День Соборності України

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. 

105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.

А проголошення соборності УНР і ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання в одній державі українських земель, які до цього були розділені кордонами тогочасних імперій.

МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЛИЦЯ

«Україна соборна. Разом до Перемоги!»

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...

Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.

22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. 

«Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України». 

СЬОГОДНІ ЄДНАЄМОСЬ, ЩОБ ЗАХИЩАТИ НАШУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

ДОБІРКА КНИГ З ЕЛЕКТРОННОЇ БІБЛІОТЕКИ КФКЗ
про визвольні змагання українського народу 1917–1920 рр.

Верстюк В. та ін. 

Нариси історії української революції 1917-1921 років.- в 2-х кн., 2012

У книгах розповідається про особливий період у модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в ХХ ст. українські державотворчі проекти: Ураїнська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка. Розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. Нариси узагальнюють великий історіографічний доробок сучасних українських істориків, які займаються вивченям Української революції

Пропонований навчальний посібник один з перших, в якому робиться спроба системно викласти історію Центральної Ради лідера українського національно-визвольного руху 1917 р., ініціатора й організатора проголошення Української Народної Республіки. Діяльність Центральної Ради була короткою в часі, але надзвичайно складною, насиченою подіями, позначеною важливими для нашої держави політичними здобутками і втратами. Висвітлюються основні напрями діяльності УЦР, вміщуються її найголовніші документи. В окремому розділі подається хроніка найважливіших подій.

Важливим джерелом для вивчення політичного життя Директорії є монографія "Україна в добі Директорії УНР" українського правознавця та громадського діяча Матвія Стахіва (1895-1978). Автор використовував у своїх розвідках широке коло матеріалів із власних і західних архівів. Послуговуючись зарубіжними джерелами, він багато уваги приділяє зовнішньополітичній діяльності УНР. У дослідженні ретельно проаналізовано майже всі сфери суспільно-політичного життя "другої УНР", висвітлено перебіг її політичних і військових змагань.

Гай-Нижник П.П. 

ISBN 978-966-2031-11-5

ЗМІСТ:

Замість передмови

Розділ 1. Становлення органів національної / державної влади в Україні за Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.)

Розділ 2. Падіння і відновлення УНР у 1918 р.: причини і рушійні сили

Розділ 3. Формування органів державної влади УНР в період Директорії (грудень 1918 р. - листопад 1920 р.)

Розділ 4. Структури державної влади в ЗУНР - ЗО УНР (листопад 1918 р. - грудень 1919 р.)

Розділ 5. Ідея Соборності й українське державотворення (1918 - 1919 рр.)

Замість післямови

Джерела і література

Іменний покажчик

У новій монографії доктор історичних наук Павло Гай-Нижник висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади та управління в Західно-Українській Народній Республіці (Західній області Української Народної Республіки) в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1918–1919 рр. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів ЗУНР / ЗО УНР, центральних і місцевих органів державної влади та управління, форми та устрій державного утворення, соборницько-державницькі прагнення українців Наддніпрянської та Наддністрянської України, Закарпаття та Буковини, а також передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо.

Павло Гай-Нижник - «1918: Два перевороти» / Павло Гай-Нижник. – Київ: Видавець Марко Мельник, 2019. – 298 с. (PDF - 4 MB)

ISBN 978-617-7838-00-4

У новій книзі доктора історичних наук П. П. Гай-Нижника для широкого загалу у популярній формі висвітлено підготовку й перебіг перевороту П. Скоропадського 29 квітня 1918 р. Показано боротьбу гетьманських спецслужб і поліції з ліворадикальною опозицією та антидержавним підпіллям. Розкрито перебіг підготовки збройного заколоту проти П. Скоропадського та хроніку розгортання антигетьманського повстання на чолі з Директорією, що призвело до падіння Української Держави у формі Гетьманату.

