Поради батькам

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

1. Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу - підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона розповіла вам про це.

2. Зберігайте спокій. На цьому етапі почуття та емоції дитини мають бути на першому місці. Вислухайте свою дитину, не впадаючи в гнів та розпач.

3. Запевніть свою дитину, що це не її провина. Це не означає, що він/вона слабкий/-ка, а той, хто кривдить – сильний/-на. Поговоріть з дитиною як поводитися впевнено, навіть якщо він/вона цього не відчуває.

4. Детально та спокійно поговоріть з дитиною про суть принижень, які відбуваються у школі. З’ясуйте, хто є головними кривдниками, уточніть точний час та місце вчинення таких дій. Якщо приниження відбуваються під час уроків – з’ясувати хто є вчителем та чи відомо йому про подібні випадки.

5. Розкажіть дитині, що ви плануєте робити задля її/його захисту. Буде краще, якщо ви попередите про намір зустрітися з вчителем/-кою або директором/-кою. Головне – не травмувати і не залякати дитину ще більше.

6. Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у разі цькування (шкільний психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

7. Скажіть дитині про те, що ви розумієте її і зробите так, щоб їй більше не загрожувала небезпека. Дитина відчуватиме вашу підтримку, захист, що дасть можливість довіряти вам і в майбутньому підтримувати довірливі відносини.

8. Запитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо вона запропонує свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10.Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

11.Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

12.Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку