До службового програмного забезпечення належать так звані програми утиліти - службові програми для обслуговування дисків, створення та підтримки архівів, боротьби з вірусами тощо.
До системного програмного забезпечення належать операційна система,
системні програми, які виконують функції керування ресурсами комп’ютера.
Операційна система — це набір програм, що автоматично завантажуються під час вмикання комп’ютера й використовуються для керування обчислювальними процесами, програмними й апаратними ресурсами.
До прикладного програмного забезпечення належать програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачу робіт.
Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм під час виконання заданої користувачем роботи. Завдяки ОС користувачеві не треба занурюватись в тонкощі роботи програм та пристроїв комп'ютера.
ОС буже багато. Перші ОС мали текстовий інтерфейс (користувач пам'ятав усі команди і вводив їх у спеціальний рядок з клавіатури). Потім з'явився табличний інтерфейс (перед користувачем була таблиця із усіма папками та файлами, а у головному меню розташовувались команди та спеціальний рядок для введення команд з клавіатури)
Сьогодні ОС представлені у графічному інтерфейсі. Користування таким інтерфейсом звелося до клацання мишею по певному об'єкту.
ОБ'ЄКТИ - файли, папки, піктограми, мережа, пристрої.
Для звичайного користувача кожен файл - це окремий предмет, у якого є початок та кінець і який відрізняється від усіх інших файлів ім’ям і розташуванням. Як і будь-який предмет, файл можна створити, перемістити і знищити, однак без зовнішнього втручання він буде зберігатися незмінним протягом необмеженого часу.
Файл призначений для зберігання даних будь-якого типу - текстових, графічних, звукових тощо, а також і виконуваних програм. Аналогія файла з предметом дозволяє користувачеві швидко освоїтися при роботі з даними в операційній системі.
Для користувачів OS Linux файли трьох типів:
звичайними файлами, призначеними для зберігання даних(текстові, звукові, графічні, мулимедійні, виконавчі);
каталогами (папки);
файлами-посиланнями.
Файл-посилання - це особливий тип файла, який, по суті, вказує на інший файл або місце розташування у файловій системі комп’ютера. Такі файли часто використовують для більш легкого доступу до файлів.
Символьні посилання - це файли особливого типу, єдиним вмістом яких є довільний рядок, який може вказувати на існуючий файл. Тобто, символьні посилання містять адресу потрібного файла у файловій системі. Коли ви звертаєтеся до символьного посилання, насправді, ви звертаєтеся до файла, на який посилання вказує.
Жорстке посилання також дозволяє швидко отримати доступ до ресурсу з іншого місця або під іншим ім’ям. Жорсткі посилання - це інша назва того самого файла. Це дозволяє мати один і той же файл у декількох місцях.
Головні відмінні ознаки файлів і каталогів - це їх імена.
У Linux імена файлів і каталогів можуть бути довжиною не більше 256 символів і можуть містити будь-які символи, крім /.
/ (прямий слеш) використовується як роздільник імен у складі шляху до файлів і каталогів, тому не повинен зустрічатися в самих іменах.
У Linux всі імена файлів і каталогів є чутливими до регістру, тобто спокійно можна створити в одному каталозі два файли з однаковими іменами, але записаними у різних регістрах, наприклад, Ubuntu.txt і ubuntu.txt.
Є кілька символів, допустимих в іменах файлів і каталогів, які потрібно використовувати з обережністю(краще не використовувати):
спецсимволи: *, \, &, <, >, ;, (, ), ǀ, -;
пропуски і табуляції.
Файлова система — спосіб організації даних для зберігання на зовнішніх носіях даних у вигляді файлів і папок на комп’ютері.
Організацію й роботу з файловою системою забезпечує операційна система (ОС).
Об’єктами файлової системи є файли та папки, а також пристрої зберігання даних (жорсткі диски, флеш-накопичувачі тощо).
Структуру файлової системи можна зобразити як дерево.
Щоб знайти потрібний об’єкт на диску, необхідно знати його адресу, або шлях до об’єкта. У записі адреси об’єкта файлової системи використовують символ «\» як розділовий знак між іменами окремих об’єктів.
Повне ім'я файлу складається з
диску (C або D) папки (може бути декілька) назви (вказує сам користувач)11
типу фійлу (вказує програмний додаток самостійно, за замовчанням. !!! АЛЕ !!! користувач може змінити тип файлу за потреби самостійно)
Шлях до файла — це послідовність імен каталогів від поточної або кореневої папки, яку необхідно пройти, переміщуючись по дереву каталогів, щоб потрапити до папки, в якій безпосередньо зберігається файл.
Повний шлях до файла — послідовно записані ім’я дисководу та шлях до файла.
Повне ім’я файла — це повний шлях до файла та його ім’я: [дисковод:] [\ шлях \] ім’я файла
У ОС Linux файлова структура пов'язана в одне логічне дерево і шлях будь-якого файлу або каталогу починається від кореня файлової системи, який позначається знаком косої межі «/».
Корінь або кореневий каталог може бути тільки один і це найперший, а точніше навіть нульовий рівень, від якого і розгалужуються структури вкладених папок.
Корінь - це не просто перша папка на жорсткому диску, як це реалізовано в Windows. По суті корінь є основою всього у файловій системі, яка в свою чергу є структурою, яка об'єднує у вигляді файлів всі пристрої комп'ютера і власне файли користувачів.
Папки або каталоги є також файлами, що містять список пов'язаних з ним файлів.