Методичні рекомендації Міністерства освіти та науки України, з метою підвищення участі батьків і підтримки учнів та учениць у реалізації/забезпеченні права на навчання рекомендуємо:

• Відстежувати та аналізувати документи, ресурси, рекомендації, пропозиції щодо дистанційного навчання, прийнятті або запропоновані на державному рівні. Такі матеріали можна почитати на сайтах Міністерства освіти та науки України, Нова Українська школа, Інституту модернізації змісту освіти, Державної служби якості освіти.

• Долучатися до консультування щодо прийняття управлінських рішень школи з питань організації дистанційного навчання дітей, ініціювати пропозиції для покращення такого навчання.

• Ознайомитися з моделлю, формою, онлайн сервісами та інструментами та платформою для організації дистанційного навчання, які використовує навчальний заклад, де навчається дитина. Таку інформацію можна знайти на сайті навчального закладу, в соціальних мережах або через спілкування з педагогічним колективом.

• Вивчити характер і канали комунікацій із учителями, адміністрацією, класним керівником (коли можна спілкуватися, через які застосунки, ресурси, соціальні мережі/онлайн групи буде відбуватися навчання, яким буде розклад уроків та час їх проведення, які є способи перевірки виконаних завдань та надання зворотного зв’язку, як має відбуватися оцінювання виконаних завдань). Про це ви можете запитати в представника адміністрації чи класного керівника або прочитати на сайті школи.

• Організувати оптимальний режим дня дитини під час дистанційного навчання (за яким графіком буде працювати дитина, скільки часу їй потрібно для щоденного/тижневого навчання, як раціонально використовувати час упродовж дня, дотримання режиму сну).

• Надавати емоційну підтримку (щодня цікавитися у дитини, як відбувається процес навчання, що вдається, які складнощі, як почувається дитина, в чому потребує допомоги). Потрібно пам’ятати, що дитина теж може тривожиться, нервувати, бентежитися, бо досвід дистанційного навчання для неї також є новим.

• Мотивувати дітей до навчання, зокрема самостійного, спонукати до роздумів та міркувань щодо власної мотивації до навчання для життя (наприклад, для здійснення мрії, самостійного прийняття рішення, для здобуття професії та реалізації, впевненості у своїх діях тощо). Визначати/фіксувати успіхи дитини у навчанні, так дитина відчуватиме свій прогрес та прагнутиме більшого.

• Розробити спільні правила/домовленості щодо співжиття разом, діяльності впродовж дня/тижня. Правила та домовленості краще записати і розмістити в доступному місці щоб уникнути непорозумінь та конфліктних ситуацій.

• Підготувати якісне достатнє для навчання інтернет-покриття чи мобільний інтернет.

• Підготувати технічні девайси, гаджети та робоче місце (комп’ютер, камера, смартфон, навушники, стіл, стілець тощо).

• Стежити за безпечним користуванням Інтернет мережею. Варто звертати увагу, які сайти переглядає дитина, з ким спілкується, в які ігри грає.

• Ділитися успішним досвідом організації дистанційного навчання дитини з іншими батьками (як ви облаштували простір та організували навчання, яка є користь онлайн-навчання, які є складнощі, як їх вирішувати).

• Долучатися до конструктивного обговорення дистанційного навчання у групах батьків у соціальних мережах. Там можна дізнатися про різні навчальні матеріали, платформи і форми роботи дистанційного навчання.

• Розвантажувати дітей іншими видами діяльності в Інтернеті. Можна запропонувати переглянути онлайн сайти, де діти можуть відвідати віртуальні екскурсії (парки, заповідники, музеї, зоопарки, замки, палаци, популярні історичні локації прогулянки містами), розвиваючі сайти для розваг, навчання та розвитку дитини (розгадування кросвордів, головоломок, малювання картин за номерами, тощо).

• Пропонувати альтернативний відпочинок-спілкування з рідними: прогулянки на свіжому повітрі, спортивні розваги, інтелектуальні та розважальні ігри тощо.

• Створити дитині умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання. Чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. Підключайтеся до навчальних занять лише за потреби, не виконуйте за дитину завдань і не влаштовуйте змагання на краще виконання завдань з іншими батьками. Діти цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання.

• У разі запитань щодо підтримки дітей під час дистанційного навчання можна звернутися на Національну дитячу «гарячу» лінію 116 111 з мобільних або 0800 500 225 зі стаціонарних (з пн.- пт. з 12.00 до 20.00). Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

• Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

• Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

• Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

• Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

• Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

• Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

• Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

• 1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

• 2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

• 3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

• Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

• 4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

• 5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

• 6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Інструкція татам і мамам, як поводитися під час повітряних тривог у школі:

• Будьте впевнені, що діти прямують до укриття, де є все необхідне для їхньої безпеки та комфортного перебування.

• Підтримуйте атмосферу взаємоповаги: не турбуйте вчителів без нагальної потреби, адже під час повітряної тривоги вони першочергово дбають про дітей.

• Пам’ятайте, що закінчення повітряної тривоги у школі синхронне з повідомленнями від держави, тож діти весь час мають перебувати в укритті.

• Поважайте правила школи, відповідно до яких може бути заборонено забирати дитину до завершення повітряної тривоги заради дотримання безпеки всіх учасників освітнього процесу.

• Якщо під час сигналу тривоги ви перебуваєте на території школи, дотримуйтеся загальних правил евакуації, адміністрація спрямує вас до підготовленого укриття.

• Пам’ятайте: під час повітряної тривоги педагог не має права відпустити дитину додому на прохання батьків.