Урок  30.

Макет журнального розвороту. Підбір ілюстративного матеріалу

Макет журнального розвороту 

Модуль - це кратно повторюване зображення, розмір або пропорція. 

Модульна сітка - це структура (каркас, шаблон) розташування графічних елементів на сторінках. Основою модульної сітки є «модуль», інакше кажучи - основний крок сітки, який візуально визначається шириною і висотою клітини (модульної одиниці). Клітини будуються за допомогою вертикальних колонок і горизонтальних ліній.

Переважна більшість друкарських сіток будується на базі формату аркуша паперу, взятого за основу видання. Як ви розумієте, колонки і базова сітка сторінок створюється за допомогою автоматичних команд програми. Сітка може бути найрізноманітнішою, все в залежності від призначення видання та ідеї дизайнера.

Сітка створюється для всього розвороту, а не для кожної сторінки окремо. Це робиться для того, щоб весь журнальний розворот сприймався б як єдине ціле, а не розпадався на праву і ліву частини, а все видання не виглядало б як підшивка з різнорідних сторінок. Сітка розвороту може складатися з 2, 3, 4-х і т.д. рівних і нерівних по ширині колонок.

Однакові по ширині колонки створюються у вікні створення документа, або в панелі «Поля і Колонки» (Margins and Colomns). Якщо нам необхідно задати 3 колонки, то ми вбиваємо число 3 в відповідне поле і т.д.

А як бути, якщо за нашим задумом не всі колонки повинні мати однакову ширину? Наприклад, якщо текст і зображення будуть розташовуватися в 2-х широких колонках, а пояснювальна інформація - в бічній вузькій колонці?

В цьому випадку, наша модульна сітка буде будуватися на основі різного числа автоматичних колонок програми. Наприклад, якщо ми поставимо 8 автоматичних колонок для сторінки, то задумані нами 2 широкі колонки (для тексту та зображень) займуть по 3 автоматичні колонки, а вузька бічна колонка буде будуватися на основі 2-х автоматичних колонок.

Базові лінійки

Крім розподілу по колонках, в модульної сітці використовуються також базові горизонтальні лінійки. До них прив'язуються рядки тексту і межі графічних елементів для візуального впорядкування і вирівнювання.

Заголовки

Заголовки можуть поміщатися як в одній колонці, так і тягнутися на кілька колонок. Частий випадок, коли заголовок є єдиним елементом для всієї сторінки. Все залежить від креативної ідеї та особистих уподобань дизайнера.

Зображення 

Точно так само і графічні зображення (фотографії або ілюстрації) можуть займати одну або кілька колонок, а можуть і заповнювати собою звістку розворот. Досить поширений прийом, коли фотографія займає собою одну частину розвороту цілком і трохи поширюється на другу частину з тим, щоб візуально об'єднати обидві частини.

Модульна сітка не обов'язково будується з перпендикулярних ліній. Іноді дизайнер вирішує нахилити сітку або взагалі надати їй оригінальну форму, Якщо вам хочеться вийти за рамки звичного - виходьте!

Тільки постарайтеся, щоб в гонитві за оригінальністю ваша робота не перетворилася в сізіфова праця. Уявіть собі, як буде зверстати 40-50 сторінок з похилою або фігурної сіткою ...

Краще якщо в одній певній рубриці журналу з'явиться оригінальна розмітка, то це буде не тільки цікаво, а й доречно, оскільки додасть рубриці стильний і визнаний вид. 

Оформлення видання перед друком

Оскільки вся робота, пов'язана з опрацюванням авторського тексту, покладається на редакторів, дизайнерів, ми будемо найбільше акцентувати на роботі художнього та технічного редакторів. Художньо-технічне оформлення видання починається одночасно з літературним редагуванням авторського тексту і спрямоване на формування гармонійного зовнішнього вигляду і правильне розуміння змісту.

Терміни "художнє редагування", "технічне редагування" виникли у 20–30-ті рр. ХХ ст. за аналогією з терміном "літературне редагування". Іноді художнього редактора називають режисером книги, художника – дизайнером, технічного редактора – книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду чи обкладинки.

Художньо-технічне редагування охоплює всі роботи, пов'язані з перетворенням змісту інформації в графічну форму з урахуванням нормативних документів: від моменту, коли авторський оригінал надійшов, до рекомендацій поліграфічному підприємству та оцінювання якості контрольних відбитків. Основою художньо-технічного редагування є сучасні видавничі стандарти, які визначають показники зовнішньої форми видання відповідно до виду.

Художній редактор розробляє проект оформлення, композицію видання, стежить за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає на мову, зрозумілу працівникам поліграфічного підприємства.

Сучасний технічний редактор досконало знає технологічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприємство, тому він визначає технічні характеристики всіх елементів видання.

Художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, нерідко розробляє всю композиційну основу, навіть у вигляді точного посторінкового макета.

