Павлоградський письменницький Дім «Дивосвіт»
Досліджуючи історію розвитку літературного процесу в Павлограді від творчості Миколи Шутя і до сьогодні, наша пошуково-дослідницька група провела зустрічі із членами Павлоградського письменницького Дому «Дивосвіт» Жанною Арішакою, Галиною Гулєвською, Лідією Ларіковою та спілкувалась онлайн із Олександрою Панасівною Скорою-Люлько. Від них ми і дізнались необхідну інформацію.
ППД «Дивосвіт» – творча організація місцевих поетів, прозаїків, драматургів, співаків, музик-композиторів, бардів, художників, яка створена у 2002 році з метою згуртування павлоградських митців і популяризації їхньої творчості не тільки засобами друку, а й у пісенно-музичних, театральних, образотворчих (фото й малярство) формах. Засновниками і керівниками письменницького Дому були члени Національної спілки письменників України Георгій Люлько й Олександра Скора-Люлько. Ядро «Дивосвіту» – біля 30 осіб. Учасники – більше 60 літераторів і Павлограда, і довколишніх сіл і містечок.
До «Дивосвіту» також належить і юнацька студія «Молода хвиля», де початківці мають можливість презентувати власні твори та отримати слушні поради більш досвідчених майстрів пера.
Велика заслуга Георгія Івановича Люлька полягає у створенні при ППД «Дивосвіт» клубу авторської пісні «Ліра Орфея».
30 березня 2013 року в українській світлиці Український дім культури відбувся перший концерт новоутвореного клубу, на якому Георгій Іванович Люлько був ведучим. У концерті брали участь як ще зовсім юні виконавці – Таня Плісак, Ярослав Держирука, Іван Овчарик – вихованці дитячого творчого колективу Сергія Урсуляка у клубі авторської пісні «Ліра Орфея», так і ті, хто вже має більший сценічний досвід, а саме: Марина Урсуляк – композиторка і співачка МКДЦ; Жанна Арішака – керівник клубу, композиторка, піснярка, бард.
Згодом у 2016 році при КАП «Ліра Орфея» утворився вокальний колектив тріо «Ластівка» у складі Жанни Арішаки, Галини Гулєвської та Ольги Карплюк.
Назву для тріо запропонував Георгій Люлько. Музичним режисером і звукооператором став Сергій Урсуляк. З того часу тріо «Ластівка» – один із найпопулярніших колективів і міста Павлограда, і поза його межами.
Планується відкриття нових напрямків дивосвітівської роботи – аматорський театр читців «Дивослово», з показом сучасних мінівистав, і студія художників-любителів «Майстри палітри», з виставками художніх робіт.
Письменницький Дім став осереддям Центру української культури. Щороку «Дивосвіт» проводить заходи, присвячені українським поетам та прозаїкам.
У дивосвітівській поетично-пісенній кав’ярні «Свіча до свічі» (українська світлиця), за філіжанкою кави або чаю, другої суботи кожного місяця проводяться цікаві зустрічі, на яких відбуваються авторські читання поетів і прозаїків, гумористів і сатириків та гостей кав’ярні, лунають представлені нові пісні бардів, а також композиторів на слова місцевих (і не тільки) поетів.
В останню суботу кожного місяця письменницький Дім проводить літературно-музичну вітальню – це творчі зустрічі та презентації нових книжкових видань місцевих літераторів, в яких беруть активну участь співаки і музики, актори і художники.
За час існування письменницького Дому підготовлено до друку і видано більше 200 книжкових різножанрових видань. Твори ряду дивосвітівців друкувалися не тільки в місцевих, а і в обласних та столичних ЗМІ (зокрема в «Зорі», «Літературній Україні», альманасі «Свічадо», «Борисфені»).
З 2008 року Павлоградський письменницький Дім "Дивосвіт" починає видавати літературно-мистецький журнал "Сузір’я Дивосвіту", який на сьогодні можна назвати павлоградським часописом і за змістом, і за переконливою художньою силою. На сьогодні вийшло шість номерів журналу,
причому номери 3-4, 5-6 спарені через брак коштів.
Зазвичай, твори розміщено у тематичні рубрики: «Наші святині», «Предтечі», «Літературознавство», «Спогади», «Поетична вітальня», «Молода хвиля», «Нові імена», «Сторінками сучасної прози», «Історія рідно краю» тощо.
З 2010 року Павлоградський письменницький Дім «Дивосвіт» до свого періодичного літературно-художнього журналу «Сузір’я Дивосвіту» видає кількасотсторінковий додаток – альманах «Павлоградські перехрестя»[11].
