Цікаві та маловідомі факти про українських козаків

Українське козацтво надзвичайно цікаве та важливе явище в історії як країни так і світу. Козаки дивували, та захоплювали, надихали митців на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру та звичаї. Згадки про козаків зустрічаються й в зарубіжних джерелах. Однак козаки були не просто вояками, адже поряд силою, мужністю, розумом, хитрістю повсякчас зустрічається елемент загадковості та містики.

То можливо запорожці були не такими вже й звичайними лицарями?

Пропонуємо поринути в захоплюючий світ козацтва з підбіркою найцікавіших фактів про них.

Однією з важливих переваг козаків, окрім сили, зброї та неперевершеної бойової майстерності були хитрість та не аби яка кмітливість. Практично завжди запорожці непомітно підкрадалися до своїх ворогів, та заставали їх зненацька, забезпечуючи собі тим самим більше шансів на перемогу.

Не можна не згадати про унікальні та оригінальні козацькі човни, що використовувалися для походів. Як це не дивно, але козацькі судна можна сміливо назвати праобразом сучасних підводних човнів, адже вони були побудовані особливим чином, з використанням подвійного дна. Між двома днищами човна розміщували вантаж-баласт, завдяки якому судно занурювалося в воду, це давало можливість непомітно під пливти до недругів. Перед боєм же цей баласт викидався, а човен несподівано для ворога виринав на поверхню, це ставало справжнім шоком для ворогів, адже ніхто навіть не думав що човен з козаками може виринути з морських глибин. Задля досягнення такого ж ефекту несподіванки часто використовували й інший метод, а саме перевертали чайки догори дном. Козацькі чайки були і лишаються неперевершеними зразками суднобудування, ці човни були надзвичайно міцні, але в той же час легкі та маневрені.

Цікаво, що одним з перших демократичних об’єднань в світі прийнято вважати Запорізьку Січ. Всі рішення та питання стосовно життя, побуту та діяльності вирішувалися на загальних зборах-радах, шляхом голосування. І якщо зважати на обставини які спонукали до приходу людей на Січ, а саме соціальна несправедливість, то цей факт не здається таким вже й дивним.

Також Запорізьку Січі по праву вважають першими політичним формуванням на території нашої країни. Січ мала всі ознаки республіки, була повністю незалежна й більшість європейських країн намагалися встановити з нею дипломатичні зв’язки.

Помилково думати, що у мирний час основною забавкою козаків була пиятика. Звісно без міцних напоїв обходилося не завжди, але все ж козаки полюбляли культурний відпочинок, вони грали на різноманітних музичних інструментах, танцювали, співали пісень та влаштовували показові поєдинки на втіху собі та оточуючим. Також доволі багато справ в козаків було й по господарству, адже жінок на січі не було взагалі.

В походах вживати міцні напої було суворо заборонене, а порушення цієї заборони прирівнювалося до зради й могло каратися смертю.

Звісно сімейне життя козаків, було складним, а інколи його й взагалі не було, але козаки знаходили друзів-побратимів на Січі, за для яких були ладні на все. Існують міркування що в козаків був особливий обряд-ритуал, під час якого воїни-побратими обмінювалися своїми натільними хрестиками, що уособлювало вірність один одному.

Закони та правила на Січі були суворими та інколи жорстокими. Так за крадіжку чи вбивство побратима, винуватець не те що повинен буде розплачувався своїм життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли бити кийками чи навіть поховати живцем в домовині разом з небіжчиком. Можливо це було зовсім не гуманно, але дисципліна в козаків була відмінна.

Надзвичайним явищем в козацькому світі були особливі хлопці та чоловіки, так звані характерники. За переконаннями своїх сучасників походили вони від древніх, ще язичницьких, волхвів, які вміли пророкувати майбутнє та володіли таємними знаннями. Згідно теорій деяких вчених, факт існування характерників можна пояснити наступним, після прийняття християнства на Русі язичників почали переслідувати греки та князі. Тому, для волхви починали тікати та створювати невеликі об’єднання – січі, подалі від великих міст. Саме в таких об’єднаннях волхви навчали воїнів всім особливостям бойових мистецтв, звичаям, обрядам та передавали свої знання. Про козаків-характерників згадують наступне, «їх ні вода, ні вогонь, ні шабля, ні звичайна, не срібна, куля не брала», що вони «могли плавати на човнах по підлозі, відкривати замки без ключів, переходити водойми по циновках з лози чи сукняній повсті, бачити навкруг себе за кілька верст, брати в руку розпечені ядра та залізо, влазити та вилазити з міцно зшитих чи зав’язаних мішків, перетворювати вершників на птахів, людей у кущі, а самі могли «перекидатися» на котів, залазити в відро та плисти в ньому під водою тисячі верств»…

