Рекомендації педагогічним працівникам

Посади асистента вчителя та асистента вихователя входять до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963. 

Тому асистент вчителя\вихователя згідно уже адаптованої та\або модифікованої програми (ІПР), як педагогічний працівник, який має володіти програмовим матеріалом, 

 адаптує , підбирає завдання згідно поставленої цілі в ІПР ( не забороняється щоб вчитель\вихователь вказав на ціль, згідно якої підготувати завдання, чи безпосередньо надавши завдання озвучив яким має бути його вигляд для подачі дитині\учню\особі з ООП, або ж самостійно виготовив завдання для асистента)

 адаптує, модифікує дидактичний матеріал (наочності, дидактику, завдання, деталі до роз'яснень, інструкції, мотиваційні елементи, стимульні елементи і т.д.)

 Відповідно до Примірного положення про команду психолого- педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 р. No 609

Асистент вчителя\вихователя за потреби працює зі всім класом/групою. 

Основним завданням асистента вчителя/вихователя є допомога вчителю\вихователю в забезпеченні індивідуального підходу в освітньому процесі 

 Проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб

 Разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення

Допомагає учневі у виконанні навчальних завдань, залучає його до різних видів навчальної діяльності

У складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку учня

Здійснює адаптацію навчальних матеріалів з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності учня з ООП

ВАЖЛИВОЩо не належить до обов’язків та відповідальності асистента вчителя/вихователя?

Самостійно розробляти планування освітнього процесу, обирати методи навчання, призначати певні види навчальної діяльності для дитини (тільки допомагає вчителю/вихователю).

Вносити інформацію в індивідуальні документи дитини без погодження з учителем/вихователем.

Повноцінно замінювати вчителя/вихователя на уроках/заняттях.

Проводити заняття замість корекційних спеціалістів (психолога, дефектолога, логопеда). 

Самостійно оцінювати досягнення особливої дитини.

Звітувати перед батьками, перед представниками керівних органів управління з питань проведення навчально-виховного процесу в класі/групі.

Бути єдиною особою, відповідальною за навчальний процес у класі/групі, навіть за відсутності вчителя/вихователя

Забезпечувати задоволення соціальних та фізіологічних потреб дітей із складними порушеннями розвитку під час їх перебування в закладі освіти (це функції асистента дитини).

ВАЖЛИВО ПРО ПЕРЕЛІК ОБОВ'ЯЗКІВ ТА ВАЖЛИВІСТЬ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ\ВИХОВАТЕЛЯ

Про організацію освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами у 2022/2023
навчальному році: лист Міністерство освіти і науки України від 06.09.2022 № 1/10258-22 [Електронний
ресурс] — Режим доступу до ресурсу:

 https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-organizaciyu-osvitnogo-procesu-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-u-20222023-navchalnomu-roci

Важливо знати:

Вчитель\вихователь та аситент вчителя\ асистент вихователя РАЗОМ - розробляють ІПР, планують урок, спостерігають за дитиною, навчають та аналізують процес, якість та здобутки навчання.

У процесі безпосереднього навчання :

Вчитель має:

Виконувати план уроку, проводити навчання за цим планом.

Спостерігати за процесом навчання, за потреби допомагати учням з ООП.

Залучати учнів з ООП до виконання окремих видів діяльності спільно з класом.

Моделювати навчальні методи та належну мову.

Надати асистентам ресурси.

Асистент має:

Проводити додаткове пояснення учням з ООП,  адаптувати завдання, враховуючи можливості учня з ООП, корегувати їх навчальну діяльність.

Спостерігати за їх діяльністю.

Формувати та сприяти закріпленню конкретних умінь, навичок. 

Сприяти розвитку зв’язного мовлення учнів з ООП (під керуванням учителя).

Вести спостереження, надавати вчителю об'єктивну інформацію щодо навчальної діяльності учнів з ООП.

Разом зобов'язані:

Чітко висловити результати та обмінятись досвідом.

Обговорити конкретні стратегії, діяльність та результати, виконання завдань ІНП.

Обговорити розташування робочого місця.

Обговорити необхідність  гнучкого розкладу, відвідування уроків учнями з ООП.

Дидактику та матеріали для безпосередньої роботи у класі чи онлайн  асистент вправі добирати самостійно. Асистент не є безправним і обов'язково навчає здобувачів освіти, на це він і є педагогічним працівником, просто робить це не самостійно і не на власний розсуд,  а обов'язково з вчителем і попередніми обговореннями та вибраними і узгодженими методами (є Спільне викладання у класі , пам'ятаймо про це і про 6 його варіантів).

#практичний_психолог_Дана_Смаль 

ПОЛОЖЕННЯ

про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#Text

Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0852-19#Text

Про необхідність врахування з 1 вересня 2023 року особливостей

нового Положення про атестацію педагогічних працівників при

тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік.

З 1 вересня 2023 року набрав чинності наказ Міністерства освіти і науки України від 9 вересня 2022 року № 805 (далі – Наказ № 805), разом з яким відповідно набрало чинності і Положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення № 805), яке затверджено цим наказом.

З набранням чинності Наказу № 805, згідно з його пункту 2, втратив чинність наказ МОН від 6 жовтня 2010 року № 930, а відповідно втратило чинність і Типове положення про атестацію педагогічних працівників, яке було затверджене цим наказом (далі – Типове положення № 930).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Наказу № 805 кваліфікаційні категорії, педагогічні звання, присвоєні до набрання чинності цим наказом, є дійсними до атестації педагогічних працівників, проведеної згідно з Положенням, затвердженим цим наказом.

Атестація педагогічних працівників є обов’язковою.

Відповідно до пункту 7 Розділу I Положення № 805 міжатестаційний період (проміжок часу між проходженням педагогічним працівником попередньої та наступної атестації) не може бути меншим ніж три роки, крім випадків проведення позачергової атестації за ініціативи педагогічного працівника. Час перебування педагогічного працівника в соціальних відпустках, навчання у закладах вищої освіти, а також період, на який переноситься атестація, до міжатестаційного періоду не включаються.

Відповідно до пункту 12 Розділу I Положення № 805 педагогічні працівники, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є підвищення кваліфікації з навчальних предметів (інтегрованих курсів), що обов’язкові для вивчення відповідно до річного навчального плану закладу освіти.

Педагогічні працівники, які працюють за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

Педагогічні працівники, які обіймають різні педагогічні посади в одному і тому чи різних закладах освіти (зокрема керівники закладів освіти, які викладають предмети або здійснюють іншу педагогічну роботу), атестуються за кожною з посад.

Якщо в міжатестаційний період педагогічного працівника довантажено годинами з інших предметів (інтегрованих курсів), то присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження до чергової атестації.

