Курінна мандрівка у Чернівці

22 березня 2014 року Божого курінь ч. 70 відвідав Чернівці - місто Ольги Кобилянської. В цьому місті патронеса прожила останніх 12 років свого життя. У Чернівцях все можливе носить ім'я письменниці: театр, палац кіно, головна вулиця, пам'ятник, головна вулиця і навіть встановлено 58 меморіальних дощечок в її честь.

Почалась наша мандрівка з захоплюючої трьохгодинної подорожі автобусом по суворим українським дорогам. Прибувши просто на кладовище, ми вшанували пам'ять патронеси, поклавши на її могилу вінок і запаливши свічку.

Згодом настав час поїсти. Ми піднялися вулицею Ольги Кобилянської і нашу увагу привернула своєрідна церква яскраво рожевого кольору. Зізнаюсь, по дорозі сюди ми бачили собори блакитного, салатового, жовтого, білого кольорів, але рожевої церкви особисто я ніколи не бачила,і, гадаю, вже більше ніде не побачу.

Добре попоївши і набравшись сил, курінь вирушив до невеличкої книжково-сувенірної крамнички, де кожна юначка мала змогу взяти з собою частинку Чернівців. А наша зв'язкова тим часом поповнила свою домашню бібліотеку книгою "Прочитання Ольги Кобилянської".

Потім ми прогулялися чернівецькою "алеєю слави", сфотографувались біля монумента нашої патронеси. Ще одним надзвичайним відкриттям стала кава з популярної американської мережі кав'ярень "Starbucks coffee", якої, начебто, ніде в Україні немає. Це відкриття зробила Аня, що дуже любить каву. Наступною точкою нашої мандрівки став музей Ольги Кобилянської, що знаходився у будинку, де вона жила. Та по дорозі, все на тій ж головній вулиці, нам зустрілися чернівецькі вуличні музиканти. Ми зупинились послухати і дехто навіть не пошкодував кількох гривень для цих крутих хлопців.

Отже, в музеї нам провів екскурсію зведений внук Ольги Кобилянської. Він розповів нам багато подробиць із життя письменниці, показав меблі, деякі особисті речі і фотографії, також перші публікації в газетах, уривки з щоденника, дитячі малюнки, книги, видані в той час. Були в музеї і вишиті портрети Кобилянської, й її портрет, зроблений каліграфічним переписом одного її твору. Також ми мали змогу прогулятися садом при будинку, де полюбляла сидіти Ольга. Щиро подякувавши нашому екскурсоводу, набравшись нових знань, вражень, трохи змучені й абсолютно заворожені вирушили ми додому.

Попри те, що чернівецьким пластунам так і не вдалося нас знайти, хоча вони намагалися, мандрівка була неперевершеною, ніхто не повернувся невдоволеним чи в поганому настрої, всім сподобалось і будемо сподіватись, що ми знову колись приїдемо в це чарівне місто, де жила і працювала велика жінка і, по сумісництву, патронеса нашого куреня, Ольга Юліанівна Кобилянська!

На шлях!

З промінням в руках!