Здоров'я

Всесвітня організація охорони здоров’я

ось уже 11 років проводить Європейський тиждень імунізації. Це комплекс заходів, спрямованих на поширення інформації про важливість вакцинації населення. В ході цієї кампанії кожен може дізнатися про те, які вакцини здатні захистити людину, які існують новітні розробки в даній сфері. Тиждень імунізації допомагає батькам зробити вибір на користь проведення вакцинації. У доступній формі подано інформацію про всі захворювання, здатні негативно позначитися на здоров’ї дитини.

Щодня стикаючись із великою кількістю людей на вулицях міст, здоров’я пересічного містянина повсякчас підпадає під небезпеку з боку таких інфекцій, як ГРВІ, грип, кір, краснуха тощо.

Існують різні засоби захисту від неприємної перспективи «підхопити» інфекцію. Одним із них є імунізація, тобто підвищення імунітету людини.

Перед тим, як розглянути питання імунізації, необхідно розібратися – чим, власне, є імунітет, і навіщо його підвищувати.

Імунітет – це основа повноцінної життєдіяльності людини. Імунітет впливає на абсолютно всі сфери – і фізіологічні, і психологічні. Від стану імунної системи часто залежить і емоційний стан людини. Протягом усього життя, кожну хвилину людський організм піддається впливу навколишнього середовища. Завдяки захисним властивостям організму, які зумовлені імунітетом, людина й здатна протистояти цим хвороботворним мікроорганізмам.

Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.

Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.

Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї.

Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.

Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.

Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.

Завдяки вакцинації

·                  людство перемогло натуральну віспу;

·                  захворюваність на поліомієліт знизилася на 99%, ще трохи й людство назавжди знищить цю страшну хворобу;

·                  знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, захворюваність менінгітами, раком печінки;

·                  глобальна смертність від кору знизилася на 75%;

·                  знизилася щорічна смертність від правця новонароджених більш ніж у 13 разів.

Колективний імунітет

Охоплення вакцинацією на рівні 95% населення країни дає можливість забезпечити повноцінний захист населення від спалахів та епідемій інфекційних хвороб, яким можна запобігти щепленнями, — це називається колективним імунітетом. У разі зниження популяційного імунітету рівень захворюваності на інфекції, проти яких здійснюють вакцинацію, зростає.

ВООЗ застерігає, що якщо рівень охоплення населення країни щепленнями падає на кілька % це створює сприятливі умови для поширення інфекційних хвороб, що нижчий колективний імунітет, то вище шанс виникнення спалахів та епідемій.

Календар щеплень

В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різні інфекційні хвороби, для запобігання яких проводиться вакцинація. Перелік цих хвороб залежить від рівня інфекційної захворюваності в країні, фінансових можливостей, доведених наукою доказів, щодо доцільності та ефективності вакцин, рекомендацій фахівців тощо.

Вакцинація в Україні проводиться у відповідності до Календаря щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умови його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

Профілактичні щеплення населенню в Україні здійснюють відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України.

Цим наказом затверджено Календар щеплень, який визначає зокрема:

·                  перелік та порядок здійснення щеплень;

·                  порядок вакцинації дітей з порушеним графіком щеплень;

·                  порядок щеплення осіб з особливостями стану здоров’я;

·                  рекомендовані щеплення тощо.

У цьому Календарі основні терміни вжито в таких значеннях:

·                  вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну;

·                  первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб;

·                  ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.

Обов’язкові щеплення роблять з першого дня життя:

·                  щеплення проти гепатиту В роблять у пологовому будинку в першу добу після народження;

·                  щеплення проти туберкульозу роблять на 3–5 добу життя дитини;

·                  у 2 місяці дитина отримує друге щеплення проти гепатиту В;

·                  у 2 місяці роблять першу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;

·                  у 4 місяці роблять другу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;

·                  у 6 місяців роблять третю вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В;

·                  у 12 місяців роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (1-ша доза) та ревакцинацію проти Хіб-інфекції;

·                  у 18 місяців роблять першу планова ревакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту;

·                  у 6 років роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (2-га доза) та ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту;

·                  у 14 років роблять ревакцинацію проти поліомієліту;

·                  у 16 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця;

·                  надалі, з 26 років, кожні 10 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця.

Чи захищатимуть вакцини проти COVID-19 від нових варіантів вірусу?

Згідно із розрахунками ВООЗ, схвалені на сьогодні вакцини забезпечують щонайменше певний захист від нових варіантів вірусу.

Експерти в усьому світі безперервно вивчають, як нові мутації вірусу впливають на його поведінку й на ефективність вакцин проти COVID-19.