Відповідно до пункту 14 Розділу I Положення № 805 до проведення чергової атестації педагогічного працівника за ним зберігаються присвоєні кваліфікаційна категорія (педагогічне звання).

За педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного закладу освіти до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому закладі освіти або які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості перерви у роботі), зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання.

Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу.

На відміну від попереднього Типового положення № 930, яке з 01.09.2023 р. втратило чинність (п.4.1), Положення № 805 не містить вимог щодо відповідності посади педагогічного працівника набутій ним професійній кваліфікації і освіті.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 3 Наказу № 805 педагогічні працівники, які були прийняті на посади до набрання чинності цим наказом, продовжують працювати у закладах освіти та мають вищу освіту за спеціальностями, що не відповідають навчальним предметам (інтегрованим курсам, дисциплінам), які вони викладають, або педагогічній діяльності за посадою, вважаються такими, що мають відповідну посаді професійну кваліфікацію та атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційної категорії та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

Щодо права педагогічних працівників на підвищення їх посадових окладів за наявність у них раніше присвоєних їм педагогічних звань, то, як до 1 вересня 2023 року, так і після,  є чинною вимога примітки 3 до Розмірів підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) працівникам у державних і комунальних закладах та установах освіти, затверджених постановою КМУ від 28.12.2021 р. № 1391.

Відповідно до цієї примітки підвищення ставок заробітної плати за педагогічні звання, присвоєні за результатами атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання. У разі переходу працівника з одного закладу освіти до іншого на однакові посади або на посади, які відповідають профілю предмета, дисципліни, що викладається, підвищення за педагогічне звання зберігається до чергової атестації.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на набрання чинності з 01.09.2023 р. нового Положення № 805 і те, що це Положення  містить відмінності від попереднього Типового положення № 930, яке з 01.09.2023 р. втратило чинність, заклади освіти при проведенні тарифікації своїх педагогічних працівників на 2023 – 2024 навчальний рік повинні врахувати особливості збереження за ними раніше присвоєних їм кваліфікаційних категорій, а також особливості поширення їх на навчальне навантаження педагогічних працівників з 1 вересня 2023 року.

Адже раніше були випадки, коли при переході педагогічних працівників з одної посади на іншу, або при довантаженні педагогічного працівника  годинами роботи за іншою посадою тощо, відповідно до тоді діючих правил, передбачених Типовим положенням № 930, вони втрачали право на встановлення їм підвищеного посадового окладу (тарифної ставки), тоді як за правилами Положення № 805 з 01.09.2023 р. вони набувають право на такі підвищені посадові оклади (тарифні ставки).

ВПРОВАДЖУЄМО ІНКЛЮЗІЮ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ 

https://sqe.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/Inclusion_zaklad_osvity_SQE-SURGe_2023.pdf?fbclid=IwAR1fP7tHJl_2rgrqqKWn6FfUzQOcb7GB-4NcIJ2WpVglX3CgLZN76WXISE4

Наближається час, коли необхідно проводити чергове засідання команди супроводу кожного учня з ООП, робити моніторинг досягнень, писати аналітичні звіти журналу спостережень, динаміку рівня розвитку учня згідно корекційних цілей. Пам'ятаймо, що кожен учень з ООП має свою команду супроводу. І кожен заклад освіти має створити графік засідань даних команд. Для того, аби фахівці ІРЦ мали змогу бути присутніми на кожній команді, а батьки безпосередньо кожного учня мали змогу прийти саме у відведений час саме для їхньої команди супроводу. Також слід враховувати, що засідання команди супроводу, проведене онлайн, нічим не відрізняється від офлайн-засідання і вимагає однакових етапів підготовки.

Як організувати засідання команди супроводу та якісно його провести : 

📌 Час і дату необхідно узгодити заздалегіть (за два тижні) з адміністрацією, вчителями, психологом, батьками та представником ІРЦ, що входить у команду. Це зручно робити в месенджерах - в особистих повідомленнях або спеціально створеній групі. 

📌 Важливо визначити формат засідання - офлайн чи онлайн.

📌 Підготувати план засідання та узгодити його з усіма учасниками. Найзручніше це робити у вигляді інтелект-карти.

📌 Підготувати електронне портфоліо учня (звичайно, за дозволом батьків). Його зручно демонструвати як онлайн, так і офлайн.

📌 За кілька днів до засідання - відправити нагадування всім учасникам та обов'язково отримати від них зворотній зв' язок. 

📌 Нагадати адміністрації закладу про засідання.

📌 Працювати над ІПР та протоколом (у період дистанційки і не тільки) зручно на ресурсах, де є можливість спільного доступу (гугл-документи, онлайн-дошки, інші візуальні інструменти, що дають змогу команді керувати різноманітними проєктами й робочими процесами та відстежувати виконання завдань).

📌 За день та в день засідання - ще раз нагадати всім учасникам час і місце, обов'язково отримати зворотній зв'язок.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Моніторинг динаміки розвитку учня  ______ класу (ПІБ) за І семестр  2022 н. р., згідно поставлених цілей ІПР.

2. Моніторинг навчальних досягнень за підсумками І семестру 2022 н. р 

3. Моніторинг результатів  корекційно - розвиткової роботи за І семестр 2022 н.р.

4. Консультації вузькопрофільних спеціалістів (дитячий психіатр, офтальмолог) за потреби. 

5. Визначення умов для навчання та створення індивідуальної програми розвитку (далі – ІПР) на ІІ семестр 2023 н.р.

6. Уточнення необхідності зміни рівня підтримки учня та категорії освітніх труднощів.

7. Забезпечення індивідуальними засобами навчання.

8. Різне.

УХВАЛИЛИ:

1. Подану інформацію взяти до уваги і використати для навчання, розвитку і виховання дитини відповідно до вікових та індивідуальних потреб.

2.Визначити для __________категорію освітніх інтелектуальних труднощів, яка потребує  ___ рівня підтримки в освітньому процесі.

3. Побудувати індивідуальну програму розвитку відповідно до визначеного  рівня підтримки та рекомендацій.

4. Визначити проведення (надання) корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних занять (послуг) у загальній кількості __ годин на тиждень а саме: розвиток мовлення – __ години; корекція розвитку __ години;

5. Рекомендувати проведення повторної комплексної оцінки розвитку дитини у травні 2023 року.

До уваги дирекції закладів освіти Ізяславської громади

Відповідно до пункту 1. Розділу VII наказу МОН України від 08.06.2018 р. № 609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти та закладі дошкільної освіти», впродовж 2-х тижнів з моменту початку освітнього процесу, команда супроводу (КС) складає індивідуальну програму розвитку (ІПР).

Рекомендуємо спланувати І засідання КС та подаємо орієнтовну тематику проведення.

ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ЗДО/ЗЗСО НА 2022 - 2023 Н.Р. В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ.

