Історія українського війська

мультимедійна полиця

Одним із важливих надбань будь-якої армії є історія її створення та військові традиції.

Українці – справжній народ-військо. Навіть у періоди бездержавності могли самоорганізуватися, щоб захистити себе та свою землю.

Історія ж нашого війська сягає часів давньої Русі. Князівська дружина була грізною силою, випробуваною у боях, яка захищала Русь від ворогів. У Великому князівстві Литовському й Речі Посполитій високо цінувалися сформовані з мешканців українських земель бойові загони. Козацька піхота свого часу була чи не найкращою у Східній Європі. А у буремному XX ст. українці продемонстрували чимало зразків мужності та воїнської вправності.

Упродовж століть українці здобували перемоги і зазнавали поразок. Образ воїна посів достойне місце і мав глибоке пошанування в українських народних традиціях.

Нині невід’ємним елементом реформ в українській армії є відродження українських військових традицій.

Виставка «Воїни. Історія українського війська» – це 19 розповідей про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Світлини супроводжує інформація про тип військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва та найвизначніші битви.

Виставка «Воїни. Історія українського війська» покликана наочно ознайомити із особливостями одностроїв та зброї, які були характерні для різних історичних епох та формацій українського війська. Реконструктори спробували показати шлях, який пройшли збройні сили України від Русі до сьогодення.

А реальні учасники російсько-української війни на світлинах репрезентують сучасні Збройні Сили України.

Зміст:

Над проектом працювали: Зоя Бойченко, Владислав Куценко, Володимир Поліщук, Наталія Позняк-Хоменко, Володимир Тиліщак, Аліна Шпак.

Фотоматеріали: Анна Сенік, Роман Ніколаєв, Ірина Цвіла.

Дизайн: Ганна Беркутова, Назар Ясиневич.

Тексти: Василь Павлов, Максим Майоров, Сергій Громенко, Богдан Завітій, Володимир В'ятрович, Наталія Слобожаніна, Сергій Рябенко.

Організатор проекту: Український інститут національної пам’яті.

Дана книга є відтворенням і доповненням широко відомого твору під редакцією І. Крип’якевича і Б. Ґнатевича “Історія українського війська”, яка вперше з’явилася у Львові в 1935-1936 рр. і з цього часу в Україні не перевидавалася. Використовуючи надзвичайно баґату і різноманітну джерельну базу (архіви, картоґрафічні, історіоґрафічні матеріали), автори докладно розповідають про організації українських військових формувань від древніх княжих часів до перших десятиліть ХХ ст., аналізується розвиток української військової стратегії і тактики, участь українських військ у конкретних бойових операціях.

Для наукових працівників, викладачів, військовослужбовців, студентів, широкого кола читачів, які цікавляться історією України.

Історія Українського війська. Том 1 (Крип’якевич І.) - 5-е вид. - 1994. DjVu
Історія Українського війська.Том 2 (Гнатевич Б.) - 5-е вид.-1994. DjVu
Історія Українського війська. Том 1, ч. 1-2. (Крип'якевич І.) - за вид. Тиктора І., Львів-1936 -  (вид.1993). DjVu
Історія Українського війська. Том 2, ч.3. (Гнатевич Б.) - за вид. Тиктора І., Львів-1936 -  (вид.1993). DjVu

B. Гpиневич, Л. Гpиневич, Б. Якимoвич тa iн. Iстopiя укpаїнського війська (1917-1995). Упopядник Я.Дашкевич. — Львiв: Cвiт, 1996. — 840 с. pdf (60.8 МБ)

Книга написана на основі найновіших, досі не опублікованих досліджень про військове будівництво в Україні у 1920-30-х рр., про історію формування та бойовий шлях УПА, 1-ої дивізії Української національної армії (дивізії «Галичина»), вперше широкому читачеві пропонуються і докладні розповіді про антиукраїнську політику повної денаціоналізації українського військового будівництва під час Другої світової війни та в повоєнний період, реалізацію ідеї відновлення національних Збройних Сил в умовах будівництва суверенної Української держави. Книга добре проілюстрована.

Поле битви – Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення / Упорядник К. Галушко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 352 с. (3,2 МВ - fb2 / 11,4 МВ - DjVu) 

Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

Для того щоб створювати майбутнє, потрібні не лише воля і хоробрість, не лише наполегливість та щоденна праця, але й знання про нашу історію. Без цензури.

Історія українських воїнів від давнини до сьогодення

Перше енциклопедичне видання, присвячене історії війн і збройних конфліктів, які безпосередньо чи опосередковано стосуються українського народу. Значна увага приділена постатям вітчизняних полководців, керівників національних змагань, а також розвитку воєнного мистецтва в Україні. Розраховане на всіх, хто цікавиться історією.

КОЗАЦЬКА УКРАЇНА

ВІРТУАЛЬНА КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Лепко В.І. Українське козацтво. — Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2010.

Книжка розповідає про визначне явище в українській історії – козацтво. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь, як і коли воно виникло, як жили козаки, як боронили землі нашої Батьківщини від ворогів та загарбників, як вони воювали й перемагали.

Козацтво дало історії багато славетних імен, відомих не лише на теренах України, а й в усьому світі. Козаків шанували, вони вражали всіх своєю військовою майстер­ністю й надзвичайною сміливістю. Про все це ви дізнаєтеся зі сторінок цього видання.

