На допомогу вчителю

Адепти позитивного мислення пропонують ставитись до будь-якої, навіть дуже важкої життєвої ситуації, як до подарунка.  Але позитивне мислення має зворотний бік: забороняючи собі негативні думки, ми можемо загнати себе в глухий кут.

 У книзі «Посміхайся чи помри: як позитивне мислення обдурило світ» імунолог і науковий журналіст Барбара Еренрайх згадує, що коли у неї виявили рак грудей, деякі знайомі цілком серйозно радили їй зберігати оптимізм і навіть прийняти свій стан як «дар», побачити в  ньому нову можливість.

 Заборона на негативне мислення може призвести до того, що ми ігноруватимемо тривожні сигнали з навколишнього світу.  Адже, відмовившись визнати своє право на смуток, гнів і страх, ми не перестаємо відчувати їх.

 На думку Еренрайх, заборона на негативні емоції, замість покращити внутрішній стан, часто дає зворотний ефект — призводить до самобичування та самознищення.  Ми звинувачуємо себе за все погане, що відбувається в нашому житті, включаючи обставини, на які ніяк не можемо вплинути, адже вони сталися тому, що ми були недостатньо позитивними.

 Замість установки на такий виснажливий оптимізм Еренрайх пропонує тверезо дивитися на життя і приймати як хороше, так і погане, насамперед ваші емоції:

♨️ Так, я проти позитивного мислення, але зовсім не виправдовую зневіру, песимізм, негатив чи депресію — вони так само можуть відірвати нас від реальності.  Я пропоную радикальне рішення – реалізм.  Просто спробуйте зрозуміти, що відбувається у світі і як виправити те, що вам заважає чи згубно впливає на ваше життя.♨️

 Психолог Фрідер Ланг та його команда з університету Ерланген-Нюрнберг у ході досліджень виявили: серед людей похилого віку (від 65 років і старше) довше жили ті, хто був схильний бачити реальність швидше у похмурих тонах.  Критичне ставлення до дійсності змушувало їх виявляти обережність у вчинках та розумно планувати своє життя.  У результаті вони більше дбали про своє здоров'я і спокійніше ставилися до того, що відбувається.

❗️Віра через позитивний настрій таїть у собі небезпеку.  Вона може завадити нам тверезо оцінювати наші можливості, вчинки та події, які відбуваються з нами.  Зрозуміло, зберігати присутність духу важливо.  Але важливо й інше: розуміти, що будь-яке почуття це сигнал з боку організму.  Відкидаючи його, ми можемо втратити контакт зі своїми справжніми потребами та бажаннями.