Малі діти знають, що не можуть захистить себе самі. Коли стається лихо, вони почувають себе ще більш безпорадними. Вони хочуть бути впевненими, що батьки можуть їх захистити. Діти можуть виражати це незвичайно тихою або нервовою поведінкою.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Забезпечуйте своїй дитині втіху, відпочинок, їжу та напої, а також умови для гри та малювання.

• Пропонуйте можливості — наприклад, спонтанні малюнки або ігри, за допомогою яких можна змінити травматичну подію так, щоб ваша дитина почувала собі впевненіше й краще.

• Запевніть свою дитину, що ви та інші дорослі захистять її.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Частіше обіймайте свою дитину, частіше тримайте її за руку та частіше дозволяйте їй сидіти у вас на колінах.

• Потурбуйтеся про спеціальне захищене місце, де ваша дитина зможе грати під наглядом.

• У грі чотирирічної дитини стіни будинку із кубиків знову й знову руйнуються вогнем. Коли її питають: «Ти можеш будувати стіни будинку так, щоб вони витримали вогонь?», — дівчинка швидко будує стіну подвійної товщини та каже: «Вогонь нас не дістане». Батьки на це могли б відповісти: «Ця стіна дійсно міцна», — і пояснюють: «Ми робимо багато, щоб бути у безпеці.

Страх перед тим, щоб бути одній вночі або спати на самоті, прокидатися від страху або бачити кошмари.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

• Запевніть свою дитину, що вона у безпеці. Спробуйте під час відходу до сну створити момент, коли ви знаходитися у повному спокої разом із своєю дитиною.

• Якщо можливо, дозвольте своїй дитині спати з вами у ліжку з приглушеним світлом або протягом обмеженого часу.

• Деякім дітям потрібно пояснити, що між сном і реальністю є різниця.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

• Слідкуйте, щоб перед відходом до сну ваша дитина робила лише заспокійливі речі. Розповідайте улюблену історію із заспокійливим змістом.

• Скажіть перед сном: «Сьогодні вночі ти можеш спати з нами, але завтра ти будеш спати у своєму власному ліжку».

• Поясніть: «Спогади про жахливі речі ще довго можуть викликати кошмари, навіть якщо зараз ці речі вже не відбуваються».

1. Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичли­вим.

2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (гроші — продав­цю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

– Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий садок.
– Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте малюку про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже його прийняли в дитячий садок.
– Поговоріть з дитиною, як з дорослим. Поясніть, що вона буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і де є багато нових і цікавих іграшок.

– Розкажіть малюку, що вихователі, з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним, читати йому книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.
– Скажіть малюку, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато – у свій офіс, мама – у свій, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.
– Познайомтеся з майбутньою вихователькою, помічником вихователя. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; щеплення, від яких у дитини медичний відвід; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках.
– Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було заздалегідь “обіцяно”, – вона відчує себе впевненіше.
– Поступово, протягом літа, влаштовуйте режим дня дитини подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання – не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Підготуватися до сну слід не пізніше 21 години.
– Слід навчити малюка користуватися горщиком, відучити від їжі із пляшечки з соскою. Навчіть малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.
– Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у неї в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку вона зможе звернутися за допомогою, і як вона це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: Я хочу пити “, і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.
– Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.
– Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.
– Ознайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте думку малюка про нових друзів.
– Вводити дитину в нову ситуацію слід поступово. У перші дні побудьте з дитиною якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А, прощаючись, обов’язково скажіть, що повернетеся. Як правило, багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.
– Коли ваш син або дочка вперше відправляться в садок, не забудьте дати йому з собою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.
– Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.
– На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері їй про садок, про однолітків, про виховательок. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже малюк поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервовістю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.
– Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого садка дитиною. Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

У статті використані матеріали сайту http://ostriv.in.ua/