2.1. Класифікація будівельних опоряджувальних матеріалів та виробів
Опоряджувальні матеріали призначені для підвищення архітектурно-декоративних і експлуатаційних властивостей будівель та споруд, для захисту конструкцій від атмосферних та інших впливів.
Будівельні та оздоблювальні матеріали та вироби мають таку класифікацію:
1) конструкційні матеріали та вироби. Вони призначені
для створення тримальних конструкцій, тобто сприймають експлуатаційні механічні навантаження. До них відносяться:
■ природні кам'яні матеріали (наприклад, блоки, каміння, бутовий камінь із щільних гірських порід);
■ штучні кам'яні матеріали на основі неорганічних в'яжучих речовин (цементні та силікатні бетони);
■ керамічні цегла та камінь;
■ скляні вироби (склоблоки, склопрофільні вироби);
■ металеві конструкції (ферми, балки, колони);
■ залізобетонні конструкції (колони, плити покриття та перекриття);
■ конструкції з пластмас;
■ дерев'яні конструкції;
2) в'яжучі речовини. Дані речовини призначені для з'єднання («склеювання») сипучих зернистих матеріалів в єдине ціле з наданням певної форми. До в'яжучих речовин, які застосовуються в будівництві для отримання різних матеріалів та виробів, відносяться:
■ неорганічні (мінеральні) в’яжучі речовини – гіпс, вапно, портландцемент;
■ органічні в’яжучі речовини – бітум і дьоготь;
■ полімерні зв’язуючі речовини – полівінілхлорид, епоксидні смоли, акрилові водні дисперсії;
3) теплоізоляційні матеріали та вироби. Це матеріали та вироби, призначені для запобігання втрат тепла (або холоду). Вони бувають:
■ мінеральними (мінераловатні вироби, піноскло, пінокераміка, пористі бетони);
■ органічні (деревоволокнисті плити, фіброліт, ековата);
■ полімерні (пористі пластмаси: пінополістирол, пінополіуретан і піно поліетилен);
4) гідроізоляційні матеріали. Дані матеріали призначені для захисту конструкцій від води. До гідроізоляційних матеріалів відносяться:
■ бітумні і дьогтьові рулонні матеріали (руберойд, толь, гідроізол), емульсії та мастики;
■ полімерні матеріали (плівки: поліетиленова і полівінілхлоридна та мастики);
5) опоряджувальні матеріали. Це матеріали призначені для надання привабливого зовнішнього вигляду, покращення санітарно-гігієнічних властивостей поверхні та захисту матеріалів конструкцій. До опоряджувальних матеріалів відносяться:
■ матеріали з природного каміння (плити з граніту, мармуру);
■ керамічні матеріали (плитка для облицювання фасадів та внутрішньої поверхні стін);
■ скляні матеріали (мозаїка, марбліт, стемаліт);
■ вироби з деревини (паркет);
■ вироби з пластмаси (плити, панелі);
6) матеріали для підлоги та дорожні;
7) покрівельні;
8) гідротехнічні;
9) матеріали та вироби спеціального призначення – акустичні, вогнетривкі, кислотостійкі, радіаційно-захисні.
Опоряджувальні матеріали та вироби класифікують за наступниками ознаками.
1. За умовами експлуатації (рис.2.1).
При виборі виду опоряджувальних матеріалів для внутрішнього опорядження потрібно враховувати призначення приміщення, тому, що від цього залежить не тільки зовнішній вигляд інтер’єру, але й терміни експлуатації матеріалів, які використовуються для опорядження (табл. 2.1).
2. За призначенням:
■ власне опоряджувальні матеріали – матеріали, які мають невелику товщину, утворюють на поверхні тонкі шари (фарби, лаки, декоративні штукатурки) або являє собою тонкий рулонний матеріал (шпалери, лінолеум), тонкі плити (керамічні, з гірських порід).
■ конструкційно-опоряджувальні вироби - вироби, які застосовують не тільки в як декоративно-художнє опорядження, але й в якості конструктивного тримального елемента. До них відносяться лицьова цегла, декоративний бетон, скляні блоки та ін.).
■ спеціально-опоряджувальні матеріали та вироби – матеріали та вироби, які виконують визначені функції (захист людей від рентгенівського випромінювання – штукатурки, фарби; захист від шуму – опоряджувальні та одночасно звукопоглинальні матеріали).
Рис. 2.1. Класифікація опоряджувальних матеріалів по умовам експлуатації
3. За станом:
■ рідкі матеріали – матеріали, які представляють собою суміш сполучної речовини і декоративного компонента. До них відносяться лакофарбові матеріали (лаки, фарби), наливні підлоги, які складаються з рідкої полімерної сполучної речовини (поліуретан, епоксидні смоли) і декоративного компонента (крихта, порошки, пігмент), декоративні штукатурки на полімерній сполучній речовині;
■ штучні вироби (наприклад, керамічна плитка для стін і підлоги, стельові плити, штучний паркет);
■ збірні елементи – вироби, які монтують з великорозмірних листів, плит (стінові панелі, гіпсокартонні листи, деревоволокнисті плити, гіпсові пазогребневі плити). Ці вироби мають пази, шпунти; панелі легко входять одна в одну. Можуть закріплюватися за допомогою саморізів, цвяхів, заклепок або монтажного клею. Стикуючись, панелі для стін, стель, дошки для підлоги утворюють ефект рівної безшовної поверхні.
4. Природа компонентів (рис. 2.2). Самі поширені природні опоряджувальні матеріали – це гранітні, мармурові, доломітові і вапнякові плити.
Внутрішнє облицювання громадських будівель і споруд виконується з мармуру, вапняку.
Штучні опоряджувальні матеріали діляться на два види: органічні і неорганічні.
Штучні матеріали і вироби по зовнішньому вигляду досить часто імітують кольори, рисунки, текстури, фактури природних матеріалів деревини, гірських порід.
Рис. 2.2. Класифікація опоряджувальних матеріалів за природою компонентів