Уважно прочитати твір. Відповісти на запитання , що стосуються прочитаного твору.
Краса лебедина
Одного разу на сільському ставку приводнився великий птах. Дітлахи помітили його й підняли галас.
- Дика гуска прилетіла! Дика гуска!
Почувши їхні крики, уважний до всього сторож Свирид пішов на став. І справді: на воді, похиливши довгу шию, плавав великий залітний птах. Навколо ставка вже юрмилися люди.
- Поранена, не інакше, - сказав хтось. – Треба добити, щоб гуска не мучилась.
- Ніяка це не гуска, а лебідь-шипун, - пояснив односельцям Свирид та й побрів по мілкому до птаха.
Поніс Свирид птаха додому. Одразу промив йому рану на крилі, забинтував. Лебідь за весь час ані разу не пручнувся, ніби розумів, що потрапив у руки доброго чоловіка.
Скоро настали холоди. Птахові діватися нікуди було, та й зазимував у Свирида, в одній з ним хаті. Дід його годував з рук, напував водою. Спершу сам, а потім дітлашня до нього занадилася. Сніжком лебедя прозвали, годували до самої весни.
А як настав травень, прилетіли його родичі. Видно, верталися тим же шляхом.
Сніжок уже два тижні гуляв у дворі разом з домашніми гусьми Свирида і навіть старшував над меншими, які ще не обжилися й не відали, кого більше боятися – свого рідного поводиря чи цього білого родича. Коли одного ясного дня почувся в небі лебединий клич. Сніжок враз заметушився, все йому байдуже стало, навіть кумедні гусенята.
Дід Свирид якраз порався на городі. Почув голос перелітних птахів і хотів глянути, відкіля та куди вони летять, коли почулося лопотіння крил на подвір’ї: то лебідь Сніжок знявся в повітря. Старий мало не крикнув услід: «Куди ти?», але лебедя не могла зупинити ніяка сила. Тим більше, що йому треба було наздогнати ключ.
Лебеді завжди повертаються туди, де побачили світ, а жити разом ніяк не хочуть. Батьки не дозволяють дітям селитися поряд. Кожна пара займає свою площу і на ній будує гніздо. Поряд з ними можуть жити чайки, качки, лисухи, а лебедям – зась. Такий у них порядок. Деякі пари повертаються точно свої місця десятки років. (Дмитро Прилюк)