Графіка — різновид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.
Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина.
З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. У Стародавній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорно фігурний вазопис, червоно фігурний вазопис).
З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.
Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб — акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча у використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці. З часом ускладнилися засоби друкованої графіки —офорт, літографія, ліногравюра тощо.
З часом ускладнилися засоби друкованої графіки — офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки — гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, що виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуара Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).
З вцілілих витворів мистецтва може залишитися враження, що майже все середньовічне мистецтво було релігійним. Це далеко не так; хоча церква стала дуже багатою за Середньовіччя і часом була готова щедро витрачати на мистецтво, було також багато світського мистецтва еквівалентної якості, яке однак постраждало від набагато більшого відсотку зносу, втрати і руйнування. В Середньовіччі, як правило, не існувало концепції збереження старих робіт за їх художні достоїнства, на відміну від їх асоціації зі святим або засновником, а в наступні періоди Ренесансу і бароко, як правило, зневажливо ставились до середньовічного мистецтва. Більшість розкішних манускриптів епохи раннього середньовіччя мали щедрими коштовні обкладинки для книг з дорогоцінних металів, слонової кістки і дорогоцінного каміння; сторінки в новому переплетенні і рельєфи зі слонової кістки з обкладинок збереглися в набагато більшій кількості, ніж повні обкладинки, які в основному колись були позбавлені їх цінних матеріалів.
Джерело: Вікіпедія
Більшість церков було перебудовано, найчастіше кілька разів, але середньовічні палаци і великі будинки були втрачені з набагато більшою швидкістю, і це також стосується їх оснащення і прикрас. Наприклад, в Англії церкви збереглися практично без змін з кожного століття, починаючи з 7-го, і в значних кількостях для більш пізніх сторіч — лише одне місто Норвіч налічує 40 середньовічних церков — але з десятків королівських палаців не зберігся жоден, збудований раніше 11-го століття, і лише декілька залишились з іншої частини періоду[5]. Аналогічна ситуація склалася в більшості країн Європи, хоча папський палац в Авіньйоні 14 ст. зберігся практично без змін. Багатьох тривалих наукових суперечок з приводу дати і походження окремих творів стосуються саме світських зразків, тому що вони набагато рідші — так Британський музей відмовився від англо-саксонської броші Фуллера, вирішивши, що це неправдоподібна підробка, і невеликі окремо стоячі світські бронзові скульптури настільки рідкісні, що дата, походження і навіть автентичність обох з двох кращих прикладів є предметом суперечки вже протягом десятиліть[6].
Перші зразки газетно-журнальної графіки відносяться до XVI-XVII століть - періоду становлення періодичної преси як засобу масової комунікації.
Однак якщо технічна революція в книгопечаті сталася в середньовічній Німеччині, то типографська естетика народилася в ренесансній Італії. Техніка друкарства була привнесена в цю країну, як і в інші європейські країни, німцями у другій половині ХV століття.
Практично до кінця ХV - початку XVI ст. техніка друкарства стала надбанням усієї Європи.
Перші зразки газетно-журнальної графіки відносяться до XVI-XVII століть - періоду становлення періодичної преси як засобу масової комунікації. Будучи одним з найбільш доступних і наочних видів творчості, цей жанр мав і має широке поширення в різних країнах і користується особливою увагою суспільства в періоди політичної напруженості. Так було в Європі і Америці, те саме сталося і в Україні в період назрівання першої української революції 1905-1907 років.
Плакатна графіка – художній твір, виконаний в агітаційних, рекламних чи навчальних цілях. Плакатна графіка є поліграфічним відтворенням створеного художником оригіналу.
Витвір мистецтва, різновид тиражованої графіки. Лаконічне, помітне, найчастіше кольорове зображення з коротким текстом, виконане, як правило на великому аркуші паперу, виготовляється з рекламною,інформаційною, навчальною метою. Сучасний плакат — це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації. Плакат — барвисте рекламне видання великого формату.
Соціальний плакат — плакат, який пропагує базові соціальні цінності. В соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних взаємовідносин в суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха
Авторський — це виставковий варіант; ближчий до мистецтва, він глибший та суб'єктивніший
Масовий — безособовий, безіменний; носить спонтанний характер, має тимчасовий епізодичний контакт з глядачем.
Промислова графіка — вид прикладної художньої графіки, що обслуговує сферу виробництва і збуту промислової продукції (товарні ярлики, фірмові знаки, видавничі марки, рекламні видання — каталоги, конверти тощо). В сучасній промисловій графіці важливу роль відіграють шрифт, орнамент, фотографія, кольорове й поліграфічне рішення.
Промислова графіка відома з давніх часів це клейма, торговельні марки.