Вступ до спеціальності

План-конспект лекції

Кількість годин – 2

Тема 2.1. Основи педагогічної діяльності та вимоги до особистості вчителя.

Мета – ознайомлення здобувачів освіти із особливостями професії учителя; розглянути групи здібностей, основні вимоги до особистості педагога, учительської професії виховувати любов до вчительської праці, прищеплювати почуття загальної культури .

Тезаурус (ключові поняття і терміни): педагог, учитель, педагогічні здібності, педагогічний такт, креативність.

ТЗН, наочність: схема, таблиця.

План лекції

1. Поняття про педагогічні здібності та їх головні групи.

2. Педагогічний такт, особистісні якості учительської професії.

Література

1. Волкова Н. В. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів / Н. В. Волкова – Київ: ВЦ «Академія», 2006. – 257 с.

2. Культура спілкування: навч.метод. посіб/Ф. С. Арват та ін. – Київ: ІЗМН, 1997 – 328 с.

3. Мороз О. Г. Підготовка майбутнього вчителя:: зміст та організація: навч. посіб/ О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко. – Київ, 1997. – 168 с.

4. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти/ М. М. Фіцула. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 168.

Модернізація системи освіти України пов’язана з формуванням загальноєвропейського освітнього простору та потребує підготовки фахівців нової генерації. Проблема вчителя є глобальною у контексті українського державотворення. Потрібна докорінна зміна стилю педагогічного мислення, реформування змісту готовності нинішнього педагога реалізувати свої професійні та загальнолюдські обов’язки для формування духовного потенціалу.

Оновлення системи освіти та формування нового типу вчителя висувають великі вимоги до його особистості, зокрема до його педагогічної культури.

Педагогічна культура – певний ступінь опанування вчителем соціокультурного досвіду людства, глибоке знання методології науки та вміння використовувати її досягнення на практиці у різноманітних інноваційних формах, психологічна підготовленість учителя. «Серед вогників інтелектуальної культури, які сяють навколо школяра, вчитель мусить бути найяскравішим вогником». На думку В. Сухомлинського, «педагог ніколи не повинен вичерпуватися», він має бути для свого вихованця найвищим авторитетом. Поки пізнаватиме у ньому Людину, поки це пізнання супроводжуватиметься почуттям поваги, благоговіння перед тим людським багатством, у якому зливаються мудрість і людяність .

Створення системи професійної підготовки вчителя ґрунтується на урахуванні закономірностей їх фахової підготовки, вимог до розвитку багатогранних особистісних якостей учнів і завдань підготовки відповідних фахівців. Професійна діяльність учителя включає інформаційний, дослідницький, інтелектуальний, креативний, діагностичний, прогностичний, комунікативний, аксіологічний, проєктний, рефлексивний види діяльності.

Педагогічна діяльність – це мистецтво, яке народжується при поєднанні майстерності й таланту педагога, а саме від загальної високої ерудиції та культури, глибоких знань дисципліни, озброєності знаннями психології й педагогіки, досконалого володіння методиками роботи, вмінням використовувати їх у процесі навчання й виховання.

Згідно з Концепцією «Нова українська школа» у закладі освіти має бути новий учитель – носій високої культури, провідник національних і загальнолюдських цінностей. Учительська професія – серед небагатьох, яку можна назвати вічною. Ніхто й ніщо не зможе замінити вчителя. Особливі професійні та суспільні функції учителя, необхідність бути завжди на виду у найоб’єктивніших суддів – своїх вихованців, зацікавлених батьків, широкої громадськості – висувають підвищені вимоги до особистості учителя, його морального обличчя.

Виховання – це процес соціальний у найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина виходить у безкінечну кількість відносин, кожна незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним – завдання класного керівника.

Успішне розв’язання питань виховної роботи у позаурочний час, формування активної життєвої позиції, підвищення успішності і якості учнів у значній мірі залежить від результатів позакласної виховної роботи. Позакласна виховна робота є складовою частиною освітнього процесу школи, однією з форм організації дозвілля учнів, проведення соціально-педагогічної роботи з ними. На відміну від навчальної, позакласна виховна робота не регламентується єдиними і обов’язковими програмами, вона носить додатковий відносно навчального процесу виховний вплив, дозволяє розширювати та поглиблювати набуті у поурочній системі знання, уміння та навички, розвивати здібності дітей, задовольняти їх різнобічні інтереси, формувати самостійність, організованість, практичну діяльність, її зміст. Методи і організаційні форми менш регламентовані, ніж у навчальному процесі.

