Камянець-Подільська фортеця

Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам’янця, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України». Острів, на якому знаходиться фортеця, оточений каньйоном. По каньйону протікає річка Смотрич, яка своєю течією утворює петлю. Кам’янецький замок з’єднується з містом вузенькою смужкою скелі, на якій збудовано Замковий міст. Замок має солідну будівельну історію. За підрахунками науковців, існує близько 15 будівельних періодів замку (приблизно від ХІ століття до початку ХІХ‑го). Але якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до теперішнього, то це середина XVI століття. Усі укріплення Кам’янця поділяються на дві категорії: замок і міські фортифікації. Сам замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами. Загальна площа обох замків — близько 4,5 га. У замку було понад 10 башт, з яких зосталося лише чотири. Усі вони різнилися між собою за назвою, виглядом, призначенням і власником, серед яких були різні королі й римські єпископи. Одну з них («Гончарну») навіть будували за найновітнішим на той час досягненням західноєвропейського фортифікаційного мистецтва — влаштування парапету зі зрізом. Башту було повністю відреставровано у 1960‑х роках. На території замку були Покровська церква (заснована Коріатовичами), костел св. Станіслава, каплиця св. Михаіла (в Денній башті, 1575 р.), лютеранська каплиця. Місто мало три брами: Ляську (Польську) з Вітряними воротами, Руську та Замкову з Красними воротами зі сторони замку. Фортеця в усі часи була неприступною, серед десятків нападів її вдавалося завоювати лише кілька разів.