З історії математики

Додавання та віднімання (1489)

Знаки "плюс" та "мінус" з'явилися, скоріш за все, у німецькій математичній школі «косистів» (алгебраїстів). Вони застосовувались у підручнику Яна (Йоханеса) Відмана «Швидкий та приємний підрахунок для всіх торгівельників» (1489 р). Раніше додавання позначалося літерой p (від латинського plus «більше») або латинським словом et («і»), а віднімання – літерой m (від латинського minus «менше»). Обидва символи розповсюдилися по всій Європі за виключениям Італії, яка ще майже століття користувалася старими позначеннями.

Множення (1631)

Знак множення у вигляді хрестика ввів у 1631 році англієць Уільям Оутред. До нього використовували літеру M, хоча були й інші позначання: символ прямокутника (французьський математик Еригон, 1634), зірочка (швейцарський математик Йоганн Ран, 1659). Пізніше німецький математик Вільгельм Лейбніц замінив хрестик на крапку, щоб не плутати з літерой x, але цей символ зустрічався в німецького астронома й математика Регіомонтана (XV ст.) та англійського вченого Томаса Херіота (1560 –1621).

Ділення (1659)

У. Оутред у якості знака ділення користувався похилою рискою /. Двокрапку ж ввів Готфрід Лейбніц у 1684 році. До них також вживали літеру D. В Англії та США був поширений символ ÷ (обелюс), який запропонував Й. Ран у 1659 році. Спроба Американського національного комітету з математичних стандартів вивести обелюс з практики у 1923 році виявилася невдалою.

Процент. Відсоток (1685)

Сота чвстина цілого, яку можна взяти за одиницю. Слово «відсоток» походить від латинського "pro centum", що значить у перекладі "на сто". В 1685 році в Парижі була видана книга «Руководство по коммерческой арифметике» Матьє де ла Порта. В одній главі йшлося про відсотки, які позначалися «cto» (скорочено від cento). Однак укладач тексту прийнял «cto» за дріб й надрукував "%". Таким чином цей знак і з'явився.