Так улаштована людина, що їй замало просто чути звуки. Вона намагається їх відтворити органами мов­леннєвого апарату. Багато дітей до того, як вимовлять слово машина, називають її звуком, що нагадує ревін­ня мотора, згодом він перетворюється на звук клаксона (бі-бі), і тільки потім вимовляється саме слово. Це відбу­вається тому, що дитина спочатку навчається розрізня­ти не мовленнєві звуки, а отже, наслідує саме їх. Досить часто навіть самі батьки не можуть зрозуміти мовлення своєї дитини, тому що дорослі в спілкуванні орієнтують­ся на слово, а не звуконаслідування. Минає час, сло­во з'явилося, але чомусь неправильно вимовляється: іма, сина, асина, масіна, масина. У кожної дитини по-різному відбувається вимова кожного слова. Пов'язане це з недостатньо натренованими м'язами язика. І по­ки дитина не налагодить роботу органів мовленнєвого апарата, вона вимовлятиме слова неправильно, неви­разно, не дотримуючись порядку звуків і складів у слові, із численними замінами складних звуків простішими, тими, що виходять.

Але рано чи пізно самостійно або за допомо­гою логопеда складні звуки починають з'являтися в мовленні дитини. А от що з ними робити, вона не знає. Розуміє, що потрібно їх вимовляти в яки­хось словах. Але в яких? Якби їх було два-три, до­сить було б назвати їх для дитини — і проблема розв'язана. Але ж їх так багато, що навіть складно полічити! Як же допомогти дитині запам'ятати ви­мову слів? Адже є мишка, і є миска, є слово рак, але і є слово лак, є слово чітко, і є слово щітка. А є слова ще складніші: де потрібно вимовити від­разу два звуки, а от коли який — незрозуміло (мар­мелад, Сашко). Якщо дитина тривалий час замі­няла звук [р] на звук [л], то найчастіше виникає думка, що звука [л] в мовленні взагалі не повинно бути. І тоді у всіх словах, де раніше вживався цей звук, з'явився на його місці звук [р]. Добре, що ра­кета вже не лакета. Але ж і ложка перетворилася на рожку. Що ж робити? Як допомогти? Чи минеть­ся це? Як довго триватиме цей період?

Що робити?

По-перше, не панікувати. Головне правило для бать­ків: говорити з дитиною на будь-які теми, приділяти спіл­куванню якнайбільше часу й говорити правильно, не сюсюкаючись із дитиною, не повторюючи її неправиль­ну вимову. Тільки таким чином вона почне запам'ято­вувати слова, у яких міститься складний для неї звук. Тільки так дитина відчуватиме дискомфорт від свого не­вміння говорити правильно, і тільки так прагнутиме до­сягнення результату. Дитині в цей момент дуже важ­ко: посилено працює слухомовленнєва пам'ять, слухо­ва  увага. Саме в цей період вона вдячно, нехай навіть не дякуючи за неї, прийме вашу допомогу у вигляді  ви­правлення  її недоліку мовлення. Хапайте момент! Усіляко підтримуйте малюка, похваліть, якщо він без вашої допомоги, випадково відгадавши, правильно вимовить те або інше слово.

Чи минеться це?

Ви зустрічали у своєму житті дорослу людину, яка плу­тала б складні й прості звуки між собою? Думаю, ні. Хоча мінімальний відсоток таких людей існує, але во­ни страждають на порушення психічних функцій. Поці­кавтеся у своїх батьків, як цей період відбувався у вас, можливо, вони пам'ятають і зможуть розповісти не од­ну безглузду історію, пов'язану з вашою вимовою. Але ж у вас вона налагодилася? Отже, налагодиться й у ди­тини. Не виключено, що, припинивши плутати свистячі із шиплячими, дитина почне плутати іншу пару звуків. Не лякайтеся, просто настала їхня черга. Але пам'ятайте, що цей період не повинен тривати роками. А до шести років узагалі жодних вад у мовленні дитини бути не по­винно. Якщо переживаєте, зверніться за консультацією до логопеда. У середньому, одна пара звуків установлю­ється за 2-3 місяці. Найчастіше подовження цього тер­міну пов'язане з порушенням фонематичного слуху. Це теж не страшно, усе можна виправити. Головне, виявля­ти бажання допомогти своїй дитині.

Для того щоб дитина якомога швидше подолала цю перешкоду, потрібно завантажити дитину мовленнєвим матеріалом, насиченим важкими звуками. Але вказів­ка на зразок «Слухай і повторюй» тільки відіб'є бажання вчитися говорити правильно. Оскільки вік формування мовлення збігається з активною ігровою діяльністю, по­трібно використовувати дидактичні ігри.