Зміст виховної роботи – це комплекс ідей, прикладів, фактів, використанням яких в освітньому процесі досягаються конкретні цілі та завдання.

У сучасній школі повсякденне керівництво освітньою діяльністю у класі здійснює класний керівник, котрий призначається адміністрацією закладу освіти з досвідчених педагогів.

«Класний керівник – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства – душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, – моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого – багатство народу, його майбутнє, його надія – молоде покоління. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства – Людину...», – зазначав В. Сухомлинський

Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позакласної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників освітнього процесу у створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів, їх соціального захисту.

У сучасному методичному просторі актуальною є технологія інтерактивного, науково-методичного супроводу реалізації таких функцій класного керівника, як:

- технологічно-емпатійне забезпечення розвитку життєвих компетентностей і життєтворчості, виховання вольових якостей, рис характеру учнів;

- захист і підтримка інтересів, прав; захисту дітей від негативних впливів;

- сприяння патріотичному та соціальному становленню учнів, розв’язанню їхніх соціальних проблем, розвиток соціальної активності, соціальної мобільності;

- організація дитячого колективу, його згуртування, активізація, розвиток;

- аналіз стану і тенденцій виховного процесу, визначення мети та завдань, способів і засобів його оптимізації, проєктування, програмування та планування заходів розвитку учнів, дитячого колективу;

- запобігання виникненню та поширенню у класі негативних соціальних явищ, запобігання життєвих криз учнів групи ризику;

- коригування та виправлення в учнів негативних якостей і рис, асоціальних патернів поведінки.

Класник керівник – це активна, творча особистість, організатор повсякденного життя учнів, людини, які збуджує інтерес учнів та веде за собою.

Педагогічне керівництво класом, дитячим колективом, зобов’язує вчителя бути наполегливим, кмітливим, винахідливим, завжди готовим до самостійного вирішення ситуацій.

Класний керівник має будувати позакласну виховну роботу цікаво, задовольняти потреби кожного учня в активності, самодіяльності, спілкуванні з однолітками, що не завжди вдається здійснити на уроці.

Організовуючи позакласні заходи, вечори, святкування дат, збори, екскурсії, гурткову роботу, класний керівник повинен дотримуватись програмових вимог з шкільних навчальних предметів, які можуть бути орієнтиром у визначенні обсягу пізнавального матеріалу, зважати на практичний досвід набутих знань, умінь та навичок учнів.

На сьогодні з’явилася велика кількість педагогічних колективів, які моделюють і створюють оригінальні за змістом і формою освітні та виховні системи. Як показує аналіз їх діяльності, спроби виявляються вдалими, бо застосування саме системного підходу дозволяє зробити освітній процес більш цілеспрямованим, керованим і, що найважливіше, ефективним. На нашу думку, важливим елементом виховного процесу у школі є виховна система класу. Доцільно зазначити, що виховна система – це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються у часі та просторі; цілей, заради яких система створюється; діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєдіяльність і розвиток системи [11].

Поняття виховної системи школи (класу) визначають як організовану сукупність компонентів, що на теоретичному рівні характеризують складові виховної роботи на певному етапі розвитку школи у відповідності з сучасними викликами педагогічної науки. Така система є цілісним організмом і сприяє розвитку як колективу загалом, так і кожної особистості окремо. Вона має соціальне спрямування, оскільки основу складають діти, школярі, батьки, педагоги, мотиви і потреби, взаємостосунки й ціннісні орієнтації. Функціонування її здійснюється відповідно до законів суспільного розвитку. Основними ознаками оцінки ефективності виховної роботи виховних систем є конкретні зміни у настановах і поведінці вихованців, у характері діяльності, дійсний стан справ у колективах. Отже, теорія виховання виконує ряд функцій.

Перша група функцій – організаційна, пов’язана з безпосереднім впливом педагога на учня. Це: вивчення індивідуальних особливостей його розвитку, оточення та інтересів; програмування виховних впливів; реалізація комплексу методів і форм індивідуальної роботи з учнем; аналіз ефективності виховних впливів. Організація заходу відображає визначену логіку дій, взаємодії учасників. Існують узагальнені методи (алгоритми) організації різних форм виховної роботи, які стали традиційними і використовуються педагогами (бесіди, колективні творчі справи, конкурси, вікторини тощо). Їх проведення передбачає проходження ряду стадій, етапів організаційної діяльності.