Якщо будь-яка з вакцин виявиться менш ефективною проти одного або кількох із цих варіантів, буде доцільно змінити її склад. Тоді вакцина буде дієвою і проти нових варіантів вірусу.

А тим часом важливо вакцинуватися та продовжувати вживати запобіжних заходів щодо поширення COVID-19, таких як дотримання фізичної дистанції, носіння масок, провітрювання приміщень, регулярне миття рук та звернення за медичною допомогою за появи перших симптомів, — це допоможе зменшити шанси того, що вірус мутуватиме.

 

Імунізація є невід’ємним правом людини на здорове і повноцінне життя та найефективнішою зброєю у подоланні інфекційних хвороб. Проте, навіть сьогодні більше 22 мільйонів дітей грудного віку не проходять повну вакцинацію, і більше 1,5 мільйонів дітей у віці до п’яти років помирають від хвороб, які можна запобігти за допомогою існуючих вакцин.

Вітрянка (вітряна віспа)

Вітряна віспа (вітрянка) – це захворювання, яке проявляється папульозно-везикулярним висипом на шкірі та слизових оболонках, а також інтоксикацією організму. Воно легко передається від однієї людини до іншої (контагіозне). Частіше хворіють діти 3-6 років в дитячих колективах, проте хвороба може поширюватися на дорослих.

 

Причини виникнення

 

Вітряна віспа викликається збудником сімейства герпесвірусних інфекцій – Varicella. Захворювання дуже заразне, передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом.


Вітрянка передається такими шляхами:


·                  під час чхання і кашляння;

·                  через системи вентиляції;

·                  потоком повітря;

Причому інфікована людина не знає про початок хвороби, тому що вірус може передаватись за 10 днів до закінчення інкубаційного періоду (до появи перших ознак), а також 10 днів після появи перших елементів висипу.

За статистичними даними до 15-16 років близько 80% людей встигають перехворіти та отримати імунітет. Частіше всього пік захворюваності припадає на осінньо-зимовий період.

 

Симптоми, ознаки, форми

 

Інкубаційний період вітряної віспи триває від 10 до 21 дня. В цей час людина відчуває себе, як завжди. Через два-три тижні з моменту інфікування розпочинається продромальний період: з’являється температура, інколи пацієнти скаржаться на епізоди нудоти та блювоти. На шкірних покривах можуть з’являтись плями.

Наступний етап хвороби характеризується появою висипу на шкірі та слизових оболонках. Вони з’являються на волосяній частині голови та тулубі. Елемент висипу отримав назву везикула (пухирець) – це утворення з безбарвним вмістом, яке через 2 доби лопається та покривається кіркою.

Після завершення гострого етапу, розпочинається період згасання ознак хвороби. Він триває 7-14 діб. За цей час висип поступово зменшується і зникає. Інколи на місці везикул залишаються невеликі рубці.

Після перенесеного захворювання у дитини формується імунітет, який зберігається протягом життя. В окремих випадках, коли сили захисту знижені, можливий повторний розвиток вітрянки. Після одужання вірус перебуває в латентному стані в нервових закінченнях. Інколи провокує розвиток оперізуючого лишая.

Загальні клінічні симптоми:

·                  утворення везикул та папул на шкірі;

·                  свербіння в місцях висипу;

·                  поява нових утворень;

·                  пухирці не з’являються на долонях та підошвах.

 

Знаючи загальні прояви хвороби, можна вчасно звернутись до лікаря, а також ізолювати членів родини, які не перехворіли на вітрянку в дитинстві.

Вітряна віспа в дорослих

Перші висипи можуть вражати будь-яку ділянку шкіри. На обличчі пухирці з’являються трохи пізніше. Загальний стан пацієнта задовільний, може підвищуватись температура. В дорослих людей хвороба інколи протікає у важкій формі, яка характеризується такими ознаками:

·                  блювотою; високою температурою; галюцинаціями; великою кількість пухирців.

Окрім цього, пацієнти скаржаться на появу кашлю, утруднене дихання та нежить.

Вітряна віспа у дітей

У дітей хвороба протікає значно легше ніж в дорослих, попри високу контагіозність. В рідких випадках протягом інкубаційного періоду підвищується температура, можуть з’являтись плями. Пухирці виникають не тільки на шкірі, а ще й на гортані, слизовій оболонці ротової порожнини та статевих органах.

Можливі ускладнення

У дітей ускладнення виникають дуже рідко, як правило, хвороба проходить безслідно. Проте інколи можливі такі реакції з боку різних органів та систем:

·                  розвиток лімфаденіту через потрапляння вірусу в лімфатичну систему.

