», є фраза «Знайдеться все!», і після паузи випливало додавання: «...згодом». Сам вираз швидко став крилатим. Друга частина слогана видається пошуковиком, якщо за запитом нічого не було знайдено.

♦ Звідки з'явилося слово «Яндекс»? Саме слово «Яндекс» — штучне. Воно має своїх авторів і свою історію. В 1993 році Аркадій Волож, майбутній генеральний директор компанії «Яндекс», та Ілля Сегалович, майбутній директор із технологій, розробляли, як потім з'ясувалося, головну технологію — пошук неструктурованої інформації з урахуванням російської мови. Розробку треба було якось назвати. Ілля пам'ятає, як виписував стовпчиком різні похідні від слів, що описують зміст технології. Досить швидко стало зрозуміло, що search («пошук») по-російському звучить занадто неблагозвучно і вдалої комбінації на його основі не зробиш. Слово index підходило більше. Так у списку назв з'явився yaindex — yet another indexer («ще один індексатор» або Мовний індекс). Варіант сподобався — легко вимовляється, легко пишеться. Крім цього, вирішили букву «Я» у назві — специфічно російську — залишити, для наочності. Так було винайдене слово «Яндекс».

Пошукова система Рамблер (Rambler) разом з Яндексом займає чільні позиції в пошуку по Рунету. Це одна з найстарших пошукових систем у Росії. Як і багато систем такого класу, Рамблер — це не тільки пошук в Інтернеті. Рамблер — ціла мережа інформаційно-розважальних ресурсів. Рейтинг сайтів Тор-100, пошта, новини, словники, фотографії, погода, ігри, знайомства й багато іншого. Зародження Рамблера почалося з 1991 році в підмосковному містечку Пущино. Інтернет у ті роки в Росії тільки почав свій розвиток. Багато хто навіть і не підозрював про його існування, як би це смішно зараз не звучало. Саме в ці роки й з'явився колектив активних людей, які були зацікавлені цим новими для нас явищем. Працювали вони в Інституті біохімії й фізіології мікроорганізмів РАН. Ось їхні імена: Дмитро Гаків, Сергій Лисаков, Віктор Воронков, Володимир Самойлов, Юрій Єршов. Спочатку проект був розрахований на чисто наукові цілі, тобто для швидшого й надійнішого обміну технічною й науковою інформацією. Засновники створили в Пущино локальну мережу, з'єднали її з московською, а далі вже з Інтернетом. Складності цього заходу ви можете собі усвідомити, якщо уявите життя в Росії на початку 90-х років. Розвал СРСР, повна розруха в економіці й у науці, обвал цін і політичні катаклізми. Але, незважаючи на це, проект все-таки запрацював. Спочатку були створені ftp. i mail. сервери, а потім уже й www. сервер. Але все-таки справжнім становленням Rambler як пошукової системи можна вважати 1996 рік. Саме в цей час почалася розробка й створення пошукового сервера.Після проходження необхідних тестів і експериментів 8 жовтня 1996 року Rambler запрацювала як пошукова система. Почалася нова ера в розвитку Інтернету в Росії.

Це цікаво

Звідки взялася назва - Rambler? Придумав її Дмитро Гаків. Точніше, навіть і не придумав, а просто відкрив словник і побачив гарне слово з не менш гарним перекладом (бурлака, мандрівник). Така аналогія цілком доречна, якщо говорити про пошукового робота, що без утоми бродить безмежними просторами iнтернету й збирає необхідну інформацію про всі документи, знайдені ним. На це ім'я й був зареєстрований домен.

3. Принципи вибору пошукової системи.

Вибір пошукової системи, що найкраще підходить для розв'язання ваших завдань, залежить від того, що ви хочете знайти.

1. Основний об'єкт індексації пошукової системи — тексти. Однак існують пошуковики, що дозволяють робити пошук за картинками, mp3-файлами, архівами програм, новинами тощо. Отже, якщо вам потрібно знайти якийсь товар або картинку, краще скористатися пошуковиками, які надають цю можливість.

Наприклад,

Google News Search здійснює тематичний пошук за новинами;

Google Microsoft Search — тематичний пошук за сайтами, присвяченими Microsoft;

Nigma — пошук за картинками, книгами, музикою;

Muzpoisk — за мр3;

Quintura Kids — інтерактивний візуальний пошук за спеціально відібраними дитячими ресурсами.