29 квітня 1918 р. в Києві стався державний переворот. Владу Центральної Ради було повалено, а Українську Народну Республіку змінила новопроголошена Українська Держава у формі Гетьманату П.Скоропадського. Українські соціалісти з перших же днів перевороту перейшли у жорстку опозицію до нового режиму й розпочали підпільно готувати повалення влади гетьмана. В свою чергу більшовицька Росія (соціалістична РСФРР), яка ще нещодавно здійснила агресію проти соціалістичної УНР, але змушена була залишити терени України під тиском 450-тисячних німецько-австро-угорських військ, яких Центральна Рада запросила у допомогу проти більшовицьких окупантів, також готувалася до реваншу. Більшовицьке керівництво, уклавши вимушене перемир’я з Україною, встановило контакти із учорашніми ворогами (українськими соціалістами) й спрямувало на територію Гетьманату цілу армію саботажників і терористів. Почалася нова, підпільна, війна, мета якої була – повалення влади гетьмана, а згодом (як показала історія) – й знищення української державності.

У книзі доктора історичних наук П. П. Гай-Нижника для широкого загалу у популярній формі висвітлено підготовку й перебіг перевороту П. Скоропадського 29 квітня 1918 р. Показано боротьбу гетьманських спецслужб і поліції з ліворадикальною опозицією та антидержавним підпіллям. Розкрито перебіг підготовки збройного заколоту проти П. Скоропадського та хроніку розгортання антигетьманського повстання на чолі з Директорією, що призвело до падіння Української Держави у формі Гетьманату. 

Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.

Яневський, Данило.

Книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є навчальним посібником для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На думку автора, вони - поза політичним зафарбуванням - не мають поняття, яку країну заповзято взялися робудовувати і якою керувати. 

Агресивне невігластво, неповага до опонентів та партнерів, клептоманія, безвідповідальність та принципова безпринципність - це головні риси сучасного українського політика. Країна колосальної та незбагненної культурної традиції, її громодяни, яких зневажливо називають "населенням", є лише ресурсом для задоволення їх первинних рефлексів, задовольнити які можна, лише викореневши засадничі поняття: "БОГ", "ПРАВО", "ЗАКОН", "СОВІСТЬ", "КУЛЬТУРА", "ЛЮДИНА", "ОТЧИНА".

Монографія являє собою новий крок у вивченні передумов Визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., їх перебігу і багатопланових причин поразки. В роботі знайшли відображення всі стадії політичної еволюції України тієї доби аж до утвердження державності радянського зразка. Автор чи не вперше у вітчизняній історіографії робить спробу розглянути події і політичні спрямування різних течій в українській революції у набагато ширшому контексті світової геополітики, з’ясувати типологію української версії соціалістичних перетворень, прослідкувати становлення і визначити перспективність української зовнішньої і внутрішньої політики того часу на обширному й ретельно добраному матеріалі конституційного процесу й законотворчості, окреслити етапи становлення політичної системи самостійної української державності поч. ХХ ст., запровадити до аналізу політичних перспектив українських політичних течій геополітичні категорії.

У книжці львівського історика М.Литвина розповідається про роль і місце Галичини та галичан в Українській національно-демократичній революції. Особливу увагу приділено державотворенню Західно-Української Народної Республіки, провокативній політиці більшовицької Росії, яка намагалася влітку 1920 року прищепити "любов" галичан до Галицької Соціалістичної Радянської Республіки. І хоча своєї мети Українська революція не досягла, її значення важко переоцінити, оскільки вона спонукала нові покоління до спроб розбудови власної держави та здобуття незалежності.

Солдатенко, Валерій  
Проект «Україна». 1917-1920 рр. Постатi. — Харків: Фоліо, 2011. - 511 с.  (pdf - 2.4 МБ)

У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності.

Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. – К., 1998. – 254 с. (pdf - 12,8 MB)

У довіднику подаються стисла характеристика діяльності Української Центральної Ради та біографії її діячів. Уміщено також списки членів Ради, її органів і структур, хронологію найважливіших подій 1917—1918 рр. та бібліографію. 

Книжка професора Гарвардського університету Сергія Плохія є першою спробою не тільки політичної, але також інтелектуальної біографії Михайла Грушевського на тлі ідейних колізій його доби. Життєвий і науковий шлях найвидатнішого українського історика XX століття розглянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і постання національної версії українського історіописання. Заперечивши «звичайну» схему руської історії, Грушевський витворив «незвичайний» на той час конструкт історії української, який започаткував переділ історичного простору між імперським і національними наративами і став передумовою розвалу спершу Російської імперії, а згодом Совєтського Союзу. Аналізуючи у своїй праці обидві ідентичності Михайла Грушевського - історика та політика, дослідник пропонує цілком нове бачення його ролі у підважуванні та руйнуванні імперської ідеї триєдиної російської нації та формуванні українського національного проекту.

