В.М.Грама

Основні шляхи розвитку ентомологічних та аранеологічних досліджень у Харкові (1832-1991)

Харківський державний інститут культури, Харків

Нещодавно була видана фундаментальна історична праця «Развитие биологии на Украине» (Долин и др., 1985) у трьох томах, в якій майже відсутні відомості про розвиток ентомологічних і аранеологічних досліджень за роки радянської влади в одному з найбільших наукових центрів України — м. Харкові. Основна мета даного повідомлення — заповнити цю прогалину. 

Вивчення ентомофауни та аранеофауни Харківської області почалося з виходом у світ у 1832 та 1834 роках праць професора Харківського університету І. А. Криницького про жуків, та праці у 1837 році про павуків Харківської губернії. Ентомологічні дослідження, головним чином, про жуків та метеликів продовжив професор О. В. Чернай (1852–1854, 1865). Але найбільший внесок у справу вивчення ентомофауни Харківщини зробили секретар Харківського товариства дослідників природи В. О. Ярошевський та Л. В. Іванов. В. О. Ярошевський з 1874 по 1891 рік видрукував праці про клопів, прямокрилих, жуків, сітчастокрилих, метеликів, перетинчастокрилих, двокрилих Харківської губернії. У І911 році під редакцією професора В. В. Редікорцева була видана книга В. О. Ярошевського «Посмертные записки по энтомологии», в якій знайшли відображення майже всі систематичні групи комах, зібрані на околицях Харкова. П. В. Іванов переважно вів дослідження в околицях Куп'янська з 1870 по 1925 роки. Вивчав бабок, цикадових, клопів, жуків, метеликів, але найбільшу увагу він приділяв перетинчастокрилим, особливо браконідам. 

Наприкінці 19-го сторіччя значний вклад у справу вивчення фауни комах внесли Родзянко В. М. (бабки, прямокрилі, богомоли, тарганові, мурашині леви), Скоріков О. О. (первиннобезкрилі), Шевирьов І. Я. (рогохвости), професор В. В. Рейнгард продовжив вивчення павуків (1874).

Паралельно з інвентаризацією фауністичного окладу комах вивчалися шкідники сільського й лісового господарства (Степанов П. Т., Чернай О. В., Іванов П. В., Черняєв В. М., Мокржецький С. А., Ярошевський B. О., Шевирьов І.Я., Курдюмов М. В., Ємельянов І. В.). Починаючи з 1913 року, завідувач ентомологічним бюро Харківського губернського земства В. Г. Аверін налагодив постійно вивчення шкідливої ентомофауни і публікував прогнози чисельності окремих її представників. 

Завдяки діяльності Харківського товариства аматорів природи (1911–1918), яке очолював професор В. І. Талієв, розпочалися фенологічні дослідження флори і фауни Харківської губернії, в тому складі і комах (Редікорцев В. В., Плигінський В. Г., Котов М. І.). 

Перше двадцятиріччя радянської влади характеризується переважно вивченням фауни шкідників сільського та лісового господарства, розробкою методів обліку їхньої чисельності та заходів боротьби з ними. У цьому брали участь вчені Харківського сільськогосподарського інституту, Харківського університету, працівники Українського інституту лісового господарства. Харківської та Полтавської сільськогосподарських дослідних отанцій (Аверін В. Г., Мігулін О. О., Тарнані І. К., Дегтярьов М. С., Устінов О.О., Знаменський О. В., Яценко Ф. І., Ємельянов І. В., Рахманінов А. Н., Ільїнський Д. Г., Грезе М. С, Пузирний Р. Г., Клоков Є. B., Кантарович М. Я., Заговора О. В., Шапіро М. С. та інші). 

Із фауністичних досліджень виділяються роботи Донецької гідробіологічної станції, яку очолював професор М. М. Фадєвв. Ентомологічні матеріали цієї станції обробляли не лише її співробітники — С. В. Солодовников (бабки), Б. В. Кельштейн (первиннобез крилі), В. І. Бірюков (комарі), а й відомі фахівці країни — П. А. Зайцев (водяні хуки), О. М. Сиротіна (водяні клопи), М. М. Римський-Корсаков (перетинчастокрилі), С. Г. Лепньова (волохокрильці), Н. М. Липіна (хірономіди). Ентомологічні дослідження фауни облаоті проводили: О.Н.Кириченко (клопи), С.І.Медведєв (листовусі жуки), П. В. Іванов (браконіди), Д, В. Зайцев (вусачі), Б. А. Шкафф (мурашки), В. Г. Аверін (туруни), Д. С. Шапіро (довгоносики). 

