Вплив фізичної активності на розвиток дитини
Розвиток дитини починається з руху. З перших днів життя немовля освоює контроль над власним тілом: спочатку це рухи очима, головою, руками, згодом – перевертання, повзання, ходьба. Саме через рух розвивається нервова система, формується сенсомоторний досвід, що є основою для становлення когнітивних функцій, емоційної регуляції та мовлення. Будь-яка фізична активність – від спонтанних дитячих ігор до цілеспрямованих занять спортом – є рушійною силою комплексного розвитку.
Когнітивний розвиток
Рухова активність відіграє важливу роль у становленні когнітивних функцій, адже забезпечує оптимальні умови для розвитку головного мозку. Фізичні вправи активізують роботу лімбічної системи, підсилюють нейропластичність та стимулюють формування нових нейронних зв’язків. Завдяки цьому покращуються пам’ять, увага, здатність до навчання та швидкість прийняття рішень. Дослідження підтверджують, що діти, які займаються спортом або регулярно беруть участь у фізичних іграх, демонструють кращі здібності: у мисленні, логіки та просторової орієнтації. Фізична активність допомагає підтримувати баланс між збудженням та гальмуванням у нервовій системі, що сприяє більш ефективному засвоєнню навчального матеріалу.
Емоційно-вольова сфера
Рухова активність відіграє важливу роль у регуляції емоційного стану дитини. Фізичні вправи стимулюють вироблення ендорфінів – гормонів радості, що сприяє зменшенню рівня стресу та тривожності. Регулярні заняття спортом допомагають дитині формувати витривалість, самодисципліну, відповідальність, здатність до подолання труднощів. Групові та командні ігри сприяють розвитку комунікативних навичок, соціальній адаптації.
Розвиток мовлення
Фізична активність є одним із ключових факторів становлення мовленнєвих навичок. Виконання вправ, що стимулюють координацію рухів, баланс, ритмічність, активізує роботу сенсомоторної системи, що впливає на мовленнєві центри мозку. Діти з мовленнєвими порушеннями часто мають дефіцит моторної координації, тому ЛФК є важливим засобом корекції. Вправи, що включають дихальні техніки, артикуляційну гімнастику та ритмічні рухи, позитивно впливають на мовленнєві функції.
Фізичний розвиток
Фізична активність є визначальним чинником формування опорно-рухового апарату, розвитку м’язової системи, координації рухів і загальної моторики. Регулярні заняття спортом сприяють підвищенню витривалості, гнучкості, сили та швидкості реакції. Рухова активність позитивно впливає на серцево-судинну систему, дихальну функцію, обмін речовин та імунітет, що є основою здорового фізичного стану дитини. У дітей, які активно залучені до фізичних вправ, спостерігається зменшення ризику розвитку порушень постави, ожиріння та серцево-судинних захворювань.
Рух - основа розвитку дитини. Спочатку - це елементарні моторні реакції, які з часом ускладнюються, формуючи когнітивні, емоційні та мовленнєві навички. Фізична активність зміцнює здоров’я, покращує пізнавальні процеси, допомагає долати емоційні труднощі та покращує мовленнєві здібності.
Мозочкова стимуляція і балансир.
Мозочок – це частинка мозку, яка сприймає інформацію від різних органів чуття людини:
✔️очі (зір),
✔️вуха (слух),
✔️язик (смак),
✔️ніс (нюх)
✔️шкіра (дотик, відчуття болю, температури)
✨Високий рівень роботи мозочка дає швидкий та якісний результат сприйняття, розуміння, запам’ятовування та відтворення інформації. Він є запорукою легкого та ефективного навчання та розвитку дитини.
Досить часто використовують балансир для мозочкової стимуляції.🏄
Під час корекційних занять з мозочкової стимуляції у дітей покращується мовлення, сенсорне сприйняття, увага, пам'ять, мислення, концентрація, постава, дрібна та крупна моторика, поведінка.