Козаки не лише користувалися своїми власними знаннями, вони збагачували та запозичували свої вміння досягненнями й інших народів. Так існують згадки що на Запорізькій Січі жилий іноземні гості та представники близько 20 національностей. Окрім гостей, козаки їх старшина та гетьмани доволі багато подорожували, знайомлячись з культурою, науковими здобутками та звичаями інших націй, тим самим збагачуючи свою.

Одного загального прапора в козаків не існувало, кожна сотня чи полк мали свої власні стяги, однак починаючи з 17 століття з’являються згадки про головний прапор запорізької січі. На цьому стязі було зображено Архангела Михаіла на червоному фоні з одного боку, а з іншого білий хрест, золотаве сонце, півмісяць та зорі. А своєрідним символом-гербом став образ козака з мушкетом.

Незвично та цікаво що на козацьких прапорах доволі часто зображували шестикутну зірку. Згідно давніх переконань та вірувань, це був знак гармонії, який міг символізувати окремий рід чи бути символом магії.

Одним з невід’ємних атрибутів козака була його зачіска та вуса, за думками більшості дослідників, запорожці успадкували цю традицію від своїх предків язичників. Традиція голити обличчя та голову дійшла Київської Русі від місцевих племен, а з часом дійшла й до запорізьких козаків. Згідно історичних дослідженні у древніх слов’ян не було жодного божества з довгим волоссям чи бородою, отже такий зовнішній вигляд вважався божественним. Хоча на противагу цій теорії існує легенда, що козаки вважали себе надто грішними щоби попасти до раю, а отже може Господь змилується над ними й витягне з пекла за чуба. Козаки вважали, що як загинуть на війні, їх янгол в небо понесе за чуприну. Цікаво що така легенда та зачіска притаманна не лише українським козакам. В давні часи оселедців вистригали й єгипетським фараона, й індіанцям з далеких племен, й татарам, персам, японським самураям та багатьом іншим також згадки про таку зачіску можна зустріти в різних казках та легендах, згадайте хоча б турецького Джина. Практично для всіх народів де використовувалась зачіска «оселедець», вона символізувала «промінь сонця», головною відмінність між козацькими оселедцями та іншими народами було його місце положення, так запорожці вистригали чуб на лобі, в той час як інші робили його на потилиці чи по центу голови.

У запорожців був цікавий звичай, тримати курені завжди відкритими, так мандрівник чи перехожий міг зайти туди, відпочити, поїсти, погостювати та рушити далі в дорогу, навіть якщо господаря не було вдома. Однак, на противагу цій гостинності, існувало суворе правило, виносити з куреня нічого не можна, в інакшому випадку суворе покарання. Також якщо хтось знаходив якусь річ на Січі, її прив’язували до високої палиці чи стовпа і якщо за 3 дні власник не знаходився, ця річ переходила у власність того хто її знайшов.

Подейкують, що на Хортиці й досі росте дуб, оспіваний козацькими легендами, думами та піснями. В деяких з них розповідається про обряди та ритуали, які проводили перед боєм. Місцеві жителі переконані, що тому дубові вже 700 років.

Походження самого терміну «козак» оповите різноманітними теоріями. Так згідно переконань деяких польських вчених, поняття козак пішло від імені відомого ватажка Козака, який майстерно боровся з татарськими завойовниками. Ще одна теорія походження цього поняття, базується на слові «коза», адже козаки були хитрими й могли проникнути будь-куди. В перекладі з турецької «козак» означає «розбійник, волоцюга», логічно допустити що саме таке прізвисько турки давали українським воїнам. Очевидно саме воно й прижилося, та з часом втратило своє негативне значення.