Особливо важлива роль технічного редактора у виданнях без ілюстрацій, зі складною структурою тексту та різнорівневою рубрикацією.

Досвідчений редактор знає правила і прийоми оформлення текстових і зображальних елементів, обкладинок і палітурок, титулів, довідково-допоміжного апарату видань із урахуванням змісту, категорії читачів, призначення, можливостей поліграфічних підприємств, якостей паперу, формату, способу скріплення, сучасних досягнень техніки і технологій. Він бачить особливості оформлення видання відповідно до його концепції.

Художньо-технічне редагування починається з розробки проекту художнього оформлення, який перетворюється на макет видання, ескізи, текстові та зображальні оригінали, оригінал-макет.

Засобами художнього оформлення є зображення та декоративні елементи,  Засобами технічного оформлення – шрифтові елементи, візуальне оформлення структурної організації видання.

Концепція оформлення розробляється відповідно до редакторської концепції видання, але це не обмежує творчої роботи художника, який створює оригінальні матеріали. Редакторська концепція відображає загальні напрями роботи над виданням, а художній та технічний редактори шукають конкретні варіанти оформлення і поліграфічного виконання.

У своїй основі друкована продукція має багато спільних ознак, але кожному виданню притаманні особливості, які відрізняють його від багатьох інших. Кожен вид друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення.

Головною метою діяльності будь-якого видавництва є підготовка і випуск друкованої продукції сукупності різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань.

Друковане видання – документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає зовнішню форму, а сукупність усіх характеристик дає змогу віднести її до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. Правильне визначення виду видання і відповідне його оформлення є важливим для подальшого просування на ринку та у суспільному житті.

Заголовки

Заголовки відіграють важливу роль у сучасній газеті чи журналу. В них відображаються основні ознаки стилю оформлення видання. Це пов'язано насамперед з тим, що заголовки - то перше, на що звертає увагу читач, коли розгортає газету. Але не менш важливе значення, ніж графічна функція, має змістова інформація, відображена у заголовному комплексі. Призначення заголовків періодичних видань полягає насамперед у приверненні уваги читача до тих чи тих публікацій, розставленні потрібних акцентів. Чим виразніший заголовок, тим швидше він приверне увагу читача до матеріалу. І навпаки, важлива стаття може залишитися поза увагою, якщо в неї нецікавий, непомітний заголовок.

Заголовна частина більшості газет та журналів має складну структуру, що визначається специфікою їхнього змісту і форми. Газетний чи журнальний номер складається з великої кількості певною мірою самостійних матеріалів, різних за призначенням, обсягом, тематикою, жанром та іншими характеристиками.

Кожна публікація вимагає особливої уваги, тому не можна обійтися лише змістовою частиною - заголовками та підзаголовками, тобто назвами матеріалів і їхніх частин. Потрібна ще й графічна диференціація заголовних елементів у межах сторінки, номера. Саме графічне оформлення дозволяє виділити основні матеріали і розділи, загострити увагу на окремих фактах і проблемах. У заголовній частині органічно зливаються літературна і графічна частини, підкреслюються особливості змісту видання і стилю його оформлення.

Як відомо, до елементів, з яких може складатися заголовний комплекс, належать: шапка, рубрика, заголовок, підзаголовок, зображальний матеріал, лід, анонс, вріз, епіграф, резюме.

Більшість газет виносять на першу сторінку заголовки та підзаголовки матеріалів, уміщених у цьому випуску, - анонси. Анонси дають також у добірках, на цільових сторінках, на розворотах для того, щоб посилити зорово-значеннєвий центр публікації. Анонси на першій сторінці можуть мати вигляд рубрики: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" або заголовок та підзаголовок виносять окремим блоком із коментарем "Читайте на ... стор."

На першу сторінку виносять також зображальні заставки-символи даного номера газети. Аналіз сучасної преси показує, що зображальний елемент застосовується у двох випадках:

1) для заміни назви рубрики чи матеріалу, наприклад, у спортивному розділі матеріал про якийсь вид спорту може мати замість заголовка відповідний малюнок-символ

2) як доповнення до заголовного комплексу в цілому, що уточнює тему, ідею, час та місце дії. Зображальна рубрика є сильним засобом виділення та посилення графіки сторінки в цілому, вона сприймається на рівні ілюстрацій, тому використовуються не більше однієї-двох на сторінку.

Досить часто сучасна молодіжна преса використовує лід - виділений вступ до матеріалу, добірки. Подібною до ліду є виділена особливим накресленням шрифту чи форматом набору початкова частина публікації або її перша фраза.

Врізи - окремі примітки, коментар, заклики, графічно відособлені та розміщені в середині або в кінці тексту, найчастіше на виворотці - молодіжна преса майже не використовує (на номер не більше одного-двох).