·                  ураження шкіри у вигляді абсцесів.

·                  запалення кон’юнктиви.

·                  розвиток енцефаліту та судом.

·                  ураження серця, нирок.

Ускладнення виникають через особливості організму хворої людини, або при несвоєчасному зверненні до лікаря.

Профілактичні заходи

Вакцинація – це основний метод профілактики вітряної віспи у дітей та дорослих. Ін’єкцію варто зробити:

·                  усім дітям, які знаходяться в осередку ураження хвороби;

·                  людям, які контактували з хворим;

·                  медичним працівникам;

·                  пацієнтам з хронічними захворюваннями та порушенням метаболізму.

Вчасно отримана вакцина може вберегти від важкого протікання хвороби.

Висновки

Вітряна віспа – це висококонтагіозне захворювання, яке вражає дітей та дорослих. В дитячому віці вітрянка переноситься набагато легше, ніж у дорослих. Має п’ять стадій: інкубаційну, продромальну, гостру, згасаючу та власне одужання. При важкому протіканні може вражати внутрішні органи. Особливу небезпеку становить для дорослих з хронічними захворюваннями, а також жінок, які захворіли перед пологами. Вакцинація – основний метод профілактики, який підходить людям в будь-якому віці.

 


Скарлатина у дітей: симптоми і лікування, профілактика

Скарлатина – це гостре інфекційне захворювання, яка викликається бета-гемолітичним стрептококом групи А. Найчастіше хворіють діти переважно у віці 2-10 років. Хвороба передається повітряно-крапельним та контактно-побутовим шляхом (наприклад, через предмети побуту, іграшки та інше).

Для скарлатини характерні симптоми загальної інтоксикації, ангіна та висип на шкірі. Початок хвороби гострий. Тривалість інкубаційного періоду – від декількох годин до 7 – 12 днів.


Симптоми:


Основні симптоми скарлатини є ангіна, висип та палаючий зів. Висип з’являється на 1-2 день хвороби. Найбільше висип сконцентрований на згинальних поверхнях кінцівок, природних складках, передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, животі. Особливістю шкірних змін при скарлатині є відсутність висипу біля носа і губ. Блідий носогубний трикутник особливо видно на тлі червоних щік і припухлих губ.

Протягом перших 3-х днів хвороби на язиці з’являється білий наліт, проте за 4-5 днів він поступово зникає і язик набуває яскраво-малинового кольору з набряклими сосочками.  

Лікування такого захворювання, як скарлатина, може проводитися в умовах стаціонару  медичного закладу, або вдома. Як правило, хворі на скарлатину лікуються вдома. Потрібно дотримуватися ліжкового режиму та рекомендацій лікаря (сімейний лікар, лікар-інфекціоніст). Скарлатина лікується курсом антибіотиків, оскільки якщо вчасно не почати лікування, у дітей можливий розвиток різних ускладнень хвороби.


 Для полегшення загального стану здоров’я хворого рекомендується:



Необхідність госпіталізації визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням віку дитини, ступеня тяжкості патології, наявності ускладнень і загальної симптоматики хвороби.


Профілактика хвороби


Щеплення від скарлатини немає. Для профілактики та зниження ризику зараження скарлатиною варто дотримуватися простих правил:


Оскільки скарлатина має високу заразливість, і діти – це найбільш вразлива категорія, необхідно дотримуватися заходів профілактики для зниження ризику інфікування. При захворюванні дуже важлива рання діагностика і вчасно призначене лікування.

Дбайте про своє здоров’я та здоров’я своїх близьких.

ЧОМУ ВАЖЛИВО МИТИ РУКИ З МИЛОМ!!!!!!!



             ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ A


Вірусний гепатит А — захворювання печінки вірусного походження, що може мати як легкий, так і важкий перебіг.



Основні факти




Шляхи інфікування


Фекально-оральний:




Симптоми


Інкубаційний період ВГА (період з моменту інфікування до появи перших клінічних проявів) зазвичай триває 14–28 днів. Симптоми ВГА можуть бути як легкими, так і тяжкими.

Найбільш розповсюджені симптоми ВГА:


Проте не у всіх інфікованих проявляються всі ці симптоми.



Профілактика


1. Дотримуйтеся правил особистої гігієни: мийте руки перед уживанням їжі, а також після кожного відвідування туалету.

2. Пийте лише кип’ячену воду: кип’ятити слід не менше 10 хв.

3. Добре мийте овочі, фрукти, зелень та ягоди перед уживанням.

4. Не займайтеся самолікуванням. Тільки лікар може діагностувати вірусний гепатит A і надати рекомендації щодо режиму та лікування.