День української писемності та мови - одне із тих свят , коли душа співає хвалебну оду творцям дорогоцінного скарбу, отримавши який, несемо крізь життя. "Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю... Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його"( Сергій Плачинда).
З любові до мови народжується усвідомлення самого себе як УКРАЇНЦЯ. Саме тому і виник задум презентувати до Дня української писемності та мови творчий проєкт авторської поезії "Українській мові- вічно бути!"
Зміст творів спонукає до роздумів про значущість нетлінного скарбу народу - його мови.