Як виглядало військо Богдана Хмельницького? Чим були озброєні вояки, як одягнені, що їли і де відпочивали? Чим гралися козацькі діти і які плаття носили дружини козаків? Книга дає наочні відповіді на всі ці питання. За фотографіями доробку учасників військово-історичного руху та музейних експонатів читач має змогу уявити життя наших предків.

Книга розрахована на всіх, хто цікавиться військовою історією та матеріальною культурою.

В монографії на основі нових архівних джерел дається характеристика збройних сил України в першій половині XVIII ст., досліджуються комплектування, мобілізація, організація, озброєння та забезпечення українського козацького війська, сторожова та допоміжна служба на Україні. Окремо висвітлюється стан Запорізького війська у цей період. Автор показує залежність структури, матеріально-технічного оснащення українських збройних сил від рівня розвитку козацького господарства, диференціації козацтва, розвитку кріпосницьких відносин, класової й соціальної боротьби та політики царського уряду на Україні. Книга розрахована на істориків, студентів і широкі кола читачів. 

На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революціях 1914-1921 рр. / А.Руккас, М. Ковальчук, А. Папакін, В. Лободаєв. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – (Історія без цензури). (2,8 МБ – fb2) 

Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.

Книга присвячена першому українському національному військовому формуванню новітньої доби – Українським Січовим Стрільцям. “Український легіон” австро-угорської армії не лише брав активну участь у боях, але й став потужним осередком українського національного руху. Вперше у сучасній науковій літературі історія усусів подається на тлі багатого ілюстративного матеріалу, з описом одностроїв, спорядження та озброєння.

Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України та Першої світової війни.

Львів: СПОЛОМ, 2014.

Автентичне видання роману у двох частинах «Холодний Яр» здійснено за першим виданням у Львові: перша частина вийшла у 1934 році (накладом сотн. Івана Зуба), а друга з однойменною назвою – у 1937 році (видавництво “Дешева книжка”).

Спогади хорунжого Армії УНР Юрія Городянина-Лісовського (Юрія Горліса-Горського) про збройну боротьбу за Українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: Воля України - або смерть!

У 12-му виданні (2010) вперше опубліковано всі відомі звернення холодноярівців за 1919 - 1921 рр., які підтверджують документальність твору.

В додатках читач зможе знайти і свідчення очевидців про московські злочини в Україні, нові дослідження про отаманів Клепачів, Олександра Квашу, Прокопа Пономаренка, інших повстанців, нарис про долю Лариси Янг, дочки Юрія Горліса-Горського, матеріал про вшанування отаманів Василя Чучупака, Пилипа Хмари, Чорного Ворона (Миколи Скляра), Ларіона Загороднього їхніми духовними нащадками.

У виданні вперше опубліковано низку досі невідомих фотографій.

1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв'язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

АНДРІЙ КОКОТЮХА, “СПРАВА ОТАМАНА ЗЕЛЕНОГО”

Україна на світанку 20 століття. 1919 рік, розпал радянсько-української війни. Автор вихопив з історичного полотна останні миті існування гетьманату як явища. За сюжетом, чудернацькі примхи долі змушують двох антагоністів раз-по-раз рятувати один одного. Та вічно так тривати не могло. І ось, доленосний випадок стався: хтось має зостатись живим, а хтось - загинути. Андрій Кокотюха дозволяє читачу обирати між двома, але історична правда робить вибір за нас... 

В'ятрович В. та ін. - Фактор свободи_Мазепа_Петлюра_Бандера.pdf

Ніхто не народжується бути героєм. Тим паче – ніхто не призначений стати символом.

Це усвідомлений вибір шляху людьми, цілком звичайними за народженням.

До того ж, не одноментний вибір. Його доводиться постійно повторювати у змінних обставинах.

Плата за нього – життя.

Але стати символом – це не просто здійснити геройський вчинок всупереч страху померти. Це жити, перетворюючи своє існування на міф, який триватиме й після смерті.

Це стати водночас об’єктом захоплення для своїх та ціллю для ненависті чужих. І при цьому залишатися людиною, а не кумиром чи страховиськом.

Це жити не лише під мікроскопом, розуміючи, що кожен твій вчинок вивчають оточуючі, а й під телескопом – що це будуть робити і твої нащадки.

Це принести у жертву не лише власне існування, відмовившись від звичайних людських втіх, але й спокійне життя близьких, тих, кого найбільше кохаєш.

Це чекати смерті кожної миті, але встигати жити, творити, боротися.

В різний час, у різних обставинах цей вибір зробили троє українців – Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера. Їхні біографії різні, але всіх об’єднує ідея свободи, яку прагнули здобути для свого народу, та ворог, що стояв на шляху до її реалізації, – Російська імперія. У протистоянні з ним їхні імена стали символом для свого народу і тавром для його ворогів. Їх оспівували і проклинали.

Вони стали для імперії тим неврахованим фактором, який зруйнував її сценарій. Фактором свободи, який під їхнім іменем знову і знову проявлявся в нашому минулому та перетворював його саме на українську історію.

Цілі покоління їхніх послідовників називали мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями. З вуст прихильників і ворогів ці імена звучали однаково пристрасно: перші вкладали в них захоплення і гордість, а другі – страх і ненависть. Вони досі так звучать. Все найгірше для ворогів в українцях (свободолюбність, завзятість, незламність) досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.

А починалося все з рішення звичайної людини, її надзвичайної властивості повторювати це рішення знову і знову, всупереч обставинам, до кінця, до перемоги.