Сторінка групи "Чомусики"

Способи   організації  дітей

на фізкультурному занятті:

здоров’язбережувальний підхід.

       Щодня дошкільник має активно рухатися для повноцінного розвитку його тіла, інтелекту й духу. Великою мірою потреба дітей у русі задовольняється на заняттях з фізичної культури. Тож кожен педагог прагне зробити  їх якомога ефективнішими, догораючи   різні цікаві прийоми і методи, пропонуючи вихованцям нетрадиційне обладнання. Водночас менше уваги приділяється вибору способів організації дітей під час вивчення рухів, а саме від їх грамотного добору залежить результативність роботи.

          Сучасне заняття з фізичної культури передбачає доцільне поєднання різних методів, прийомів, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв’язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здоров’язбережувальної компетенції вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров’я дошкільнят, своєчасному формуванню у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.

                 Спеціально організовані фізкультурні  заняття  забезпечують засвоєння дітьми програмового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формування в них системи основних рухових умінь і навичок. Фізкультурні заняття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихованців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров’я дітей.

           Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів . Багатьом вихователям складно ефективно використовувати весь час основної частини заняття.

        Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підвищенню моторної щільності фізкультурного заняття,забезпеченню оптимальної кількості рухових дійв основній частині заняття,необхідної тривалості їх виконання та дозування. Від способу організації дітей залежить опанування ними основних рухів та якість техніки їх виконання.

Як вибрати способи організації дітей?

   Використання певних способів організації дітей на конкретному занятті залежить від різних чинників: добору основних рухів, послідовності їх виконання, рівня сформованості рухових навичок дітей, завдань, які ставить перед собою педагог.

Принципи добору основних рухів.

           Добирати основні рухи в основній частині фізкультурного заняття слід з урахуванням таких принципів.

-         Функціональний. На занятті розучується один рух, уточнюється його техніка, а інші рухи закріплюються й удосконалюються.

-         Анатомічний. Основні рухи мають пропорційно забезпечувати навантаження на різні частини тіла,чергуючи періоди максимального навантаження і відпочинку для різних м’язових груп. Це забезпечує якісне виконання дитиною всіх рухів і її повноцінний фізичний розвиток.

-         Фізіологічний. Передбачає грамотний розподіл часу на виконання вправ різної інтенсивності.      

-         високої інтенсивності- біг, стрибки;

-         рухи середньої інтенсивності – метання, підлізання, прорізання;

-         рухи низької інтенсивності – ходьба, вправи з рівноваги.

У межах кожного фізкультурного заняття має відпрацьовуватися певна кількість основних рухів.

-         Молодша група- 2-3;

-         Середня- 3-4;

-          Старша- 5-6.

              Слід забезпечити  повторення кожного з рухів не менше 5-7 разів. Якщо вправа добре вивчена, кількість повторень збільшується до 10-12 разів.

     Упродовж кожного тижня слід приділяти увагу вивченню різних основних рухів ( ходьба, біг. Рівновага. Метання, стрибки. Лазіння).

    При цьому , до кожного руху доцільно повертатися через певні проміжки часу.

Послідовність виконання основних рухів.

   Основні рухи виконують на занятті у певній послідовності: першим – новий рух, потім – знайомий, якщо всі рухи знайомі, то першим виконують найскладніший за координацією рух або найважчий за фізичним навантаженням. Другим і третім основним рухом на занятті доцільно планувати той, що розучувався попереднього тижня.

          Поєднуючи основні рухи на занятті, слід памятати: якщо один з них вимагає  страхування, то інший рух має бути нескладний. Деякі основні рухи, що потребують більшого простору, доцільніше планувати на свіжому повітрі (стрибки з скакалкою,метання на дальність).

      Перш ніж планувати складні основні рухи на занятті, варто запропонувати дітям подивитися як їх виконують старші, спробувати їх виконати у повсякденному житті, на прогулянці. До таких рухів належать у молодшій групі «ластівка», вправи з м’ячем( кочення, кидання м’яча один одному); у середній групі – стрибки через коротку скакалку, перехід по гімнастичній стінці з прольоту на проліт вправо і вліво приставним кроком; у старшій групі – стрибки через довгу скакалку, підготовчі вправи до лазіння по канату ( ці вправи діти виконують у зручному для них темпі).

Формування рухової навички.

     На вибір способу організації дітей впливає і рівень сформованості у них певної рухової навички. Зазначимо , що кожній фазі формування рухової навички відповідає певний етап навчання.

     На першій стадії формування рухової навички ( формування початкових умінь) діти виконують рух скуто, нераціонально, із суттєвими технічними помилками. На цьому етапі дітей ознайомлюють з рухом, пояснюють техніку його виконання та домагаються уміння виконувати цей рух у загальних рисах.

    На другій стадії формування рухової навички ( поглиблене розучування) рух набуває цілісного координованого характеру. На кінець цієї фази       діти виконують рух загалом правильно, однак ще не має впевненості та легкості у виконанні. На цьому етапі відбувається поглиблене розучування       руху, уточнюється технічна правильність його виконання.

Третя стадія формування рухової навички ( закріплення та удосконалення рухової дії)характеризується тим, що рух виконується чітко, легко, вільно, у швидкому темпі, в різних умовах. На третьому етапі весь рух чи його окремі компоненти мають виконуватися автоматично, без надмірних м’язових та мозкових зусиль.

    Педагогам слід пам’ятати: діти спершу засвоюють основу руху, потім вчаться техніки його виконання, тому спочатку доречно використовувати індивідуальний , фронтальний або потоковий спосіб організації дітей, пізніше – позмінний, потоковий чи станційний способи.

        Водночас не всі вихователі самі досконало володіють технікою рухів, умінням правильно показати , зрозуміло пояснити їх, допомогти дітям вибрати найбільш підходящий для них спосіб виконання. Це призводить до такої помилки, як заміна важливого на перших етапах позмінного способу станційним або іншим, використання яких доцільніше пізніше – на етапі закріплення та удосконалення.

Моторна щільність заняття.

      При виборі способу організації дітей слід також враховувати закономірне зниження моторної щільності фізкультурного заняття під час навчання техніки виконання рухів. Утримувати достатню моторну щільність заняття допомагає груповий спосіб організації дітей, який забезпечує навчання і закріплення техніки виконання дітьми основних рухів. На жаль, педагоги чомусь нехтують цим способом, надаючи перевагу фронтальному. Обираючи спосіб, варто брати до уваги такі показники моторної щільності заняття ( співвідношення часу, витраченого на виконання дитиною рухів, до загальної тривалості заняття):

-         Фронтальний спосіб- 75 – 88 %;

-         Колове тренування – 72 – 84%;

-         Груповий спосіб – 66 – 75%;

-         Потоковий спосіб – 62 – 70%;

-         Позмінний спосіб  - 18 – 24%;

-         Індивідуальний спосіб – 18 – 24%.

 У  практичний роботі педагоги мають пам’ятати  про плюси і мінуси кожного із способів організації дітей і відповідно до цих особливостей застосовувати їх на фізкультурних заняттях. Грамотне їх виконання допомагає створювати умови для повноцінного фізичного розвитку дітей, ефективного засвоєння основних рухів і активізації їхньої рухової  активності.