Господар своєї поведінки

ВСТУП

На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства тема поведінки та взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої культури людини є досить актуальною. Адже культурна поведінка у своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство в цілому. На нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування в суспільстві, взаємодія та взаємовідносини з іншими людьми без дотримання певних правил неможливе. В процесі життя людини відбувається її взаємодія з навколишнім середовищем, але зовнішні обставини впливають на людину через внутрішні умови, через ті якості, що в неї сформулювалися. Насамперед, кожна людина повинна не тільки знати, а й дотримуватися основних правил поведінки.

ПОВЕДІНКА ЯК ВІДБИТТЯ НАШОГО ВНУТРІШНЬОГО Я

Поняття культури поведінки можна визначити, як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. Але культура поведінки не зводиться до формального виконання етикету. Вона тісно пов'язана з моральними почуттями та уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх.

Людина, спілкуючись відповідно до загальноприйнятих норм і правил, демонструє свою готовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе.

Гідна поведінка людини цінувалася ще в античному суспільстві. Однак греки вважали, що людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію “духу та тіла” (за Платоном), зовнішнього та внутрішнього.

Нерідко люди забувають, що в людських стосунках існують певні правила і закономірності.

Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - прагнення кожного. Але як цього досягти?

Звичайно , не слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути.

Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.

Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). Є й люди, яких взагалі усі недолюблюють.

Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас є, що в собі виправляти. Адже саме від нас великою мірою залежить те, як до нас ставляться інші. Слід подумати, чи не занадто ми егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у нас ще якихось негативних якостей.

Німецький поет В. Гете писав: «Поведінка - це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя». Отже, я спробую розкрити деякий зміст цього вислову.

Треба вміти відчувати поряд з собою людину, уміти розуміти її душу, бачити в її очах складний світ - радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїми вчинками не можна людині завдати болю, образи, хвилювання. Треба вміти підтримати, допомогти їй, коли горе.

Ми маємо виховати себе так, щоб не «сипати сіль» на чужі рани, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно.

Я сподіваюсь, що кожен з вас бажає стати ввічливою, вихованою і культурною людиною. Бо тільки таких поважають оточуючі. Культурна людина бажана в будь-якому колективі. Вона успішна в бізнесі, на будь-якій посаді.

Живучи поряд, спілкуючись між собою ось уже багато століть, люди навчились розрізняти хороше і погане: хороші вчинки від поганих, позитивні риси характеру від негативних. Усе хороше накопичувалось людьми і згодом стало правилами гарної поведінки. Усі правила гарної поведінки, надбані людством, називаються «етикет». До етикету відноситься те, як людина обходиться з іншими людьми, її зовнішній вигляд, поведінка в громадських місцях, манери, вчинки, жести, способи вітання, культура мовлення. Отже, людина має контролювати свої вчинки.

А що таке вчинок? Він реалізує моральну спрямованість поведінки. Думаю, що багато людей знають або чули влучний крилатий вислів: «Посієш учинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю».

А до певних вчинків, впливає не тільки виховання. Також багато хто дивиться на поведінку інших людей, яких вважають авторитетами, часто намагаючись поводити себе відповідно.

Існує також загальний принцип поведінки, з якого випливає більшість інших. І в ньому втілена сама мудрість доброго ставлення до людей: "Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою". Цей принцип передбачає не тільки те, чого людина не повинна робити у поводженні з іншими, а й те, що необхідно робити для того, щоб взаємини між людьми були якнайкращими.

Поряд з попереднім є ще один не менш важливий принцип: "Увійди в становище іншого". У будь-якій ситуації, якщо йдеться про стосунки між людьми, "виграє" насамперед той, хто може увійти в становище іншого, зрозуміти його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Мені здається, що причиною більшості суперечок між людьми є те, що обидві сторони не можуть поставити себе на місце одна одної. Той, хто егоїстично наполягає лише на своїх власних інтересах і нічого й чути не хоче про іншого, завжди вдається до непотрібних сварок і викликає до себе загальну неприязнь.

Від поведінки людини залежить також те, чи добре до неї ставляться інші. Адже людина скоріше віддасть перевагу тим, що, зустрівши її, посміхаються й показують, що вони раді зустрічі, аніж тим, яким "ні холодно ні жарко" від неї, чи тим, які насуплені й похмурі. Але треба пам'ятати, що деякі люди, які добрі актори, спекулюють своєю занадто дружньою посмішкою, маючи на думці лише одне - свої особисті інтереси.

Дуже цінними рисами особистості є її вміння спілкуватися, доброзичливість до оточуючих, урівноваженість, здатність швидко забути прикре непорозуміння. Але людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію зовнішньої та внутрішньої культури. Зовнішня поведінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви.

Отже, я можу сказати, що поведінка людини багато в чому відбиває її внутрішню культуру, її моральні й інтелектуальні якості, тобто поведінка є своєрідним дзеркалом, в якому відбивається образ нашого внутрішнього Я.

ВИСНОВКИ

В процесі спілкування культура поведінки характеризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов'язковість з точки зору культури поведінки у спілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю.

Поведінка - це зовнішній показник наших внутрішніх якостей.

Секрет особистої привабливості людини як співрозмовника виявляється не в чудовій зовнішності, модному вбранні або прикрасах. Люди не люблять тих, хто демонструє свою зверхність. Привабливою називають людину, яка доброзичливо й з повагою ставиться до інших. Виявляється це ставлення у манері поведінки: вираз очей та міміці обличчя, певних позах та жестах, тоні та тембрі голосу, у ставленні до співрозмовника.

Отже, ця тема є досить актуальною в наш час, тому потребує подальшого розгляду та аналізу впливу внутрішніх якостей людини на її поведінку при взаємодії з іншими людьми та навколишнім середовищем.

Хвилинка самоаналізу

Часом, кожному із нас потрібно взяти «тайм-аут» і приділити

час для дослідження свого внутрішнього стану, аби попередити можливий стрес чи депресію. Тест,котрий варто час від часу проходити для перевірки свого морального здоров’я, котре не менш важливе, ніж здоров’я фізичне.

Тест Люшера

Один із найвідоміших психологічних тестів. Він відрізняється своєю швидкістю (пройти його можна за 2 хвилини) та постійною актуальністю (пройдіть тест через декілька місяців і результати зміняться, в залежності від вашого внутрішнього стану).

Він приваблює своєю простотою: вам показують картки з різними кольорами, а ви обираєте ті, які вам подобаються найбільше, а потім ті, які найбільше не подобаються.

Результати детально розкажуть про ваш емоційний стан, приховані внутрішні проблеми та рівень тривоги.

Пройти тест та дізнатись результати можна тут :

psytests.org.http://psytests.org/luscher/fullcolor-run.html