СВІДОК Сергій Крамаренко, бібліотекар КЗК «Центральна бібліотека ім. В. В. Маяковського ЦБС Київського району м. Харкова»: «Речь о детской библиотеке имени Николая Островского... ДЕТСКОЙ! На улице Чернышевского. … Библиотека пострадала от попадания ракет в областные управления силовых структур в начале марта. Прямых попаданий в жилой дом, в котором находится библиотека, слава Богу, не было. Но дом (и детская библиотека) пострадали основательно. Не так, как уничтоженная библиотека % 50 на Натальи Ужвий, 82, восстановлению подлежит, но маленьких читателей пока принять не может…». («Мова про дитячу бібліотеку імені Миколи Островського... ДИТЯЧІЙ! На вулиці Чернишевського. … Бібліотека постраждала від попадання ракет до обласних управлінь силових структур на початку березня. Прямих попадань до житлового будинку, в якому знаходиться бібліотека, дякувати Богу, не було. Але будинок (і дитяча бібліотека) постраждали ґрунтовно. Не так, як знищена бібліотека % 50 на Наталії Ужвій, 82, підлягає відновленню, але маленьких читачів поки прийняти не може...»).

СВІДОК Сергій Крамаренко, бібліотекар КЗК «Центральна бібліотека ім. В. В. Маяковського ЦБС Київського району м. Харкова»: «З моменту початку війни всі наші бібліотеки (включаючи дві дитячі) так чи інакше постраждали від обстрілів…. Інші бібліотеки постраждали так чи інакше: вибиті багато вікон, уламками розбиті двері, посічені стіни, меблі…».

Під обстрілами комунальні служби міста рятують книжковий фонд бібліотек міста Харкова.

СВІДОК Сергій Крамаренко, бібліотекар КЗК «Центральна бібліотека ім. В. В. Маяковського ЦБС Київського району м. Харкова»: «відновлено подачу води та світла до дитячої бібліотеки імені М. Островського, забито фанерою та спеціальною плівкою вікна у бібліотеках-філіях № 42, 43 на Салтівці, у дитячій бібліотеці – філії № 3 у районі Лісопарку».

СВІДОК Руслана Комар, керівник відділу культури по Київському району Департаменту культури Харківської міської ради: «Спочатку ми прибирали великі уламки скла. Але скло – така цікава субстанція: воно розбивається та розлітається на мільйони маленьких, мікроскопічних уламків. Набагато менше того уламка, що потрапив у око, а потім і в серце Каю, зробивши його бранцем Снігової Королеви у безсмертній казці Г. Х. Андерсена. З дитячою казкою страшну ситуацію споріднює те, що вигрібати скло доводиться у дитячій бібліотеці. В результаті бомбардувань агресора у березні, у цій дитячій бібліотеці не залишилося жодного цілого вікна. Сьогодні уламки скла вигрібаються зі стільців, з клавіатур, зі столів, з книг, і, безумовно, з підлоги». 

Бібліотека-філія № 50 Київського району на Північній Салтівці перед війною отримала нове приміщення, ще у лютому приймала почесних гостей, опікувалася відкриттям виставки картин, було багато далекоглядних планів… .

СВІДОК Сергій Крамаренко, бібліотекар КЗК «Центральна бібліотека ім. В. В. Маяковського ЦБС Київського району м. Харкова»: «...бібліотека на Північній Салтівці опинилася на лінії вогню та її приміщення знищено разом із 16-поверховим будинком, у якому вона розташовувалася».

СВІДОК Сергій Крамаренко, бібліотекар КЗК «Центральна бібліотека ім. В. В. Маяковського ЦБС Київського району м. Харкова»: «Библиотеки № 50 на Северной Салтовке, в которой 19 февраля мы открыли выставку картин и которую 11 февраля (все это текущий год) посетил Харьковский городской голова Игорь Терехов - больше нет. Она пала жертвой войны и погребена под развалинами несчастного первого подъезда 16-этажного дома по улице Натальи Ужвий, 82. Дом погиб 3 недели назад, в библиотеку нельзя было попасть, но она ещё производила впечатление не окончательно поверженной. А позавчера, в результате очередных (какой жуткий смысл!) попаданий, помещение абсолютно новой библиотеки, в которую было вложено столько сил и средств, которая начала принимать читателей незадолго до войны - сгорело в пожаре…». («Бібліотеки №50 на Північній Салтівці, в якій 19 лютого ми відкрили виставку картин і яку 11 лютого (все це поточний рік) відвідав Харківський міський голова Ігор Терехов – більше немає. Вона стала жертвою війни та похована під руїнами нещасного першого під'їзду 16-поверхового будинку по вулиці Наталії Ужвій, 82. Будинок загинув 3 тижні тому, до бібліотеки не можна було потрапити, але вона ще справляла враження не остаточно зруйнованої. А позавчора, внаслідок чергових (який моторошний сенс!) попадань, приміщення абсолютно нової бібліотеки, в яку було вкладено стільки сил та коштів, яка почала приймати читачів незадовго до війни – згоріло у пожежі...»).