Тридцяті роки характеризуються різким зменшенням обсягу ентомологічних досліджень, зниженням їх якості. Це було результатом розгрому наукових кадрів та репресій провідних фахівців (Знаменський О. В., Медведев С. І., Дегтярьов М. С.) в часи так званої «культурної революції». 

У післявоєнний період, особливо в часи «хрущовської відлиги» значно активізувалися ентомологічні дослідження і проводилися у таких напрямках; загальна і теоретична ентомологія (систематика, фауністика, екологія, зоогеографія), сільськогосподарська, лісова, медична, зооветеринарна ентомологія, технічна ентомологія, музейна справа, популяризація ентомологічних знань. 

У галузі загальної ентомології найбільш інтенсивно проводилися дослідження у Харківському університеті після створення в 1946 році кафедри ентомології (третьої в країні), яку очолив професор С. І. Медведєв. За 25-річний період існування кафедри були проведені широкі комплексні еколого-фауністичні дослідження комах природних та антропогенних ценозів України. Під керівництвом С. І. Медведєва починали або вели ентомологічні дослідження: Фасулаті К. К. (біоценологія), Лопатін І. К. (листоїди), Мальцев І. В. (листовуоі жуки), Захаренко В. Б. (водяні жуки), Лісецький О. О. (метелики), Шапіро Д. С. (листоїди), Божко М.П. (попелиці), Логвиненко В. М. (цикадові), Штандель А. Е. і Коршунов Ю. П. (метелики), Солодовникова B. C. (довгоносики), Девчинська Г. М. (наривники), Рибалко О. П. (зерновки). Грама В. М. (водяні жуки), Огуль Р. А. (листоїди), Істоміна Л. П. (м'якотілки), Мізер А. В. (сонечкові), Шевченко Г. К. (кровосисні мокреці), Прудкіна Н. С. (комарі), Тимченко Г. О. (шкідники лісових культур), Максимова Ю. П. (ентомофауна земних насаджень к. Харкова), Міщенко О.О. (жуки піщаних грунтів Харківщини). Пізніше фауністичні дослідження школи С. І. Медведева продовжили: Прісний О. В. (прямокрилі), Захаренко О. В. (сітчастокрилі), Кирейчук О. Г. (цикадові), Бартенєв О. Ф. (вусачі), Писарев В. P., Котоменко В.З., Маркова Т. Ю. і Перваков В. П. (туруни), Прокопенко О. О. (листоїди), Міняйло В. Г. і Москаленко Д. Ю. (метелики), Романькова Т. Г. (бджолині), Кириленко В. О. (мурашки), Кащеєв В. П. (стафіліни), Шатровський О. Г. (водолюби), Пеєва Л. І. (довгокосики). Бухкало С. П. (ґрунтові комахи). Через 100 років відновилося в області вивчення аранеофауни (Астахова О. В., Полчанінова Н. В., Кириленко В. О.). 

У галузі сільськогосподарської ентомології найбільш інтенсивно проводилися дослідження на кафедрі зоології і ентомології харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва. Без перебільшення можно сказати, що тут сформувалися три наукові школи: В. Г. Аверіна. О. О. Мігуліна, Б.М. Литвинова. Загальним напрямком науково-дослідної робота на цін кафедрі було вивчення закономірностей динаміки чисельності основних шкідників сільськогосподарських та лісових культур Харківської і гумідних з неп областей та розробка нових засобів боротьби з шкідливими комахами, кліщами, гризунами. Діапазон тематичних напрямків надзвичайно широкий: шкідники польових культур (Борисова З. П., Погорелов М. Н., Борисенко Н. Х., Мамон П. М., Радченко Ю. Д., Соловйова А. Я., Ковалик А. Я., Ткаченко Д. К., Під'яконова І. М., Шаруда Г. І., Краснопольська Л. Ф., Байдик Г. В., Кузьміна Л. К., Таран М. А., Зозуля О. Л., Сіроус Л. Я. (шкідники овочевих культур) Литвинов Б.М., Єфремова Т. Г., Цибулько В. І., Красиловець Ю. Г., Харченко В. І. (шкідники плодових культур і ягідників), Литвинов Б.М., Дегтярьов О. Г., Хижняк Ю. В., Кудрявцев B. C., Ваганова К. Г., Рамакаев Х. Х., Опаренко В. І., Бондаренко А. Г., Мишньов. А. К., Тертишний О. С., Євтушенко М. Д., Юшук Д. Д. (шкідники лісових культур), Покозій Я. Т., Бідний В. Д., Мезенцев 0.1. насінництво люцерни за допомогою поодиноких бджолиних (Філатов М. О., Опаренко В. І.); технічна ентомологія (Злотін О. З.). Виник новий напрямок захисту рослин — регулювання чисельності комах шляхом використання біологічно активних речовин: ферментів, гормонів (Зозуля О. Л., Тарушкін І. М. ). 