1. Ознайомлення учасників з Положенням про команду психолого-педагогічного супроводу, завданнями роботи та основними функціями кожного.

2. Збір інформації про особливості розвитку дитини: ознайомлення з висновком ІРЦ та індивідуальною програмою реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності), бесіда з батьками та залученими спеціалістами.

3. Опрацювання нормативно-правового забезпечення організації інклюзивного навчання в ЗДО/ЗЗСО в умовах воєнного стану.

4. Розроблення індивідуального навчального плану, індивідуальної навчальної програми (індивідуальний освітній план в закладі дошкільної освіти).

5. Планування роботи вихователя/вчителя та асистента вихователя/вчителя: посадові обов’язки кожного, ведення документації, а також спільна діяльність в організації інклюзивного освітнього середовища.

6. Формування розкладу корекційно-розвиткових занять та узгодження умов надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, укладення договорів з відповідними фахівцями.

7. Розроблення ІПР як основного документу дитини з ООП інклюзивної освіти.

Відповідно до постанови КМУ від 26 квітня 2022 р. № 483, засідання команди супроводу можна проводити в змішаному очно-дистанційному форматі (якщо це не загрожує життю громадян) чи в режимі онлайн.

Якщо виникнуть питання – завжди будемо раді Вам допомогти і проконсультувати!

                                                           КУ «Інклюзивно-ресурсний центр»

    Ізяславської міської ради

Методичні  рекомендації

 щодо організації освітнього процесу дітей з  ООП в ЗЗСО

(тяжкі порушення мовлення)

               Діти з порушенням мовлення

Мовленнєві проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. Затримки в розвитку мовлення спричиняють затримку розумового розвитку дитини, обмежують її загальний потенціал. Мовленнєві проблеми в подальшому житті дитини спричинюють погану успішність у школі. Внаслідок цього – знижена самооцінка, закомплексованість, неврози. Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння.  До мовленнєвих порушень належать: дислалія (порушення звуковимови); порушення голосу (дистонія та афонія); ринолалія; дизартрія; заїкання; алалія; афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку); загальний недорозвиток мовлення; порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).  Більшість цих порушень усувається в дошкільному та молодшому шкільному віці. Водночас, трапляються випадки, коли і в середніх та старших класах ці розлади неподолані.

Особливу групу серед дітей з порушеннями мовлення складають діти з розладами процесів читання і письма:

 - труднощі сприйняття тексту – дислексія – нездатність сприймати друкований чи рукописний текст і трансформувати його у слова. При дислексії під час читання спостерігаються такі типи помилок: заміни і змішування звуків, частіше близьких за акустикоартикуляційними ознаками; побуквене читання; спотворення звукоскладової структури слова, що проявляються у пропусках приголосних (при збігу) і голосних, додаваннях, перестановках, пропусках звуків і складів; вади розуміння прочитаного, які проявляються на рівні окремого слова, речення, тексту в цілому (без розладів технічної сторони читання); аграматизми, що проявляються на аналітико-синтетичному та синтетичному етапах опанування навички читання (проблеми у використанні відмінкових закінчень, закінчень дієслів, узгодження іменника й прийменника тощо). Допомога має бути комплексною і здійснюватися групою спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом. Ефективність роботи значною мірою визначається своєчасністю вжитих заходів та вибором оптимального методу й темпу навчання.

     Порушення опанування письма – дисграфія – спотворення чи заміна букв, викривлення звуко-складової структури слова, порушення злитого написання слів і речень, аграматизми. В основу класифікації дисграфії покладено несформованість певних операцій процесу письма: 1) артикуляційно-акустична дисграфія проявляється в замінах, пропусках букв, які відповідають пропускам звуків в усному мовленні; 2) дисграфія на основі порушеня фонематичного розпізнавання проявляється в замінах букв відповідних фонематично близьким звукам, хоча в усному мовленні звуки вимовляються правильно; 3) дисграфія на основі порушення мовного аналізу і синтезу, що проявляється у спотворенні звуко-буквеної структури слова, поділ речень на слова; 4) граматична дисграфія пов’язана з недорозвитком граматичної будови мовлення; 5) оптична дисграфія пов’язана з недорозвитком зорового аналізу і синтезу та просторових уявлень, що проявляються в замінах і спотворенні букв на письмі, до оптичної дисграфії належить і дзеркальне письмо. Одним з основних критеріїв дислексії та дисграфії є стійка неуспішність дитини з читання та письма, наявність значної кількості стійких помилок, яких немає у більшості учнів класу. Названі порушення досить поширені серед учнів загальноосвітніх і спеціальних шкіл. Зазвичай під час читання та на письмі дитина припускається тих самих помилок, що й в усному мовленні. Але іноді трапляється й так, що помилки виникають і в дітей, у яких усне мовлення є цілком правильним. Ці помилки можуть бути пов’язані з певними недоліками у слуховій, зоровій чи руховій сферах дитини: це й недостатня сформованість звукового аналізу, і порушення слухового та зорового впізнавання звуків чи букв, і недостатність слухового, зорового чи рухового контролю, і вади пам’яті, уваги, мислення. Тому для правильного визначення причин дислексії та дисграфії обов’язково слід звернутися до логопеда. Лише він володіє необхідним арсеналом прийомів, які дають змогу правильно визначити тип та причину порушення, а також розробити індивідуальну систему корекційної роботи, що враховує особливості саме вашої дитини.

У дітей з тяжкими мовленнєвими розладами відзначаються відхилення в емоційно-вольовій сфері. Їм притаманні нестійкість інтересів, знижена спостережливість, знижена мотивація, негативізм, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, агресивність, образливість, труднощі в спілкуванні з оточуючими, у налагодженні контактів зі своїми однолітками.

                                                     Освітні аспекти

Закон України «Про повну загальну середню освіту» (відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226) (зі змінами, внесеними згідно із законом №764-ІХ від 13.07.2020.ВВР, 2020, № 48, ст.431).

Стаття 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти

-         викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;

-         дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.

Для організації інклюзивного навчання в ЗЗСО батьки (або законні представники) подають заяву на ім’я директора та висновок ІРЦ, який визначає оптимальні освітні послуги дитини з урахуванням її освітніх потреб.

Навчальний заклад забезпечує інклюзивне навчання, зокрема:

-         адаптація/модифікація навчальних програм та планів, навколишнього середовища, методів та форм навчання дітей з ООП;

-         співпраця з фахівцями для надання спеціальних послуг, відповідно до освітніх потреб дитини;

-         створюють позитивний клімат у шкільному середовище.

                           Рекомендована освітня програма

Освітня програма закладу загальної середньої освіти з корекційно-розвитковим складником для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

З урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності учні 1,2,3-х класів з тяжкими порушеннями мовлення навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 26.07.2018. №814 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами»( зі змінами, наказ ОН України від 16.08.2019р № 917) (додатки 9,10).

