3.1.5. Гіпсокартонні будівельні плити (ГБП)
Гіпсокартонна будівельна плита (ГБП) – це високоякісний листовий опоряджувальний матеріал, який складається з гіпсового спіненого сердечника, всі площини якого, крім торцевих кромок, облицьованих картоном, міцно приклеєним до сердечника. Застосовують для облицювання стін, влаштування перегородок і підвісних стель, в приміщеннях, до опорядження яких пред'являються вимоги з високої якості поверхні, ударостійкості, волого-, вогнестійкості та звукоізоляції. Є універсальним опоряджувальним матеріалом.
Листи (ГБП-DFH3IR) виготовляються відповідно до ДСТУ EN 520:2018 «Плити гіпсокартонні. Визначення, вимоги та методи випробування».
Листи (ГБП-DFH3IR) виготовляються з напівкруглою, скошеною по довжині (витонченою) кромкою (ПЛУК HRAK), що є найбільш технологічним з точки зору надійності стику.
Для формування сердечника застосовується гіпс Г-4, який має в якості будівельного матеріалу виняткові фізичні та технічні властивості. Для досягнення необхідних показників щільності, міцності гіпсового сердечника до нього додають спеціальні компоненти, які покращують його експлуатаційні властивості.
Другою важливою складовою частиною гіпсової плити (див. рис. 3.2) є картон облицювальний, зчеплення якого з сердечником забезпечується шляхом застосування клеючих добавок. Картон виконує роль як армованого каркаса, так і чудової основи для нанесення будь-якого опоряджувального матеріалу (штукатурки, шпалер, фарби, керамічної плитки та ін.). За своїми фізичними та гігієнічними властивостями картон ідеально підходить для житлового приміщення.
Поверхня картону може бути різною в залежності від області застосування кожного типу плит, а гіпсовий сердечник може містити добавки, які придають плиті додаткові властивості. Повздовжні кромки плит покриті картоном і мають профілі відповідно до мети їх застосування.
Рис. 3.2. Зовнішній вигляд гіпсової будівельної плити
Відповідно до ДСТУ EN 520:2018 «Плити гіпсокартонні. Визначення, вимоги та методи випробування» в залежності від властивостей і області застосування плити підрозділяють на наступні типи (букви, які вказують на приналежність плит до конкретного типу, повинні бути включені в маркування):
■ гіпсові плити типа А – плити, на лицеву сторону яких може бути нанесена гіпсова шпаклівка або декоративне покриття. З метою маркування плити позначають: «Тип А»;
■ гіпсові плити типа Н – плити, гіпсовий сердечник яких містить добавки, які знижують водопоглинання. З метою маркування плити в залежності від їх водопоглинання позначають «Тип Н1», «Тип Н2» і «Тип Н3». Плити цього типа застосовують в умовах, при яких необхідне низьке водопоглинання;
■ гіпсові плити типа Е – плити, які мають понижене водопоглинання і мінімальну паропроникність і застосовуються в основному в якості обшивки елементів зовнішніх стін. З метою маркування плити позначають «Тип Е». Плити цього типа не застосовують в умовах тривалої дії зовнішніх атмосферних факторів. Нанесення декоративного покриття на плити не передбачено;
■ гіпсові плити типа F (плити з підвищеною стійкістю гіпсового сердечника при дії відкритого вогню) – плити, гіпсовий сердечник яких містить мінеральні волокна і (або) інші добавки для покращення структури та підвищення стійкості при дії високих температур при пожежі. З метою маркування плити позначають «Тип F». На лицеву сторону плит може бути нанесена шпаклівка або декоративне покриття;
■ гіпсові плити типа Р – плити, на лицеву сторону яких наносять гіпсову штукатурку або приклеюють інші матеріали (наприклад,
■ гіпсові плити типа D (плити заданої щільності) – плити, гіпсовий сердечник яких має щільність, яка забезпечує оптимальні властивості плит при визначених умовах застосування. З метою маркування плити позначають «Тип D». На лицеву сторону плит може бути нанесена гіпсова шпаклівка або декоративне покриття;
■ гіпсові плити типа R (плити підвищеної міцності) – плити, призначені для застосування в умовах, при яких потрібна підвищена міцність при вигині в повздовжньому і поперечному напрямах. З метою маркування плити позначають «Тип R». На лицеву сторону плит може бути нанесена гіпсова шпаклівка або декоративне покриття;
■ гіпсові плити типа «І» (плити з підвищеною твердістю поверхні) – плити, призначені для застосування в умовах, при яких пред’являються вимоги до підвищеної твердості поверхні. З метою маркування плити позначають «Тип І». На лицеву сторону може бути нанесена гіпсова шпаклівка або декоративне покриття.
