Кодування та роздільна здатність

Full HD (повна висока чіткість) — назва роздільної здатності відео 1920×1080 пікселів.

Це лише маркетингова назва. Вперше назву Full HD запропоновано компанією Sony у 2007 році. Таку роздільну здатність застосовують у трансляціях телебачення високої роздільної здатності (HDTV), у фільмах, записаних на дисках Blu-Ray і HD-DVD.

Після появи моніторів високої роздільної здатності виник попит на відео з роздільною здатністю, кращою за стандартну телевізійну (для NTSC — 525 рядків, для PAL, SECAM — 625 рядків, тощо). Запровадження позначення «Full HD» мало на меті виокремити справді високу роздільну здатність, яку було визначено як 1920×1080. Для перегляду такої роздільної здатності монітор/телевізор потрібно підключати до пристрою передачі (ПК чи телевізійного декодера) за допомогою сучасних (переважно цифрових) інтерфейсів: HDMI, DVI, DisplayPort (зокрема Thunderbolt), WIDI, AIR Play тощо. У разі підключення через аналогові інтерфейси (S-Video, RCA, DSub або подібні) якість зображення буде обмежена інтерфейсом, через який сигнал передають. У такому разі купувати телевізор або монітор із роздільною здатністю 1920×1080 не має сенсу.

Виробники телевізорів запровадили також позначку «HD READY», яка означає, що пристрій може приймати сигнал із роздільною здатністю 1080 ліній, хоча відтворює його з меншою роздільною здатністю (найчастіше — 720). Якщо підключати ПК, ноутбук чи інший пристрій до монітора за допомогою старих кабелів VGA, RCA тощо, різниця з «повноцінним» HD майже непомітна.

Існує анаморфний варіант Full HD з неквадратними пікселями та роздільною здатністю 1440×1080, оскільки майже в усіх форматах ефірного телебачення співвідношення сторін зображення становить 4:3, а у Full HD — 16:9.

720p — скорочена загальна назва одного з форматів відео високої роздільної здатності (HDTV). Число 720 означає 720 горизонтальних ліній екранної роздільної здатності, а літера «p» (тут і далі) означає прогресивну розгортку. При трансляції 60 кадрів в секунду, 720p забезпечує найвищу якість у межах стандарту ATSC. Завдяки прогресивній розгортці, зменшується необхідність у фільтрації зображення та компенсації блимання, що в свою чергу наближає 720p, по чіткості відображення найменших деталей, до стандарту 1080i.

1080i — черезрядковий різновид єдиного міжнародного стандарту розгортання (англійською Common Image Format, CIF), який використовують у цифровому телебаченні високої чіткості HDTV. Стандарт передбачає співвідношення сторін екрану 16:9, і роздільну здатність зображення 1920×1080 квадратних пікселів. Кожен кадр відео 1080i передають у двох напівкадрах, по 540 рядків (вертикальних елементів) кожен. У парному напівкадрі передаються парні рядки зображення, а у непарному — непарні.

2160p — скорочена загальна назва одного з форматів відео ультра високої роздільної здатності 4K (Ultra HD). Стандарт передбачає співвідношення сторін екрану 16:9, і роздільну здатність зображення 3840×2160 квадратних пікселів. Можливий варіант пропорції 21:9, з роздільною здатністю 5120×2160 пікселів.

4320p — скорочена загальна назва одного з форматів відео ультра високої роздільної здатності 8K (Ultra HD). Стандарт передбачає співвідношення сторін екрану 16:9, і роздільну здатність зображення 7680 × 4320 пікселів.

Зазвичай професійні фільми знімають у цифровому або аналоговому режимі. В аналоговому режимі фільм спочатку записують на 70 міліметрову плівку. Потім її опрацьовують, іноді оцифровують. Результат монтажу в аналоговому або цифровому режимі записують на 35 міліметрову плівку або цифровий носій.

Хромакей (Chroma key, або «Зелений екран» та «Синій екран») — технологія, яку широко використовують у кіно та на телебаченні. Суть технології полягає у тому, що ділянки зображення або відео, які мають певний колір, замінюють іншими зображеннями (чи відеокадрами) як тлом. Можна використовувати будь-який колір. Але зазвичай використовують зелений або синій кольори.

Подкаст (англійською Podcast) — цифровий медіа-файл або низки таких файлів, які розповсюджують інтернетом для відтворення на портативних медіа-програвачах чи персональних комп'ютерах. Термін «podcast» є поєднанням назви портативного програвача музики iPod та слова broadcast. Зазвичай подкасти завантажують на подкаст-термінали (є і платні, і безоплатні), звідки їх і беруть інші користувачі. Наприклад, на такі: podfm, rpod, libsyn.

Створені медіа файли можна завантажити на сайт youtube.com. Під час завантаження буде здійснено конвертацію у декілька файлів форматів *.flv, *,mp4 з різною роздільною здатністтю для вибору під час перегляду в online режимі при роботі в Інтернеті.

Використовуючи Інтернет сервіс savefrom.net, можна завантажити на свій комп'ютер фільм у запропонованому форматі.