Учні 4-х класів спеціальних закладів освіти всіх видів(включаючи учнів з порушеннями інтелектуального розвитку) навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН України від 25.06.2018р № 693 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами»(зі змінами наказ МОН України від 04.09.2018р№968)

учні 5-10 класів з тяжкими порушеннями мовлення навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2018. №627 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами»( таблиця 11,12)( зі змінами наказ МОН України від 26.07.2018р. №815, від 10.06.2019 №808).

                                               КУ «Інклюзивно-ресурсний центр»

Ізяславської міської ради

Методичні  рекомендації

 щодо організації освітнього процесу дітей з  ООП в ЗЗСО

(порушення інтелектуального розвитку)

              Діти з порушенням інтелектуального розвитку

          Діти з інтелектуальними порушеннями зазвичай, відстають у розвитку від своїх однолітків: пізніше починають ходити, розмовляти. Термін оволодіння навичками самообслуговування у них більш тривалий.  Рухи дітей незграбні, зазвичай вони фізично слабкі, часто хворіють.  Мовлення вирізняється збідненістю як пасивного, так і активного словників, їхні фрази односкладні, діти не розуміють конструкцій із запереченням, навіть у шкільному віці їм складно підтримувати бесіду, оскільки вони не завжди розуміють запитання співрозмовника.  Дії з іграшками мають предметно-процесуальний характер: катання потягу, заколисування ляльки, тобто багаторазове повторення одних і тих самих рухів, що не супроводжуються емоційними реакціями і мовленням.  Тому спілкування з  однолітками в такої дитини  ускладнено: вона не вміє грати, не розуміє і не дотримується умов гри, не розуміє правил сюжетно-рольової гри.  Діти з інтелектуальними порушеннями ,перебуваючи в умовах дошкільних закладів, мають стійкі труднощі в опануванні програмового матеріалу з розвитку мовлення, елементарних математичних уявлень, малювання тощо. За умови організованого корекційно-розвивального навчання та використання спеціальних методів, прийомів та засобів, діти з інтелектуальними порушеннями мають можливості для розвитку та навчання.

                                                                  Освітні аспекти.

  Закон  України « Про  повну загальну середню освіту»  ( відомості Верховної Ради) (ВВР), 2020, № 31, ст. 226)  ( із змінами, внесеними згідно із законом №764-IX від 13 .07.2020, ВВР, 2020, № 48, ст.431),  

 Статті 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти

-викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;

-дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.

     Для організації інклюзивного навчання  в ЗЗСО батьки (або законні представники) подають заяву на ім’я директора  та висновок ІРЦ ,який визначає оптимальні освітні послуги дитини з урахуванням її освітніх потреб.     Навчальний заклад забезпечує інклюзивне навчання ,  зокрема:

-         адаптація/модифікація навчальних програм та планів , навколишнього середовища, методів та форм навчання  дітей з ООП;

-         співпраця з фахівцями для надання спеціальних послуг, відповідно до освітніх потреб дитини;

-         створюють позитивний клімат у шкільному середовищі.

                         Рекомендована освітня програма.

Освітня програма закладу загальної середньої освіти з корекційно-розитковитковим складником для дітей з порушенням інтелектуального розвитку.

З урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності учні 1-х класів з порушеннями інтелектуального розвитку навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 26.07.2018 № 815 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів   1 класів з інтелектуальними порушеннями» ;

учні 2-х класів для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН від 02.07.2019 № 917 «Про затвердження типової освітньої програми

початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 2 класу  з порушеннями інтелектуального розвитку»;

учні 3-х класів для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН від 01.04.2020 № 467 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 3 класу з порушеннями інтелектуального розвитку».

Учні 1, 2, 3-х класів (крім учнів з порушеннями інтелектуального розвитку) навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН від 26.07.2018 № 814 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами» (зі змінами, наказ МОН від 16.08.2019 № 917).

Учні 4-х класів спеціальних закладів освіти всіх видів (включаючи учнів з порушеннями інтелектуального розвитку) навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН від 25.06.2018 № 693 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами» (зі змінами, наказ МОН від 04.09.2018 № 968).

Учні 5-10-х класів спеціальних закладів освіти всіх видів навчаються за типовими освітніми програмами, затвердженими наказом МОН від 12.06.2018 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами»  (зі змінами, накази МОН від 26.07.2018 № 815, від 10.06.2019 № 808).

На виконання абзацу двадцять четвертого частини першої статті 64 Закону України «Про освіту», з метою впровадження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392, наказом МОН від 22.07.2020 № 944 затверджена типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти III ступеня для дітей з особливими освітніми потребами.

Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу

дітей з ООП в ЗЗСО

(з порушенням слуху)

Діти з порушенням слуху

Залежно від ступеня ушкодження слуху і від часу втрати (або різкого зниження) дітей з дефектами слухової функції поділяють на глухих, пізнооглухлих і слабочуючих (туговухих).

Пізнооглухлі — діти, які втратили слух після то­го, як мова у них вже сформувалась, і тому збереглася тією чи іншою мірою.

Слабочуючими (туговухими) називають дітей з частковою слуховою недостатністю з різним ступенем вираженості, яка є причиною порушення мовного роз­витку.

Якщо у дитини глибоке стійке двостороннє порушення слуху є вродженим або набутим у ранньому дитинстві до того, як у неї сфор­мувалася мова, таких дітей називають глухими. До категорії глухих належать діти, слух у яких пошкоджений так, що вони самостійно не можуть використати його для розвитку мови. Найхарактернішою рисою їхнього розвитку є те, що вроджене або набуте в самому ранньому (домовному) періоді різке уражен­ня слуху робить неможливим сприйняття мови інших і призводить до глухонімоти, тобто дитина не оволодіває звуковою словесною мовою без спеціального навчання, оскільки не може сприймати й наслідувати мову довколишніх. Навіть якщо в глухої дитини до моменту втрати слуху був сформований певний мовний запас (наприклад, при настанні глухоти в дворічному віці), за відсутності спеціальних прийомів навчання й виховання він досить швидко втрачається. Загальний темп психічного розвитку в глухих дітей уповільню­ється. Однак створення спеціальних корекційних умов виховання, які активізують компенсаторні процеси, дають змогу поступово вирівняти їх психічний роз­виток.

Освітні аспекти

Закон України «Про повну загальну середню освіту» (відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226) (зі змінами, внесеними згідно із законом №764-ІХ від 13.07.2020.ВВР, 2020, № 48, ст.431).

Стаття 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти

-  викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;

-  дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.

Для організації інклюзивного навчання в ЗЗСО батьки (або законні представники) подають заяву на ім’я директора та висновок ІРЦ, який визначає оптимальні освітні послуги дитини з урахуванням її освітніх потреб.

