УЕТ в 1970-1990-і роки

У другій половині 1970-х рр. Радянський Союз вступив у період т.з. «розвиненого соціалізму», коли зростання внутрішнього валового продукту та державних інвестицій у сільське господарство і науку позначилися і на збільшенні фінансування ентомологічних досліджень: передусім стосувальних, але також і фундаментальних. У цей час відбувається розширення числа і обсягу наукових проектів, котрі виконуються у найважливіших наукових центрах АН УРСР, Всесоюзної академії сільськогосподарських наук і Міністерства вищої та середньої освіти, передусім в Інституті зоології, Інституті захисту рослин, вищих учбових закладах та ін.

Вже традиційні фундаментальні дослідження з фауністики та систематики комах, павуків та кліщів отримують своє продовження у нових монографічних випусках серій «Фауна СССР» і «Фауна України» Є. М. Савченка (1982, 1983, 1985, 1986), В. М. Єрмоленка (1975), Г. З. Осичнюк (1977), М. Д. Зерової (1976, 1978), В. М. Бровдія (1977, 1983), Г. К. Шевченко (1977), З. Ф. Ключко (1978), Ю. О. Костюка (1980), В. Г. Толканіц (1981, 1987), Є. М. Терезникової (1981, 1986), В. Г. Доліна (1982, 1986), І. О. Федоренко (1987) і П. В.  Пучкова (1987), присвячених комарям-довгоногам і болотницям, пильщикам, бджолам-андренідам, хальцидам-евритомідам, жукам-листоїдам, мокрецям, совкам, листовійкам, їздцям-іхневмонідам, червецям, жукам-коваликам, пухоїдам і клопам-ночолізам, підготовлені у відділі фауни та систематики комах Інституту зоології АН України, який з березня 1975 р. очолював проф. В.Г.Долін (член-кор. АН України з 1985 р.). Виходять друком монографічні огляди їздців-сцеліонід С. В. Кононової (1983, 1990) у серії «Определители по фауне СССР» і том «Фауни України» (1992). У наступних томах «Определителя насекомых европейской части СССР» (1978, 1981, 1986) з'являються розділи, написані М. Д. Зеровою, В. Г. Толканіц, З. С. Гершензон і А. Г. Котенком.

Вийшли друком монографії Л. І. Францевича (1980, 1986), присвячені зоровому аналізу простору у комах і просторовій орієнтації тварин.

Було успішно доопрацьовано і перевидано друге, розширене, видання книги «Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений» (1973–1975) під редакцією В. П. Васильєва і В. Г. Доліна. В. М. Єрмоленком опубліковано «Атлас комах-шкідників польових культур» (1984). Вивчення жуків-коваликів та їхніх личинок-дротяників мало результатом книгу «Определитель личинок жуков-щелкунов» (В. Г. Долин, 1978).

В кінці 1970 та на початку 1980-х рр. українські ентомологи брали участь в експертизі можливих наслідків т.з. «проектів сторіччя» з проведення каналу «Дунай-Дніпро», міжбасейнових перекидів стоків вод та зрошування у Північному Причорномор'ї, завдяки чому вдалося значно обмежити, або й зовсім зупинити деякі руйнівні проекти.

У 1980 р. було видано «Червону Книгу УРСР», авторами багатьох нарисів якої були українські ентомологи В. М. Єрмоленко, Ю. П. Некрутенко, В. Г. Долін та ін., а 1985 р. побачила світ книга «Природа Украинской ССР. Животный мир», серед авторів якої В. Г. Долін та інші ентомологи; 1988 р. опубліковано також довідкове видання «Редкие и исчезающие растения и животные Украины», що мала передувати наступному виданню «Червоної книги»; автором нарисів про комах є Ю. П. Некрутенко; виходять друком дві монографії цього ж автора про денних метеликів Криму та Кавказу (1985, 1990).