2. Варто враховувати також область дії пошукової системи. Серед них розрізняють локальні (обмежені національним доменом, певною мовою) і глобальні пошукові системи. Зазвичай глобальні системи добре покривають американський Інтернет і трохи гірше «знають» іншу частину. Тому, якщо ваш пошук свідомо обмежений країною або мовою, краще користуватися локальним пошуковиком (в Україні — це пошукова система МЕТА). Крім того, більшість «російськомовних» (локальних) пошукових систем шукають тексти багатьма мовами — українською, білоруською, англійською й ін. Відрізняються ж вони від глобальних систем тим, що в основному обмежуються російськомовними сайтами.

Це цікаво

Інтернет являє собою сукупність комп'ютерних мереж, що містить понад 20 млн баз даних. У них на сьогоднішній день зберігається величезна кількість документів — 10¹². Причому, за деякими оцінками, обсяг Інтернету подвоюється кожні три роки. Для порівняння: кількість Web-сайтів наприкінці 2006 року — 100 млн. сайтів (половина з них оновлюється), а 10 років тому — тільки 18 тис. Пошук інформації в Інтернеті відбувається за каталогами, в яких сторінки (сайти Інтернету) розкладені за темами (рубриками), за гіперпосиланнями, за ключовими словами. Ідея пошуку потрібної сторінки за ключовими словами в індексі й стала основною ідеєю, на основі якої створені Інтернет-пошуковики.

ЗАВДАННЯ

ОЗНАЙОМИТИСЬ З МАТЕРІАЛОМ ВИКЛАДЕНИМ ВИЩЕ.
ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ ТЕМУ І ЗРОБИТИ ПЛАН ПО ТЕМІ.ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ.

22.10.20

Зарубіжна література

Урок 7

Тема уроку ПОЕЗІЯ "ЧИСТОГО МИСТЕЦТВА" -ПРЕДСТАВНИКИ, ТЕМИ, ОБРАЗНИЙ СВІТ.

ЗАВДАННЯ:

Тему записати в зошит.
Користуючись різними джерелами інформації (інтернет-ресурсами сучасними енциклопедіями) підготуйте і запишіть в зошити повідомлення за темою " Особливості поезії "чистого мистецтва".
Випишіть визначення терміну "чисте мистецтво" в зошити та вивчіть.

22.10.20

Технології

Урок 8

Тема уроку. Технологія створення банку ідей.

Створення банку ідей.

Ми розглядали, як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією інформацією — відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації завдання проекту тощо.

Пошук інформації , яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп’ютер, але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми.

Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати, як даний об’єкт буде розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте, мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів — виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо.

Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої інформації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і який необхідно зберігати та класифікувати.

З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.

Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.

Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.

Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді схеми.

ЗАВДАННЯ

Складання ескізу виробу

1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту.

2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

3. Матеріал розміщений вище запишіть в зошити.

29.10.20

Технології

Урок 9

Тема уроку. ПРЕЗЕНТАЦІЯ. ВИДИ ПРЕЗЕНТАЦІЙ.

ЗАВДАННЯ

1.Користуючись інтернет-ресурсами дайте визначення основних понять- інформаційні технології, презентація, мультимедіа, публікація.

2.Опишіть процес створення презентації.

29.10.20.

Зарубіжна література

Урок 8

Тема уроку. Лірика Ф.М.Тютчева й А.А.Фета.Романси та вірші поетів.

Урок позакласного читання.

ЗАВДАННЯ

Тему запишіть в зошити.
Використовуючи інтернет-ресурси і за матеріалом вивченим на попередніх уроках письмово дайте відповідь на наступні запитання

-Чому лірика А.Фета близька до творчості художників-імпресіоністів. Назвіть вірші поета, які можна проілюструвати картинами імпресіоністів.

-Чому тема кохання в ліриці Ф.І.Тютчева має трагічне забарвлення. Обгрунтуйте свою думку.

05.11.20

Зарубіжна література

Урок 9

Тема уроку. ВОЛТ ВІТМЕН. ЗБІРКА "ЛИСТЯ ТРАВИ".

ЗАВДАННЯ

Користуючись інтернет-ресурсами,сучасними енциклопедіями, складіть складіть візитівку за темою "Вітмен - один із найвпливовіших американських поетів доби романтизму."
Із інтернет-ресурсів виписати в зошити тему, сюжет, Ідею, жанр, композицію, наскрізні теми й образи збірки "Листя трави".
Ознайомитися з поезією із збірки.

05.11.20

Технології

Урок 10

Тема уроку. ПОШУК МАТЕРІАЛУ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО ПРОЕКТУ.

Створення дизайн-проекту починають із виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання — це запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою в серійне виробництво.

Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомлення із завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати всю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкта проектування.

Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає в тому, щоб за мінімально відведений термін зібрати максимальну кількість інформації про об’єкт проектування — основні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції найкращих зразків виробів аналогічного типу об’єкта проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних та закордонних виданнях, каталоги промислових фірм та відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Уся зібрана про об’єкт технологічної діяльності інформація систематизується.

Прототипи об’єкта проектування ретельно і критично оцінюються з точки зору сучасних вимог та всіх особливостей їх художньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно переглянути всі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка, з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту — проектної пропозиції.

Проектування сучасних об’єктів технологічної діяльності — це процес вирішення складного комплексу пов’язаних між собою завдань, з одного боку, — техніко‑економічними, інженерними вимогами, з другого — споживчими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об’єктів, а також, урахування соціальних вимог, що до них ставляться, дозволяють визначити конкретні вимоги до якості виробів, які проектуються.

Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл повинні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей — законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних — користь, зручність, краса. Художнє конструювання — не мета, а засіб, що забезпечує зв’язок між виробництвом та споживанням. Проміжними моментами даної системи є сфера розподілу та торгівля. Тому, загальна модель предметної дійсності включає чотири взаємозв’язані між собою сфери діяльності — проектування, виробництво, розподіл, споживання.

Функції речей у суспільних процесах різноманітні. Кожна річ, як об’єкт технологічної діяльності, може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, продукт виробництва, товар та предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструктором спільно з художником-конструктором; набуває матеріальної форми, стає промисловим виробом унаслідок співпраці дизайнера, інженера, працівника, а потім, перетворившись на товар, потрапляє до споживачів та стає предметом споживання.

Таким чином, продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживання, який володіє сукупністю корисних властивостей.

У сфері товарообміну ведучу роль відіграє споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань — найважливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, художньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності.

Виходячи з інтересів економічності та конкурентоспроможності, дизайнери в процесі проектування повинні забезпечити новизну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появи нових конструктивно-інженерних рішень, які мусять сприяти впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. У процесі проектування виробів, дизайнер зобов’язаний ураховувати реальні можливості промисловості, сприяючи, у той же час, її вдосконаленню, ставлячи, тим самим, перед промисловістю більш складні, продиктовані часом завдання.

Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості сучасних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим є проведення ергономічного аналізу прототипів.

На даний час, ергономіка — це достатньо розвинена наука, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням так званого «людського фактора».

Дана наука ергономіки спираються на дані фізіології, психофізіології і психології та визначають деякі вимоги до форми об’єктів проектування та особливостей технологічних процесів їх виготовлення. Більш за все, ці вимоги стосуються об’єктів, які функціонують у сфері виробничої діяльності людей, тобто станків, верстатів, пультів керування тощо.

Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичними вимогами, а тотожно — з вимогами економіки та технології. Тому ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності є вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ергономічних показників, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.

Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вентиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсичності, шуму, вібрації тощо.

Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкта розмірам та формі тіла людини, розподілу маси тіла, урахуванням розмірів голови і кисті руки. Антропометрична відповідність характеризується довільним визначенням параметрів конструкції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами в процесі експлуатації.

Фізіологічні та психофізіологічні показники визначаються відповідністю конструкції об’єктів проектування наступним можливостям людини: силовим, енергетичним, фізіологічним і психофізіологічним (зоровим, слуховим, нюховим, дотиковим та смаковим).

Психологічні показники конструкції виробу визначаються відповідністю навиків людини (уже закріплених та тих, що вперше формуються) із сприйняття та переробки інформації. Психологічна відповідність визначається особливостями відчуттів людини.

На стадії виконання проектної пропозиції виконується попередній ергономічний аналіз об’єктів. Стадія ескізного проекту характеризується пошуковим етапом ергономічної обробки конструкції, на якому, як правило, розглядають декілька варіантів рішень.

