28.02.2025

Будь-яка картина – це розповідь про той час, епоху, коли вона була створена. Дивлячись на безкрайні простори, високі собори, широкі річки на полотнах художників, ми іноді не помічаємо, що картина – це площина, плоский аркуш, що має тільки ширину та висоту. Без знання законів перспективи не може обійтись жоден художник.

Перспектива (у перекладі з лат. — дивитися крізь) — це спосіб зображення тривимірного простору та об'ємних предметів на двовимірній площині картини, малюнка, фрески та ін.

«Перспектива є кермо живопису» Леонардо да Вінчі.  

Для передачі глибини простору площину картини розділяють на плани: 

передній, середній і дальній або перший і другий тощо.

Одним із важливих завдань у композиції пейзажу є створення ілюзії глибини простору. 

Організувати простір у пейзажі

допомагають знання законів перспективи —повітряної та лінійної. 

Перспекти́ва — система зображення об'ємних тіл

на площині або будь-якій іншій поверхні,

яка враховує їх просторову структуру

й віддаленість окремих їх частин від спостерігача. 

Правила повітряної перспективи:

• предмети першого плану є чіткими й контрастними, вони детально промальовуються, зображуються яскравими, насиче­ними кольорами;

• предмети другого плану виглядають тьмяними, розми­тими, промальовуються більш узагальнено, набувають холод­них відтінків — від блакитного до фіолетового. 

Правила лінійної перспективи:

• паралельні лінії, що віддаляються від спостерігача вдалину, зближуються і сходяться в одній точці — точці сходження, яка перебуває на лінії горизонту;

•  однакові за розміром предмети та об’єкти при віддаленні від спо­стерігача здаються меншими (наприклад, дерева вздовж дороги). 

Горизо́нт, або о́брій, о́вид,

видноко́ло, виднокра́й, небокра́й,

небосхи́л, крайне́бо, кругови́д, кругозі́р, кругогля́д

— уявна лінія торкання небосхилу і земної поверхні.

Розрізняють видимий горизонт та істинний горизонт.