Навчальний заклад забезпечує інклюзивне навчання, зокрема:

-      адаптація/модифікація навчальних програм та планів, навколишнього середовища, методів та форм навчання дітей з ООП;

-      співпраця з фахівцями для надання спеціальних послуг, відповідно до освітніх потреб дитини;

-      створюють позитивний клімат у шкільному середовище.

Рекомендована освітня програма

Освітня програма закладу загальної середньої освіти з корекційно-розвитковим складником для дітей з порушенням слуху.

З урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності учні 1-4 класів з порушенням слуху навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 26.07.2018. №814 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами»;

учні 5-9 класів з порушенням слуху навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2018. №627 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами»;

учні 10 класу з порушенням слуху навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 12.07.2018. №813 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами»;

учні 11-12 класів з порушенням слуху навчаються за типовою освітньою програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2018. №668 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».

На виконання абзацу двадцять четвертої частини першої статті 64 Закону України «Про освіту», з метою впровадження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1392, наказом МОН від 22.07.2020. №944 затверджена типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами.

Як працювати зі слабозорими та незрячими дітьми в інклюзивному класі. Підготовка

Теми статті: батькам, вчителям, директорам, інклюзія

28 Лютого 2021

40 років тому у Віри Ремажевської народилася незряча донька. Відтоді вона почала вивчати, як розвивається така дитина, як із нею працювати, і почала працювати в школі для незрячих дітей.

Згодом створила Навчально-реабілітаційний центр для дітей із порушеннями зору “Левеня” і 22 роки була його директоркою, поки цьогоріч не делегувала обов’язки, ставши заступницею директора з методично-експериментальної роботи. До слова, її донька нині – успішна практична психологиня.

Пані Віра каже, що неможливо дати універсальну пораду, як навчати слабозору або незрячу дитину. Треба виходити з конкретної ситуації. Однак у педагогів, які працюють зі слабозорими дітьми, має бути засадниче розуміння, хто такі слабозорі діти, чому вони поводяться так, а не інакше, який різновид слабозорості вони мають, як пояснити це іншим дітям і чого точно не можна робити в класі.

У першому тексті “Нової української школи” читайте про підготовку вчителів та батьків до приходу слабозорої дитини в школу:

·  слабозорі й незрячі діти – що вони бачать і не бачать;

·  як обрати школу;

·  як підготуватися вчителю;

СЛАБОЗОРІ ТА НЕЗРЯЧІ ДІТИ – ЩО ВОНИ БАЧАТЬ І НЕ БАЧАТЬ

“Якщо ви запитаєте пересічну людину, то вона вам скаже, що незряча людина – це людина, яка зовсім не бачить. Але це не так”, – каже Віра Ремажевська.

Пані Віра пояснює: коли ми перевіряємо зір у лікаря-офтальмолога, то сидимо на відстані 5 метрів від таблички з літерами. Якщо бачимо 10-й рядок у таблиці, отже – маємо “одиничку”, тобто нормальний зір. Якщо дивимося на табличку в окулярах і бачимо тільки 4-й рядок, то маємо 40 % зору – і це вже слабозорість.

Слабозорість може бути й із 10 %. Тоді в кабінеті окуліста людина бачитиме тільки 2 великі літери – “Ш” і “Б”. Якщо дитині треба підійти на відстань 2 метри, щоби їх побачити, то це вважається практичною сліпотою. Сліпота – це втрата зору від 0 до 4 %. І, наприклад, 4 %, каже пані Віра, – це доволі багато.

“Тобто незряча людина теж щось бачить. Колись у мене була незряча колега, вчителька математики. Вона не бачила одним оком, а на другому мала 2 % зору. Утім, вона сама заповнювала класний журнал, бо добре бачила зблизька. А от орієнтуватися в просторі не могла”.

До того ж людина може вважатися слабозорою не тільки через те, що в неї знижений центральний зір, тобто гострота зору. Різко звужене поле зору – це теж слабозорість. Наприклад, якщо ми згорнемо пальці “в трубочку” і приставимо до ока, а тоді спробуємо подивитися на світ, то зможемо добре бачити свій телефон, але зовсім не бачитимемо, що відбувається навколо. Це – так званий трубчастий зір. І навіть за стовідсоткової гостроти, але різко зменшеному полі зору дитина вважатиметься слабозорою.

Також можуть бути порушення дії очних м’язів. Наприклад, косоокість – коли один із шести груп м’язів ока, які дають нам змогу дивитися вверх, вниз, праворуч, ліворуч, вертикально,горизонтально, навкісно, – погано працює. Оскільки він слабший, то інші мязи перетягують на себе очне яблуко – і виникає косина. Так-от, великий кут косини – це теж проблема.

Отже, щоби зрозуміти, де посадити дитину в класі, вчителю насамперед треба дізнатися, як і що вона бачить на такій відстані. Також вчителі повинні дозволяти слабозорій дитині підходити до дошки, якщо вона чогось недобачає.

“У висновках ІРЦ мають розкрити не проблему, а потенційні можливості дитини. Якщо цього немає, то, можливо, треба звернутися до спеціалістів, які можуть це розтлумачити. Як правило, це не лікарі. Вони бачать око і проблеми ока. А як дитина використовує зір для навчання, на жаль, рідко можуть пояснити. Треба шукати спеціалістів, які з цим працюють”, – пояснює Віра Ремажевська.

ЯК ОБРАТИ ШКОЛУ Й ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

За словами Віри, батькам та спеціалістам треба розглянути три аспекти інклюзивного навчання дитини з порушеннями зору:

1.                     Умови – для того, щоби відвідування школи було успішним.

2.                     Діяльність усіх педагогів (учителя, асистента вчителя, працівників ІРЦ).

3.                     Дитину та її особливості. Наприклад, особливості поведінки в грі, спілкуванні, навчанні, її вплив на стосунки дітей у класі і вплив дітей на неї.

Пані Віра пояснює, що перше відвідування будь-якої школи – це вихід за межі сім’ї. Часто дитина з порушеннями зору, особливо якщо це глибокі порушення, не ходить у дитячий садок. Це накладає відбиток на неї та на її поведінку. Тому школа – це, можливо, перший соціальний контакт із великою кількістю людей.

“Моя незряча донька згадує 1 вересня як найгірший день у житті. Тому що вдома все було зрозуміло, було комфортне перебування в сім’ї, тісний контакт із мамою – і раптом цього не стало. Незвідане й незрозуміле в будь-якої дитини спричиняє страх. Часто ми думаємо, що 1 вересня приносить дітям радість, а насправді це може бути стресовою ситуацією для дитини з ООП, а особливо для дитини, яка не може зорово оцінити, що відбувається”, – пояснює Віра Ремажевська.