З виділенням у складі відділу паразитології лабораторії (1968), і утворення у 1978 р. відділу акарології, отримують подальший розвиток фауністичні і морфоекологічні дослідження кліщів. Результати всебічних досліджень кліщів-родакарід фауни Палеарктики відображено в монографії Г. Й. Щербак (1980). І.А.Акімовим і його співробітниками та учнями Л.О.Колодочкою, І.В.Пілецькою, І.С.Старовіром, А.В.Ястребцовим, В.Т.Горголь та ін. опубліковано серію з 5 монографій про біологічні основи шкодочинності акароїдних кліщів (1985), хижих і паразитичних кліщів-хейлетид (1990) і хижих кліщів у закритому грунті (1991), а також збудника вароозу бджіл — кліща вароа (1988, 1993).

Починаючи з 1960-х рр. під керівництвом д.б.н. І.З.Лівшица у Нікітському ботанічному саду проводяться проводяться дослідження кліщів та комах- шкідників у закритому ґрунті.

З 1980 по 2003 р. у відділі захисту рослин Нікітського ботанічного саду під керівництвом доктора біол. наук В. І. Мітрофанова, крім традиційних еколого-фауністичних і таксономічних досліджень паразитичних та хижих комах та кліщів в агроценозах, розробляли екологічні основи управління сталим розвитком агроландшафтів на основі теорії екосистем.

У Державному природознавчому музеї НАН України (Львів) у цей період працювали І. К. Загайкевич (Buprestidae, Cerambycidae), Л. Л. Коссак (Cantharidae), В. В. Меламуд (Oribatida), В. Б. Різун (Carabidae), Є. В. Рукавець (Шапошнікова) (Collembola), М. І. Сергієнко (Mesostigmata), Л. Й. Тільман (Curculionidae), Р. Ф. Тур (Staphylinidae), Я. Й. Харамбура (Mallophaga), у Львівському державному університеті ім. Івана Франка І. М. Бублик (шкідники саду), Л. М. Мельник (буряковий довгоносик), у Львівському зооветеринарному інституті М. М. Данко (Trichoptera). Підсумком вивчення ґрунтових безхребетних Українських Карпат стала монографія М. І. Сергіенко, І. К. Загайкевича, В. Г. Рошка та ін., присвячена ґрунтовим членистоногим Українських Карпат (1988), а результатом вивчення жуків-вусачів Західної України та суміжних територій стала книга І. К. Загайкевича «Таксономия и экология усачей» (1991).

Ентомологи Інституту захисту рослин Академії сільськогосподарських наук України розробили і впровадили у виробництво малооб’ємний дрібнокрапельний метод авіаобприскування посівів цукрових буряків та пшениці інсектицидами; метод токсикації рослин способом обробки насіння інсектицидами для захисту сходів від шкідників; захист польових та садових культур від шкідників із застосуванням хлорофосу; системи захисних заходів від яблуневої плодожерки; метод малооб’ємного обприскування садів проти шкідників та хвороб. В галузі біологічного захисту рослин розроблено мікробіологічний препарат боверин, метод малооб’ємного обприскування рослин боверином наземною апаратурою, технології виробництва мікробних препаратів та комплексного застосування ентомофагів та мікробіопрепаратів проти шкідників плодових та овочевих культур, масового розмноження трихограми, застосування трихограми проти лускокрилих шкідників овочевих культур, а також сумісного використання гормональних, мікробіологічних препаратів та ентомофагів для захисту овочевих культур та інтегровану систему захисту у закритому ґрунті з переважним використанням біологічних засобів.

Відділом карантину рослин разом із підпорядкованими Інституту установами розроблені моделі розповсюдження західного кукурудзяного жука та американського білого метелика; методи виявлення та діагностики, заходи локалізації та ліквідації багатьох карантинних шкідників, хвороб рослин та бур’янів; ентомологічні, мікологічні та бактеріологічні ДСТУ для карантинної служби.

У Києві протягом 1970–1990 рр. активно працює міське відділення УЕТ під проводом В. М. Єрмоленка; на засіданнях якого раз на місяць робилися доповіді про результати наукових експедицій з демонстрацією слайдофільмів, наукові доповіді за найбільш цікавими результатами досліджень та апробації матеріалів дисертаційних робіт.