На даному етапі дизайнер повинен провести ретельний ергономічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, а також детальний аналіз конкретних специфічних умов його функціонування (див. попередній параграф).

На пошуковому етапі дизайнер визначає перші варіанти кольорового рішення об’єктів технологічної діяльності. Тому ергономічне дослідження включає узгодження кольорового рішення з психофізіологічними даними сприйняття людиною кольору та кольорової гармонії, з урахуванням умов мікроклімату приміщень різного призначення (виробничого, суспільного, навчального, побутового тощо). Корекція кольорового рішення здійснюється з метою створення позитивного емоційного стану людини. Ергономічне дослідження на даному етапі тісно пов’язане з формоутворенням об’єкта проектування.

На етапі художньо-конструкторського компонування враховуються та використовуються всі дані, які були отримані в процесі аналізу прототипів та в результаті пошукового етапу. Крім того, враховуються попередні варіанти кольорового рішення та їх зв’язок із формою об’єкта проектування, тому що колір дозволяє відокремити або згладити деякі функціональні елементи форми.

Єдність ергономічних та художньо-конструкторських рішень — найважливіша умова успіху процесу проектування, створення засобів виробництва та предметного середовища, яке відповідає вимогам «людського фактора».

Матеріал і конструкція, технологія перетворення одне в друге — це дуже важливий аспект художнього проектування. Усі основні матеріали, що використовуються в сучасному промисловому виробництві, можна об’єднати в три групи. Це деревина, метал та пластичні матеріали (до останніх, крім пластмаси, відносяться бетон та залізобетон).

У різних промислових виробах матеріал та конструкція по-різному впливають на форму об’єкта проектування. Перш за все, це вплив властивостей матеріалу на конструкцію виробу і навпаки. В об’єктах, де конструкція є елементарною, матеріал використовується в моноліті, наприклад, у посуді з пластмаси та металевих інструментах. У найпростіших конструкціях форма об’єктів у основному залежить від «роботи» самого матеріалу. У більшості випадків матеріал впливає на форму не безпосередньо, а через конструкцію.

Наприклад, у формоутворенні меблів останнім часом з’явили-ся нові тенденції впливу, які безпосередньо пов’язані з появою нових матеріалів, що у свою чергу впливає на конструкцію виробів. Меблі, в яких метал використовується в якості основного конструкційного матеріалу, відрізняються більш вільною просторовою організацією та можливістю складної трансформації (сучасний стиль «Хайтек»).

Можна виділити деякі типові конструктивні системи, що виконуються з різноманітних матеріалів, що надають формам споруд та виробів характернних ознак, які впливають на їх пластику та тектоніку (тектоніка — наука про вплив матеріалу на форму та роботу конструкції). Існують два основних типи конструкції — просторово-відкриті (монолітні або решітчасті) та конструкції, які виконуються в єдиному об’ємі.

Із розвитком виробництва та попиту, в об’єктів технологічної діяльності заявляються, як правило, нові робочі функції, а нова техніка та технологія (це особливо стосується електроніки, комп’ютерної техніки тощо) дають можливість використовувати нові конструкції, що відповідно, змінює не лише габарити виробів, але і їх форму.

Необхідно відзначити, що вплив нових матеріалів та конструкцій на форму не здійснюється автоматично, іноді деякий час зберігається традиційне рішення зовнішнього вигляду виробів та машин (деякі моделі автомобілів, засобів пересування, прасок тощо). У даному випадку форма знаходиться в протиріччі до конструкції, функціональні та виразні можливості яких використовуються частково. Перетворення зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності можливе завдяке творчому впливу дизайнера на процес проектування. Але дизайнер повинен ураховувати деякі аспекти.

У процесі формоутворення об’єктів проектування використовуються різні конструктивні системи, тому важливим є те, що дизайнер повинен виявити у зовнішній формі виробу, визначити основну конструкційну особливість. Якщо ж за основу конструкції вибирається другорядний конструктивний елемент, то цілісність форми руйнується.

За використання старої, діючої форми для нового за функціями об’єкта технологічної діяльності не обов’язково прив’язуватися до всіх елементів форми старої конструкції. Тобто — новим функціям повинна відповідати нова конструктивна основа.

