Пропонований навчальний посібник один з перших, в якому робиться спроба системно викласти історію Центральної Ради лідера українського національно-визвольного руху 1917 р., ініціатора й організатора проголошення Української Народної Республіки. Діяльність Центральної Ради була короткою в часі, але надзвичайно складною, насиченою подіями, позначеною важливими для нашої держави політичними здобутками і втратами. Висвітлюються основні напрями діяльності УЦР, вміщуються її найголовніші документи. В окремому розділі подається хроніка найважливіших подій.

ЗМІСТ:

Замість передмови

Розділ 1. Становлення органів національної / державної влади в Україні за Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.)

Розділ 2. Падіння і відновлення УНР у 1918 р.: причини і рушійні сили

Розділ 3. Формування органів державної влади УНР в період Директорії (грудень 1918 р. - листопад 1920 р.)

Розділ 4. Структури державної влади в ЗУНР - ЗО УНР (листопад 1918 р. - грудень 1919 р.)

Розділ 5. Ідея Соборності й українське державотворення (1918 - 1919 рр.)

Замість післямови

Джерела і література

Іменний покажчик

У новій монографії доктор історичних наук Павло Гай-Нижник висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади та управління в Західно-Українській Народній Республіці (Західній області Української Народної Республіки) в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1918–1919 рр. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів ЗУНР / ЗО УНР, центральних і місцевих органів державної влади та управління, форми та устрій державного утворення, соборницько-державницькі прагнення українців Наддніпрянської та Наддністрянської України, Закарпаття та Буковини, а також передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо.

• Центральна рада та українізація в російській армії 1917-1918 років

• Війни з Радянською Росією та Білою армією 1917-1919 років

• Повстанський рух в Україні 1918-1921 років

• Війна ЗУНР і УНР проти Польщі 1918-1919 років

Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.

Монографія являє собою новий крок у вивченні передумов Визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., їх перебігу і багатопланових причин поразки. В роботі знайшли відображення всі стадії політичної еволюції України тієї доби аж до утвердження державності радянського зразка. Автор чи не вперше у вітчизняній історіографії робить спробу розглянути події і політичні спрямування різних течій в українській революції у набагато ширшому контексті світової геополітики, з’ясувати типологію української версії соціалістичних перетворень, прослідкувати становлення і визначити перспективність української зовнішньої і внутрішньої політики того часу на обширному й ретельно добраному матеріалі конституційного процесу й законотворчості, окреслити етапи становлення політичної системи самостійної української державності поч. ХХ ст., запровадити до аналізу політичних перспектив українських політичних течій геополітичні категорії.

У книжці львівського історика М.Литвина розповідається про роль і місце Галичини та галичан в Українській національно-демократичній революції. Особливу увагу приділено державотворенню Західно-Української Народної Республіки, провокативній політиці більшовицької Росії, яка намагалася влітку 1920 року прищепити "любов" галичан до Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. І хоча своєї мети Українська революція не досягла, її значення важко переоцінити, оскільки вона спонукала нові покоління до спроб розбудови власної держави та здобуття незалежності.

У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності.

Книжка професора Гарвардського університету Сергія Плохія є першою спробою не тільки політичної, але також інтелектуальної біографії Михайла Грушевського на тлі ідейних колізій його доби. Життєвий і науковий шлях найвидатнішого українського історика XX століття розглянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і постання національної версії українського історіописання. Заперечивши «звичайну» схему руської історії, Грушевський витворив «незвичайний» на той час конструкт історії української, який започаткував переділ історичного простору між імперським і національними наративами і став передумовою розвалу спершу Російської імперії, а згодом Совєтського Союзу. Аналізуючи у своїй праці обидві ідентичності Михайла Грушевського - історика та політика, дослідник пропонує цілком нове бачення його ролі у підважуванні та руйнуванні імперської ідеї триєдиної російської нації та формуванні українського національного проекту.

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є другою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги — альтернативне бачення суті «Української революції» під проводом Української Центральної Ради. Ви дізнаєтесь, яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський і що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917—1918 рр., як було встановлено Брестський мир, хто фінансував Центральну Раду і що сьогодні відомо про вільних мулярів зразка 1917 року.