Яневський, Данило

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є другою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги — альтернативне бачення суті «Української революції» під проводом Української Центральної Ради. Ви дізнаєтесь, яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський і що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917—1918 рр., як було встановлено Брестський мир, хто фінансував Центральну Раду і що сьогодні відомо про вільних мулярів зразка 1917 року.

Михайло Грушевський: Фотоальбом / Авт. тексту А.В.Решодько. — К.: Україна, 1996 (DjVu - 20,7 MB)

Фотодокументальна розповідь про великого літописця, будівничого нової України, який своєю діяльністю і творчістю заклав фундамент національно-культурного, інтелектуального, державного відродження української нації в XX столітті, створив цілу епоху у вітчизняній і світовій історії.

Це перша в Україні спроба створити узагальнюючий біографічний нарис українського політичного і державного діяча, визначного вченого Михайла Грушевського. На підставі праць попередників, маловідомих або недоступних
 раніше документів і матеріалів відтворено його складний життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність. Життєпис М. Грушевського подається у контексті суспільно-політичних подій, сучасником яких він був.

Для широкого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Розділи 1—7 написані доктором історичних наук, професором Ігорем Вербою. Розділи 8—12 написані доктором історичних наук, професором Юрієм Шаповалом.

Тагліна Ю.С. Михайло Грушевський – Київ: ТОВ “КЕТС”, 2013. (36,4 Мб – pdf)

Михайло Грушевський (1866-1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України. Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну “Історію України-Руси” – першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович. Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави – його було обрано головою Центральної Ради (1917-1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був М.С.Грушевський.

Кульчицький С. В. 

Володимир Винниченко: "Бути чесним з собою..." / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – К.: Парлам. вид-во, 2019. – 512 с. – (Політичні портрети)

Книга розповідає про життя і політичну діяльність Володимира Винниченка (1880-1951) — професійного революціонера, одного з керівників Української соціал-демократичної робітничої партії та Української Народної Республіки, безкомпромісного борця з ленінсько-сталінською тоталітарною системою, талановитого письменника і драматурга. Автор полемізує з поширеними в історіографії оцінками В. Винниченка як націонал-комуніста і доводить, що його світогляд не мав нічого спільного з ленінсько-сталінською системою поглядів на взаємовідносини особи, держави і суспільства.

NEW

Володимир Винниченко – неординарний політик, блискучий оратор, автор трьох перших Універсалів Центральної Ради, голова уряду УНР, потім голова Директорії і при цьому видатний письменник і драматург, який вніс неоціненний вклад у розвиток української літератури XX ст. І хоча у 1920 р. Винниченко був змушений покинути Україну й опинився в еміграції, він і за кордоном продовжував творити: на сценах багатьох країн Європи ще багато років ставили його п'єси.

NEW

Солдатенко В.Ф. Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби. — К., Світогляд, 2007. — 621 с. + ілюстрації 16 с. (PDF-4.8 MB)

Останнім часом істотно зросли, загострилися дискусії навколо двох ключових особистостей революційної доби (1917–1920 рр. ) – В. Винниченка і С. Петлюри. В пропонованій книзі паралельно викладені факти їх біографій, громадсько-політичної, державницької, художньо-творчої діяльності. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе порівняти двох діячів за ступенем обдарування, рівнем інтелекту, широтою ерудиції, життєвими принципами, вчинками, поведінкою, оцінити внесок кожного у справу українського відродження, державотворення, національної суспільно-політичної думки, науки і культури. Це дасть об’єктивну основу для того, щоб суперечки навколо постатей В. Винниченка і С. Петлюри набули граничної предметності, конкретності, фактологічно-документальної переконливості, а запропоновані висновки сприймались читачами не на віру, а могли бути підтверджені, чи, навпаки, спростовані всією сукупністю добутої інформації, наявних аргументів. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадськоrо / За загальною редакцією Лариси Івшиної. – Видання перше. К.: ТОВ «Українська прес-група», 2018. (Pdf-38.3 MB)

Що Ви знаєте про Гетьмана Скоропадського та його час? І чому це знання необхідне? Чому історія 100-річної давнини, така важлива для нас, опини­лася на марґінесі? Як відновити розірваний зв’язок часів? Спадкоємцями якої політичної традиції ми є? Потрібно дати відповіді на ці запитання.