Характер зовнішньої форми сучасного об’єкта проектування тісно пов’язаний із технологією його виготовлення. У більшості випадків, кожна сучасна технологія (литво, зварювання, штамповка тощо) надає нові можливості, з точки зору нового формоутворення, тому для отримання нової повноцінної форми виробу потрібно шукати та використовувати нові технологічні методи. Від дизайнера вимагається не тільки володіння знаннями в галузі сучасних технологій, а також постійне вивчення та пошук нових способів вирішення технологічних завдань. Упровадження нових технологічних методів часто пов’язане з організаційними труднощами, але дизайнер повинен відстоювати своє рішення, якщо це економічно виправдовується та сприяє створенню нових якісних виробів. (Відомо, що за хорошим проектом іноді виготовляються погані вироби).

Коло питань, які повинен вирішувати дизайнер у галузі технології, дуже поширене. По-перше, це врахування трудомісткості виготовлення виробів та значення найбільш раціональних методів його відпрацювання. Тут вагоме значення мають два аспекти — правильне поєднання різних матеріалів та вміння виключати технологічні процесі, пов’язані з ручною обробкою матеріалів. Друге, яке безпосередньо відноситься до технології та якості форми, — це питання про можливість укрупнення деталей — заміна декількох деталей однією, або використання меншої кількості різних деталей. Однак, таке укрупнення елементів об’єктів проектування має бути в межах розумного, оскільки іноді збільшений елемент може вступати в протиріччя з усією формою конструктивного рішення.

Трете питання — про використання стандартних або раніше спроектованих вузлів, агрегатів та елементів, з яких може складатися конструкція виробу, тобто питання уніфікації елементів конструкції.

Останнє питання — упровадження нової техніки. Прослідковується прямий зв’язок між новими прогресивними технологічними рішеннями, які можуть іноді докорінно змінювати форму об’єкта проектування та тим, як це відбивається на економіці та культурі виробництва. Урахування нових технологічних досягнень дає підвищення працездатності виробництва, сприяє формуванню культурних цінностей працівників. Але, слід остерігатися захоплення перенесенням модних форм із однієї галузі проектування до іншої. Наприклад, модна тенденція в машинобудуванні — обтічність форми, за механічного впровадження у станкобудівництво набагато ускладнила конструкцію основних деталей і відповідно процес виробництва станків.

Указані етапи розробки дизайн-проекту можна умовно враховувати послідовними, але іноді вони проходять паралельно, що добре видно з таблиці. У таблиці вказані етапи розробки дизайн-проектів об’єктів технологічної діяльності (графа — «результати роботи художника-конструктора») та п’ять стадій інженерного проектування промислових виробів (графа — «стадії інженерного проектування»): технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються в єдиний процес з інженерним, і починаються ще до складання технічного завдання, а закінчуються доведенням дослідного зразка до виробництва. Інженерне та дизайн-проектування створюють процес розробки виключно корисних виробів, які є зручними в експлуатації, технічно досконалими, економічними та гарними. Але художнє конструювання має власні особливі завдання, тому процес розробки дизайн-проекту здійснюється відокремлено від процесу інженерного технічного проектування.

З урахуванням цих особливостей, розглянемо етапи дизайн-проектування.

І. Попередній аналіз та складання технічного завдання

Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що в технічному завданні повинні бути вказані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкта проектування. У ряді випадків, складання технічного завдання включає попередній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Крім того дизайнер повинен знати та враховувати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки та технології, прогресивні сучасні методи промислового виробництва.

Проведені дослідження допомагають дизайнеру у формулюванні художньо-конструкторської проблеми та визначенні можливих шляхів їх реалізації. На цьому етапі дизайнер спільно з інженерами формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функціями об’єкта проектування.

ІІ. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції

Після одержання технічного завдання на проектування дизайнер починає розробляти попередню художньо-конструкторську пропозицію. Даний процес проходить паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оцінюються за наслідками аналізу.

Велике значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкта проектування. Ці умови об’єднуються в групи — відповідно до проблемних напрямків роботи. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конструкторських пропозиції.

ІІІ. Ескізний проект

Етап ескізного проектування — один із найважливіших моментів художнього конструювання. Ескізний проект — кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який повинен повністю визначити всі характеристики виробу, що проектується.