Для диференціації звуків [с — ш] можна використо­вувати гру з м'ячем. У ній м'яч відображає положення язика в роті. Під час вимови звука [с] язик упирається в нижні зуби, отже, м'яч повинен ударитися об підлогу. Під час вимови звука [ш] язик перебуває за верхніми зубами, нехай м'яч полетить угору.

Аналогічно можна використовувати і для звуків [з — ж]. Спочатку дитина сама тримає м'яч у руках. По­тім м'ячем командує логопед. Можна кілька разів по­спіль задати рухом той самий звук. Так розвиватиметь­ся ще й увага. Поступово нарощуємо темп. Таким чи­ном язик дитини пристосовується швидко набувати необхідного положення.

Гра  «Свистить — сичить».  Ця гра заснована на звуконаслідуваннях.  Дітям потрібно подивитися на картинку й вимовити відповідний їй звук.

Свистять помпа, кран, свисток. Сичать змія, гусак, море.

Під час цієї гри розвивається не тільки вміння дитини вимовляти звуки, але й увага, і швидкість реакції.

Для диференціації звуків [з — ж] можна провести гру «Пила».

Стати в пару, взятися за рук за руки і, нахиляючись то в один, то в інший бік, «пиляти дрова».

 Дорослий. Заверещала пила.

 Разом. З-з-з-з

 Дорослий. Задзижчала, як бджола.

 Разом. Дж-ж-ж-ж.

Дорослий.                                                                                Поламалася пила,

Навпіл тріснула вона.

Треба майстра викликати

І спочатку починати.

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

 «Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури
намела метелиця.
Білим килимом (пісок)
під дерева стелиться.

Кімнату до свята
малі прибирали.
На стінах і вікнах
(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз
через поле, через ліс.
І (картоплю) у мішку
діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;
* мати — хати;
* білка — гілка;
* млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Перша фаза. Перед сном діти, сидячи на стільчиках, хором промовляють за педагогом (спокійно, не напружуючись) знайомий мовний матеріал у спеціально відведений для цього час (паузу). Лексично-граматичний блок повторюється двічі.

Друга фаза. Діти вкладаються в ліжка й також неголосно хором повторюють за дорослим ті ж самі слова у визначені ним паузи. Блок повторюється орієнтовно тричі.

Третя фаза. Дітям пропонують пошепки (заохочуючи, але не контролюючи) промовляти слова за дорослим. Після кожної граматичної конструкції робиться пауза. Блок повторюється орієнтовно тричі.

Четверта фаза. Під рівний, розмірений, без тривалих пауз голос дорослого, який чітко промовляє всі слова, злегка виділяючи голосом потрібну граматичну форму, діти засинають. Блок повторюється 6-7 разів.

Слід зауважити, що все, що в такий спосіб подається дитині, не має спонукати її до якихось розумових зусиль, обирати певну інформацію, вдаватися до інтелектуальних чи емоційно-вольових дій. В основі використовуваного методу лежить механічне повторення знайомого навчального матеріалу. Отже, сам процес закріплення спрямований на глибоке, міцне й більш швидке його засвоєння. А для дітей із недорозвиненим мовленням, яким доводиться «наздоганяти» своїх однолітків і які мають гіршу пам'ять та слабшу увагу, цей матод відіграє неабияку практичну роль як допоміжний засіб навчання.

Педагогам-практикам добре відомі труднощі, з якими стикаються дошкільнята у засвоєнні складних слів, що ними оперує вихователь: акваріум, бульдозер, екскурсія, репетиція, регулювальник; граматичних конструкцій: А коли до школи йтиму, отакий букет нестиму; наголосу: стійка – стійкий, миска – миски. Якщо дитина вдома чує від рідних одну мову, а в дитячому садочку чує від дорослих гарну літературну, але малознайому мову, то в цій ситуації їй також допоможе засвоєння мовленнєвих зразків під час денного засинання.

1. Заохочуйте дитину завжди дивитися на Вас, коли Ви говорите!

Діти навчаються шляхом наслідування. І в розвитку мови наслідування відіграє важливу роль. Тому будьте хорошим зразком для вашої дитини. Переконайтеся, що ви говорите всі слова чітко і малюк бачить Вашу артикуляцію. Тоді Ваша дитина може краще все зрозуміти і швидше заговорити.

2. Використовуйте короткі слова, прості і зрозумілі!

Маленька дитина не в змозі зрозуміти і запам'ятати довгі і складні речення. Тому бажано використовувати прості терміни та короткі фрази (але без «сюсюкания»). Наприклад, давайте малюкові прості вказівки і задавайте прості питання, такі як «візьми ведмедика», «принеси ляльку», «де кубик?»Ніж простіше будуть Ваші слова і фрази, тим швидше дитина почне наслідувати Вам!