Це перша в Україні спроба створити узагальнюючий біографічний нарис українського політичного і державного діяча, визначного вченого Михайла Грушевського. На підставі праць попередників, маловідомих або недоступних
 раніше документів і матеріалів відтворено його складний життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність. Життєпис М. Грушевського подається у контексті суспільно-політичних подій, сучасником яких він був.

Для широкого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Розділи 1—7 написані доктором історичних наук, професором Ігорем Вербою. Розділи 8—12 написані доктором історичних наук, професором Юрієм Шаповалом.

Книга розповідає про життя і політичну діяльність Володимира Винниченка (1880-1951) — професійного революціонера, одного з керівників Української соціал-демократичної робітничої партії та Української Народної Республіки, безкомпромісного борця з ленінсько-сталінською тоталітарною системою, талановитого письменника і драматурга. Автор полемізує з поширеними в історіографії оцінками В. Винниченка як націонал-комуніста і доводить, що його світогляд не мав нічого спільного з ленінсько-сталінською системою поглядів на взаємовідносини особи, держави і суспільства.

Володимир Винниченко – неординарний політик, блискучий оратор, автор трьох перших Універсалів Центральної Ради, голова уряду УНР, потім голова Директорії і при цьому видатний письменник і драматург, який вніс неоціненний вклад у розвиток української літератури XX ст. І хоча у 1920 р. Винниченко був змушений покинути Україну й опинився в еміграції, він і за кордоном продовжував творити: на сценах багатьох країн Європи ще багато років ставили його п'єси.

Останнім часом істотно зросли, загострилися дискусії навколо двох ключових особистостей революційної доби (1917–1920 рр. ) – В. Винниченка і С. Петлюри. В пропонованій книзі паралельно викладені факти їх біографій, громадсько-політичної, державницької, художньо-творчої діяльності. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе порівняти двох діячів за ступенем обдарування, рівнем інтелекту, широтою ерудиції, життєвими принципами, вчинками, поведінкою, оцінити внесок кожного у справу українського відродження, державотворення, національної суспільно-політичної думки, науки і культури. Це дасть об’єктивну основу для того, щоб суперечки навколо постатей В. Винниченка і С. Петлюри набули граничної предметності, конкретності, фактологічно-документальної переконливості, а запропоновані висновки сприймались читачами не на віру, а могли бути підтверджені, чи, навпаки, спростовані всією сукупністю добутої інформації, наявних аргументів. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

Державник і Держава_до 100-річчя проголошення Павла Скоропадського гетьманом України.-2018.-240 с.pdf

У новій книзі доктора історичних наук П. П. Гай-Нижника на основі широкого спектру документальних джерел та матеріалів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, автор висвітлює підготовку й перебіг перевороту П. Скоропадського 29 квітня 1918 р., змальовує життя при дворі й у палаці гетьмана, розкриває структуру та діяльність Головної Квартири ясновельможного пана гетьмана всієї України П. Скоропадського, зокрема гетьманського Власного Штабу й канцелярії, а також характеризує його довірених осіб та ад’ютантів за часів існування Української Держави у формі Гетьманату (29 квітня – 14 грудня 1918 р.).

Переважна більшість старшин та службовців Головної Квартири були співучасниками гетьманського перевороту, що привів П. Скоропадського до влади, й мали суттєвий вплив на гетьмана України та його рішення як його довірені особи чи давні знайомі тощо, а отже й позалаштунково впливали і на загальні чи окремі політичні процеси в Українській Державі. Охарактеризовано комплектацію та повноваження особистої охорони П. Скоропадського та гетьманських спеціальних служб, проаналізовано їхню діяльність протягом існування Української Держави. Висвітлено боротьбу гетьманських спецслужб та органів правопорядку з радикальною політичною опозицією та антидержавним підпіллям, а також перебіг підготовки збройного заколоту проти П. Скоропадського та хроніку розгортання антигетьманського повстання на чолі з Директорією, що призвело до падіння Української Держави у формі Гетьманату 14 грудня 1918 р.