Через це початкова школа може стати місцем, де дитина здобуде перший болісний досвід. Це – місце, де відбувається усвідомлення, “хто я”, де виникає перший внутрішній конфлікт через усвідомлення, що “я – інакший”. До того, найімовірніше, дитина не відчувала інакшості, бо батьки це не підкреслюють, і навіть якщо вона ходила в садок, то ситуація гри простіша.

“Дитині треба усвідомити, що вона інша, прийняти це й навчитися з цим жити. І це – одне із завдань школи. Адже суспільство створене для зрячих та чуючих. Крім того, початкова школа для такої дитини – це простір для формування почуття власної гідності. Тобто дитина має набути впевненості. Вона має знати, що незважаючи на труднощі, вона може те й те. Чи думати так: “Я можу, навіть через те, що я незрячий” або “Я можу щось таке, чого не можуть інші”. Це важливо”.

Тому Віра Ремажевська радить починати інклюзивне навчання із серйозного ставлення до вибору школи. І наголошує, що вибір школи – це не лише вибір вчителя. Це, зокрема, вибір директора, який розуміє ситуацію й буде сприяти інклюзивному навчання, вибір управління освіти.

“Коли ми говоримо про інклюзивне навчання, то нібито передбачаємо, що дитина ходитиме в ту школу, яка поряд із домом. Але не завжди школа, яка розташована найближче до місця проживання, найкраща для вашої дитини. Я вивчала приклади вибору школи в різних країнах. І не завжди бажання батьків є правильним. Тобто не лише мама може сказати “я хочу”. Дуже важливо, щоби були люди, які глибоко вивчатимуть ситуацію”.

Вона каже, що рекомендації ІРЦ полягають не лише в тому, щоби підібрати оптимальну програму, а й у тому, щоби підібрати, якщо ми говоримо про освітній маршрут, заклад, у якому дитина навчатиметься. Тобто рекомендації повинні давати спеціалісти, а батьки мають дослухатися до порад.

“Часто нам, батькам, здається, що наша дитина може все й жодних проблем у неї не виникатиме. Це буває в молодих амбітних батьків. Я спостерігала за такими сім’ями, коли непогодження із ситуацією виливалося в заперечення проблем.

І тоді батьки кажуть: “Моя дитина така сама, як усі”, “Вона може все так, як решта”, “Ми їздимо за кордон із нею, ходимо на барабани – і все гаразд”. Але, як правило, батьки наймають приватних тренерів. І в цій ситуації не завжди реально оцінюють, як приймуть дитину однолітки й чи дасть вона собі раду в колективі”.

Віра Ремажевська пояснює: якщо ми уявимо, що шлях дитини в навчанні – це рух вверх, то треба пам’ятати, що він може бути непрямим. І це не суперечить теорії Льва Виготського, який говорив про обхідні шляхи дітей, які мають порушення розвитку. Обхідний шлях або крива – це, наприклад, спеціальне дошкілля, відвідування навчально-реабілітаційного центру. Бо освіта не починається з перших днів перебування в школі.

Фото: автор – Nomadsoul1, Depositphotos

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ВЧИТЕЛЮ

1.                     Попереднє інформування. Педагоги мають усвідомити, що означатиме для них таке інклюзивне навчання. Насамперед, ідеться про більше часу на підготовку матеріалів, більшу самовіддачу.

“Ми часто говоримо, що важливо, щоби була добра людина, толерантно ставилася до дитини, мала достатній рівень емпатії. Нічого подібного, цього недостатньо. Педагог повинен витратити дуже багато часу додатково, щоби продумати, підготувати матеріали. Не можна перекладати все на плечі асистента, це – групова робота вчителя, асистента й батьків”.

Таке інформування забирає багато страхів і може підбадьорити. НРЦ “Левеня” займається таким інформуванням. За півроку до того, як дитина має піти до школи, з нею та школою починають працювати.

“Ми приходимо до школи й кажемо: “Батьки обрали вашу школу, давайте готуватися разом. Бо ми знаємо, як працювати з такою дитиною, можемо вам допомогти, підказати, як краще організувати простір, запрошуємо до себе, побудьте на уроці, подивіться, як працюють діти, що використовує вчитель, подивіться на матеріали та технічні засоби, які ми маємо”.

Пані Віра каже, що в цьому сенсі в Україні інклюзивне навчання розвивається неправильно. Бо тут протиставляють спеціальну освіту й інклюзивну, хоча й те, і те – це освіта дітей з ООП. Натомість, за кордоном спеціальні навчальні заклади, які мають величезний досвід, де працюють люди зі спеціальною освітою, є ресурсними центрами для інклюзивного навчання.

Бо є специфіка навчання дітей із порушеннями зору, слуху, інтелекту. Вчителю треба розуміти цю специфіку, щоби якісно надати освітню послугу. І батьки, які хочуть віддати свою дитину в інклюзивну освіту, не прагнуть, аби дитина просто соціалізувалася й перебувала в колективі, а потребують якісної освіти.

“Якщо у вашому населеному пункті є спеціальний заклад, треба просто поцікавитися, як там працюють. А педагоги шкіл дуже рідко звертаються по допомогу. Не будемо скидати з рахунку й ІРЦ. Але я спілкуюся з багатьма представниками ІРЦ, і, на жаль, там не працюють найдосвідченіші педагоги. Дуже часто це – молоді педагоги, які тільки закінчили виш і не мають досвіду роботи з інклюзивним навчанням”.

Також Віра Ремажевська закликає педагогів брати участь у семінарах і вебінарах Асоціації спеціальної та інклюзивної освіти. Там педагоги можуть ознайомитися з особливостями роботи з дітьми, які мають ООП.

2.                     Треба знати, де отримати допомогу вчителю в критичній ситуації. Це – про подолання страху перед незвіданим, невідомим та незрозумілим. Окрім дітей, це також переживають учителі. Наприклад, звернутися до фахівців зі спеціальної школи або ІРЦ.

3.                     Відмовитися від щоденних педагогічних стереотипів. Наявність у класі дитини з порушеннями зору – це щоденна гнучкість, креативність і терпіння. Наприклад, має бути обережне введення дитини в новий ритм школи. Бо діти з порушеннями зору живуть ритмами й мають прив’язки до конкретних годин.

“Дитину треба привчити до нових вимог, дитячого колективу, шкільного середовища, ознайомити з умовами, з оточенням, де що розташоване. На мій погляд, непогана ситуація, коли ми дозволяємо батькам ненадовго залишитися з дитиною в класі. Має бути м’який вхід дитини в школу та адаптаційний період, щоби вона звикла до того, що її оточує. Найкраще це робити перед початком навчального року.

Я пригадую, як моя незряча дитина після інституту прийшла на роботу, і ми з нею протягом місяця перед початком роботи вивчали, що й де розташоване. Попереднє дослідження точно має бути. Інакше дитина буде скута не тільки через те, що вона не знає оточення, не має хорошого контакту, погано бачить, а ще й через те, що просто не знає, куди їй йти”.