3. Не говоріть надто швидко!

Коли ваша дитина стикається з швидким потоком слів, що він чує, але не розуміє їх.

4. Промовляйте вголос все, що Ви робите!

«Зараз ми одягнемо черевики, куртку, шапку і підемо гуляти». «Я дістану тарілку, ложку, і ми будемо їсти суп».

5. Читайте дитині книги!

Одним з наслідків читання для дітей молодшого віку є більш швидке розвиток мовлення. Читайте дитині не менше 10 хвилин кожен день, навіть більше, якщо це можливо. Вибирайте книги з короткими текстами і яскравими картинками.
Не дратуйтеся, якщо дитина просить читати йому одне і те ж. Правило повторення - головне в мовному розвитку. Коли він чує одні й ті ж слова і пояснення, вони швидше увійдуть в його словниковий запас.

6. Обмежуйте перегляд телевізора!

Не використовуйте телевізор в якості няні або як метод заспокоєння дитини. Ви можете бути зачаровані тим, як ваш малюк танцює при показі якоїсь реклами. Але згодом виявитися, що за короткий час дитина і Ви стали залежні від телевізора.
Замініть телевізор розмовами, цікавими іграми та компанією інших дітей. Саме це буде стимулювати мова Вашого малюка.

7. Частіше включайте музику та пісні для малят!

Музичні твори та дитячі пісеньки дуже корисні для збагачення словникового запасу і розвитку слухового уваги. Ритм і мелодії пісень так само сприяють розвитку сприйняття дитини.
Чергуйте повільні і швидкі мелодії. Особливо підходять ті, які можна поєднувати з рухом. Так тренується слухомоторна координация.Кроме того, співайте самі, щоб малюк стежив за Вашими губами і міг повторювати за Вами слова.

8. Заохочуйте рухову активність дитини!

Щоб швидше розвинути мовлення малюка, більше гуляйте, ходіть, бігайте з ним, лазайте по драбинках, грайте в м'яч і т. п.

9. Розвивайте дрібну моторику!

Про взаємозв'язок мови і рухів руки знає, мабуть, кожна мама. Так що давайте вашій дитині фарби, пластилін, безпечні ножиці для вирізання, нанизуйте великі намистини, гудзики і купуйте гри, що вимагає певної спритності пальців (наприклад, «шнурівки»). Особливо корисна пальчикова гімнастика!

10. Виключіть будь-які надмірні вимоги!

Забезпечте своєму малюкові спокійне, розмірене обстановку, здорове харчування, достатній сон, багато гуляйте на свіжому повітрі. Дозволяйте малюкові грати з іншими детьми.Будьте самі собою, а не гарячково нетерплячими у відносинах з Вашою дитиною. Залишайтеся спокійними і врівноваженими.

Дуже часто діти, які погано говорять для свого віку, ще й погано їдять. Як правило, для них проблема з'їсти яблуко чи моркву, не кажучи вже про м'ясо. Це викликане слабкістю щелепних м'язів, що, в свою чергу, затримує розвиток рухів артикуляційного апарату.

Тому обов'язково змушуйте дитину жувати сухарі і цілі овочі і фрукти, хліб з корочками і кускове м'ясо. Щоб розвинути м'язи щік і язика, покажіть дитині, як полоскати рот. Навчіть надувати щоки і утримувати повітря, "перекочувати" його з однієї щоки в іншу.
Не забувайте розвивати дрібну моторику - тобто малюк якомога більше повинен працювати своїми неслухняними пальчиками. Як би не здавалося вам це стомлюючим, нехай малюк сам застібає гудзики, шнурує черевики, засукує рукава. Причому починати тренуватися дитині краще не на своєму одязі, а спершу "допомагати" одягнутися лялькам , малюкам і , навіть, батькам.
Для розвитку дрібної моторики дуже корисно ліпити. Тільки не залишайте малюка наодинці з пластиліном, щоб вчасно припинити його бажання спробувати зліплений кульку на смак.
Багато мам не довіряють дитині ножиці. Але якщо в кільцях ножиць будуть пальці дорослого разом з дитячими пальчиками вирізати будь-які фігурки, вийде відмінна тренування для руки.
Пальчикові ігри дають можливість батькам і вихователям грати з малюками, радувати їх і, разом з тим розвивати мову і дрібну моторику. Завдяки таким іграм дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у нього розвивається уважність і здатність зосереджуватися. Такі ігри формують добрі взаємини між дітьми, а також між дорослим і дитиною.