Плоскостопість – це прогресуюче захворювання стоп людини, яке приводить до її деформації та погіршення виконання первинних функцій.
Основні причини плоскостопості - це:
Ø ненормоване навантаження на ноги (надлишкове, недостатнє);
Ø неправильно підібране взуття (маленьке за розміром, вузьке, на високих підборах);
Ø спадковість;
Ø знижений тонус опорно-рухового апарату стоп та гомілок;
Ø зайва вага.
Дуже важливо якнайшвидше діагностувати плоскостопість у дитини, адже у ранньому віці є можливість остаточно виправити деформацію, в той час коли в зрілому віці це зробити дуже важко, можна лише корегувати та підтримувати стан. Якщо вчасно не звернутися до дитячого ортопеда і не провести діагностику плоскостопості, захворювання в майбутньому може привести до серйозних проблем зі здоров'ям:
Ø порушення розвитку скелета;
Ø сколіоз;
Ø остеохондроз;
Ø варикозне розширення вен;
Ø ранній артроз;
Ø знижена еластичність м'язів.
Пропонуємо вам декілька не складних вправ для профілактики розвитку плоскостопості дитини:
1. Ходіння босоніж по дрібним предметам або по масажному ортопедичному килимку (можна зробити своїми руками використовуючи речі з природного матеріалу: каміння, каштани, намистини, горох, олівці і т.д.);
2. Ходьба на носочках та п’ятах, на зовнішній та внутрішній стороні стопи;
3. Піднімання пальцями ніг дрібних предметів (дрібні іграшки, хустинки, ручки);
4. Перекочування м’яча стопою (бажано щоб м’ячик був текстурним).
Поговоримо про "Диспраксію"!!!
Зазвичай діти дуже рухливі. Якщо у класі є дитина, яка уникає фізичної активності та має проблеми з координацією рухів і вимовою, – придивіться, можливо, має місце диспраксія. Дитина з таким порушенням почувається, наче шульга серед праворуких, ніби вона несинхронізована із навколишнім світом. Такий учень потребує допомоги, щоб зав’язати шнурки, не може їздити на велосипеді, а також має почерк, який важко розібрати.
У 75% гіперактивних дітей відзначається диспраксія - незграбність, неповороткість, нездатність виконувати рухи та роботу, що вимагає певної спритності.
Диспраксія впливає на різні типи рухів. Вирізняють такі категорії диспраксії:
Конструктивна диспраксія: дитина має порушення розуміння просторових співвідношень, тому їй важко застосовувати елементи будівельних конструкторів та малювати геометричні фігури.
Оромоторна диспраксія, або апраксія, заважає координації рухів м’язів, потрібних для вимовляння слів. Дитині з таким видом диспраксії важко розмовляти, її складно зрозуміти.
Психомоторна диспраксія: дитині важко виконувати послідовність рухів, наприклад, почистити зуби чи мити посуд.
Ідеомоторна диспраксія: дитина відчуває складності під час виконання однокрокових мотороних задач, наприклад, розчісування волосся.
Діагноз «диспраксія» ставлять фахівці. Якщо батьки або вчителі запідозрили це порушення, вони мають звернутися по консультацію до педіатра, шкільного психолога чи логопеда. Рання діагностика дуже важлива. Визначається тип захворювання і відповідно укладається стратегія лікування та реабілітації.
При диспраксії нервові клітини людини, які контролюють м’язи, працюють неправильно: вони проводять не всі імпульси чи утворюють неправильні зв’язки.
Серед причини диспраксії вчені виділяють генетичну схильність, родинну спадковість, патологічне протікання вагітності, в тому числі вплив токсичних речовин на дитину та матір, внутрішньоутробну асфіксію.
Під час роботи з дітьми з диспраксією вчителю слід враховувати, що порушення м’язів ускладнюють малювання, писання, фізичну активність. Учитель має залучати дитину з диспраксією до рухливих ігор та головоломок. І обов’язково хвалити дитину за її маленькі перемоги!