Друга – регулююча. Використання різних форм дозволяє регулювати як стосунки між педагогами і учнями, так і між учнями. Друга група функцій пов’язана зі створенням виховного середовища: згуртування колективу; формування сприятливої емоційної атмосфери у класі; включення учнів у різні види діяльності; розвиток дитячого самоврядування.

Третя група функцій – інформаційна. Реалізація цієї функції передбачає не тільки одностороннє повідомлення учням суми знань, необхідних їм у подальшому житті у суспільстві, але і актуалізацію тих знань, які вони мають, звернення до їх досвіду. Вона спрямована на корекцію впливів різних суб’єктів соціальних відносин на школяра: соціальна допомога сім’ї, взаємодія з педагогічним колективом; нейтралізація негативних впливів соціуму; взаємодія з іншими освітніми закладами.

Модерний класний керівник повинен не лише орієнтуватися у широкому спектрі інноваційних проєктів, ідей, напрямків, різних моделей шкіл, а й мати у своєму арсеналі найефективніші виховні технології.

Акценти у виховній роботі класних керівників мають бути перенесені на практичне долучення їх до перспективних виховних моделей і систем, на опанування сучасних технологій, зокрема: особистісно зорієнтованої, проєктної, колективної творчої діяльності; кейс-технології, технології моделювання виховної системи класу; технології педагогічної діагностики; ігрових, тренінгових, комунікативних; технологій партнерської взаємодії; інформаційно-комунікативних технологій.

Педагог – взірець для наслідування, що спонукає чунів слідкувати за ним, рівнятись на нього. Особливої значущості набувають загальнолюдські якості педагога. До них належать: чесність, порядність, справедливість, толерантність, доброта, відповідальність, обов’язковість, об’єктивність, повага до людей, оптимізм, висока моральність, доброзичливість, гідність, чуйність, релігійність, принциповість, патріотизм, стриманість, дружелюбність, інтерес до життя учнів, самокритичність, емоційна урівноваженість, потреба у спілкуванні та ін.

Професійно важливими якостями класного керівника є самовладання та витримка. Вчителю слід постійно контролювати власні дії та поведінку, не допускати образ учнів, не знервуватись через дрібниці.

Природним станом педагога є постійна турбота про свої вихованців, душевна чуйність вчителя – барометр, за допомогою нього вона відчуває стан, настрій учнів, намагається своєчасно прийти на допомогу тим, хто її потребує. Учитель усвідомлює особисту відповідальність за майбутнє своїх вихованців.

Важливою професійною рисою класного керівника є справедливість. Уміння бути справедливим, об’єктивним зміцнює моральний авторитет педагога. Справі виховання дуже шкодить суб’єктивізм, упередженість.

Класний керівник повинен бути вимогливим до себе та своїх вихованців.

Вчитель – професіонал у педагогічній діяльності, здатний до проєктування власної роботи, її перетворень та удосконалення. Специфічною особливістю професійної свідомості вчителя є зосередженість думок на педагогічних проблемах, уявлення освітнього процесу як єдиного явища, головне місце у якому належить особистості педагога та правильній його адаптації до сучасних соціально-економічних умов життя, які його очікують під час професійної діяльності. Щоденна педагогічна практика свідчить: суттєвих результатів у вихованні досягають ті педагоги, які мають високу педагогічну культуру. Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури та складається з культури зовнішнього вигляду, мовної культури та культури манер.

Зовнішній вигляд. Професія вчителя особлива і вимагає дотримання певних канонів щодо зовнішнього вигляду. Питання зовнішнього вигляду не нове і з роками не втрачає своєї актуальності. Учитель, узявши на себе відповідальність вихователя, не має забувати: щохвилини він є зразком для учнів, навіть і завдяки своєму зовнішньому вигляду. Зовнішній вигляд педагога має бути досконалим в усіх відношеннях. Із гардероба, який вчитель використовує у професійній діяльності, слід виключити: одяг картатих кольорів, що втомлює і дратує учнів, ультрамодний одяг. Стиль одягу – діловий, естетично витриманий, у кольоровій гамі переважають помірні насичені барви. Взуття – чисте, елегантне. Висота каблука оптимальна, стукіт каблуків не повинен відволікати увагу учнів. Прикраси мають демонструвати почуття міри та смак. Волосся чисте, не допускати химерних зачісок. У міру зроблений макіяж. Зовнішність учителя – не дрібниця, це взірець елегантності, смаку, стилю, вихованості.

