би-ку-ки
ка-ляль
жа-ме-вед
ник-ко
ґу-дзик
ля-те
ро-на-во
Ді - ді - ді — висять он жолуді.
Да - да - да — миє чиста їх вода.
Ду - ду - ду — я по них піду.
Жа - жа - жа — буде з них їжа.
Ця - ця - ця — для Мартина кабанця.
Ця - ця - ця — кабанця хвастунця.
Ід - ід - ід — ще й залишимо на плід.
Ід - ід - ід — щоб розрісся дуба рід
Опівночі айстри в саду розцвіли...
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать.
І в райдугу барвів життя убирать...
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, по сонячні дні,
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна...
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем.
О.Олесь
Про яку квітку з такою любов’ю пише поет?
Що ви знаєте про цю квітку? Розкажіть. Розгляньте її на малюнку