Суттєву долю матеріалів сухого будівництва займає продукція, яка виготовляється на різних підприємствах (наприклад, КНАУФ). Види гіпсових будівельних плит представлені в табл. 3.5.
Вологісний режим приміщень будівель і споруд в зимовий період в залежності від відносної вологості та температури внутрішнього повітря слід встановлювати по табл.3.6.
Гіпсові будівельні плити розділяють по виду профілю повздовжніх і поперечних кромок.
Повздовжня кромка, покрита картоном, може бути:
■ пряма (рис.3.3);
■ кромка зі зрізаним кутом (рис.3.4);
■ стоншена (рис.3.5);
■ напівкругла(рис.3.6);
■ напівкругла стоншена (рис. 3.7);
■ заокруглена (рис.3.8).
Поперечні кромки плит можуть бути прямими або зі зрізаним кутом (див. рис. 3.3, 3.4).
За формою плити представляють собою прямокутні елементи з наступними номінальними геометричними розмірами і вагою:
■ довжина стандартного листа від 2000 до 4000 мм, а малоформатного – 1500 мм (рис. 3.9). Його характеристики, крім розмірів, ідентичні повноформатному листі, маркування якого показано на рис. 3.9;
■ ширина – 600, 1200 мм;
■ товщина – 6,5; 8; 9,5; 12,5; 14; 16 мм;
■ вага листа (ГБП-А) розміром 2500х1200х12,5 мм (3 м²) – 25
Рис. 3.9. Лист малоформатний
Рис. 3.10. Маркування листа
Гіпсові будівельні плити (табл. 3.7) застосовують для влаштування легких міжкімнатних перегородок, підвісних стель, облицювань стін і вогнезахисту конструкцій, в будівлях і приміщеннях з підвищеною вологістю, з забезпеченням витяжної вентиляції і при умові захисту лицевої поверхні (наприклад, гідроізоляцією, водостійкими ґрунтовками, фарбами, керамічною плиткою).
Примітка. Допускається виготовляти плити іншої товщини, при цьому номінальна товщина плит повинна бути не менше 6,0 мм.
За домовленістю виробника із споживачем можуть бути виготовленні гіпсові будівельні плити інших номінальних розмірів. Граничні відхилення повинні відповідати приведеним в табл. 3.8.
Гіпсокартонні листи повинні мати прямокутну форму в плані. Відхилення від прямокутності не повинне бути більше 3 мм.
Умовне позначення листів повинне включати в себе:
■ зазначення «гіпсова будівельна плита» і її позначення – ГБП;
■ буквене позначення типа гіпсової плити: A, D, E, F, H, (H1, H2 або H3), І, P, R;
Примітка. Допускається за необхідності комбінувати позначення гіпсових плит типів D, E, F, H, I і R ДСТУ EN 520:2018 «Плити гіпсокартонні. Визначення, вимоги та методи випробування (EN 520:2004+А1:2009, IDT)», які володіють комплексом властивостей (наприклад, гіпсова будівельна плита вологостійка, з підвищеною стійкістю при впливі відкритого полум’я).
Не допускається комбінувати позначення плит типів А і Р.
■ використання повздовжніх кромок:
- пряма кромка (ПК);
- кромка зі зрізаним кутом (СК);
- скошена (обтиснута) кромка (УК);
- Напівкругла кромка (ПЛК);
- напівкругла скошена кромка (ПЛУК);
- заокруглена кромка (ЗК);
■ розміри у визначеній послідовності, мм:
- товщина;
- ширина;
- довжина.
Наведемо приклади умовних позначень плит.
Гіпсова будівельна плита ГБП типа А – ДСТУ 520:2018-УК 9,5-1200-2500 (рис.3.9).
Гіпсова будівельна плита ГБП типа FH2 – ДСТУ 520:2018 – ПЛУК 12,5-1250-3000.
Гіпсова будівельна плита ГБП типа DFH2 – ДСТУ 520:2018 – ЗК 12,5-1250-3000.