Цей друкований орган в Західному Донбасі дає виразне уявлення про найхарактерніші особливості літературного процесу. І завдяки цьому, «Павлоградські перехрестя» мають позитивний резонанс не тільки в нашому ріднокраї, а і в інших куточках України. У різних номерах альманаху друкуються твори авторів з Тернівки, Західно-Донбаського регіону, Дніпра, Верхньодніпровська, Новомосковська, Івано-Франківська, Сум тощо. Така популярність видання свідчить про його високий рівень.
Дивосвітівці, окрім літературної творчості, живуть активним громадським життям. Також регулярно проводять зустрічі зі здобувачами закладів освіти, учителями, студентами, бібліотекарями. Письменницький Дім відомий далеко за межами Павлограда, підтримує творчі взаємини з літературними об’єднаннями інших міст, місцевим телебаченням ПТРК і Дніпропетровським обласним радіо.
Сьогодні, у нещадних обставинах війни, у тривожній атмосфері прифронтової зони, у своїх творах митці висловлюють біль і тривогу, часом гнів та сарказм, а разом із тим сподівання на перемогу:
: Любов до рідної землі
Вогнем горить у нас в серцях.
Сміливо йдуть на ворога сини –
І це до ПЕРЕМОГИ вірний шлях ( Г. Гулєвська )[15]
Дивосвітівці підтримують українських захисників словом і ділом. Вони виступають перед військовослужбовцями у госпіталях, надсилають свої вірші, відправляють кошти на підтримку ЗСУ та гуманітарну допомогу
Зачинателі письменницького Дому «Дивосвіт»
Георгій Іванович Люлько та Олександра Панасівна Скора – письменники Павлограда, заслугою яких є утворення у 2002 році Павлоградського письменницького Дому «Дивосвіт». Ця організація стала для подружжя серйозною справою життя, адже було зібрано воєдино митців не тільки Павлограда, а й довколишніх сіл та міст. Кожному випадала не лише нагода виступити з новим твором, а й видрукувати його у започаткованому літературно-художньому журналі «Дивосвіт» або в щоквартальному альманасі «Павлоградські перехрестя». Мова видань – українська. Георгій Люлько – був головним редактором, Олександра Скора – упорядник, літературний редактор і до сьогодні. Як засновники, вони підтримували зв'язок з громадськістю і попри фінансові проблеми завжди знаходили можливості для видання.
Наша дослідницька група спілкувалася з Олександрою Скорою-Люлько в телефонному режимі, оскільки письменниця має поважний вік, однак спільне з покійним чоловіком «дітище» не залишає. І сьогодні вона готує до друку новий номер альманаху, у якому, до речі, будуть твори керівника нашої пошуково-дослідницької групи Гордієнко Надії й учасниці Алєєвої Анастасії (10-А клас), та випускниці 2022 р. Цикало Поліни.
Зі спогадів Олександри Панасівни про Георгія Івановича ми дізнались, що він був особисто знайомий із Василем Стусом, Олесем Гончаром, Павлом Загребельним. І тільки позитивний відгук останнього про прозовий твір «Зошити із зелен-явора», що був опублікований у журналі «Вітчизна» (№ 4 за 1977 рік) врятував Г.Люлька від арештів, що відбувались під гаслом боротьби з «українським буржуазним націоналізмом». Для Георгія Івановича Павлоград завжди був містом сподівань і любові, пронесеної крізь все життя, і саме тут він
зрозумів, якою буде його роль для підтримки кожної творчої людини.
Його твори написані лише українською. У видавництві «Веселка» побачили світ дві збірки дитячих віршів – «Лельом-полельом» (1970) і «Нумо дружити» (1973). Одна по одній вийшли друком його збірки «Преображення» (1993), «Перстень кохання» (1994), «У колі друзів» (1995), «Діадема для Олесі» (1995), «Неба незабутнє світло» (1995), «Спалах зірниці над стежкою» (1997), «Під небом Приточилівки» (2004). Олександра Панасівна говорить: «Член Національної спілки письменників України з 2013 р. Георгій Іванович був надзвичайно світлою, чуйною і скромною людиною. Його вроджена інтелігентність, благородство і висока духовність викликали при спілкуванні з ним повагу, довіру, спокій і якусь душевну захищеність». Найстрашнішою рисою для поета була бездуховність: «Бездуховності не зігріти, Вона кригу в серцях залиша, І в найвулканніших ритмах Замерзає душа» ( «Замерзання») [20] То ж добре розуміючи, що «поезія це ж та сама очищувальна молитва», він, працюючи в Домі ветеранів, уміло об’єднував творчих людей і сам друкувався в місцевій і всеукраїнській періодиці. Ознайомившись із віршами Георгія Люлька та переглянувши фільм «Землі павлоградської син» Павлоградської телерадіокомпанії (ПТРК)[20], ми усвідомили, наскільки значущою була постать цієї неординарної людини для нашого рідного міста. А ще звернули увагу на авторські новотвори «очервонений мак» («Образ»), «веснооркестрово», «веселковоквітно», «сонцесерця», «музикою-древом»(«Яснооркестрово») тощо та у ІІ півріччі вирішили створити проєктну роботу на цю тему.
