Філологічна скарбничка Гордієнко Надії Анатоліївни

У всі часи Україна черпала свою непоборну ідею, непохитний дух і мудрість у слові, створеному письменниками. Його сила невичерпна і могутня. Саме таким є воно і для для мене. Я працюю в школі з дітьми, тому ще з студентських років своєрідною пересторогою обрала для себе вислів Василя Сухомлинського: ,,Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію, і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…”

А ще залюблена у творчість Василя Симоненка, зачарована образами його віршів, прагнула наслідувати поета. Перші проби пера я зберігала в таємниці, бо вважала, що ліричні твори – це сповідь душі, тому в підлітковому віці не хотілося розповідати про особисте загалу. Лише після закінчення Криворізького педагогічного інституту вперше виступила з поезіями перед колегами, коли почала працювати учителем української мови і літератури.

Сьогодні, маючи 27 років педагогічного стажу, продовжую віршувати. Навіщо? Бо так цікаво і мені, й учням! Бо саме так я спонукаю інших спробувати свої сили. І серед них є такі поети-початківці, яким я із захопленням вигукую: "Учень перевершив учителя!"

Тематика поезій різноманітна,тому кожен віднайде щось і на свій смак.

З повагою Гордієнко Н.А., учитель української мови і літератури Павлоградської ЗШ І-ІІІ ступенів 17