Вірші захисникам України

Буде  все Україна

                                                                    Пам’яті Героя, мого брата,

                                                         Житника Валентина

Імена, імена, імена…

На цій стелі багато їх, брате,

В центрі міста…Й душа завмира:

Мені більше тебе не обняти.

Не почути твій голос, твій сміх,

Твої очі я бачу і нині…

 –  Не хвилюйся. Все буде гаразд.

Буде, сестро, усе Україна.

Буде вільна –  не скоримось ми!

Буде сильна –  мета нас єднає!

Ворог має ракети –  і б’є,

Сипле фосфор, вогонь не вщухає.

Ми ж тверді, наче в землю вросли,

Кожен метр намагаємсь тримати,

Закусивши до крові вуста,

Йдем вперед, щоб прогнать супостата.

З перших днів я пішов на війну.

Пекло там… Та ховатись – не маю права.

Захищаючи землю свою,

Нашим дітям життя зберігаю!

Свій бій останній добре пам’ятаю.

Отой останній, коли танки йшли.

Ішли за ними оті дикі зграї,

Безглузді очі і оскали злі.

Я був уже у цілі,

як піднялась вогненна курява.

Летів снаряд, його десь розірвало –

Забрав навіки він моє життя…

Я ГЕРОЙ. Чуєш, сестро, не плач,

Серед інших ГЕРОЇВ витаю.

Я молитиму Бога за вас,

Україну, яку так кохаю.

Лиш любов в житті сил додає,

А ненависть – бажання триматись.

ПЕРЕМОГА за нами, бо вміємо ми

В час складний, як один, згуртуватись!

                         Автор: Надія ГОРДІЄНКО,

Ліцей 17 Павлоградської міської ради, учитель

                                                      Лицарі козацького духу

Летять хмарки над горизонтом,

І раптом в небі – синій птах:

Герой своєї Батьківщини,

Хороший льотчик він – мастак.

                  Безстрашно з неба пікірує,

                    Хоробрий, наче той козак

                     Рашист проклятий панікує,

                     Жене його в окопи страх.

А наш герой стріляє влучно

Чужинців, щоб отих прогнать,

Які прийшли на Україну,

Щоб її волю розтоптать.

                      А що пілот той відчуває?

                        Можливо, лють, а може, й страх.

                        Можливо, серце йому крає,

                        Що може вмерти він отак?

Ні!  За себе воїн не боїться, 

Він б’ється за своїх дітей,

За свою матір, сина й доньку,

За погляд любої очей.

За Київ, за Дніпро і Бучу,

І за Прилуки, й Павлоград,

І сила є в нього могуча,

Тож згине в Україні гад!

                          То  ПРИВИД КИЄВА літає,

                          Ворожі цілі він збиває,

                           І землю рідну боронить,

                           Від втрат загарбник весь тремтить.

Пілоти-аси!Ви – опора,

 Надія матінки-землі,

І Ваша сила, Ваша воля

Тримають захист ночі й дні.

                            Вам шана, слава вічно буде,

                              І подвиг Ваш повік-віків.

                              Таких орлів, синів держави,

                              Козацький дух зростить зумів!

                             Євген Калин,

                              учень 9-А класу, Ліцей 17 Павлоградської міської ради