У вільний час своїми руками можна приготувати великодні вироби.
Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати - Вітчизна, Ненька-Україна.
Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі клопоти, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: болі, труд, сльози, здоров’я… Серце свого не жаліє для дитини, для її добра
Наші діти не тільки самі вивчають правила руху, але й навчають своїх менших сестричок.
Надворі зима чи спека ,
Любіть себе та інших поважайте ,
своє життя й здоров’я бережіть
І правильну дорогу вибирайте,
Якщо бажаєте до старості дожить.
Щоб не спізнитися , ви не поспішайте ,
Раніше вийдіть , щоб спокійно йти.
Летять машини,
Швидкість в них висока.
Миттєво транспорт цей не зупинить.
І хоч дорога , може, й не широка,
Та через неї , діти , не біжіть.
Спіткнутись можна чи перечепитись…
Летять машини , вам не сила встать …
Автомобіль не може зупинитись,
Страшне нещастя може вас спіткать.
Дорогу виберіть до рідної вам школи ,
Щоб світлою й безпечною була .
І навпростець теж не ходіть ніколи ,
Собі та іншим не бажайте зла .
Водіям , хто помагає?
Це повинен знати ти!
Від біди оберігає, та і всім допомагає
Найбезпечніший пройти .
Цей невтомний трудівник
Три великих ока має .
Він ніколи не дрімає.
Особливо в часи «пік»!
Три сигнали світлофора
Що накажуть – то закон !
Як червоний загориться –
Терміново зупинись!
Жовте світло – почекай !
А зелене сяє світло .
Усміхаючись привітно ,-
Сміло рухайтеся всі:
І дорослі і малі !
А чи знаєте ви чому світлофор назвали світлофором?
Слово це складене з двох частин: світло і фор , що означає «світло» , зрозуміло, а вот що криється за словом «фор». Це слово походить від грецького «форос» і означає «той, що несе», або «носій». Отже, світлофор – це носій світла , той , що несе світло , причому трьох різних кольорів .
Світлофору вже більше трьохсот років . Він старший за автомобіль і почав свій трудовий шлях на залізниці . Перші світлофори були незручними – поруч з ними стояла людина і міняла скло. Жовтого , попереджувального сигнала не було. Його замінював свисток регулювальника . Довгий час світлофор був двосекційним. У 1929 році перший світлофор з’явився у Москві . Він був схожий на годинник : по його червоному , жовтому , зеленому сектору бігала стрілка . Тепер у великих містах працюють світлофори , які самі можуть пропускати транспорт , їм у цьому допомагає електроніка .
Ми дорожні знаки ,
Нас потрібно знати .
Водіям і пішоходам ,
І хто їздить ,
І хто ходить.
І дорослим і малим –
Знати знаки треба всім .
Дорожні знаки називають помічниками пішоходів і водіїв . Вони попереджають , наказують , забороняють , дають поради . Щоб їх було далеко видно , їх фарбують у яскраві кольори . Білі трикутники з чорними та червоними символами в червоній рамці – це попереджувальні знаки . Вони попереджують про можливу небезпеку або про те , що водію треба бути дуже обережним .
(пішохідний перехід , діти , дорожні роботи , небезпечні повороти )
Білі або сині круги з чорними , червоними символами в червоній рамці – це заборонні знаки . Вони можуть забороняти рух якихось видів транспорту , забороняють в’їзд автомобілів , або їх стоянку .
( рух заборонено , в’їзд заборонено , стоянку заборонено , зупинку заборонено )
Голубі круги з білими символами – це наказові знаки . Вони повідомляють , кому і в який бік можна рухатися . Дозволяють рух на окремих ділянках доріг пішоходам , велосипедистам , водіям іншого транспорту .
(доріжка для пішоходів , доріжка для велосипедистів)
Білі прямокутники з чорними символами на фоні голубих прямокутників – це знаки сервісу .
Вони сповіщають важливі відомості водіям , пішоходам . Наприклад , про місце відпочинку . лікарню , пост ДАЇ.
Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка. Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені[1], адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
У цей день вже традиційно організовують цікаві конкурси у мережі, наприклад, «Найкраща вишиванка» або «Найкраще фото» у вишиванці. Фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а також і українці за кордоном.[