Але є нюанс: серпень у школі – це активна підготовка до навчання. А якщо перенести таке ознайомлення на весну, це не означає, що дитина точно навчатиметься в тому ж кабінеті. Це має продумати адміністрація.

4.                     Співпраця батьків і працівників школи має починатися задовго до того, як дитина прийде на навчання. Треба знайти баланс роботи з батьками – аби батьки не диктували педагогу, що робити. Натомість, вони мають окреслити свої очікування від школи. Також батьки мають усвідомлювати, що їхня підтримка буде потрібна протягом усього навчання. І має бути готовність до компромісу.

“Якщо батьки не будуть готові нестандартно вирішувати кожну ситуацію, то стануть прихильниками хибного розуміння інклюзивного навчання. Мовляв, кожна ситуація, кожна вправа і гра має бути однаковою для всіх, і моя дитина не буде відставати від інших. Це неправда. Батьки мають розуміти, що будуть такі речі, у яких дитині буде точно важче, а на початку вона, імовірно, у чомусь буде відставати від однолітків”.

5.                     Розуміння школи. Віра Ремажевська бачила добре навчених і включних дітей у тісних приміщеннях і з пустими шафами, де в школі розуміли й намагалися втілити в життя ідею інклюзивної педагогіки. Натомість, школа може бути перевантажена великою кількістю всіляких матеріалів, а результату немає.

“Нині, коли я бачу у фейсбуці, що люди з хороших міркувань розмальовують інтер’єр шкіл у яскраві кольори райдуги, то думаю, що буде робити дитина, яка має порушення спектру аутизму або гіперактивна дитина, або дитина з порушеннями зору. Також там є дзеркала, які деформують простір. Я розумію: ми так довго жили в сірих нецікавих просторах, що стараємося наситити життя яскравістю. У багатьох країнах, у яких я була, уже від цього відійшли. Усе помальовано в сірі або пастельні тони. Середовище створюється для ока, тому захоплення такими інтер’єрами – це небезпека для дитини з порушеннями зору – у неї “рябитиме” в очах. Школа має це розуміти”.

6.                     Супервізії. Ми звикли говорити про супервізії для психологів, які отримують чиюсь негативну інформацію, енергію й мають розв’язувати чиїсь проблеми. Але вчитель, який працює в інклюзивному класі, також перебуває в постійному стресі. Тож практичні психологи шкіл мають перебудувати свою роботу і працювати не лише з дитиною, а й із педагогами. Для педагога дуже важливо почути підтримку, обмінятися досвідом і почути, що він – не єдиний у своїх намаганнях.

7.                     Мають бути різноманітні способи співпраці й підтримки, аби дитині було краще в класі. Це можна назвати конструктором Лего. Наприклад, один із таких інструментів конструктора – інформація. Учитель має знати, що собою представляють такі діти, як функціонує око й на якій відстані посадити дитину.

“Наприклад, якось я пропонувала своїм вчителям узяти матовий файл і спробувати прочитати крізь нього текст, який вони надрукували як індивідуальну картку для дитини, яка має катаракту. Вони нічого не побачили. Тобто треба розуміти, як очні хвороби впливають на зорове сприйняття, як вони впливають на орієнтування в просторі. Добре, якщо такі особливості прописані у висновку ІРЦ, але не завжди це так. Бо в 95% інклюзивних центрів немає тифлопедагога”.

8.                     Спеціалісти можуть відвідувати уроки. Це можуть бути спеціалісти ІРЦ або, якщо школа надає корекційно-розвиткові заняття, то вчителю варто попросити цього спеціаліста побути на уроці, подивитися, як дитина поводиться з іншими.

9.                     Розробити маршрути для слабозорої чи незрячої дитини. Наприклад, “клас – роздягальня”, “клас – туалет”, “клас – їдальня”, “клас – спортивна зала”. Їх потрібно намалювати й навчити дитину самостійно ходити ними. Аби дитина знайшла свій стілець або шафку, на них мають бути спеціальні наклейки. Це може бути те, що хоче дитина й що вона найкраще бачить. Наприклад, старий CD-диск – він блискучий і яскравий. А пояснити це іншим дітям можна й тим, що дитина любить музику.

10.                 Треба пам’ятати, що дитина має індивідуальні заняття. Вони не тільки мають розвивати увагу, пам’ять і т.д., а й готують дитину до справжнього сприймання матеріалу в класі. Це також важливо обговорити зі спеціалістом, який працюватиме з дитиною.

11.                 Працівник ІРЦ або спеціальний педагог повинні допомогти асистенту вчителя правильно підібрати дидактичні матеріали.

“Наприклад, ми не маємо починати писати у звичайних зошитах, а в зошиті з дуже широкою лінійкою. Математику також треба писати в зошиті з лінійками, тому що через клітинки в дитини рябить в очах, і вона не бачить тексту. Також треба писати не ручкою, а фломастером, тому що має бути товста лінія – її добре видно. Поступово треба переходити до звичайного зошита й кулькової ручки”.

Також треба пам’ятати, що чорне на білому не завжди добре сприймається. Краще око сприйматиме чорне на блідо жовтому, бо немає різкого контрасту. А для малювання треба давати дитині заготовку з контурами. Також на малюнку не може бути багато зайвих деталей, від яких розсіюється увага.

Є також оптичні засоби корекції, як-от різноманітні лупи. Є й неоптичні засоби – наприклад, картка з прорізом для двох-трьох слів, аби дитина водила ним, читаючи текст. Тоді в неї не рябитиме в очах – вона бачитиме тільки ті слова, які читає.

12.                 Треба продумати роботу додаткового педагогічного персоналу. Це може бути педагог-організатор чи практичний психолог, соціальний педагог чи допомога студентів-волонтерів. Тобто варто шукати різні можливості, аби знайти додатковий персонал. Треба розуміти, що асистент вчителя – не нянька.

У наступному тексті ми розкажемо, чи треба послаблювати програму для слабозорих дітей, як мають співпрацювати сім’я та школа, яка роль асистента вчителя, яка роль вчителя, як підготувати дітей до приходу слабозорої дитини і яких помилок найчастіше припускаються вчителі.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Перелік документів, необхідних для роботи асистента вчителя

Ми розібралися, що перелік документації не є сталим та визначається кожним закладом окремо. Тепер поглянемо на повний перелік документів, ведення яких входить в обов’язки асистента вчителя.

1. Річний план роботи асистента вчителя

Цей вид документації можна назвати обов’язковим, адже в річний план записуються всі види робіт, визначені посадовою інструкцією. Також в ньому є: зміст діяльності, терміни виконання, особливості взаємодії з учителями інклюзивного класу та розподіл функцій між педагогами.