Цікавим історичним фактом є й те що українські козаки добралися й до Америки. Так Джон Сміт, засновник одного з перших поселень британців на американському континенті, брав участь в боротьбі з турками та татарами й потрапив в полон. Сміта з полону врятували запорізькі козаки, він гостював на Січі звідки й повернувся до Англії, куди й запросив своїх рятівників. Саме в цей період англійці вирішили заснувати першу колонію на території Америки. Джон Сміт вирушив у цю подорож прихопивши з собою декількох козаків, що виявили бажання подорожувати разом з ним. Саме так українці допомагали засновувати Америку.

Феномен Запорожців. Що таке Військо Запорізьке. Історія Козаків

БІБЛІОТЕКА
КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ

добірка книг з електронної бібліотеки КФКЗ

Лепко В.І. Українське козацтво. — Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2010.

Книжка розповідає про визначне явище в українській історії - козацтво. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь, як і коли воно виникло, як жили козаки, як боронили землі нашої Батьківщини від ворогів та загарбників, як вони воювали і перемагали.

Козацтво дало історії багато славетних імен, відомих не лише на теренах України, а й в усьому світі. Козаків шанували, вони вражали всіх своєю військовою майстерністю й надзвичайною сміливістю. Про все це ви дізнаєтеся зі сторінок цього видання. 

NEW

Виклади про козацькі часи на В к р а ї н ї, в першому черновецькому виданні, озаглавлені невдатно Бесідами, виголосив покійний В. Антонович у Київі в академічному 1895—1896 році. Із огляду на часи, які переживала тоді росийська Вкраїна, сї виклади, лиш через те, що відбували ся в українській мові, мусїли провадити ся приватно, навіть потайно, з початку у господі самого Антоновича, а потім по черзї у де-кого із українських патріотів.

Книгу написала Олена Михайлівна Апанович (1919-2000) видатний історик, архівіст, письменниця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та наукової нагороди Фундації Антоновичів (США), яка все своє подвижницьке життя присвятила дослідженню і популяризації козацтва, є автором власних наукових концепцій. В особі Олени Апанович щасливо поєдналися джерелознавець, науковець з енциклопедичними знаннями — і пристрасний публіцист, письменниця, яка досконало володіла художнім словом.

«Козацька енциклопедія для юнацтва» адресована найширшим читацьким колам, насамперед допитливому юнацтву - школярам та студентам. Хоча статті в книжці розміщені за алфавітом, вона не є класичною академічною енциклопедією, оскільки не обтяжена довідковим апаратом та посиланнями на джерела. І це було зроблено авторкою свідомо. Залучення широкого спектра наукових джерел, всебічність охоплення історичної інформації, комплексність аналізу, предметна класифікація явищ у цій праці поєднані з популярністю, художністю, емоційністю, докладністю викладу, що значно полегшує сприйняття, розуміння та засвоєння найскладнішого історичного матеріалу. Саме тому книжка виконуватиме не тільки довідкову, енциклопедичну функцію, служитиме навчальним посібником для школярів і студентів, а й стане захоплюючим читанням для всіх небайдужих до історії рідного народу, сприятиме вихованню національної свідомості, утвердженню в суспільстві української національної ідеї. 

В книзі «Розповіді про запорозьких козаків» зібрано надзвичайно цікаві, як правило, маловідомі матеріали з історії запорозького лицарства, висвітлено тривалий час замовчувані трагічні й героїчні сторінки козацької січової епопеї, сказано гірку правду про політику Російської імперії супроти українського народу та української державності.

Книга "Козацька держава" сучасного класика української літератури - письменика та історика Валерія Шевчука розповідає про становлення, розвиток та загибель Козацької держави. 

Автор використовує великий літературний і документальний матеріал, досліджує процес становлення української самосвідомості. Книга стане в пригоді не лише історикам, студентам, викладачам, а й усім тим, кого цікавить складна, бурхлива й до решти нами ще не пізнана українська минувшина.

Плохій С. - Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні.-2006.-495 c.

Плохій С. - Козацький міф. Історія та націєтворення в епоху імперій -2013. -440 c.

Мицик Ю.А. та ін. - Як козаки воювали_ Історичні розповіді про запорізьких козаків. - 1990. - 302 с.

Чухліб Т. - Незнайома Кліо. Таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба. -2004. - 311 c.

ISBN 978-966-03-7605-2.

