Акровірші – до душі
Акровірші мені до душі.
Коли їх пишу, неначе я граю,
Цікаво, мабуть, і тобі, і мені,
як слово у стовпчик вростає.
Сам Глібов мені про них розказав,
Навчив мене диво творити,
І прикладом власним мені показав:
Є привід в людини радіти.
Сьогодні я легко ці вірші пишу,
Поетом себе не вважаю,
Бо всі ці рядочки тоді я творю,
Коли лише настрій маю.
Запрошую, друзі, в країну оцю
І хочу, щоб ви відпочили,
Бо я акровірші складаю й люблю,
Спасибі, що люди навчили.
Гордієнко Надія Анатоліївна
Місто шахтарів
Пам’ятне місто на мапі країни,
А скільки у ньому цікавих людей,
Всі дружно працюють на благо України,
Люблять, виховують власних дітей.
О як же чудово у місті довкола:
Гарно квітують і парки, й сади,
Росте і ялина зелена, й тополя,
А світла, тепла навкруги!
Де ще побачиш красу таку ти?
Хто засновник?
Хто місто наше заснував
Й поселенців перших привітав?
Житло навчив їх будувати.
На захист інтересів стати,
Як ворог буде докучати.
Козацьку гідність прославляти.
Україна
У нас і гори, й полонини,
Красиві й чарівні місця.
Радіють люди ночі й днині,
А пісні ж тій нема кінця.
І річки скло блищить-горить,
Неначе золотом покрите,
А прапор в небі майорить!
Шматко Руслана, 2017 р.
Патріот
Про свої подвиги він не кричить,
А прикладом власним багатьох навчить.
Такого сина рідної землі
Раді вітати й великі, й малі,
І щиру подяку йому посилають.
О скільки він витерпів,
Такі, як він, не вмирають!
Кіборг
Коли земля диміла, він ішов
І не упав, коли снаряд улучив,
Бо рідну Батьківщину захищав!
О як же всі чекали цю людину:
Родина, друзі, дочки і сини.
Героям слава на усі віки!
Ярошенко Єлизавета, 2017р.
Калина
Красуються червоні намистини,
А кущ видніється здаля.
Люблю я кольори країни,
Й славна є моя земля,
Навіки символом ти стала,
А людям користь принесла.
Дніпро
Далеко за межі країни сягаєш,
Неначе ти хочеш усіх поєднать,
І води свої ти скрізь посилаєш,
Про нашу планету піклуватися рад.
Радіють і люди, і наша земля.
О скільки несеш ти народам добра!
Прудка Євгенія, 2017 р.
Поле
Після врожаю так тихо стає,
Овес дозріває, сонце встає.
Ласкаво і тихо дзюркоче криниця.
Елеватор готовий змолоти пшеницю.
Пшениця
Посіяв тебе на полі мій тато
Шляхетною працею це можна назвати.
Елеватор чекає на тебе прекрасну,
Налиту дощем і промінням ясним.
Й засвітяться очі, бо колос в долоньці
Яка це краса, коли є в хаті сонце!
Україна
У нас вона єдина,
Кожен має шанувати
Рідну свою матір.
А серця наповнені любові –
Її не віддамо нікому.
Ніколи скривдити не дамо,
А в тяжкий час – допоможемо.
Могильченко Софія, 2017 р.
Вам, найрідніші
Плинуть роки, як потоки стрімкі,
Емоції знов оживають в мені.
Думка до школи мене повертає,
А рідна людина у ній зустрічає.
Гарна і любляча, щира і мила,
Осяяна мудрістю, трудолюбива,
Готова дітей повести у світ дива.
Подлєсна Валерія, 2017 р.