Мовна культура. Культура мовлення є одним із вирішальних чинників у налагодженні вчителем соціальних, професійних контактів, засобом його самовираження за допомогою мови і мовлення. Опанування класним керівником культури мови й мовлення, мовленнєвого етикету є передумовою ефективності професійної і особистісної комунікації. Педагогічна ефективність мовлення вчителя залежить від рівня володіння мовою, правильного добору мовних засобів, тобто від культури мови.

Культуру мовлення вчителя характеризують такі ознаки:

- правильність, тобто відповідність прийнятим нормам;

- різноманітність: володіння мовним багатством; інтонаційність; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення;

- виразність, оригінальність у висловлюванні думок;

- ясність, доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає;

- точність: називати речі своїми іменами; аналіз власного і чужого мовлення;

- нормативність і чистота: уникати іншомовних запозичень;

- стислість (раціональний вибір мовних засобів для вираження головної думки, тези); уміння говорити по суті.

Важливим у мовленні класного керівника є постановка голосу та його тон, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами і мімікою. Недопустимо використання лайливих слів та виразів, жаргонної та нецензурної лексики.

Манери педагога. Найкращий вихователь дітей – вихований вчитель. Вихованість виявляється у манерах. Манери вчителя – це зовнішня форма його поведінки у соціумі: учительському, учнівському та батьківському колективах. Учительські манери ґрунтуються на загальноприйнятих нормах поведінки людей цивілізованого суспільства. Могутній фактор виховного впливу – особистий приклад вчителя. Чим вихованіший учитель, тим благородніший вплив на вихованців, продуктивним є кінцевий результат професійної діяльності. А. Дістервег влучно зауважив з цього приводу: «Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе».

Учитель має працювати над удосконаленням своїх манер, адже життя диктує вимоги до них. Педагогу слід володіти прийомами аутотренінгу та використовувати їх з метою умілого керування власними емоціями та фізичним станом організму.

Класний керівник Нової школи має вести здоровий спосіб життя. Специфіка педагогічної діяльності висуває перед учителем низку вимог до його особистості, які у педагогічній науці визначають як професійно значущі особистісні якості. Любов до своєї професії – якість, без якої не може бути педагога. Складовими цієї якості є добросовісність і самовідданість, радість у разі досягнення виховних результатів, постійне зростання вимогливості до себе, до педагогічної кваліфікації. Поширеними професійними якостями педагога є: ерудиція, працелюбство, дисциплінованість, уміння визначити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, відповідальність, бажання самовдосконалення.

Сучасний учень більше дізнається про світ із мережі Інтернет, аніж із розповіді вчителя. А має бути навпаки. Тому класному керівникові необхідно на високому рівні володіти сучасними інформаційними технологіями, орієнтуватись у соціальних мережах, у модних тенденціях і молодіжних течіях.

Нова школа плекає національну ідентичність, разом із тим вона виховує українську людину як громадянина Європи і світу, здатна до життєдіяльності у взаємодії повага до батьків та Батьківщини, готовність до їх захисту від будь-якого ворога, повага до народів і культур світу, здатність жити і творити у площині гідності, справедливості, демократії і свободи – дуже важливі особистісні якості класного керівника Нової школи.

Набір якостей, якими має володіти новий учитель, можна продовжувати до нескінченості. Саме вчителю довірено дитину, яка за його допомогою має стати особистістю. Навряд чи можна це здійснити без великої поваги та любові до дитини.

Педагог має любити дитину у такому форматі, який би продовжував і посилював любов і турботу про неї материнську, батьківську.

Найнебезпечніша особистісна риса класного керівника – байдужість. Якщо дитячій винахідливості та енергії перетне шлях учительська байдужість, то перебування у школі стане для дитини тортурами.

Отже, формування компетентного вчителя – це соціально значуща проблема, від розв’язання якої залежить успіх гуманізації системи освіти, підвищення загальної культури у суспільстві та перспективи розвитку сучасної людини. Із плином часу змінюється статус учителя та його образ. Незмінним залишається розвиток педагога, що є неперервним процесом особистісно-професійного зростання, що передбачає підвищення його моральної свідомості, здійснення професійної рефлексії [33, с. 5-8].