Люлько і Шуть – двоюрідні брати, що прославили павлоградську землю, бо любили її синівською любов’ю, щиро і самовіддано. Георгій Іванович писав про це так: «Я щасливий, коли пишу про рідних людей, приточилівське небо і землю, про кручу над Вовчою, кручені паничі, мальви, волошки, білостінну хату і соняшники. Бо все це моя сутність»[21]. Меморіальна дошка з написом: «Тут працював (1997-2019) український письменник, член Національної спілки письменників України Люлько Георгій Іванович» на будівлі Українського дому культури – данина пам’яті людині, яка сприяла розвитку літератури Павлоградщини.
Олександра Панасівна Скора (02.12.1940 р.) – член Національної спілки письменників України, поетеса і прозаїк. Нею написано біля 50 авторських пісень. Разом із Георгієм Люльком створили і записали аудіодиск «В журавлиному саду». Видала 8 власних книг. В останні десятиріччя твори Олександри Скорої з’являються в Дніпровському альманасі «Свічадо», у журналі «Борисфен», альманасі Національної спілки письменників України «Степова Еллада» Разом з авторами альманаху «Свічадо» брала участь у його презентації в Києві (в НСПУ). Олександра Панасівна двадцять один рік обіймає посаду Голови організації «Павлоградський письменницький Дім «Дивосвіт». Переможець у павлоградському міському конкурсі «Творчі досягнення року» –2007,2009,2010,2013,2015 роки. Лауреат обласної літературної премії ім. Валер’яна Підмогильного 2018 р. за прозовий твір (3 місце).
Олександра Панасівна погодилась розповісти нашій дослідницькій групі про свою діяльність, адже, незважаючи на вік, і до сьогодні письменниця в епіцентрі літературного і культурного життя Павлограда, Павлоградщини й Західного Донбасу. Родом вона із села Новоолександрівка Синельниківського району на Дніпропетровщині, з 1967 року – жителька Павлограда. У 90-х роках відвідувала літературну студію імені Миколи Шутя. Звідти і почалось її знайомство з Георгієм Люльком. Він давав поради щодо написання творів та наполегливо вчив Олександру писати українською. І в передмові до однієї з книг письменниці Олександр Георгійович пише: «У цих творах людина-поезія і природа-довкілля повняться одне одним, а прозора мальовничість письменницької мови з її розлогими інтонаціями та ритмами, мелодійністю й композиційною стрункістю, дихає життям». Щедрість почуттів, бажання заохочувати молодь до творчості, прагнення розвивати сучасну літературу – такою ми побачили Олександру Панасівну Скору.
Чарівні голоси «Ліри Орфея» і тріо «Ластівка»
Співає-розмовляє Україна,
А мова її – пісня солов’їна.
Дзвенять пісні у всіх кутках країни
Любові до своєї Батьківщини.
Г. Гулєвська
У 2016 році при клубі авторської пісні «Ліра Орфея» утворився колектив тріо «Ластівка» у складі Жанни Арішаки, Галини Гулєвської та Ольги Карплюк. Якщо можна так сказати, то їх звела доля. Дороги зійшлися на порозі ППД «Дивосвіт». Талановиті, унікальні, неповторні, надзвичайно ніжні і красиві, їхній спів кришталево чистий.
Від співпраці з володарками срібних голосів ми, учасники пошуково-дослідницької групи, отримали неймовірні емоції. Знайомство із Жанною Арішакою, Галиною Гулєвською та Ольгою Карплюк у нас відбулось давно, оскільки ці письменниці-піснярки були частими гостями на шкільних заходах, уроках з літератури рідного краю. Сьогодні ж наші зустрічі відбуваються онлайн та в укритті МКДЦ «Мир». Тріо «Ластівка» – колектив однодумців, шукачів істини, вони – уособлення мудрості, жіночності, високих моральних якостей. Таких людей називають «берегинями», бо своїми творами зберігають духовність нації, застерігають від злого умислу, виховують патріотизм, прищеплюють любов до рідного слова.