У книзі «Козацька міфологія України: творці та епігони» розглянуто феномен українського козацтва, його еволюцію, показано, як формувалися міфічні уявлення про козаків, починаючи з кінця XVI століття й завершуючи днем сьогоднішнім. Значну увагу приділено козацькій міфології часів Гетьманщини. Також показано, як «козацька ідея» інтерпретувалася в різних національних проектах XIX століття [російському, польському й українському), яких вона зазнала модифікацій у столітті XX. Видання розраховане передусім на тих, хто цікавиться українським козацтвом, його історією та культурою. 

NEW

Бачинська, Олена, Чухліб, Тарас.

У книзі розкривається історія українського козацтва після знищення Російською імперією у 1775 році Запорозької Січі. Головна увага акцентується на долі козацьких ватажків та їхніх родин, висвітлюється політика іноземних держав щодо Гетьманщини та Січі. Хронологічно книга охоплює події останньої чверті XVIII — початку XX століття. Для всіх, хто цікавиться історією України та козацтва.

Батій Я.О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.-2010.-128 с.pdf

ГЕТЬМАНСЬКА УКРАЇНА

Матеріали міжнародної наукової конференції «Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять» (15–17 жовтня 2008 р., Київ–Полтава) Збірник статей

Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять. Матеріали Міжнародної наукової конференції (15–17 жовтня 2008 р., Київ–Полтава) / Ред. кол.: В. Брюховецький (голова), Ю. Мицик, В. Панченко, О. Удод, В. Щербак. Національний університет "Києво-Могилянська академія". – К.: Вид-во "Темпора", 2008. – 488 с.

У книзі «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» вмішено універсали, накази гетьмана, листи, спогади генеральної старшини, російських високопосадовців, іноземців та інші матеріали, що допоможуть краще відчути епоху, в якій зароджувався вибух-протест проти царизму, Петра І. Уперше подасться цілісний масив допитів старшин, козаків, які брали участь у повстанні 1708-1709 рр.

Загалом збірник документів ознайомить читача з 900 документами, які висвітлюють спосіб життя, економічні, політичні інтереси провідної верхівки Гетьманщини та гетьмана Івана Мазепи. Видання буде корисним як для істориків, гак і для економістів, правників, дипломатів, літературознавців, культурологів.

Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб. наук. праць / Відп. ред. В. А. Смолій, відп. секр. О. О. Ковалевська. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2008. – 398 с.

Висвітлено проблеми внутрішньої та зовнішньої політики І. Мазепи, події Великої Північної війни 1700–1721 рр., представлено дослідження, присвячені окремим пам’яткам української культури кінця XVII – початку XVIII ст., фольклорні інтерпретації образів гетьмана Мазепи та фастівського полковника Палія, рефлексії сучасних вчених щодо історіографічної оцінки постаті гетьмана у ХІХ ст.; документи, які ілюструють діяльність І. Мазепи, П. Орлика, а також щоденник шведського офіцера, який є змістовним джерелом щодо подій 1709 р. під Полтавою. 

NEW   Художня література про козацьку Україну

(тисни на книгу, щоб переглянути або завантажити)

Художня література про козацьку Україну.pptx

ДОКУМЕНТАЛЬНІ ВИСТАВКИ

Центральний державний історичний архів України, м.Київ(ЦДІАК України)

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Талановиті адмірали, найкращі піхотинці, перші антикорупціонери, засновники української держави, політична еліта нації, яка вкладала кошти в освіту та розбудову України.  Чого ще ми не знаємо про козаків? Козацька епоха – гордість нації та найгероїчніша сторінка в історії становлення української держави. Однак саме про неї українці знають чи не найменше. Та навіть поверхневі знання, які дає […]   READ MORE

Чому козаків називали найкращими піхотинцями у Європі і навіть приписували їм наявність перших підводних човнів, про козаків-адміралів та їхніх відомих нащадків. Продовження розповіді про феномен українського козацтва і його роль у створенні України як держави. Першу частину можна прочитати тут. Козаки – найкращі піхотинці у Європі Про це без зайвої лірики, керуючись суто архівними  документи, […]  READ MORE

Факти про військове мистецтво та фізичну й духовну підготовку козаків на січі. Гопак, спас, характерники, пластуни. 

Ой, не пугай, пугаченьку - Козацька Україна на картинах Сергія Васильківського

Український Козацький Марш
"Марш запорізьких козаків"

Музика: Є. Адамцевич, В. Гуцал 

Виконання: Державний оркестр народних інструментів України

(кадри з фільму "Вогнем і мечем")