Книга “Ave …” – про «загублену» українську аристократію. Коли повернеться жива пам’ять про Гетьмана, про Василя Вишиваного (Вільгельма Габсбурга), про полковника Петра Болбочана … – це буде маркером справді вільного народу.

У новій книзі доктора історичних наук П. П. Гай-Нижника на основі широкого спектру документальних джерел та матеріалів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, автор висвітлює підготовку й перебіг перевороту П. Скоропадського 29 квітня 1918 р., змальовує життя при дворі й у палаці гетьмана, розкриває структуру та діяльність Головної Квартири ясновельможного пана гетьмана всієї України П. Скоропадського, зокрема гетьманського Власного Штабу й канцелярії, а також характеризує його довірених осіб та ад’ютантів за часів існування Української Держави у формі Гетьманату (29 квітня – 14 грудня 1918 р.).

Переважна більшість старшин та службовців Головної Квартири були співучасниками гетьманського перевороту, що привів П. Скоропадського до влади, й мали суттєвий вплив на гетьмана України та його рішення як його довірені особи чи давні знайомі тощо, а отже й позалаштунково впливали і на загальні чи окремі політичні процеси в Українській Державі. Охарактеризовано комплектацію та повноваження особистої охорони П. Скоропадського та гетьманських спеціальних служб, проаналізовано їхню діяльність протягом існування Української Держави. Висвітлено боротьбу гетьманських спецслужб та органів правопорядку з радикальною політичною опозицією та антидержавним підпіллям, а також перебіг підготовки збройного заколоту проти П. Скоропадського та хроніку розгортання антигетьманського повстання на чолі з Директорією, що призвело до падіння Української Держави у формі Гетьманату 14 грудня 1918 р.

Ця книга є першим комплексним джерелознавчим дослідженням сторінок життя і діяльності видатного державного і громадського діяча, останнього гетьмана всієї України та військ козацьких Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), спробою розглянути цю історичну постать, про яку історики довгий час не писали взагалі або ж звинувачували у зраді національних інтересів, у контексті епохи Української революції 1917-1921 років та через стосунки з іншими історичними діячами — як ідейними опонентами, так і друзями (М.С. Грушевським, К.Г. Маннергеймом).

Дослідження здійснено професійним істориком-архівістом, є підсумком більш як 10-літньої праці і ґрунтується передусім на маловивчених архівних документах. Павло Скоропадський розглядається не лише як історична постать, а й культурний діяч, нащадок славетного гетьмансько-старшинського роду, відомого в історії України з другої половини XVII ст.

Нова книжка відомого історика В. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар'єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді?

Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій. 

Держава Павла Скоропадського проіснувала лише сім з половиною місяців, але за інтенсивністю і масштабами державотворчих процесів її можна уподібнити до цілої епохи. Її перемоги і поразки – це колосальний згусток історичного досвіду, актуальність якого неухильно зростає у теперішній перехідний період з його суцільним безладом і невизначеністю. Пасіонарний спалах Другого Гетьманату причаює в собі чимало корисних уроків, без засвоєння яких нинішнім українським політикам доведеться і надалі постійно наступати на ті ж самі «історичні граблі».

Ця книжка написана внуком останнього Гетьмана України, Павла Петровича Скоропадського, Борисом Скоропадським, і призначена для нової української еліти, яка зацікавлена у пізнанні історичної правди і має тверду волю до творення сучасної української постіндустріальної держави – Третього Гетьманату.

Данило Яневський 

Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського/Д. Б. Яневський; ху­дож. - оформлювач Є.В.Вдовиченко.  - Харків: "Фоліо", 2010. - 383 с. 
Fb2 -1,8 МБ                                DjVu - 7 MB

Нова книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є черговою частиною навчального посібника для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалювання Конституції України. На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, ясне уявлення про феномен Української гетьманської держави 1918 року.

На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі і вперті зусилля бракує об'єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свій варіант відповіді на питання: якою бачив цю українську державу її засновник — Павло Скоропадський? Якими були політична форма та зміст цієї держави? Та чому загинуло це, за словами автора, «єдине державне утворення на території сучасної України, яке мислилося його фундаторами та будівниками як правове та демократичне»?

Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Пет­люра / Д. Б. Яневський; ху­дож.-оформлювач Є.В.Вдовиченко. — Харків: Фоліо, 2011. — 921 с. (pdf - 8,6 MB)

ISBN 978-966-03-5575-0. 

На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, уявлення про феномен української державності. На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі і вперті зусилля, бракує об’єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свої варіанти відповідей на питання: у чому була суть «Української революції» під проводом Української Центральної Ради і яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський? Якою бачив Україну засновник Української гетьманської держави 1918 року Павло Скоропадський і чому загинуло це державне утворення? Хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917–1920 рр., і спробуєте разом із автором з’ясувати, що саме відбувалося на теренах сучасної України у цей час.

На сторінках цієї книги автор намагається з’ясувати, що саме відбувалося на теренах сучасної України від грудня 1918-го і до листопада 1920 року, в період існування так званої «другої» Україн­ської Народної Республіки. Він пригадує історію країни після розгону Української Центральної Ради. Пригадує, власне, не одну історію, а декілька — саме їх «сходження» або «розходження» в часі та просторі, як на думку автора, і творять Історію як таку. Ви дізнаєтесь, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Петлюри, чи було проголошення ЗУНР необхідністю, ким і як був підписаний Акт Злуки та які ілюзії супроводжували існування Української Народної Республіки.

Видання присвячене 130-літтю від дня народження Голови Директорії і Головного Отамана Війська Української Народної Республіки Симона Петлюри, містить унікальні документи і матеріали, що переважно висвітоють життєвий шлях національного героя на тлі боротьби українського народу за державну самостійність у період Української революції 1917—1921 рр.

Кучерук О. - Симон Петлюра.-2009.-18 с.pdf

25 травня 1926 року загинув на вулиці Расін у Парижі від руки московського посланця Симон Петлюра. Загинула людина, що відіграла величезну роль в останній добі історії України, що зв’язала великими і героїчними ділами своє ім’я із збройною боротьбою за українську державність, першим великим етапом визвольної української революції, тої, яка розпочала нову епоху не лише в історії його народу, але й народів цілого Сходу Європи. Загинув вождь української визвольної армії і голова уряду, відродженої після століть неволі Української Держави.

У нас ще й донині підходять до оцінки цієї постаті з тою дрібною і обезвартнюючою міркою, з якою ті, що це роблять, підходять взагалі до нашої історії, а, зокрема, до останнього великого періоду її, в якому не зуміли піднятися понад пересічність і мірноту. Тим часом велич завдання, яке стояло перед українською визвольною революцією і яке він піднявся здійснити, роль, яку він відіграв і заслуги, які здобув своїм генієм на тій висоті, вимагають від нас оцінки глибокої, опертої на розуміння так дуже складних процесів тої доби, з якої він виріс.

Міхновський М.І. Самостійна Україна. – К.: Діокор, 2002.-81 с. (Pdf-29 MB)

«Самостійна Україна» – головний твір ідеолога самостійності України Миколи Міхновського. Ця праця, написана на початку 1900 р. як програма першої української політичної самостійницької організації – Революційної української партії (РУП), стала програмою дій для цілого покоління, яке в 1917 р. підняло жовто-блакитне знамено Української революції. Можна з впевненістю твердити, що ця книжечка запалила національне багаття в душах мільйонів українців, випекли героїчне покоління 1917 – 1920-х років.

“Міхновський умів заглянути в душу глибоко-глибоко … – згадував подільський отаман Ананій Волинець. – Там серед дикого московського намулу, умів він вишукати золоту, чисту струну української душі і промовити, заграти так, що тисячі таких золотих струн починали радісно бриніти, тисячі сердець починали битись в унісон з його великим серцем, а червона українська кров починала горіти бажанням покропити широкі лани рідної землі, змити ганьбу московської неволі і у власній хаті знайти ту «правду і волю», яких Україна не мала і не могла мати в чужій “.