Виходячи з вищезазначеного, враховуючи потреби Нової української школи:

Учитель – передавач знань, учень – пасивний реципієнт знань.

Учитель – творець, ремісник, учень – сировина.

Учитель – цілитель (ремонтник), учень – пошкоджений індивід.

Учитель – вищий авторитет, учень – абсолют слухняності.

Учитель – посередник змін, учень – об’єкт змін.

Учитель – артист, учень – свідомий глядач.

Учитель – порадник, учень – значущий суб’єкт.

Учитель – вихователь (агроном), учень – зростаючий організм.

Учитель – помічник (монтажник), учень – конструктор знань.

Учитель – партнер, демократ, учень – активний учасник спільноти.

У додатку А нами уміщено цитати про вчителя.

Так, Нову школу збудує новий учитель. Упроваджуючи нові освітні технології, ми маємо взяти все те добре, що напрацьоване в Україні, а саме: педагогічну культуру й особистісні якості педагога – рушійні сили у плеканні майбутнього України. Молоді вчителі є мобільною, дієвою когортою освітян; найбільш схильною сприймати зміни та брати у них активну участь.

План-конспект лекції

Кількість годин – 3

Тема 7. Педагогічна практика у педагогічному фаховому коледжі.

Мета – ознайомлення здобувачів освіти із сучасними методами, формами організації праці в галузі педагогіки, формування у них професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час роботи у закладах освіти, виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

Тезаурус (ключові поняття і терміни): педагогічна практика, педагогічні здібності, види практики.

ТЗН, наочність: інструкція щодо впровадження положення про проведення педагогічно практики студентів.

План лекції

1. Педагогічна практика в системі підготовки майбутнього вчителя початкової школи.

2. Види педагогічної практики, їх зміст, вимоги до організації та керівництва.

Література

1. Бути вчителем: навчально-методичний посібник з курсу «Вступ до спеціальності» / укладач О. В. Більська. – Вінниця: ТД «Эдельвейс и К», 2012. – 296 с.

2. Мороз О. Г. Підготовка майбутнього вчителя:: зміст та організація: навч. посіб/ О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко. – Київ, 1997. – 168 с.

3. Пономарьова Г. Ф. Виховання майбутнього педагога: теорія і практика: монографія / Г. Ф. Пономарьова; М-во освіти і науки України; Комун. закл. Харків. обл. «Харків. гуманітар.-пед. акад.» . – Харків: Ранок, 2014. – 547 с.

1. Педагогічна практика в системі підготовки майбутнього вчителя початкової школи

1.1 Поняття педагогічної практики

Сучасний етап розвитку системи освіти характеризується пошуком нових форм і методів професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Важливе місце серед них посідає педагогічна практика. Особливості цієї діяльності полягають у тому, що вона спрямована на конкретну професіоналізацію та збільшує можливості самореалізації майбутніх учителів, мобілізує особистісний потенціал та виявляє приховані здібності студента, забезпечує появу ідей у ситуації вирішення педагогічної проблеми, допомагає усвідомленню та почуттю задоволення від власної діяльності.

Саме у процесі педагогічної практики відбувається найбільш інтенсивне ознайомлення з усіма аспектами майбутньої роботи, проявляється критичне та осмислене ставлення до дисциплін, що вивчаються, включаються механізми педагогічної рефлексії, формуються основи професійної самооцінки

Педагогічна практика допомагає розвитку педагогічних здібностей, вихованню внутрішньої готовності працювати з дітьми в початковій школі, сприяє формуванню професійних умінь і навичок. Вона дає можливість перевірити рівень теоретичної підготовки студентів з психології, педагогіки та окремих методик, творчо застосовувати знання, практичні вміння в умовах професійної діяльності.

1.2 Практична підготовка осіб, які здобувають фахову передвищу освіту (витяг із закону України «Про фахову передвищу освіту» ст.50)

1. Практична підготовка осіб, які навчаються у закладах фахової передвищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях (базах практики) згідно з укладеними закладами фахової передвищої освіти договорами або у структурних підрозділах закладу, що забезпечують практичну підготовку.

Особи, які здобувають фахову передвищу освіту, можуть проходити практичну підготовку шляхом навчання на робочому місці у процесі виконання посадових обов’язків. Заклад освіти може визнавати результати навчання, здобуті під час трудової діяльності здобувача за професіями та/або на посадах, визначених освітньо-професійною програмою.