Основними напрямками наукових досліджень на Харківській дослідній станції (нині УкрНДІРСіГ ім. В. Я. Юр'єва) за післявоєнний період були: практична селекція сортів зернових та зернобобових культур, імунних до шкідників (Заговора О. В., Кгаевська О. С., Лук'яненко К. М., Кравченко А. Б., Маркова Т. Ю., Посилаєва Г. А.), розробка та впровадження комплексної системи захисту рослин в умовах польових сівозмін (Заговора О. В., Красиловець Ю. Г., Білецький Є. М., Будьонна К. Ї.. ГрицайВ. П.); проблема динаміки популяція та прогнози чисельності шкідників (Заговора О. В., Білецький Є. М. та ін.). Відділ захисту рослин, виконуючи обов'язки обласного пункту сигналізації, щорічно складав прогнози чисельності шкідників як для області, так і для республіки. В 60–70-ті роки успішно розроблялися методи біологічного захисту (Заговора О. В., Рязанцева Н. М., Скляров М. О., Білецький Є. М., Білик М. Г., Мізер А. В., Кириленко В. О., Писарєв В. Г.). Починаючи з 1976 року розпочалося вивчення диких бджолиних — запилювачів люцерни (Грама В. М., Грицай З. П.).

 В галузі лісової ентомології основні дослідження продовжувалися в УкрНДІАЛГа ім. В. Г. Висоцького. Це — вивчення біології та екології шкідників лісового господарства і заходів боротьби з ними, розробка технології комплексних методів захисту лісових культур, прогноз чисельності найважливіших шкідників області і республіки (Авраменко Й. Д., Тремль О. Г., Анфінніков М. С., Покозій Й. Т., Тимченко Г. О., Прокопенко М. І., Гамаюнова С. Г., Міняйло В. Г., Кучерявенко В. І., Влащенко С. П., Мєшкова В. Л.).

Основні напрямки ветеринарної ентомології, які розроблялися в УкрНДІ сільськогосподарської експериментальної ветеринарії: вивчення біології синантропних і кровосисних комах — паразитів сільськогосподарських тварин та розробка методів боротьби з mora (Корж К. Я., Машкей І. А., Міщенко О. О.). В галузі медичної ентомології велися дослідження по виявленню компонентів кровооисних комах та проведенню заходів боротьби з ними (Шевченко Г. К,, Сало З. Т., Наглова Г. І., Прудкіна Н. С.). 

В галузі технічної ентомології активні дослідження по виведенню нових високопродуктивних порід тутового шовкопряду проводяться в УкрНДІ шовківництва під керівництвом директора Головка В. О., професора Злотіна О. З. та кандидата біологічних наук Браславського М. Ю. У цій же галузі багато років працює І. О. Кириченко, наукові інтереси якого пов'язані з захистом тутового шовкопряду від хвороб. 

Гідробіологічні дослідження, розпочаті ще в довоєнні роки М. М. Фадєєвим, були продовжені професором Ю. І. Лукіним. Найбільш плодотворно у цій галузі вивчали комах природних та штучних водойм області В. Б. Захаренко, Р. А. Огуль. 

На закінчення треба відзначити велику плідну працю відділу біології Харківського палацу піонерів та школярів, де у 1956–86 роках під керівництвом Б.М. Якушенка проводилося навчання юних біологів основам ентомологічних знань, велися цікаві робота з популяризації методів охорони комах. Багато хто з вихованців Б.М. Якушенка стали висококваліфікованими фахівцями-ентомологами, плідно працюють у різних галузях науки ентомології і вносять суттєвий вклад у її розвиток.

(Текст розпізнано та подано в моїй редакції — В.О.Корнєєв, лютий 2011)