Нам запам’яталися слова, сказані керівником клубу авторської пісні «Ліра Орфея» і тріо «Ластівка» Жанною Арішакою: «Дехто говорить: «Яка там пісня під час війни…» Але якраз в таку скрутну хвилину пісня лікує душу,пісня веде у бій, пісня допомагає не впасти у відчай, приборкує свою лють, а краще
сказати, врівноважує психічний стан людини та підіймає бойовий дух». Саме такі патріотичні пісні народжуються у цих авторів і йдуть в люди. З однією із них «Хай буде мир» (автор Галина Гулєвська, музика Жанни Арішаки) у червні 2023р. піснярки здобували Гран-прі премію в Міжнародному багатожанровому двотуровому фестивалі-конкурсі мистецтв. Сьогодні пісні учасників тріо «Ластівка» летять у всі куточки планети, адже мисткині продовжують брати участь у міжнародних, всеукраїнських та міських конкурсах, фестивалях, з благодійних внесків яких частина коштів відправляється на підтримку ЗСУ та гуманітарну допомогу.
Жанна Арішака (творчий псевдонім Арішака-Трубаровська).
З 2006 р. – член ППД «Дивосвіт», з 2012 р. – керівник КАПу «Ліра Орфея», а з 2016 – керівник колективу тріо «Ластівка». Любить співати, слухати мову природи, бо тільки в ній можна почути голос Бога, який згодом перетворюється у слово або музику душі. Виконує власні пісні на свої слова та на слова багатьох авторів. Серед них на чільному місці творчість Бердника О.П. – провідника Української Духовної Республіки (УДР), яка і дала поштовх для духовного розвитку, пізнання себе, а також створення пісень та філософських творів.
Про творчість Галини Іванівни Гулєвської наша дослідницька група знала з вуст самої письменниці. Та нам поталанило дізнатися більше життєвих фактів із відеофільму «Люди. Галина Гулєвська»[10],знятого Павлоградською телерадіокомпанією (ПТРК). У ППД «Дивосвіт» прийшла у 2016 р. І отримавши схвальну оцінку своїм віршам, видрукувала першу – "Душі згорьованої ліра" (2016), яка озорена любов'ю до рідної землі, до села Богданівки, міста Павлограда, де зараз живе. Поезія прийшла до неї, як ліки для душі. Згодом почала писати і прозові твори.
Пише як для дорослих, так і для дітей. Строфи її поезій змістовні і багаті почуттями, співучі і надаються до створення пісень, які вона сама і виконує разом із коліжанками тріо "Ластівка".
Події 2014 р. розділили життя Галини Іванівни, як і долі усіх українців, навпіл, тому і виливаються на папір особисті переживання за долю рідної України, її синів і дочок, що боронять землю від «чужинців»:
В небо здіймусь я на янгольських крилах
І до зірок через терни полину.
Я помолюся з вірою, щиро:
Господи мій, збережи Україну!
Власні вірші авторка опрацьовує, до слів додається мелодія – і вже звучить новостворений шедевр на фестивалях і конкурсах, шириться українська пісня на просторах Інтернету, закликає до єдності , зокрема такою є пісня «Ой роде наш красний» [12], з якою колектив посів І місце на фестивалі.
Карплюк Ольга Іванівна – професійна співачка, учасниця Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок» на Житомирщині, звідки й сама родом. А вийшовши заміж у 1987 році, Ольга Іванівна переїжджає в Павлоград. Згодом народила двох діток, які й надихнули її на написання колискових, які видала під назвою «Колисаночки». Пізніше з’явилась книга поезій – «Дарую вам серце своє»[22] Учасниці тріо «Ластівка» друкуються в літературному альманасі «Павлоградські перехрестя».
Наша дослідницька група добре обізнана з творчістю тріо «Ластівка», тому на знак вдячності ми подарували кожній із учасниць презентації, з якими можна ознайомитися на сайті «НаУрок»[16],[17],[18].
1. Галина Гулєвська [Електронний ресурс] Презентація – Режим доступу:
https://naurok.com.ua/galina-gulevska--pavlogradska-divosvitivka-372121.html
2. Жанна Арішака [Електронний ресурс] Презентація – Режим доступу: https://naurok.com.ua/zhanna-arishaka---trubarovska-trio-lastivka-372122.html
3. Ольга Карплюк[Електронний ресурс] Презентація – Режим доступу: https://naurok.com.ua/olga-karplyuk---tvorchist-u-pisni-372185.html
ІЗ ПРОЄКТУ "МОЯ БАТЬКІВЩИНА- УКРАЇНА"(керівник Гордієнко Н.А.)