Зібрані у книзі ідеологічні праці Миколи Міхновського (1873-1924) обґрунтовують уперше в історії української політичної думки ідеологію української державної самостійності і закладають теоретичні основи українського націоналізму.Якщо "Самостійна Україна" (1900) кілька разів передруковувалася, то "Справа української інтелігенції" (1906), що була надрукована у Львові (із конспіративних міркувань місцем друку названо Чернівці) без зазначення імені автора і дати, сучасному читачеві практично невідома.

Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)

Пропонуємо увазі читачів суспільно-політичні твори Миколи Міхнов-ського (1873-1924) — відомого українського політичного та громадського діяча, правника, публіциста, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст. Книжка містить славнозвісну брошуру «Самостійна Україна», авторські листи, відозви, програми, численні публікації з часописів «Самостійна Україна», «Запоріжжє», «Слобожанщина», «Сніп» та ін., а також ґрунтовні статті різних авторів про життєвий і творчий шлях батька українського самостійництва.

У монографії вперше в українській історіографії досліджено життєвий шлях, світогляд і суспільно- політичну діяльність одного з найвидатніших діячів українського руху за незалежність Миколи Івановича Міхновського (1873-1924). На основі широкої джерельної бази, зібраної буквально по крихтах в різних архівах України, відтворено біографія М. І. Міхновського, розвінчано багато історіографічні міфи навколо цієї непересічної особистості.

NEW

Миколу Міхновського часто називають Апостолом української державної самостійності, зачинателем ідей самобутності та незалежності. Він започаткував традицію новітнього українського самостійництва, і робив відчайдушні спроби наблизити перспективу державної самостійності України конкретними справами. В травні 1959 р. пройшло 35 літ від трагічної загибелі М.Міхновського. З цього приводу, щоб проломити незрозумілу й шкідливу байдужість українського загалу до світлої пам’яті М.Міхновського та щоб причинитись до збереження його пам’яті для майбутніх поколінь, була підготовлена ця праця.

NEW

Найзагадковіший з лідерів Української революції – ким він був насправді? Витонченим джентльменом і демократом європейського штибу чи суворим диктатором, готовим безжально карати за непослух. Поборником Злуки українських земель чи локальним патріотом Галичини, який не знав і не розумів братів-наддніпрянців. Одні вважали Євгена Петрушевича досвідченим державником і найкращим кандидатом на роль лідера об’єднаної України. Інші – «органічним суздальцем», готовим укласти федерацію з українофобською росією Дєнікіна заради перемоги над Польщею. Не менше питань назбиралося і до діяльності Петрушевича в еміграції, де він у різні періоди співпрацював із більшовиками, українськими монархістами та діячами церкви.

NEW

Трагічне ім’я одного з найталановитіших українських воєначальників 1917-1920 pp. минулого століття Петра Болбочана лише останнім часом (і то доволі несміливо) повертається до нас без проекції «кривих дзеркал». На жаль, це спотворення через людську гординю і заздрість цупко пристало до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних революційних нуртів, які свинцем і кров’ю ідентифікувалися тоді в Україні, вписуючи почасти суперечливі та неоднозначні сторінки в нашу історію. Хай там що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно». За що й мусимо пом’янути героїв.

Відеоісторія «Українська революція 1917–1921 років. Як творилася держава»

Сто років боротьби_Українська революція 1917-1921.pdf

Виставка «100 років боротьби: Українська революція 1917-1921»
розповідає в простій та цікавій формі про події Української революції.

Експозиція з 20 банерів приурочена 100-річчю проголошення Української Народної Республіки. В дизайні експозиції задіяно більш ніж 250 унікальних документів та фотографій.

Виставка розповідає десять історій провідників революційного руху та детально висвітлює різні аспекти творення Української державності 1917 - 1921 рр.

Автори виставки: Володимир В’ятрович, Ярослав Файзулін, Вікторія Яременко, Віталій Огієнко, Анатолій Хромов, Богдан Короленко, Зоя Бойченко, Наталія Бик.

Дизайнери: Ганна Беркутова, Ольга Сало.

Організатор виставки: Український інститут національної пам’яті.

Провідні постаті Української революції 1917-1921 років. ІНФОГРАФІКА.pptx"
Акт злуки УНР і ЗУНР.pdf
Кучерук О. та ін. - Мистецтво вільних. Художня естетика Української революції 1917–1921 (2021).pdf

Упорядник віртуальної
виставки - бібліотекар 2 кат.
бібліотеки КФКЗ Т.А.Повхліб