2. Залежно від спеціальності (спеціалізації), за якою здійснюється підготовка здобувачів фахової передвищої освіти, практика може бути: навчальна, технологічна, експлуатаційна, конструкторська, педагогічна, медична, економічна, інших видів.

3. Керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити створення належних умов для проходження практики на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, безпеки життєдіяльності і виробничої санітарії відповідно до законодавства.

На час виробничого навчання і практики здобувачам фахової передвищої освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітньо-професійних програм і угод між закладами фахової передвищої освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів фахової передвищої освіти для цілей, не передбачених освітньо-професійною програмою.

4. Для здобувачів фахової передвищої освіти, які є іноземцями, місце проведення практики передбачається у контракті на підготовку таких фахівців і може бути на території України або на території держав їх походження.

5. Студенти з дозволу відповідних циклових комісій можуть самостійно підбирати для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання.

Для груп споріднених спеціальностей заклади фахової передвищої освіти можуть створювати навчально-практичні центри, полігони або бази спільного використання: геодезичні, геологічні, географічні, морські тощо.

6. Положення про практичну підготовку здобувачів фахової передвищої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Перелік усіх видів практик для кожної освітньо-професійної програми, їх форми, тривалість і строки проведення визначаються в навчальних планах. Зміст і послідовність практик визначається програмою, яка розробляється згідно з навчальним планом.

7. Практична підготовка здобувачів фахової передвищої освіти за дуальною формою здобуття освіти та на робочому місці (на виробництві) може здійснюватися з урахуванням особливостей цих форм здобуття освіти.

2.Види педагогічної практики, їх зміст, вимоги до організації та керівництва (витяг із Інструкції щодо впровадження положення про проведення педагогічно практики студентів Красноградського педагогічно фахового коледжу КЗ «ХГПА» ХОР)

Види практики:

- практика з основ природознавства та краєзнавства;

- позакласна виховна робота;

- спостереження за освітньою роботою вчителя-класовода в перші дні дитини в школі;

- навчальна практика по підготовці до роботи в оздоровчому таборі;

- літня педагогічна практика в оздоровчому таборі;

- пробні уроки та заняття в школі;

- переддипломна практика.

Практика з основ природознавства та краєзнавства – здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику впродовж 1 тижня в 4 семестрі. Під час проходження практики група (25-30 осіб) може об’єднуватися у 2 підгрупи по 12-15 осіб. Метою практики є ознайомлення з методикою проведення екскурсій у природу відповідно до вимог початкової школи, набуття навичок збирання та виготовлення гербарію, формування знань і умінь, необхідних для проведення уроків і позакласних занять.

За цей вид практики здобувачі освіти отримують диференційовану оцінку.

Позакласна виховна робота – здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику в 3,4 та 5 семестрах по 4 години на тиждень. Метою практики є ознайомлення з алгоритмом підготовки та проведення виховного заходу в початкової школі; формування вмінь планувати та проводити позаурочні виховні заходи з учнями.

Здобувачі освіти оволодівають умінням везти позакласну виховну роботу за основними напрямками: розумове, фізичне, патріотичне, естетичне, правове, формування навичок здорового способу життя. Вивчають вікові та індивідуальні особливості школярів. Особлива увага звертається на проведення різних форм виховної роботи

За цей вид практики виставляється диференційована оцінка.

Спостереження за освітньою роботою вчителя-класовода в перші дні дитини в школі – здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику в 7 семестрі впродовж першого тижня навчання (30 годин за підгрупу студентів (8-12 осіб) за тиждень). Метою практики є ознайомлення з особливостями період адаптації дитини до нових умов у перший тиждень її перебування у школі.

У ході практики здобувачі освіти виступають в рол спостерігачів та помічників вчителя першого класу.

До змісту практики входить: спостереження за організацією освітнього процесу в перші дні навчання дитини; надання допомоги вчителю в підготовці до зустрічі першокласників; виявлення рівня знань, умінь і навичок, а також уявлень першокласників; надання допомоги вчителю в проведенні перших днів занять (виготовлення наочності, проведення перерв, прийом та відправлення дітей додому тощо); участь у проведенні перших батьківських зборів.

Кожний день практика закінчується підведенням підсумків. За цей вид практики здобувачі освіти отримують диференційовану оцінку.