У підготовці І видання Червоної книги УРСР, до якого було включено 18 видів комах, що потребують охорони, брали участь троє ентомологів: В. М. Єрмоленко, З. Ф. Ключко та О. А. Петрусенко.

Наприкінці 1980-х рр. в результаті досліджень, що проводилися як у відділі загальної та прикладної ентомології Інституту зоології, так і у створеному в 1985 р. відділі систематики ентомофагів та екологічних основ біометоду під проводом проф. М. Д. Зерової виходять друком три випуски колективної монографії «Насекомые-галлообразователи культурных и дикорастущих растений европейской части СССР» (1988–1991), авторами якої були не тільки українські ентомологи М. Д. Зерова, В. М. Єрмоленко, В. О. Мамонтова, Л. А. Дьякончук і Т. П. Коломоєць, але й російські фахівці-систематики Е. П. Нар­чук, Б. М. Мамаєв, С. Ю. Синьов і М. В. Козлов. Комплексні дослідження корисних комах-ентомофагів зеленої дубової листовійки, непарного шовкопряда, а також численних шкідників яблуні знайшли узагальнення у 2 монографіях (1989, 1992), авторами яких були провідні ентомологи з Києва (М. Д. Зерова, В. Г. Толканіц, А. Г. Котенко, С. В. Кононова, Л. Я. Серьогіна, В. М. Фурсов, Г. М. Нікітенко, С. В. Свиридов і М. Б. Нарольский,) та Ужгорода (С. І. Фаринець і Ж. Г. Меліка); опубліковано також каталог видів роду Trichogramma світової фауни (М. Д. Зерова, В. М. Фурсов, 1992). Друком виходять цикли значних за обсягом статей у серії «Насекомые Монголии» (Ю. Г. Вервес, 1977–1990, П. В. Пучков, 1982, 1989, В. О. Корнєєв, 1990) та випуски монографії «Die Fliegen der Palaearktischen Region» (Ю. Г. Вервес, 1982–1993).

Після аварії на Чорнобильській АЕС (1986) в Інституті зоології ім. І.І.Шмальгаузена працювала наукова група під керівництвом члена-кореспондента АН України Леоніда Івановича Францевича, основним завданням якої було вивчення впливу наслідків аварії на тваринний світ; у складі групи були українські ентомологи В. Г. Долін, В. М. Стовбчатий, О. В. Пучков, І. Г. Плющ, В. Б. Шуваліков, В. М. Титар, Я. Ф. Красюкова, О. Д. Комісар, С. Ф. Зражевський та ін. Основні результати їхніх робіт відображено у монографії Л. І. Францевича, В. О. Гайченка і В. І Крижа­нів­ського «Животные в радиоактивной зоне» (1994).

З виходом у світ численних монографічних досліджень і накопиченням значних ваучерних ентомологічних колекцій, Інститут зоології стає центром фахової таксономічної експертизи не тільки серед ентомологів України, але й усього Радянського Союзу. На III з’їзді Українського ентомологічного товариства (1985) його головою було обрано завідувача відділу загальної та прикладної ентомології Інституту зоології, члена-кореспондента АН України Володимира Гдаліча Доліна (1932–2004). Протягом 1980-х рр. силами ентомологів і акарологів Інституту зоології АН УРСР за значної участі інших осередків Українського відділення ентомологічного товариства у Києві було скликано IX з’їзд Всесоюзного ентомологічного товариства (1984) та XII міжнародний симпозіум з ентомофауни Середньої Європи (1988). Крім того, ентомологи Київського державного університету, а також Інституту зоології і Білоцерківського сільськогосподарського інституту провели у Білій Церкві (1983 р.) III всесоюзний діптерологічний симпозіум. Всі ці зустрічі зміцнили кооперацію українських ентомологів не тільки між собою, але й із ширшим загалом фахівців у різних галузях науки про комах — від систематики, морфології, палеонтології, фізіології і екології до стосувальних аспектів аграрної, ветеринарної та медичної ентомології і паразитології.

В.О.Корнєєв