Освіта - повна вища, Мелітопольський державний педагогічний університет, 2006, дошкільне виховання, практична психологія; КЗВО "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія", спеціальна освіта
Загальний педагогічний стаж - 18 років
Стаж роботи на посаді - 3 роки
Кваліфікаційна категорія - "спеціаліст вищої категорії"
Освіта - повна вища, Бердянський державний педагогічний університет, 2020, спеціальна освіта
Загальний педагогічний стаж - 5 років
Стаж роботи на посаді - 3 роки
Функції вчителя-дефектолога в дошкільному закладі:
- проводить повне і детальне обстеження кожної дитини з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності.
Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимально компенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;
- підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;
- розвиває комунікативні здібності дітей;
- сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці.
Загальні напрями роботи:
- пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);
- логіко-математичний розвиток;
- мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);
- розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;
- розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);
- засвоєння сенсорних еталонів;
- формування необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;
- навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма).
Звичайно, не всі діти потребують допомоги дефектолога.
Однак дітям з порушенням психічного, психомоторного і сенсорного розвитку, дефектолог у дитячому садку просто необхідний.
Але батькам слід пам'ятати, що велику частину часу дитина проводить не в дитячому садку, а в родині. Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі фахівця спільно з батьками.
Крім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідним прийомам виховання і навчання своєї дитини.
Малюк повинен адаптуватися до навколишнього світу. Перші навички самостійності – це навички туалету, прийняття їжі та одягання. Чим раніше у дитини прокинеться бажання робити все самому, тим більше шансів у нього вирости відповідальною особистістю.
Продукти харчування – це не тільки різноманітність смакових якостей, а також різноманіття форм і фарб. Процес приготування і прийому їжі можна перетворити на ще одну велику розвиваючу гру.
МАМИН ПОМІЧНИК. З таким помічником приготування обіду може затягтися на кілька годин. І все-таки залучайте малюка до кулінарної майстерності за можливості якомога частіше.
Для початку познайомте дитину зрізноманітністю сухих круп і макаронів. Можна пограти у гру «Знайди такий сами». Насипте в різні миски крупи і називайте їх: «Це гречка, це рис», а потім запропонуйте знайти таку крупу, яку ви показали.
Дітям подобається грати з макаронами самих різних форм. Люблять вони також грати з волоськими горіхами, квасолею і горохом. Можна їх називати та розкладати у різни тарілки.
На кухні можна знайти овочі і фрукти. Добре, якщо малюк бачить картинки і порівнює їх з оригіналами. Ви також можете створювати тематичні альбоми: «Овочі», «Фрукти», «Ягоди».
Коли малюк сідає обідати, називайте страви, які ви йому пропонуєте. Спробуйте вивчити інгредієнти супу: морква, цибуля, зелень, картопля. Як вони нарізані? Не дивуйтеся, якщо дитина захоче їх виловити руками.
Візьміть малюка на руки і покажіть, як вариться суп, кипить і булькає вода, йде пара з-під кришки. Заодно проведіть інструктаж по техніці безпеки.
Пропонуйте маляті дегустувати різні продукти, знайомте її з смаковими якостями: «солоний», «солодкий», «кислий», «гіркий». Давайте пробувати різні страви і нюхати різні продукти (звичайно, якщо ваша дитина не алергік). Так, шляхом експериментів ви зможете дізнатися смакові пристрасті вашого гурмана. Пограйте в гру «Вгадай, що це?» Для цього вам знадобиться 3-4 продукту з виразним запахом, наприклад: лимон, м’ята, кориця, кава. Дайте дитині понюхати всі предмети, називайте той продукт, який він нюхає. Потім попросіть дитину закрити очі, піднесіть до його носика якийсь з цих продуктів, нехай вгадає, що це було. Цю гру ви можете провести, дегустуючи смак.
ОДЯГ І ВЗУТТЯ. Немає необхідності залучати дітей до ігор з одягом і взуттям. Адже це їх улюблене заняття. Як ви можете допомогти малюкові?
Класифікуйте одяг за різними ознаками: що носять дівчатка і хлопчики, що ми одягаємо на ноги, що ми носимо взимку, а влітку і т. д.
Ви можете дати дитині завдання – розсортувати одяг. Для цього потрібно витягнути весь гардероб вашого малюка і попросити все складати окремо: кофтинки, штанці, шкарпетки, колготки, спідниці, шапки, приклад, якщо дитина не зрозумів умови гри.
Домашнє взуття може відвернути вашого малюка на довгий час. Нехай він знайде, де татові, мамині, бабусині капці. А якщо дістати з коробки нові черевики зі шнурками, у вас буде готова гра-шнурівка.
Гра «застебни-розстебни» також добре розвиває дрібну моторику. Нехай дитина навчиться розстібати і застібати (це дається складніше) великі ґудзики, кнопки та гачки.
Коли ви одягаєтеся, звертайте увагу на тактильні відчуття. Одяг буває: м’яка, приємна, гладка, колюча, шорстка. Давайте можливість дитині бути самостійним, допомагайте одягатись йому «рука в руці» для повноцінного розуміння дії.
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.
Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.
Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:
Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.
Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід:
Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.
Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.
Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:
Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.
Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.
Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».
Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.
Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід: Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
– поцілувати маму;
– обійняти тата;
– пограти в ладоньки;
– закрити очі;
– помахати ручкою;
– узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З’ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
– Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
– Візьми ляльку.
– Дай мені ляльку.
– Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?
Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).