Заголовні елементи можуть належати як одній публікації, так і групі публікацій. Заголовок, який охоплює групу матеріалів (добірку, тематичну стоірнку), називається шапкою. Є й третій різновид заголовків - заголовок-прапорець, - коли назва найважливішого матеріалу стоїть угорі на всю ширину добірки або цільової сторінки і охоплює й інші матеріали. Такі елементи, як підзаголовок, рубрика, вріз, анонс, лід, епіграф можуть використовуватися при подачі як одного, так і кількох матеріалів.

Конкретність, поєднана з лаконічністю, образністю - основна вимога газетного заголовка. Але досягати конкретності через збільшення кількості слів заголовка не можна. Крім конкретності й стислості, неодмінною умовою заголовка є чіткість і ясність.

Формат журналу

У книжково-журнальному виробництві розуміння доцільності диктує незвичні формати у вигляді квадрата або занадто подовженого прямокутника. Квадратні видання трапляються рідко. Як навчальні або наукові видання вони надто коротка й надто широкі; як книги, які слід тримати в руках, вони незручні. Квадратна форма журналу може бути обумовлена вкладеною в нього грамплатівкою. Пропорції альбомних видань найчастіше визначаються форматом репродукцій. Квадратні та альбомні формати підходять також для нотних видань і для книжок із ілюстраціями поперечних форматів; причому пропорція сторінок 4:3 буде кращою за 3:2.

Формат видання визначає формат набору відповідно до розміру полів. Згідно з ГСТУ 29.5-2001 ширина формату набору може бути від 3 3/4 квадрата (68 мм) до 7 квадратів (126 мм) за першим варіантом оформлення, і від 3 1/2 квадрата (63 мм) до 7 1/4 квадрата (131 мм) за другим варіантом оформлення. У підручниках довжина рядка з використанням шрифту понад 14 пунктів повинна становити 7–7 1/4 кв., або 126–130 мм, шрифту 12 пунктів – 5 1/2-6 1/4 кв., або 98–113 мм. Так, мінімальна ширина рядка в 3 1/2 кв., або 63 мм, допускається у підручниках для 5–11 класів з відкритим заверстуванням чи розміщенням ілюстрацій в обклад при 10 кеглі.

Однак існують обмеження на розмір полів у виданнях будь-якого виду – вони не повинні бути меншими за такі значення: корінцеве – не менше 10 мм; верхнє – не менше 12 мм; зовнішнє – не менше 11 мм; нижнє – не менше 15 мм.

Шрифт

Редактор встановлює кількість таких текстових елементів й уніфікує їхнє оформлення.

Шрифт має значний вплив на зручність читання, весь художній вигляд видання. Його вибирає художник, художній або технічний редактор. До параметрів шрифту належать:

•     гарнітура, кегль, насиченість, колір літер;

•     способи виділення;

•     проміжки між літерами, словами, рядками;

•     вирівнювання;

    Композиція тексту й інших елементів видання.

Друкований текст є основою інформації, що передається візуально. При цьому значення слів передають їх зміст, а графічне оформлення або шрифтове виконання – його відтінки – посилення або послаблення значення, стиль, яскравість, гучність, інтонацію тощо.

Правильне використання шрифту дає можливість донести повідомлення до читача, якому воно адресоване, робить процес читання цікавим і зручним. Це досягається правильною організацією текстових даних, поданням їх у прийнятній формі.

Дизайн шрифтів як особливий вид зображального мистецтва підпорядкований спільним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання цих закономірностей і вміння застосовувати їх на практиці.

Стильова та змістова єдність

Шрифтове оформлення залежить і від розташування заголовка на сторінці або рубрики, в якій використовується. Типовими ознаками титульного шрифту безвідносно до типу видання є жирність та курсивне накреслення.

Стильова та змістова єдність існує в газетах, де використання того чи того заголовка визначається системою, тобто розробленою схемою застосування засобів оформлення за основними тематичними розділами і рубриками видання. При розробці шрифтового розкладу враховуються і специфіка видання, і його оформлювальні традиції, і, звичайно, реальні можливості друкарні.

Понятійний ряд

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання.

Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні.

Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника.

Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст. Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію.

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта - частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини.

Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Робота за комп’ютером до уроку 30

             Створення обкладинки журналу

Увага! Під час роботи з комп’ютером дотримуйтеся правил безпеки й санітарно-гігієнічних норм

Практичне завдання:

1. Оберіть тему видання: історія, музика, рукоділля, мода, кулінарія, авто, рибалка, подорожі тощо. Використайте елементи оформлення обкладинки: заголовок, підзаголовок, зображальний матеріал, лід, анонс, вріз, епіграф тощо 

2. Відкрийте   MS Publisher чи редактор онлайн, наприклад  Canva 

3. Створить дизайн обкладинки журналу за обраною темою.

4. Виконайте завантаження чи збережіть у файл результати роботи.

5. Надішліть учителю на перевірку.