План може містити такі розділи: організаційна та навчально-корекційна робота, співпраця з учителями-предметниками, вчителями-дефектологами, медичними працівниками, практичним психологом, соціальним педагогом (командою супроводу), робота з батьками та громадськістю, методична та самоосвітня робота, інформаційно-консультаційний напрям роботи, робота з документацією.

2. Список учнів з особливими освітніми потребами

Сюди вносять імена дітей, соціально-педагогічний супровід яких здійснює асистент учителя. Бажано також вказувати такі дані: висновок інклюзивно-ресурсного центру про стан дитини з особливим освітніми потребами, психолого-педагогічний висновок, освітня програма, вид корекційних занять, кількість годин та особа, яка їх проводить.

3. Журнал обліку консультацій та просвітницьких заходів

Оскільки асистент консультує батьків учнів з ООП та організовує просвітницькі заходи, доцільно фіксувати всі дані і про цей вид діяльності. Це можна робити у вигляді таблиці, в якій будуть такі стовпчики: дата; ПІБ особи, якій надано консультацію; тема консультації; підпис особи, якій надано консультацію; підпис особи, яка надала консультацію.

4. Індивідуальна програма розвитку (може входити до річного плану)

Створюється для кожної дитини з ООП на основі висновку інклюзивно-ресурсного центру та закріплює перелік психолого-педагогічних і корекційно-розвивальних занять. По суті документ є «контрактом» на певні види діяльності між педагогічним колективом і батьками дитини з особливими освітніми потребами. ІПР розробляється на 1 рік командою психолого-педагогічного супроводу дитини. Її слід переглядати двічі на рік або (за нагальної потреби) частіше. Змінити програму можна через збори команди психолого-педагогічного супроводу (за присутності батьків або асистента учня). Наприкінці року асистент і класний керівник разом оцінюють рівень досягнення цілей навчання, передбачених ІПР.

5. Щоденник спостережень за дитиною з ООП (може входити до ІПР)

Ведення цього документу є одним з основних обов’язків асистента вчителя. Він має такі важливі функції: спостереження за дитиною з метою вивчення індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів і потреб; оцінка (спільно з учителем) рівня досягнення кінцевих цілей, передбачених ІПР. Завдяки таким спостереженням педагог може відстежити динаміку розвитку дитини з особливими освітніми потребами, актуалізувати цілі, які необхідно включити до індивідуальної програми розвитку або переглянути ті, які виявилися заскладними для учня. Форма ведення журналу не стандартизована, але в ньому можуть бути такі пункти: ПІБ учня, дата, тема уроку, академічні навички, поведінка на уроці, активність в освітньому процесі, поведінка у позаурочний час, спілкування з однолітками, взаємодія з дорослими, навички самообслуговування тощо.

6. Зведена таблиця (розклад уроків / вид діяльності)

Допомога асистента вчителя може бути необхідна не на всіх уроках. Тож у зведеній таблиці відзначається, на яких заняттях асистент має активно працювати в класі, а на яких може займатись заповненням необхідних документів. Якщо урок відбувається поза межами закладу, в колонці про місце його проведення робиться відповідний запис.

7. Графік роботи асистента вчителя (залежно від робочого навантаження)

На кожен інклюзивний клас виділяється ставка асистента вчителя в розмірі 25 годин на тиждень. Її можуть ділити два асистенти, по 12,5 годин. У такому випадку зручно вести графік роботи пари асистентів, який узгоджують з розкладом уроків, заняттями інших педагогів і корекційно-розвиткових занять. У графіку можуть зображуватися такі види діяльності асистента вчителя: навчальна робота, індивідуальний супровід, виховна робота, співпраця з педагогами, співпраця з батьками.

8. Портфоліо дитини

Портфоліо – інструмент, який демонструє досягнення учня. Проте педагоги часто використовують інформацію з портфоліо для планування ІПР. Ця документація допомагає зрозуміти, що вміє робити дитина, перед тим, як планувати наступні кроки. Користуючись інформацією з портфоліо, педагоги мають можливість дізнаватися про сильні й слабкі сторони дитини, хід її мислення, прогрес в опануванні навичок тощо. Портфоліо може мати вигляд папки з роботами дитини (малюнки, опитування, робочі зошити, роботи на роздруківках, коментарі педагога, список прочитаних книг, самооцінювання, коментарі батьків). Обмежень не існує. Головне, аби матеріали допомогли визначити прогрес дитини в освоєнні навичок наприкінці певного періоду. При наповненні портфоліо потрібно пам’ятати про два важливих чинники:

1. Які навички виділяє педагог, а які учень (інколи матеріали до портфоліо вносять батьки або асистент дитини).

2. Мета, з якою обирається та чи інша робота – демонстрація прогресу в опануванні певних навичок, демонстрація процесу мислення тощо.

9. Журнал обліку робочого часу

В разі відсутності дитини з ООП у закладі освіти з поважних причин, асистент учителя заповнює журнал обліку робочого часу. Сюди входить дата та кількість годин, витрачених на певний вид освітньої діяльності.

10. Щоденний план роботи асистента вчителя

У щоденному плані роботи асистент учителя зазначає: дату й клас, прізвище та ім’я учня з особливими освітніми потребами, індивідуальний супровід дитини, відвідування уроків у класі, адаптацію навчальних матеріалів, роботу з батьками та педагогами, корекційно-розвивальну роботу.

11. Журнал обліку методичної роботи

У методичному посібнику НУШ методична робота трактується, як «діяльність, спрямована на постановку педагогічних задач, які вдосконалюють систему освіти дітей з ООП, а також, вироблення нестандартних шляхів та засобів їх розв’язання з метою розвитку суб’єктів освітньої взаємодії». У журнал можна внести участь у конференціях чи іншу діяльність, що допомогла покращити викладацькі здібності асистента вчителя та позитивно вплинула на освітній процес у закладі. Облік методичної роботи доцільно вести у формі таблиці.

Рекомендації щодо формування ефективної взаємодії вчителя та асистента вчителя:

1. Виробити основні правила спільної роботи (вирішити загальні організаційні питання, які важливо з’ясувати до початку спільної роботи, оскільки необхідно максимально уникати розбіжностей).

2. Обговорити індивідуально-диференційовані підходи, форми, методи та засоби навчання дітей з особливими освітніми потребами.

3. Наголошувати на важливості дотримання конфіденційності;

4. Спільно обговорити та розподілити ролі та обов’язки вчителя та асистента вчителя;

5. Встановити чіткі параметри успішної діяльності та взаємодії.

6. Проводити регулярні зустрічі вчителя з асистентом вчителя для обговорення результатів спостережень за учнями, надання та отримання зворотного зв’язку та звітів, обговорення проблемних ситуацій і стратегій запровадження навчальної програми.