Вивчаючи конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер повинен ретельно дослідити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, ідповідність споживчим вимогам тощо.

На заключному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером-конструктором, який уточнює складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування.

Компонування — один із найвідповідальніших моментів розробки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються в різних варіантах, здійснюється пошук найбільш раціональних і композиційно-цілісних рішень. Дизайнер повинен визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тільки після цього інженер обробляє обрані варіанти, здійснює приблизний розрахунок конструкції.

Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки та мова так званого об’ємного проектування — макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або в кольорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування та моделювання. Модель створює найбільш реальну уяву про об’єкт проектування, допомагає краще розуміти зв’язок виробу з людиною та середовищем.

Для визначення варіанта (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту необхідно мати наступну інформацію:

а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного;

б) перелік інформаційного та наукового матеріалів, які були використані;

в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конструкторського ескізування;

г) схеми ергономічних обґрунтувань;

д) кольорові таблиці тощо.

Кінцевий варіант художньо-конструкторської пропозиції повинен відповідати всьому комплексу вимог та умов проектного завдання.

ІV. Художньо-конструкторський проект

Характерна особливість даного етапу — обсяг роботи, що виконує інженер-конструктор, значно більший, ніж у дизайнера — обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу, проробляється в технічному відношенні.

При цьому велика частина часу відводиться об’ємному моделюванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компоновці елементів промислової графіки (тестування, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Макети виконуються в натуральному розмірі.

На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекомендації щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесс затвердження проекту вимагає ретельного аналізу всієї проектної документації.

У склад художньо-конструкторського проекту входять наступні матеріали:

1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдання, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги до художньо-конструкторської розробки; характеристика основних тенденцій формоутворення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко‑економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкта проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів.

2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції.

3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об’єкта проектування, малюнки.

4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів виробів і малюнків відповідно різним етапам розробки.

5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів.

6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності або макет.

V. Робоче проектування та авторський нагляд

Після затвердження художньо-конструкторського проекту дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб.

При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера дуже велика. Він повинен слідкувати за виконанням робочих креслень тих деталей та вузлів, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вигляд виробу.

Дизайнер бере активну участь у процесі виготовлення дослідного зразка та його випробуванні. Якість дослідного зразка перевіряється в реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за реалізацією проекту в умовах виробництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створення нового виробу.

VІ. Експертиза

Унаслідок проведеного комплексного врахування всіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкта, які зроблять його оптимальним для споживання.

Виникає питання — як одночасно відповідати усім вимогам дизайну та всім іншім, що були вказані раніше? Як же практично ці вимоги можуть бути реалізовані в процесі художнього проектування? Як ці вимоги втілюються в результат проектної діяльності в нову форму існування — у нову річ?

Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні повинно бути враховано не лише вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи однотипних виробів. У даному випадку виникає проблема створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів.

У ході розробки оптимальної номенклатури виробів з’являється необхідність оцінювання тих виробів, які в даний час виготовляються, та ті, що є новими об’єктами технологічної діяльності. Тому експертиза промислових виробів та об’єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення моделей, що виготовляються, та порівняння їх із кращими вітчизняними і закордонними зразками — це необхідна ділянка в процесі уточнення загальних вимог, що ставляться до них. Отже, експертиза повинна проводитися комплексно (рис. 12).

У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками є раціональним із точки зору інтересів розвитку сучасного господарства.

Результати експертизи та картина загальних тенденції розвитку, а також вимоги до даної групи виробів уточнюється шляхом експериментального проектування та за допомогою вивчення споживчих поглядів та пропозицій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву передпроектна пропозиція, та визначати ведучій напрям у процесі дизайн-проектування.

ЗАВДАННЯ

1.Ознайомтесь з матеріалом виккладеним вище.

2.Створіть повідомлення на тему "Етапи пошуку матеріалу для створення проекту".

12.11.20

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Урок 10

Тема уроку. 19 століття - Золота доба літератури.

ЗАВДАННЯ

1.Тему запишіть в зошити.

2. Використовуючи інтернет-ресурси створіть повідомлення за темою "19 століття-Золота доба літератури."

12.11.20

ТЕХНОЛОГІЇ

Урок 12

Тема уроку . Етапи дизайн-проекту