Ця книга є першим комплексним джерелознавчим дослідженням сторінок життя і діяльності видатного державного і громадського діяча, останнього гетьмана всієї України та військ козацьких Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), спробою розглянути цю історичну постать, про яку історики довгий час не писали взагалі або ж звинувачували у зраді національних інтересів, у контексті епохи Української революції 1917-1921 років та через стосунки з іншими історичними діячами — як ідейними опонентами, так і друзями (М.С. Грушевським, К.Г. Маннергеймом).

Дослідження здійснено професійним істориком-архівістом, є підсумком більш як 10-літньої праці і ґрунтується передусім на маловивчених архівних документах. Павло Скоропадський розглядається не лише як історична постать, а й культурний діяч, нащадок славетного гетьмансько-старшинського роду, відомого в історії України з другої половини XVII ст.

Нова книжка відомого історика В. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар'єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді?

Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій. 

Держава Павла Скоропадського проіснувала лише сім з половиною місяців, але за інтенсивністю і масштабами державотворчих процесів її можна уподібнити до цілої епохи. Її перемоги і поразки – це колосальний згусток історичного досвіду, актуальність якого неухильно зростає у теперішній перехідний період з його суцільним безладом і невизначеністю. Пасіонарний спалах Другого Гетьманату причаює в собі чимало корисних уроків, без засвоєння яких нинішнім українським політикам доведеться і надалі постійно наступати на ті ж самі «історичні граблі».

Ця книжка написана внуком останнього Гетьмана України, Павла Петровича Скоропадського, Борисом Скоропадським, і призначена для нової української еліти, яка зацікавлена у пізнанні історичної правди і має тверду волю до творення сучасної української постіндустріальної держави – Третього Гетьманату.

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є черговою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, ясне уявлення про феномен Української гетьманської держави 1918 року.

На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі і вперті зусилля бракує об'єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свій варіант відповіді на питання: якою бачив цю українську державу її засновник — Павло Скоропадський? Якими були політична форма та зміст цієї держави? Та чому загинуло це, за словами автора, «єдине державне утворення на території сучасної України, яке мислилося його фундаторами та будівниками як правове та демократичне»?

На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, уявлення про феномен української державності. На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі і вперті зусилля, бракує об’єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свої варіанти відповідей на питання: у чому була суть «Української революції» під проводом Української Центральної Ради і яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський? Якою бачив Україну засновник Української гетьманської держави 1918 року Павло Скоропадський і чому загинуло це державне утворення? Хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917–1920 рр., і спробуєте разом із автором з’ясувати, що саме відбувалося на теренах сучасної України у цей час.

На сторінках цієї книги автор намагається з’ясувати, що саме відбувалося на теренах сучасної України від грудня 1918-го і до листопада 1920 року, в період існування так званої «другої» Україн­ської Народної Республіки. Він пригадує історію країни після розгону Української Центральної Ради. Пригадує, власне, не одну історію, а декілька — саме їх «сходження» або «розходження» в часі та просторі, як на думку автора, і творять Історію як таку. Ви дізнаєтесь, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Петлюри, чи було проголошення ЗУНР необхідністю, ким і як був підписаний Акт Злуки та які ілюзії супроводжували існування Української Народної Республіки.

Видання присвячене 130-літтю від дня народження Голови Директорії і Головного Отамана Війська Української Народної Республіки Симона Петлюри, містить унікальні документи і матеріали, що переважно висвітоють життєвий шлях національного героя на тлі боротьби українського народу за державну самостійність у період Української революції 1917—1921 рр.

25 травня 1926 року загинув на вулиці Расін у Парижі від руки московського посланця Симон Петлюра. Загинула людина, що відіграла величезну роль в останній добі історії України, що зв’язала великими і героїчними ділами своє ім’я із збройною боротьбою за українську державність, першим великим етапом визвольної української революції, тої, яка розпочала нову епоху не лише в історії його народу, але й народів цілого Сходу Європи. Загинув вождь української визвольної армії і голова уряду, відродженої після століть неволі Української Держави.

