Поетична вітальня 

#Вже_у_віконце_проситься_весна,

Легеньким вітерцем постукує у шибку.

Очима пролісків з-під снігу вигляда,

З дерев зніма сіреньку свитку.

Пташиним співом проситься весна,

Промінням ніжним душу зігріває...

Лютнева ніч, холодна і сумна...

Прощаючись,

весні все ж двері відчиняє.

Запоріжжя. 28 лютого 2019 року.

Озвися, душе, на світлеє слово.

Прости тих грішних, що ним лукавлять.

Забудь образи, що мають жала,

бо вже давно ти їх зламала.

Озвися, серце, на світ без бруду.

Прости тих ницих, що з вуст зривають

Слова зневаги і скиглять нагло,

бо думають, що всі забудуть.

Озвися, сонце, на день без спеки.

Прости тих грішних, що дощу просять.

Світи.

Допоки сонце сяє -

Душа й серце воскресають.

Галина Гузовська-Корицька.

24.08.2021

Вже_манить_осінь_журавлями,

З лона жоржини росу п'є,

Крокує сміло манівцями,

В городах щедрість роздає.

В садочку яблуком смакує,

Купає в росах огірки.

Осінню радість всім дарує,

Дмухнувши фарби в пелюстки.

Галина Гузовська_Корицька

31.08.2021

Повз зиму не пройдеш... Ще

вмочиш душу в снігові замети,

Зануриш вічність в снігову купіль.

Купатимешся в життєладних злетах

І слатимеш із пройденим постіль.

Повз зиму не пройдеш... Й

не варто поспішати.

Життя - не мить, а роздумів печать.

Ти спробуй за минулим не тужити,

А пильно скинути очима в даль...

Повз зиму не пройдеш... А

в чаші долі є доля трунку, що п'янить сповна...

Повз зиму не пройдеш... А

є ще життєдайна сила - щоденна круговерть, буденна й неземна.

14.12.2018