Онлайн-платформа
для ветеранів та їхніх рідних
СОЛОДАНЮК ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ
Лейтенант Олексій Солоданюк, позивний Птаха, загинув 23 серпня 2023 року приблизно о 07:15 під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине Запорізької області. Щоб не ризикувати життям побратимів, визвався сам вийти зустріти групу закріплення, що погано орієнтувалася на місцевості. Дорогою його помітив ворожий дрон. Намагаючись вийти з поля зору ворога, щоб не видати маршрут та укриття побратимів, офіцер натрапив на ворожу міну, від якої загинув моментально. 5 вересня захиснику виповнилося б 27 років.
Олексій народився в селі Вишнівка Вінницької області. У дитинстві переїхав з родиною до села Склименці на Черкащині. Там закінчив школу. Середню освіту здобув у Корсунь-Шевченківському ліцеї, навчаючись з 2011 по 2013 рік. Потім перебрався до столиці. Здобув вищу освіту в НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Інженерна механіка». У студентські роки був учасником Революції Гідності. Закінчив навчання на розробника сайтів, писав дипломну роботу. Цікавився історією, шукав інформацію про прадідів, які воювали у Другій світовій. Займався спортом на брусах. Захоплювався військовою справою та зброєю. Проходив службу в лавах 65-ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду заступника командира роти по озброєнню. З початку липня 2023 року виконував обовʼязки командира роти.
За час служби Олексій був нагороджений медалями «За заслуги» та «Ветеран війни», а також грамотами, серед яких – «За сумлінне виконання бойових завдань, особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті українського суверенітету».
В Олексія залишилися батьки, брат, дружина, донька 2023 р.н., інші рідні та друзі.
Поховали воїна в селі Склименці на Черкащині.
Вічна слава і пам’ять нашому захиснику.
Слава Героям!
Слава Україні!
ШАЙДЮК СТАНІСЛАВ ВАЛЕНТИНОВИЧ
11 січня 2023 року кривава війна без жалю забрала життя безстрашного сина України - Шайдюка Станіслава Валентиновича, командира відділення взводу оперативного призначення бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана.
Народився Станіслав Валентинович 19 квітня 1986 року в місті Корсунь-Шевченківському. Навчався в школі №5, потім в Корсунь-Шевченківському ліцеї, після закінчення якого вступив до Київського університету економіки та права, здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Облік та аудит». Працював слюсарем-монтажником на приватному підприємстві. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави без вагань пішов захищати рідні рубежі. Спочатку перебував у лавах добровольчого формування, згодом вступив до лав Національної Гвардії України.
Станіслав Валентинович загинув 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Трагічно обірвалося життя світлого, життєрадісного, відкритого і доброго надійного друга, найкращого сина, люблячого батька, брата. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України Станіслав Шайдюк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна слава і пам’ять нашому захиснику.
Слава Героям!
Слава Україні!
ЗДОРИК АНАТОЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
1 січня 2023 року, боронячи українську землю від російських загарбників, загинув військовослужбовець Збройних Сил України Здорик Анатолій Олексійович.
Анатолій Олексійович народився 27 квітня 1982 року в с. Моринці. До 9 класу навчався у Моринській середній школі, потім - у Корсунь-Шевченківському ліцеї. Закінчив Білоцерківський національний аграрний університет, отримавши спеціальність ветеринарного лікаря. У 2007році одружився та проживав у м. Білій Церкві. Працював далекобійником по транспортуванні газу в різних районах України.
Після проходження військової підготовки в навчальному центрі десантно-штурмових військ брав активну участь у бойових діях, був водієм взводу вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону. Виснажливі бої стали для нього важким випробуванням на стійкість, витримку й хоробрість. Незважаючи на неймовірне фізичне й психологічне напруження, Анатолій особистим прикладом і незламною волею підтримував бойових побратимів, вселяв у них віру в Перемогу, для них він був надійним товаришем, готовим завжди прийти на допомогу.
Анатолій Олексійович до останнього подиху був вірний військовій присязі. Він назавжди залишиться в людській пам’яті сорокарічним, життєрадісним, діяльним, людиною світлої душі, добрих почуттів і прагнень. Залишилися сиротами двоє дітей. 1 січня 2023 року під час виконання бойового завдання Анатолій Здорик загинув у пекельному бою біля м. Кремінної Сєвєродонецького району Луганської області. Він мужньо виконав свій військовий обов’язок, відстоюючи незалежність України.
Поховали Анатолія Здорика з усіма почестями на Алеї Героїв у м. Білій Церкві, де проживає його сім'я.
Слава Герою! Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за Україну!
Слава Україні!