Чортополох

Існує ще одна легенда – про гурток «Чортополохи».

Жила-була дівчинка Оля. Вона була зразковою ученицею, красунею, розумницею. А головне – вона була вірною патріоткою своєї Батьківщини – України. Тому вступила в Пласт. Пройшли роки, Оля підросла, стала старшопластункою. Настав час збирати свій гурток. Оля засмутилась, адже не знала, кого і де шукати. Тому, щоб розвіяти сумні думки, вирішила прогулятися в лісочку неподалік. Раптом натрапила на чортополох і подряпалась.

Вона сіла на пеньок і ще більш засмутилася, а через сильний біль – потекли дрібні сльози…

Тим часом по цій стежці йшли дівчата і щось обговорювали. Побачивши засмучену Олю, вирішили її розвеселити і домовились так – одна заспіває, друга – затанцює, третя приготує смачний чай, четверта розкаже кумедну історію, інша намалює щось гарненьке. Так і зробили. Іра - заспівала, Лера – станцювала, Таня – заварила запашний чай з ромашки, що заспокоїв Олю. Яна з Олею розповіли смішну історію, Віта намалювала милого куцого зайчика, а Іринка з Мирославою залоскотали. Оля одразу ж усміхнулася, і так полюбила дівчат, що вирішила об’єднати всіх в один гурток. А назвала його – «Чортополохом», тому що якби не ця рослинка, вони б не зібралися усі разом)

Як і до кожного будяка, до них ставилися не дуже добре: намагалися їх знищити, зруйнувати дружбу, припинити існування гуртка. Шляхи «чортополохів» були нелегкими, тернистими, крутими. Але перейшовши в 70 курінь, вони знову усміхнулися, повірили в себе. Вони продовжили втілювати добро в кожному.

Чортополох – це не бур’ян, це чудова рослина, яка не підпускає до себе всіх, а тільки тих, у кого щире та добре серце. Так і в цьому гуртку. Увесь чортополох в майбутньому розквіте великими червоними трояндами, адже усі троянди – первинно чортополох!