Навчальна практика по підготовці до роботи в оздоровчому таборі – здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику в 6 семестрі впродовж одного тижня перед літньою педагогічною практикою. Триває 30 годин. Мета практики полягає у закріпленні теоретичних знань з методики виховної роботи, виробленні вмінь і навичок використовувати різноманітні форми організації виховної, оздоровчої роботи з дітьми; підготовці студентів до педагогічної практики в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку; формуванні творчої особистості майбутніх педагогів.

Літня педагогічна практика в оздоровчому таборі – метою літньої педагогічної практики є формування у здобувачів освіти уміння самостійно застосовувати в практичній роботі з дітьми різного віку знання з циклу професійної та практичної підготовки. Студенти коледжу спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику у 6 семестрі. 3 тижні (одна зміна) відводиться на безпосереднє перебування у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку і 3 тижні – на підготовку та оформлення звітної документації). Практику студенти проходять у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, пришкільних літніх таборах, з якими укладається договір про проведення практики студентів.

Здобувачам освіти, яким виповнилося 18 років, за наявністю вакансій можуть бути призначені на штатні посади вихователів, вожатих. Неповнолітні студенти проходять практику в ролі помічників учителів у пришкільних літніх таборах. На студентів, призначених під час практики на штатні посади, поширюється загальне трудове законодавство.

Літню педагогічну практику здобувачі освіти проходять у державних закладах, або самостійно, але з дозволу адміністрації коледжу підбирати для себе місце проходження практики.

Викладачу-керівнику практики здійснюється оплата у кількості 6 годин на кожного здобувача освіти (1 година – допуск, 4 години – відвідування на базі практики, 1 година – перевірка документації). Якщо проходити практику в інших областях, то викладачу-керівнику практики дозволяється замінити відвідування консультації (в обсязі – 4 години).

Пробні уроки та заняття в школі – здобувачі освіти проходять після вивчення відповідних розділів методики під керівництвом викладачів окремих методик у години, відведені навчальними планами на педагогічну практику.

На одному з пробних уроків (занять) у студента разом з викладачем окремої методики присутній викладач педагогіки, який здійснює контроль практики та бере участь в аналізі проведеного уроку чи заняття.

Здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта практику проходять у 6 та 7 семестрах по 6 годин на тиждень. Упродовж даного періоду вони проводять 13 уроків (математика – 3, українська мова – 1, українське читання – 1, російська мова – 1, російське читання – 1, природознавство – 2, трудове навчання – 1, музичне мистецтво – 1, фізична культура – 1, образотворче мистецтво -1), 4 пробних заняття з додаткової кваліфікації та 1 позакласний виховний захід (математика, українська мова, природознавство) під керівництвом викладача окремої методики і вчителя школи.

За цей вид практики виставляється диференційована оцінка.

Переддипломна практика – здобувачі освіти спеціальності 013 Початкова освіта проходять практику у 8 семестрі. Тривалість практики (6 тижнів) визначається навчальними планами, а її зміст, завдання та особливості проведення – програмами педагогічної практики. Метою практики є оволодіння сучасними методами, формами організації педагогічної діяльності в галузі їх майбутньої професії, формування в студентів професійних умінь і навичок, потреби систематично поповнювати свої знання та творчо застосовувати їх на практиці.

Для її проходження здобувачі освіти направляються до закладів загальної середньої освіти і виконують обов’язки учителів початкових класів. Оплата праці студентам не здійснюється, так як вони не зараховуються на штатні посади.

Викладачу-керівнику практики здійснюється оплата у кількості 6 годин на кожного студента (1 година – допуск, 4 години – відвідування на базі практики, 1 година – перевірка документації). Якщо здобувачі освіті проходять практику в інших областях, то викладачу-керівнику практики дозволяється замінити відвідування консультації (в обсязі – 4 години).

У кінці практики проводиться підсумкова педагогічна рада, на якій кожен здобувач освіти звітується за свою роботу, а педагогічний колектив, керівник-методист аналізують та оцінюють професійне становлення, затверджується їх характеристика, пропонується оцінка. У коледжі проводиться заключна робота по підведенню підсумків практики – залік.

За цей вид практики виставляється диференційована оцінка.

Презентація docs.google.com/presentation/d/1N7Cvj4YPeyk36A8ZdPubD0K4F3a0xSE8/edit?usp=sharing&ouid=104437232532006534141&rtpof=true&sd=true

Підручник drive.google.com/file/d/1Zg3TbX6XQiUueYnXF0Lk_0yJOlPsOlDA/view?usp=sharing