У нас ще й донині підходять до оцінки цієї постаті з тою дрібною і обезвартнюючою міркою, з якою ті, що це роблять, підходять взагалі до нашої історії, а, зокрема, до останнього великого періоду її, в якому не зуміли піднятися понад пересічність і мірноту. Тим часом велич завдання, яке стояло перед українською визвольною революцією і яке він піднявся здійснити, роль, яку він відіграв і заслуги, які здобув своїм генієм на тій висоті, вимагають від нас оцінки глибокої, опертої на розуміння так дуже складних процесів тої доби, з якої він виріс.

«Самостійна Україна» – головний твір ідеолога самостійності України Миколи Міхновського. Ця праця, написана на початку 1900 р. як програма першої української політичної самостійницької організації – Революційної української партії (РУП), стала програмою дій для цілого покоління, яке в 1917 р. підняло жовто-блакитне знамено Української революції. Можна з впевненістю твердити, що ця книжечка запалила національне багаття в душах мільйонів українців, випекли героїчне покоління 1917 – 1920-х років.

“Міхновський умів заглянути в душу глибоко-глибоко … – згадував подільський отаман Ананій Волинець. – Там серед дикого московського намулу, умів він вишукати золоту, чисту струну української душі і промовити, заграти так, що тисячі таких золотих струн починали радісно бриніти, тисячі сердець починали битись в унісон з його великим серцем, а червона українська кров починала горіти бажанням покропити широкі лани рідної землі, змити ганьбу московської неволі і у власній хаті знайти ту «правду і волю», яких Україна не мала і не могла мати в чужій “.

Зібрані у книзі ідеологічні праці Миколи Міхновського (1873-1924) обґрунтовують уперше в історії української політичної думки ідеологію української державної самостійності і закладають теоретичні основи українського націоналізму.Якщо "Самостійна Україна" (1900) кілька разів передруковувалася, то "Справа української інтелігенції" (1906), що була надрукована у Львові (із конспіративних міркувань місцем друку названо Чернівці) без зазначення імені автора і дати, сучасному читачеві практично невідома.

Пропонуємо увазі читачів суспільно-політичні твори Миколи Міхнов-ського (1873-1924) — відомого українського політичного та громадського діяча, правника, публіциста, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст. Книжка містить славнозвісну брошуру «Самостійна Україна», авторські листи, відозви, програми, численні публікації з часописів «Самостійна Україна», «Запоріжжє», «Слобожанщина», «Сніп» та ін., а також ґрунтовні статті різних авторів про життєвий і творчий шлях батька українського самостійництва.

У монографії вперше в українській історіографії досліджено життєвий шлях, світогляд і суспільно- політичну діяльність одного з найвидатніших діячів українського руху за незалежність Миколи Івановича Міхновського (1873-1924). На основі широкої джерельної бази, зібраної буквально по крихтах в різних архівах України, відтворено біографія М. І. Міхновського, розвінчано багато історіографічні міфи навколо цієї непересічної особистості.

Миколу Міхновського часто називають Апостолом української державної самостійності, зачинателем ідей самобутності та незалежності. Він започаткував традицію новітнього українського самостійництва, і робив відчайдушні спроби наблизити перспективу державної самостійності України конкретними справами. В травні 1959 р. пройшло 35 літ від трагічної загибелі М.Міхновського. З цього приводу, щоб проломити незрозумілу й шкідливу байдужість українського загалу до світлої пам’яті М.Міхновського та щоб причинитись до збереження його пам’яті для майбутніх поколінь, була підготовлена ця праця.

Трагічне ім’я одного з найталановитіших українських воєначальників 1917-1920 pp. минулого століття Петра Болбочана лише останнім часом (і то доволі несміливо) повертається до нас без проекції «кривих дзеркал». На жаль, це спотворення через людську гординю і заздрість цупко пристало до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних революційних нуртів, які свинцем і кров’ю ідентифікувалися тоді в Україні, вписуючи почасти суперечливі та неоднозначні сторінки в нашу історію. Хай там що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно». За що й мусимо пом’янути героїв.